Середа, 21.10.2020, 09:42
LEVEL
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гость · RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » Білянські гори. Зміїна. (19.07.19)
Білянські гори. Зміїна.
GADДата: Субота, 03.08.2019, 18:57 | Повідомлення # 1
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7547
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Нарешті здійснилась давня задумка про подорож до Білянських гір, що знаходяться поблизу Краматорську. Ну назвати це горами звичайно ж помилково, хоча для нашої степової місцевості , це дуже великі за розмірами і висотою пагорби, які тягнуться на багато кілометрів.

Чому туди постійно хотілось ? Тому що ніколи не були ми там , не дивлячись на їх близькість. Саме через те, що вони близко знаходяться, весь час подорож до них відкладалась "на потім". Були випадки, коли наші маршрути проходили зовсім поряд з ними, але це здебільшого були повернення з порівняно великих відстаней і ми перебували вже в такому стані, що не було ні часу не бажання .. smile

Було кілька спроб організуватись суто до них, але весь час щось заважало , починаючи з погодних умов, пори року і відсутності когось, хто знав там хоч трохи місцевість, щоб не витрачати зайвого часу на пошуки потрібної стежки. Минулого року, після повернення з Серебрянки, ми за погодних умов були вимушені їхати повз цих пагорбів, вишукуючи путі до твердого асфальту. Тоді теж ніколи було вгору глянути ,в прямому сенсі цього вислову )))

Нарешті сталось, вирішив не шукати компанію і домовився з Дмитром Савєловим, який давно запрошував прокотитись саме там і ми знайшли час у другій половині дня, коли спека починає спадати. Зустріч призначили на площі у Краматорську де я не був ще відтоді, коли там зробили реконструкцію. Милував око "сухий" фонтан і метушня дітвори навколо води. Щось наче і оновилось але таке враження, що так і було там раніше. Чекати довелось не довго, у призначений час ми зустрілись , коротенько обмінялись думками і новинами , оговорили подальші дії. Що до маршруту, цього разу мені не довелось думати і планувати, я цілком довірився Дмитру , який повів мене в незнайомі місця і це веселило та спонукало, додавало настрою та натхнення. Приємно відчувати себе екскурсантом а не екскурсоводом wink

Перед виїздом з міста ми придбали у крамниці напої і ще я спокусився на багет. Продавчиня сказала, що він буди трохи черствим, на що я погодився... Я ж не знав ступеню її трохи ))) Відступати було нікуди і завантаживши в наплічник справжню зброю, якою можна було сміливо відбитися від будь якого хижака в нашій місцевості, ми весело покатили далі ) На самі пагорби ми вирішили не видератись і обмежелись проїздом повз них , обираючи більш зручну дорого, згадуючи минулорічну подорож ціма місцями , дістаємось джерела, звідки можна напитись , орієнтуємось на місцевості і шукаємо дорогу до Зміїної гори, пигоди заводять вгору до полів, що вище всієї місцевості, звідти видно все як на долоні і за допомогою навігації ми знаходимо серед манівців потрібну стежку. Дістаємось ледь пои=мітною колією, серед глибоких трав до великого пагорбу з досить крутими схилами, під яким внизу розкинулось селище Першомарь'ївка. Звідти ми роздивились у об'єктив те місце, яке шукали, довелось трохи повернутись і здійснити досить ризикований спуск в долину і зову долати густі трави. Нарешті ми на місці , де можна перепочити , спішитись і дослідити всі ці кам'яні уламки досить великих розмірів. Дуже ікаво було б дізнатись історію, ну хоч якусь, їх виникнення. Таке враження, що якийсь велетень наче накришив тут ними. Наскільки я розуміюсь у кольорах, каміння буровато червоного відтінку з наростами наче моху різних типів, чудова картинка.

Робимо кілька знімків і роздивляємось , поки зверху, як нам дістатись дороги, яка навпроти нас поза балкою яка внизу заросла рогозом і мабуть очеретом.

Перед стартом шукаємо в траві дрібну річ і я тричі влізаю до гнізда з осами, які мені додають вражень через не дуже сильні укуси , добре, що алергічної реакції на це в мене нема ! smile Шукаємо дорогу через воду, якої ми так і не помітили ))

Виїхали на протилежний підйом краєм поля до дороги. Чіпляємо край села і повертаємо старим асфальтом ліворуч у бік селища Васютинського, яке розсипане балкою з проміжками пустощів, навколо багато цікавого, але час вже трохи на нас тиснув. Не доїжджаючи основної частини села , знову звертаємо на грунтову дорогу праворуч. Тепер досить круто вгору , під колесами сипучий грунт перемішаний з кремнієм. На самій горі безкраї лани соняшників, старі покинуті хутори, від яких лишились спорожнілі ставки та цвинтарі, навколишніми рештками садів та окремих куп дерев. Вже починає темніти, ми дістались до тогомісця де дубові посадки ведуть у Білокузьминівку а навпростець, через кошене поле можна вийти прямо до скель. Наш маршрут трохи лівіше Дмитру в бік аеродрому і далі до Краматорську , мені круто вниз до Семенівки , далі на Ашурківський переїзд і вниз до Дружківки, відстань приблизно рівна і ми розходимось в різні боки , вже з увімкненим світлом. Дорогою додому купа думок, про минуле про майбутнє.

Багато чого відкрилась після цієї мандрівки, багато цікавих місць для дослідження вимальовується на перед, значить будуть нові подорожі, нові , цікаві враження та емоції...

То , до зустрічі ! )
 
GADДата: Субота, 03.08.2019, 20:02 | Повідомлення # 2
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7547
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
фото звіт : Білянські та Зміїна гора.
 
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » Білянські гори. Зміїна. (19.07.19)
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Вверх