| GAD | Дата: Вівторок, 07.05.2019, 18:32 | Повідомлення # 1 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Субота видалась напрочуд погодною. Вітру майже не було , небо зовсім без хмар з самого ранку, ну й сонечко звичайно ж світило та посміхалось. В цей день здійснив подорож до Білокузьминівки з метою відвідати крейдяні скелі. Цього разу відбувався вже другий супровід - екскурсія з дівчинкою 12 років про яку ми домовились під час крайньої подорожі але відкладали через погодні умови.
Відразу про технічні аспекти. Головна проблема( якщо так можна це назвати) перетин автодоріг , контроль під час руху фізичного стану. Звісно ж потрібно хоч трохи знати потреби дитини , її вподобання. Про це мають дбати батьки і перед мандрівкою враховувати всі нюанси.
А що, може зайнятись організацією екскурсій? )
Тепер про подорож.
Дістались до Семенівки традиційним маршрутом, через автомобільний міст над річкою та залізницею а потім підіймались наче сходами вулицями Яковлевки, поки не вийшли асфальтом до вулиці Джерельної. Ця вулиця, якою ми гуляли в дитинстві, доводить нас до ставку, який ми оминаємо справа і рухаємось грунтовою дорогою вздовж нього. Зліва відкриваються чудові краєвиди на місця , знайомі з дитинства, які вже змінились але не втратили привабливості. Ставок заріс очеретами, а колись був чистий до самої греблі. Було багато піску, який теперв траві та чагарниках, лише абрикоси і маслини наче й нікуди не поділись. Після розгалуження балки на три гілки, ми їдемо вгору до селища Дружківське з якого й тече джерельна вода, яка наповнює ставок. Перед селом беремо правше і виходимо на асфальт. Тепер дорога здається легкою і постійно доводиться гальмувати, щоб не влетіти в одну з чисельних ямок, яких там дуже багато - не критичні але руху дуже заважають. Далі дорога поліпшується і нахиляється вниз. Тепер треба бути обережним і контролювати швидкість. Справа відкривається панорама на скелі, які можна роздивитись на обрії. До Семенівки спускаємось досить швидко , перетинаючи Ашурківський залізничний переїзд. Внизу відновлено асфальт на перетині доріг і ми котимо ним із задоволенням, відразу повертаємо з дороги і перетинаючи річку Біленьку невеличким місточком, опиняємось під самим "каньоном".
Десь посередині схилів красиво літає парашут - крило. Вітер з півдня, тому вони стартують в бік Білокузьминівки, яка вже зліва від нас. Вони, це гурт цікавих людей на машинах, які займаються улюбленою справою.
Здійснюємо підйом вгору пішки, паралельно роздивляємось флору і комах, та чуємо співи пташок. Вище з'являється вже вітер і приємно освіжає. Пахощі від цвітіння безліч квітів переповнюють і надихають 
Дереза квітне суцільним килимом здіймаючись над поверхнею темно зеленою свіжістю з вкрапленням жовтого. В більш тінистих місцях зустрічаються зграйки барвінку. Повсюди маса зовсім дрібних квітів різних кольорів, переважно білого та жовтого. Зі зміною рівня висоти , змінюється флора. Повсюди пурхають метелики різних розмірів та кольорів, гудуть бджоли та джмелі та інші комахи.
Тепер ми опиняємось на самій верхівці і їдемо до скель ледь помітною стежкою в траві, яка приводить нас до битої дороги. Під колесами шурхотить крейда впереміш з кремнієм. Яскравий парашут тепер нижче нас літає над селищем - звісно ж робимо кілька кадрів і прямуємо далі.
Швидко опиняємось на місці. Тепер можна перевести подих, передивитись все що можна , полазити по крейді, вимазати трохи одяг, зробити багато кадрів з панорамами навколо та всілякими дрібничками. Перепочити , сховавшись від вітру і пообідати тим, що є з собою з припасів. На горі постійно хтось перебуває, невеличкі гурти людей, навіть з малечею приходять , здійснюють ритуал фотографування та йдуть собі. Внизу можна роздивитись комашок людей і корів , велосипедистів та коробочки машин.
Все добре має колись закінчитись, поспішати не хочеться, ми робимо спуск пішки схилом і виходимо до асфальту через місточок і тим, що залишилось від дороги, коли нею вештається скотина під час дощів. Асфальтом їхати легше, але не так цікаво , до того ж трохи машини докучають, які постійно з'являються на поворотах ) Вгору до переїзду піднялись пішки , потім їхали. Зробили невеличкий відпочинок на самій горі перед Дружківським, далі вже не вставали з велосипедів. Дуже обережно перетнули трасу та залізничні колії... Далі через Торецький додому .
Так завершилась подорож, яка викликала цілу хвилю емоцій, спогадів і планів на майбутнє.....
Тому , до зустрічей.
|
| |
| |
| GAD | Дата: Середа, 08.05.2019, 15:28 | Повідомлення # 2 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Фото з подорожі : Екскурсія супровід
|
| |
| |
