П`ятниця, 14.12.2018, 19:52
LEVEL
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гость · RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » ДЕБРІ (28.07.18)
ДЕБРІ
GADДата: Середа, 01.08.2018, 08:53 | Повідомлення # 1
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6885
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Відразу хочу попередити що назва цього маршрута не відповідає тим асоціаціями , які виникають після читання цього слова ! Та й "дебрів" було всього 3-4 кілометри :)))

Навпаки, маршрут дуже цікавий, несподівано різноплановий, з масою вражені і емоцій.

Але почнемо з самого початку. Не прямо з самого...пропускаємо ранкові вставання і те, як ми дістались до старту, можна лише зазначити, що подолано від 18 до 23 кілометрів. Отже ми на перетині траси Харків-Довжанський, стартуємо у напрямі Семенівки. Дорога чудова, постійно новенький асфальт ...справа зруйновані будівлі- наслідки братської любові.

Машин небагато, Дмитро розповідає про те, що ми можемо бачити іноді зупиняємось для фото і попити, на розгалуження доріг перевіряємо на всяк випадок маршрут і зрізаємо ( дякуємо за поради ОВ та здоровому глузду) тягун. Над нами зліва височать труби теплової електростанції, рухаємось якимись тропами, але тут постійно помітна присутність людей, доріжка накатана, то ми їдемо у вірному напрямі. Справа поступово все закривається деревами а зліва ми чуємо гомін води, яка зривається з висоти. Потрапляємо до штучного перекату, досліджуємо все навколо. Намиви піску , поверх якого щільним шаром ракушки молюсків, які хрустять під ногами, кілька човнів з веслами, мабуть використовуються для переправи на інший берег. Навпроти нас невеличкий табір рибалок чи просто людей з вудками,, які відпочивають у наметах, димиться вогнище... Помітний старий місток, який був тут ще з давніх часів, до нього веде бруківка.

Вирушаємо далі. Тепер рухаємось вздовж річки, за течією. Чудовий атракціон у кілька кілометрів, такі собі гойдалки...не втримуємось щоб прискоритись і не отримати задоволення від віражів стрімких спусків з вилетами у гору. Але є й час на те, що роздивитись красиві місця на річці, багато всілякого птаства, яке від нас втікає...щось потрапило й у кадр. Протилежний берез зеленіє від ряски і радує око жовтими квітами латаття( водяної лілії). Іноді маршрут пролягає рівною низиною серед широких тополей та інших дерев, на яких залишились позначки від високої, весняної води, які іноді сягають нашого зросту, разом з велосипедом !

Двічі починав пускатись дрібний дощик і потрібно було терміново ховати фотоапарат, над нами гриміло але , на щастя до справи не доходило... . В кількох місцях ,там де не стікає вода залишились калюжі від минулого дощу, які ми обходили пішки, або примудрились віртуозно долати велосипедом. Падінь і забруднення не було. З нами трапилапсь невеличка пригода, ми потрапили у "петлю часу " і заблукали у просторах між крейдяними скелями з соснами річкою і лісом на рівнині. Всі орієнтири крім дороги були за стіною дерев і як тільки ми відійшли від річки, щоб скоротити маршрут більш зручною ділянкою , вона нас відразу вивела в зворотньому напрямі. Річка у тім місці робить напів петлю і є відгалуження доріг, до того ж похмуро було в то час і неможливо за сонцем орієнтуватись, тому ми трохи відпочили, поки дійшли до тями. Після того ,їдучи , щ довго розмірковували над тим, де ми схибили, як те, що було справа , опинилось з протилежного боку, як ми змогли телепортуватись на інший берег без мосту !? )))

Злівого боку трапляються якісь будівлі, старих турбаз або рибальських сараїв, щось схоже на міні кемпінги, спускаємось до річки крутою тропкою і розуміємо,що вона веде лише до човнів , де рибалять, повертаємось , питаємо дорогу у місцевих і потрапляємо на потрібну дорогу нагинаючись у металевих гратованих воротах.

Виходимо на плато яке зветься Бам, можливо через якусь довгобудову і відразу до невеличкого селища Корсунівка у одну вулицю, де трохи твердіше покриття. Знову пускається дрібний дощик, під час зупинки місцевий авторитетний дядько з лабрадором ( такий добрий песик) заговорюєть до нас , цікавиться хто ми і радить зручну дорогу , попереджаючи про наявність слизьких ділянок, за такої погоди. Користуємось його порадами, крейдяними стежками спускаємось під гору Генералову і обходимо її зліва. Річка тепер віддаляється від нас вліво а ми їдемо долиною вже в напрямі Кривої Луки, яку можна бачити.

Через дорогу перебігає доросла норка із двома дітлахами , які відрізняються від неї трохи за розміром. Спочатку доросла впевнюється у безпеці і ховається у густій траві а потім вже молодь , повторюючи її траєкторію, під цокотіння мамаши перебігає нам шлях, а ми як зачаровані фільмуємо все це і робимо знімки. В Криву Луку ми не їдемо , наш маршрут пролягає до Озерного. Перетинаємо мостиком річку, яким рухаються машини, яких дуже мало, але є й маршрутка з Закітного.

У Озерному відвідуємо місцеву крамничку з приємними , на відміну від інших місць цінами. Прямо біля неї , за зручними столами влаштовуємось на обід, спостерігаючи, як місцева дівчина грациозно наповнює відро піском і намагається потім перти всю цю вагу додому. Звичайно ж ми, як джентльмени допомагаємо їй smile

Після обіду який проходив у теплій і жартівливій атмосфері, рушаємо. Малий Бакай лишається справа і позаду а ми їдемо вздовж Бакая великого , тепер маршрут в зворотньому напрямі, на пристойній відстані від річки, яка тепер тече нам на зустріч. Зліва схили до озера , справа чисельні бази відпочинку і просто стоянки. Яскраві намети і добра дорога у хвойному лісі, яка доводить нас до Діброви. У цьому селищі ми робимо кут асфальтом, відвідуємо з екскурсією "Сирітський квартал на вулиці Розкішній( колишня совєцька здається, або соціалистична, одна холера). Знову рівнеька дорога лісом піском, який досить плотний, лише наприкінці, за триста метрів до Старого Каравану довелось "поплисти" - відпочили пішки. В лісі звернули увагу на килим з декоративної рослини, яка вирізається пластами для якогось ландшафтного дизайну, або на продаж. Це помітно по правільної форми ділянках, на яких ця рослина ще мала, порівняно з сусідніми більш дорослими.

У "Каравані " швидко находимо потрібну нам дорогу. Наші сумніви розвіяли дві чудові дівчини, які проконсультували нас про все , що стосується нашої подальшої мандрівки ! Відразу після цьогь потрапляємо до згадуваного в обговореннях колодязі і все відразу стає на місця. Саня нам так детально розтлумачив маршрут у цьому місці, що пазл відразу ж склався і ми рушили справжніми дебрямі . Знову цікаві місцини для розігнатись і поекстримити, щоправда траплялись повалені дерева... Кілометрів за 2-3 ми почули гомін води і швидко дістались того самого перекату, тільки з іншого берегу. Тут в нас невеличкий перекус і фото, після чого ми дістаємось на міський пляж Миколаївки , де можна відпочити перед подальшою дорогою, але ми вирушаємо без зупинок.

Скоро ми дістались якісного асфальту і поїхали вже додому. Хтось до Краматорську а хто й у Дружківку.

Ось так відбулась наша подорож "ДЕБРІ". Дуже цікавий маршрут, який тре трохи доробити в і промаркувати у кількох місцях та занести до туристичного каталогу, а ще додати "варіації на тему" від побратимів з ТОРу, які наступного дні крім всього здійснили поход річкою на катамаранах, але то вже зовсім інша історія, як кажуть.

До нових зустрічей !


Альбом зі світлинами : Дебрі
 
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » ДЕБРІ (28.07.18)
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Вверх