Середа, 22.09.2021, 22:25
LEVEL
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гость · RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » Ізюм. "Ночнушка" (15.06.19)
Ізюм. "Ночнушка"
GADДата: Неділя, 23.06.2019, 16:15 | Повідомлення # 1
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7645
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Кожен рік ми робимо подорожі до Ізюму. Різна мета відвідування цього міста, різні маршрути повернення. Кожного разу ми помічали щось нове для себе, змінювали маршрути повернення додому.

Цього разу вирішили спробувати їхати звідти вночі. На дворі спекотно, тому - це перший аргумент. Ще хотілося отримати вражень від того ,що ми бачили вдень і коли сонце, в інших умовах ...

Діставались туди електричкою зі Слов'янську. Взагалі , подорож електричкою, це окрема тема. Не будемо на цьому загострювати увагу. Зазначу, що кілька висновків ми для себе зробили. З позитивного - в денний час народу в потязі , особливо порівнюючи з ранковими рейсами... зовсім мало і вагонів достатньо. З "не дуже" - стояння в Лимані і наявність специфічної публіки, яка їде з роботи додому....

Висновки- потрібно детальніше вивчати розклад більш зручних електричок, орієнтуватись де сонячний бік ( він змінюється ) і їхати у вагоні в цивільному одязі, бо до часу старту, можна й "докататись" ))) Звичайно ж має бути десь місце для перевдягання, але це вже деталі...

Нарешті вокзал. Перші кадри біля невідомої дівчини з левом. В імпровізованій водоймі сухо.... а раніше там був очерет і вода, плавали пуголовки ... Вирішили їхати більш історичним маршрутом, тому наш напрям до собору...який вже з'явився на обрії у західному сонці, яскраво блищать бані і хмаринки підсвічуються сонцем...робимо кілька кадрів з різних ракурсів. Фасад у будівельних риштуваннях, навколо майже нікого, це контрастує з тим, що ми могли бачити раніше. Їдемо до "каплички" з купальнею, дорогою здіймається вітер і гонить стіну пилу...добре що у окулярах , а от фотоапарат довелось прикривати ...

Навколо купальні з джерелом вже розрослось ціле церковне містечко, нова споруда тут вже кілька років, а от домівки викуплені навколо у мешканців та відповідним чином перебудовані , для нас новина. Неспішно набираємо води і вмиваємось і їдемо в місто. Шлях наш проходить старою дорогою з бруківкою, яка показує себе через подряпаний асфальт , з обох боків дороги низина з травою і великими деревами. Поступово опиняємось на вулиці, де ще збереглись старі двоповерхові будівлі, так звані "купецькі доми" , помітно зникнення кількох старих , маленьких хатинок....

Дістались до пішохідного мосту через річку, який був на ремонті торік, тепер йог підлатали, змінили дерев'яну долівку, встановили лавки з дашками і ліхтариками. Тепер це не тільки міст а ще й місце відпочинку, з якого відкриваються цікаві краєвиди. Центральною вулицею дістаємося площі, дорогою робимо фото, на площі не дуже людно але помітна присутність молоді, дітей з батьками, нові клумби з квітами відремонтована старовинна будівля, в процесі ремонту кінотеатр, який носим ім'я "Спартак". У "Брусниці" купуємо в дорогу поїсти і морозиво. Дякую за можливість спробувати інший сорт Владові wink Розмістились у парку на лавці перекусити. Помітно , що зникла споруда у вигляді казкової сцени, де були присутні сірий вовк, царевич з дівчиною.... мабуть все ?! Сцена того ж автора української казки "Солом'яний бичок!" на місці і це не може не тішити.

Потрібно поспішати , бо світло починає зникати дуже швидко. благо всі арт об'єкти , які мені відомі знаходяться поряд. Швиденько пробігаємо повз них і вирушаємо у бік "Кремінця" Хотілось сказати про той факт, що в Ізюмі , принаймні в центрі , безліч державних прапорів і вони не тільки на офіційних установах але й ледь не на кожній крамниці ! Загалом враження від прибраного і чистенько міста ми отримали позитивне.

Здійматись сходами і далі в напрямі телевежі ми почали вже у сутінках, біля військової техніки вешталась та сиділа молодь, перемовляючись у темряві. Дорога вгору трохи навантажує і вітру серед дерев майже не помітно, вгорі вітерець порадував ...а от присутність веселої кампанії , яка розташувалась надовго поряд з об'єктом запланованої зйомки... не дуже. Люди вели себе пристойно, грали на гітарах, увімкнули якусь акустику, поряд машини, діти , щось миготить, гірлянди ліхтарики..комари.. Місяць жовтий крізь легку димку...умов для роботи майже ніяких.

Звісно ж ми намагались щось зробити і для загального піде...але... Але досвід теж добре. Тепер ми знаємо коли , в який час , за яких умов і з яким додатковим обладнанням треба там бути ! ) А значить, все ще попереду )

Дорога додому. Їхали трасою, чудова розмітка , якісний асфальт, трохи непокоїли краї асфальту, які зроблені уступом і переходять в щебень, м'який або сипучий грунт....Постійно треба тримати відстанбь від правого краю і не входити далеко на дорогу. Втім транспорту мало і майже не турбував нас він. Іноді зустрічні машини сліпили фарами, але у Влада був спец жилет...який вводив водіїв у нетривалий ступор і примушував замислитись. Помітно знижувалась швидкість, гасився "дальній" ...

Їхали під музику, тримались на дистанції, злегка заважав вітер на першій третині відстані до Долини. Кілометраж рахували десятками і зупинялись перепочити і попити води , кілька нетривалих перекусів. Воно наче б то й не хотілось дуже , але це потрібно робити , та й тягти на собі зайву вагу... wink Коли біля дороги з'являлись селища солодко пахло липою ... Долина зустріла темрявою лише на посту було присутнє світло, перемовились кількома фразами з військовими і рушаємо далі... Поворот до водойм пропустили, не хотілось блукати у темряві у пошуку потрібної дороги. І втрачати нормальний темп теж гне хотілось... Після роздоріжжя на Богородичне, чекаємо повороту на Адамівку.... там затримались на довший час. Вирішили не їхати до водойм а скористатись трасою , до комбікормового лишалось зовсяім трохи, враховуючи рельєф та якість асфальту , плюс відсутність транспорту. Зазначу , що в Донецькі області , на той ділянці дороги, де їхали ми - вона якісніша. Тепер ми їдемо переважно лісом, обіч дороги стіною дерева, місяць вже не так освітлює дорогу, надія тільки на ліхтарі. Потрібний поворот неможливо пропустити, рухаємось романтичним тунелем, попереду, злегка вгору асфальт з білою смугою , яку освітлює місяць, який с=висить приямо над дорогою . Після лісу на пагорбі, відкривається вид на нічний Слов'янськ. Думається про тисячі людей , які вже сплять у теплих домівках.....

Тепер постійно вниз, і швидко вниз. Повз нас пробігають споруди комбінату, якісь будівлі, гаражі , цвинтар, церква, зупинки. Потрібно бути обережним , бо вулиці , це повна несподіванка не дивлячись на час. Виходимо на Шевченка, додаються поодинокі ліхтарі і світло від вітрин, на площі ще є люди , які зайняли лавки біля фонтану... Тут ми трохи сидимо перепочиваємо, чомусь не виникла думка зробити фото ) Далі їдемо через "Зевс" та Карачун знайомою дорогою. Наче відкрилось друге дихання, "нога йшла" тому я трохи мабуть перебільшував з темпом, до "воріт НКМЗ" буквально долетіли...після йшли пішки, щоб трохи відпочили ноги.... Постояли перед мостом на зупинці, тепер наші дороги розходяться....вже на сході світло. Після Прокатчику помітно світліє а у Малотаранівці я вже вимикаю ліхтар. Співають півні в дворах, починають прокидатись пташки, над зеленим лугом стоїть хмара туману, який підсвічує сонце, якого ще не видно але воно неодмінно з'явиться....

Місто зустрічає тишею...наче казкове щось, знайоме але порожнє й тихе.

До нових зустрічей ! )
 
GADДата: Неділя, 23.06.2019, 18:50 | Повідомлення # 2
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7645
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Фото альбом про подорож : Ізюм ніч
 
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » Ізюм. "Ночнушка" (15.06.19)
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Вверх