Вівторок, 23.10.2018, 18:39
LEVEL
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гость · RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » Студенок (21.07.18)
Студенок
GADДата: Неділя, 22.07.2018, 13:54 | Повідомлення # 1
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6846
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Ідея поїхати до Студенку була ще на початку сезону, а дослідити міногу хотілось вже здавна, надихнув на це перегляд відео від Леоніда Щибрі, хто зна у якому році wink З приблизною датою, яка виглядала - "на вихідних" визначились під час повернення з Ізюму, якраз ми могли глянути на дороги та їх стан в районі перетину траси до Довгенького з Яремівки понад лісом. Обрали суботу як кращий день для більш менш тривалої подорожі, який був напередодні неділі і це давало змогу відпочити перед робочим понеділком.

Накидали план з кількох пунктів, якого ми й тримались надалі.

Стартували ми зі станції Світогірськ, до якої дістались електричкою. Коротенько зупинюсь на цьому. Припущення про те, що цей потяг курсує через день різними локомотивами і кількістю вагонів підтвердилась, не дарма ж його номер вказано через рисочку wink Ну а на практиці, це чотири вагони з усіма наслідками. До Слов'янську ми стирчали у тамбурі, милувались туманом за вікнами і слухали розмову двух красунь, які їхали на "соленку". Вони розповідали одна одній те, що й так чудово знають , або в чому помиляються... про побут, відносини і таке інше, спроба перенаправить розмову ( з нашого боку ) в якесь більш інтелектуальне русло не була вдалою. До того ж вони відкоркували по пляшці і "цокнувшись" та промовивши тост за вдалий відпочинок почали пригублять...розмова пожвавішала, увімкнулась гучність і додалось примітивного гумору. У Слов'янську ми як корки вилетіли на перон , разом з велосипедами під натиском тих ,хто дуже бажав оздоровитись на курорті. У вагон ми увійшли знову останніми і змогли притулитись з краєчку. Всю дорогу до лиману точились розмови, на початку було спекотно від них, Якась бабця почала причитать про погану владу , про вигоди сересеру - її швидко заткнули ті, хто був поряд слушними доводами. Якийсь дядечко поряд з нами на ім'я Альберт ( wink ) почав читати вірші , які ( з його слів) він написав сам. Вони букли про євреїв, які окопалися у владі, про Ляшка і таке інше. Прозова промова інформувала нас про хунту, яка у 2014році, Карачун... ну ви розумієте. Але й йому не пощастило, бо поряд опинився чолов'яга з Єнакієво , який відпочиває від благ "маладой рецпубліки" у друзів з і Слов'янську та Лиману. Він доніс інформацію пр всі "прелісті" їх життя там.

З великим задоволенням ми полишили вагон на станції. Відразу спланували свій маршрут і подальші дії. Перший пункт виконували з натхненням, а саме - отримуючи насолоду та вдихаючи чисте хвойне повітря ми просто катились до Студенку. На роздоріжжі попрямували не у селище , а звернули трохи праворуч до лісу, де на наш розсуд мала бути річечка Студенок, яка наповнює озеро. Саме там ми планували знайти міногу. Уява малювала нам чисті піщані заводі , де цієї істоти повно і можна добре її роздивитись і зробити фото. Дістаємось лісу, який зустрічає нас тишею, чистотою і виноградом, який заплів все під ногами і навколишні дерева. Ліс росяний і вологий, здалеку чутно якісь металеві звуки. На гілці дерева над водою бачили яскраву пташку, яка не надала нам можливості зробити світлину. Це був рибалочка голубий ( надам посилання на опис ) . Натрапили на сліди діяльності бобрів - обгризені стовбури від дерев, це їх плотина після дощів підтоплює все що вище течії. Перші спроби дістатись річки виявились невдалими, чи то через дощ чи через низину, під ногами почало хлюпати і ми змінили вектор руху - поїхали дорогою, яка швидко привела нас до джерела, з якого місцеві мешканці беруть воду у великих об'ємах, використовуючи транспорт. Тут ми виявили зручний стіл з лавами на сонечку, а поряд дику яблоньку. В тіні нас почали атакувати комарі, тому , після кількох спроб щось знайти, довелось їхати у зворотному напрямі з лісу і до асфальту. Дорогою побачили квіти якорців і з'ясували, що вони вже цілком здатні проколоти слабкі колеса. Проколюють звісно ж не квіти а результати цвітіння smile

Дорогою до крамниці бачимо, що стара хата під очеретом, яка прикрашала селище довгі роки , стоїть майже прозора і невідомо на чому тримається. Невеличкий базар перед крамницею, по черзі ходимо на закупи, слухаємо про що розмовляють місцеві, у них клопіт зробити громадську організацію, місцеве самоврядування, цікаві думки. Ще дізнаємось, що нерухомість тут дешева і є проблеми з туризмом і навіть нездорова конкуренція. На багажнику старенького "жигуля" іноді горлають півні, які сидять у клітці - нічого не заважає птахам жити ! Там же розташована крамниця - трансформер у якій продаються якісь іграшки чи щось таке. Після закупів вирушаємо повз пляж і джакузі до "піанш'ятого" джекрела, дорогами можна їхати ми не буксуємо у піску, значить добрячий дощик був напередодні. Заїхали до саморобного пам'ятнику Шевченка, виглядає дещо кумедно, як експонат дитячого конкурсу малюнку на задану тему, але це чудово, що люди щось сам можуть зробити.

Біля джерела вирішили зробити невеличкий обід, помокнути під цілющою водою, набратись сил та відновити енергію, ще й взяти з собою щоб до дому вистачило. Під струю води стаємо періодично, на смак вона не дуже, але кажуть корисна, перевіряти на собі її користь бажання нема smile Приймали сонячні ванни готували смачну каву. Про це можна трохи окремо - у хлопців був набір, який вони постійно возять з собою, щоб була можливість зварити кави і отримати від напою задоволення. Це справжній ритуал, в якому ми прийняли участь. А ще були свинячі щоки, якими нам пригощав Єгор, смакота ...а енергію відновлює не гірше джерельної води ..))) Іноді до джерела приїздять машини, висипаються з салону родичі і дітки горохом, хтось швидко їде а хто й затримується на довше. Трохи дратує дерев'яний стіл , який встановили прямо перед красивою фігурою якоїсь казкової дівчини... це псує кадр і виглядає не естетично. Взагалі , на цьому місці постійно щось змінюється, пересувають крейдяні брила, встановили імпровізовану кабінку для перевдягання з жердин і плівки, , тепер її пошматували...

Повертаємось до озера з джакузі у трохи незвичному вигляді, вирішили не перевдягатись по кілька разів, враховуючи відстань, це було б зайве. Біля озера вже надійшло трохи народу і він ще прибуває, навколо вже багато машин, велика кількість велосипедів різних модифікацій від сіті з маленькими колесами, що складається до електричного, не кажучи про звичайні. Утворюється весь час черга до джакузі ку якому вода трохи тепліше через те, що тече вона туди з поверхні озера. Хлопчики пролітають жолобом під дорогою у вируючу воду, все це дуже весело ! Кілька раз і ми заходимо на сеанси гідромасажу, а у озері можна поза чергою купатись. У місцевих дізнаємось про цікаве місце у лісі, де розраховуємо знайти ту міногу, рушаємо знову до річечки , там є чепурненький колодязь, до якого можна дістатись залізним мосточком, подолавши метрів двісті лісовою дорогою. Вода у колодязі смачна і м'яка, набираємо попити. Знову озеро, до джакузі не підступитися, туди набивається люду пачками. Трохи нижче, куди стікає вода з озера , можна знайти красиву місцину, з прозорою річкою і зеленим лужком, над водою повалене дерево, є дерев'яні колоди і велике каміння. Цим місцем ми скористались для перевдягання...ну й ще трохи пошукали міногу wink Після нетривалого відпочинку рушаємо далі.

Одноголосно вирішили трохи помучитись і подовжити кілометраж, а саме рухатись маршрутом який веде нас вздовж лісу до траси через Яремівку з подальшим просуванням до Довгенького, а там як буде....

В Яремівці беремо вгору, яка швидко закінчується разом з асфальтом, далі - треба бачити! Перед нами відкриваються такі класні краєвиди, які затримують нас довше ніж зазвичай. Глибокі балки і долини , яскраві поля соняшників, гра світла сонця і хмар, виноградники і темні ліси ... Знову підйом до лісу , тепер їдемо вздовж нього, іноді по стерні, бо дощ на рівному наробив калюж, які не можуть зійти донизу і не встигли просохнути, так, щоб можна було вільно їхати, іноді зустрічаються ділянки "пластіліну". Невдовзі виходимо до траси і стрімко спускаємось в бік Довгенького, дорого внизу побита і ще туди натягнуло піску, потрібно рухатись обережно. Підйом там крутий але не такий довгий як спуск, тому ми без особливих зусиль долаємо цю ділянку. Вулиці Довгенького майже порожні, якщо не рахувати свійську птицю, трохи є народу біля місцевого"салуну" - гендель і крамниця, один старий "масквічь". Впираємось майже у ліс, враховуючи досвід користуємось дорогою, яка виводить нас до посадки, якою рухаємось паралельно лісу. Над нами високі дуби з кронами, які захищають навіть у сонячний полудень, тим біль у надвечір'ї. За кілометр- півтори повертаємо до лісу, дорогу розбило якимсь позшляховиком або польовою технікою, грязюка засохла і їхати тепер дуже не зручно, переходимо на стерню, тут теж не солодко але значно краще, хоч і відбирає сили , далі вздовж лісу дорога краща але провалюється під колесами грунт, який наче піна просідає під колесами, таке враження що працюємо в холосту. Серед лісу є величезне поле з пшеницею, яке розділене дрібними посадками, біля однієї з них польовий стан, на ходу перегукуємось кількома фразами з механізаторами, вони були дуже здивовані нашою появою ! wink Постійно до низу, стає чимдалі вогко , а коли ми заглибились до лісу почало намотувати на колеса, довелось йти пішки. Дощ тут впав нещодавно, про це свідчать мокрі дерева і листя, з яких ляпає й на нас. Нарешті виходимо з лісу , над головами хмари якоїсь дрібної мошкари , яка гуде та іноді сідає на обличчя, добре що не кусається. Комари теж є але не так багато як у лісі, де ми не зупинялись )

Пересуваючись дорогою пішки чистимо колеса і вилки від бруду, після урочища Круглого вже їдемо до Іванівки, де нас зустрічає розбитий асфальт який поступово, після селища стає цілком пристойним . Переважно вниз ухил , їхати трохи важкувато вдається змореність і зайва вага на взутті, яка зменшується . На перехресті повертаємо у бік Новомиколаївки, невеличке село у глибокій балці, з якої ми рухаємось вгору, дорога полями , над нами вже починає вечоріти, красиві хмари і сонце що сідає. Їхати нуднувато, бо втомлені і краєвиди одноманітні, подумки прораховуємо скільки ще їхати, коли будемо в якому пункті. Під'оми закінчились, тепер тільки рівно або вниз, перед Торцем вже можна їхати накатом, що ми й робимо заощаджуючи сили, тепер ще більший спуск у Билбасівку та нею , до самої траси.

Сонце вже майже сіло і світла стає менше, вулицями ми дістаємось "паровозу" і далі традиційні металеві мости, їдемо Андрієвкою. Вже сутеніє, ліхтариків нема і доводиться натискати на педалі дужче, прохолода додає сил, наче відкривається якесь там за рахунком дихання. На Ясногірці прощаємось з Дмитром та Єгором і прямуємо далі.... Далі збавляємо темп, бо з освітлення тільки передня блималка і то одна на двох, добре що нас помітно транспорту, який рухається позаду нас. На залізничному вокзалі Краматорську невеличкий водопій і далі вже без зупинок молотимо до закінчення Малотаранівки, темні ділянки їдемо навмання тихше, благо дорога рівна. А там де є освітлення натискаємо дужче. Важка ділянка перед Дружківкою і до восьмої школи, а далі знову рівно і безпечно, до того ж є ліхтарі вздовж дороги.

Так щасливо закінчується наша подорож.

Коротенький опис мандрівки не вмістив у себе багато деталей, які можна побачити на фото і , сподіваюсь, на відео. "За кадром" залишились розмови, яких було багато і які були цікаві. Ми трохи спланували подальші подорожі , оговорили деякі деталі заходів і взагалі класно провели час, звичайно ж були втомлені, але попереду цілий день відпочинку !

Дякую всім, хто був поруч або вболівав на відстані ! До нових зустрічей ! ;)
 
GADДата: Понеділок, 23.07.2018, 12:08 | Повідомлення # 2
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6846
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Звіт фото : СТУДЕНОК
 
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » Студенок (21.07.18)
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Вверх