| GAD | Дата: Середа, 10.04.2019, 10:36 | Повідомлення # 1 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Подорож до Клебан Бику в цьому році відбулась раніше ніж планувалось. Цьому посприяло передчасне, якщо так можна висловитись, цвітіння квітів Сон ( Лучний). У 2017 році теж довелось їхати за погодних умов не дуже сприятливих для подорожі. Дрібний дощик і потужний зустрічний вітер.
Тепер була чудова погода і подорож в задоволення. Хоча для фото не дуже , через яскраве сонце. Домовились про зустріч з Андрієм Тараманом і після нетривалого чекання біля "Старого парку", недобудованими алеями якого прогулювались фазани, вирушили в путь. Їхали через Торецький в напрямі Фабрики і далі через Осикове. Дивились німецькі будівлі та слобожанські хати, тестували дорогу, яку обіцяли відремонтувати в цьому році ( окрема ділянка в межах міста).
Вискочили на вулицю Ломоносова у Костянтинівці і далі через АТБ , знайомим маршрутом до мети. Ніяких затримок, крім придбання необхідних припасів для вживання.
Прибули на місце, "динозаврів" обминули стороною і почали досліджувати місцевість. Зазначу, що там багато що є подивитись , різні рослини, грунти , заглиблення, сосновий лісочок і молоді дерева. Густі чагарники окопи і капоніри, залишки бліндажів і таке інше. Ще є всілякі фігури з пісковику, не знайшли ми там торішнього гармаша і вовчу родину, можливо їх перенесли кудись в інше місце. На місцях залишались великі фрагменти скам'янілих дерев і з'явилась велика бесідка на оглядовому майданчику.
Звісно ж ми знайшли багато квітів сону , які ростуть поодиноко повсюди і в деяких місцях у великій кількості так, що треба ходити дуже обережно , щоб не наступити. Зробивши безліч кадрів , бо шукали зручних ракурсів, бо хмар не було майже і сонечко сяяло зверху тіні не було зовсім. В тіні серед кущів розбіглись проліски , на горбочках жовтів горицвіт.
Звичайно ж ми посиділи трохи щоб перекусити , набратись сил для подальшого руху, з напрямом якого ми ще не визначились остаточно. Разом з нами були два мандрівника - велосипедиста з Бахмуту. Наші маршрути розійшлись і ми не помітили в який бік вони поїхали далі, бо саме в цей час до нас доїхав Андрій, з яким ми мали розмову. Трохи згадали , дещо запланували на сезон, порадились про подальший рух. Виявилось , що дорога лісом вздовж водосховища вже суха і придатна для пересування, цьому ми дуже зраділи, бо таким чином ми робимо ще цікавішим свій маршрут , враження і додаємо фото.
Під час спуску трапився один жовтий тюльпан. Ірисів не знайшли, як у тому році але були помічені цілі галявини з воронців, які от -от мали вже розквітнути. Вони розташовані внизу, ближче до водойми. Туди ми дістались ледь помітною стежкою, яка перетворилась у досить пристойну доріжку нижче, навіть мали змогу спускатись нею на велосипедах, де не було багато дрібного каміння.
Внизу біля очеретів , поряд з дорогою зняли з себе зайві речи, подивились чисельне птаство, яке перегукувалось з різних боків. Вдалось впізнати звичайних качок , лисуху, чомгу і лебедів. Були ще якісь дрібні , яких ми не знали. Навколо вовсю порхали метелики , біля квітів гули джмелі та бджоли. В лісі серед яскраво - зеленого килима світились квіти купальниці, рясту та фіалок і ще щось жовтеньке.
Тепер ми рухаємось затишною дорогою серед лісу, справа від нас водосховище, яке дихає свіжістю серед прогалин в очеретах. Багато місць для лову риби, які порожні, кілька людей все ж таки там були з вудками, але якось не серйозно, так відпочити просто приїхали мабуть. Рухатись в такому стані дуже приємно, дорога постійно звивається, весь час виникає щось нове, це не рівна дорога вздовж посадки, де пил і зустрічні машини. Дістались асфальту , який йшов різко вгору з досить поважним кутом нахилу, вниз ця дорога вела до бази відпочинку на березі водойми. Приблизно посередині підйому, де справа відсутні дерева , відкривається чудовий краєвиди на водосховище, пагорби і Торецьк до самого обрію з териконами і багатоповерхівками. Саме на тому місці ми зупиняємось, тут мають зробити якийсь майданчик для огляду. Тут ми застосували штатив, а то він вже засидівся без діла. За обрієм чутно глухе гупання, яке не припинялось, поки ми там були.
Далі дорога вирівнюється через кілька сотен метрів і ми рухаємось асфальтом через поля до Берестку. Далі вже тим самим маршрутом додому. Значно веселіше і швидше їхати коли тепло і вітер тобі в спину. Ні одної зупинки до Дружківки, де біля "Етюду" ми попрощались, бо Сергій вирішив не чекати електрики і поїхав додому своїм ходом.
То, до нових зустрічей ! ))
|
| |
| |
| GAD | Дата: Четвер, 11.04.2019, 20:32 | Повідомлення # 2 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Фото додаток до тексту: СОН60419
|
| |
| |
