Субота, 15.12.2018, 02:25
LEVEL
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гость · RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » Ізюм Музичний бліц. (15.07.18)
Ізюм Музичний бліц.
GADДата: Понеділок, 16.07.2018, 14:15 | Повідомлення # 1
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6885
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Подорож до цього міста була запланована відразу ж після того, як ми приїхали з нього у тому році. Ну можливо днів за два - три після, коли звіт писався , роздивлялись фото та ділились враженнями. (Кому цікаво, можуть прочитати і глянути десь поряд на сайті, або у групі фейсбуку.)

Вже стало традицією, що ми подорожуємо до Ізюму з якоюсь конкретною метою, повертаємось додому своїм ходом. Маршрути повернення постійно змінювались, хоч на трохи. На це сприяли погодні умови та інші обставини, як позитивні, так і не дуже, але такі, що привносили щось своє, так би мовити "ізюмінку" wink

Вже ми переглянули у місті всі церкви ззовні і всередині, проїхались цікавими історичними місцями, були з екскурсіями у музеї та на "окулярному" заводі, відвідували дендропарк. Милувались схилами над річкою та спускались їх схилами і мандрували вздовж річки за течією і навпроти. Звісно ж є багато чого ще цікавого, де ми не могли бути фізично за браком часу або через брак інформації.

Цього року все відбулось якось спонтанно. Не в плані підготовки, що там готуватись.... з Ізюму надійшла інформація про цікаву трасу для спуску велосипедом з гори, яку надав місцевий вело любитель @Danil Korovin. Цю інформацію він виклав у велосипедній групі Слов'янський велоклуб "ТОР", яку відразу ж підхопили місцеві і визначились з днем подорожі. Я, перебуваючи у відпустці теж планував майнути туди електричкою, як завжди, і шукав собі компаньйона (ів), яких вдалось знайти тільки у вихідні дні , та й все одно все було під питанням з цілої низки причин фізичного та особистого характеру, про які я звісно ж не повідомлятиму )). До того ж погода була не певною, напередодні у суботу пройшла злива, яку ми відчули на своєї шкурі в прямому сенсі слова )) Довелось ще й сушити речі, яки намокли досить пристойно а часу для цього було замало.

Все остаточно визначилось у ніч перед стартом і ми мріяли доїхати до електички сухими, а там вже як буде - так і викручуватимемось. Запаслись захистом від дощу, передбачили всілякі нюанси, а от маршрути містом і повернення вже планували прямо у вагоні.

Тепер про подорож.

На наше велике здивування погода сприяла нам, небо було хмарне , але на дощ не було схоже, це додало настрою і завзяття. Потяг подали у шість вагонів і ми змогли у Краматорську вже вільно сидіти і прилаштувати велосипеди так, щоб вони не заважали іншим пасажирам. Ми теревенили і час збігав швидко. Іноді ми дивились у вікна і намагались зрозуміти, звідки нам чекати дощу, але небо почало ще більше світліти , сонечко посміхалось і казало до нас, про те, що все буде добре і перейматись не слід. Після Святогорську вагон остаточно спорожнів і нас там залишалось загалом семеро, навіть була думка прокотитись проходом ))

Вийшли з останнього вагону останніми і виглядали, чи нема ще когось, хто їхав потягом. Біля вокзалу нас зустріли хлопці з Ізюму ! Це була велика і приємна несподіванка. Зі слів ми зрозуміли, що вони виглядали чотирьох учасників і теж здивовані нам двом )) Ми пояснили їм, що вирішили їхати своїм маршрутом містом, який не збігається у часі з їх планами, після чого домовились бути на зв'язку на всяк випадок і роз'їхались в різні боки.

На вокзалі ми не знайшли відповідь на питання, що означає та пара з дівчини і лева, дівчата лише посміхались і більше не було в кого спитати. Єдине, що помітне, то це спорідненість цих фігур з тими, що у парку ( композиції "Солом'яний бичок" та "Царевич на вовку" )

Цього разу наш традиційний візит до Ізюму, враховуючи наші побажання і той факт, що все інше цікаве ми, або вже бачили, або не мали бажання цього робити, ми присвятили знайденню вулиць, які з'явились після перейменування. Звісно ж не всі а лише ті, які були цікавими і дещо скандальними в певному сенсі і сприймаються як альтернативний в деякій мірі варіант. Для нас вони були пов'язані між собою своїми назвами, які належали іменам відомих музикантів, авторам і виконавцям своїх віршів та відповідних пісень. Були деякі особисті побажання , я мав зустріч а Роман не бачив ніколи балбалів або кам'яних баб, які розміщені на горі Крем'янець і це мало бути нашим передостаннім пунктом у подорожі містом.

Зміни маршрут зазнав ще й через те, що міст через річку для пішоходів і велосипедів ремонтувався, тому потрібно було зробити ще й тут деяку поправку.

Отже, в дорогу ! Перший пункт подорожі, знайти і ідентифікувати вулицю, яка тепер носить ім'я Володимира Висоцького. Тому ми їднмо у бік Лиману, зовсім небагато і звертаємо до пром зони і манівцями виходимо до ІОМЗ, де стільки пунктів продажу окулярів, що очи можуть зіпсуватись ))) Наша вулиця має бути паралельно і вище, знаходимо назву Сако та Ванцетті. Саме так має виглядати назва цієї вулиці, яка до цього часу носила ім'я громадян "штатів" , вихідців з Італії, яки були анархистами -терористами. Так це не назва олівців і не одна людина ! )) Жалкую , що не зробив фото табличок , яких там багато. Це ми нову табличку шукали, після того як одна жіночка вказала нам , що це саме та вулиця. Зробивши фото і поставили умовний хрестик у таблиці бажань під номером раз ).

Тепер наш шлях поспішає до річки центральною дорогою, через те, що пішохідний місток тимчасово не працює. Зробили дорогою кілька фото, визначились з місцем куди нам потрібно їхати і як це зробити краще. Все одно дорога нас привела до синього мосточку , з білими баштами - трубами, який якось дивно і занадто урбаністично виглядає на фоні зелені і старих домів , ну приблизно так, як колись виглядала знаменита вежа Густва Ейфеля у Парижі. smile

Плавними зигзагами рухаємось вузькими вулицями і знаходимо колишню вулицю Артема, яка тепер носить ім'я Віктора Цоя. Все, що ми зробили з попереднім пунктом повторюється і тепер. Як і у першому випадку ми не змогли вгледіти чогось такого більш загального про нову назву вулиці, ну щось таке, типу пам'ятного знаку невеличкого, можливо він з'явиться пізніше, а можливо це й не потрібно( не можна) робити.

Коротенький ривок до центральної площі міста, оновлена площа, фарбування красивої старої будівлі і незмінний, дуже пошарпаний кінотеатр"Спартак". Тут ми знаходимо "Брусницю", робимо там потрібні нам закупи в дорогу і для невеличкого обіду. Все це відбувається у тіні парку на лаві. До нас відразу ж наближається котик, який складає нам компанію і ділить з нами стіл. wink Після нетривалого перепочинку йдемо до площі Джона Леннона , звичайно ж вона раніше мала іншу назву, та й площею, яку малює будь кому уява її складно назвати. Це умовний трикутник, дуже невеликого розміру, де є тінь і дитячий майданчик. Поряд Свято -Прєображенський собор, -дуже красива будівля у стилі українського барокко. На одному боці будівлі красивий мурал з рибою і написом, який відразу ж мені здався знайомим і це додає нам бажання і впевненості знайти четвертий пункт в нашому списку. Але , спочатку ми знайшли головне, що прикрашає і вулицю і має спільне з назвою площі. Це був мурал на торці чотири поверхового будинку, на якому було зображено Джона Леннона і є напис з уривком тексту його знаменитої пісні "Give Peace a Chance" . Ще на домі є табличка, яку ми з великої радості забули сфотографувати ( на світлинах її можна побачити здалеку). Це був наш третій пункт !

Тепер ми вирішили знайти арт об'єкт і будинок який нам здається знайомим по фото, знаходиться поряд. Ходимо навколо його і у дворі, там же знімаємо куполи собору . З балкону доброзичливий чоловік радить нам робити це з іншого місця і вказує з якого. Вирішили, що об'єкт цей має бути помітним і знаходитись десь на видності, та й фото були зроблені з машини (за якими ми й шукали цей об'єкт) тому ми вийшли на головну дорогу і відразу ж нам посміхнулась доля)) Багато говорити про цен не буду, достатньо глянути. Єдине, що можна зазначити, наші здогади про авторство підтвердились ! smile

Крем'янець вже помітно і ми вирушили до нього, вгору здіймались сходами а потім видерлись на стежину зліва і продовжили підйом. На горі ми роздивились все що було можна, зробили традиційні знімки і селфі, помилувались краєвидами. Зовсім не було там людей, так пощастило, ніхто не заважав і не потрапляв у кадр. З нового - прапор цього року наче більший ! Тепер ми направляємось на високі пагорби з чудовою панорамою і види на річку і дальні ліси з селами. Красиві хмари і гра сонця додають об'єму..

Спогади , захоплення - все змішалось... і чомусь захотілось додому... ну це таке ...особисте.

Вирішили нічого не вигадувати і їхати трасою, тим більш , що досвіду в нас такого не було в плані повернення з Ізюму. Ми дали собі волю походити не поспішаючи і без гонитви містом, а тепер мали надолужити втрачений час і дістатись додому якомога швидше, але без фанатизму, щоб не загнати себе .

Зупинялись для фото і робили маленькі перекуси на два три глотка чогось поживного. Особливого клопоту від машин не було, тому ми вільно пересувались якісною дорогою. Рівних ділянок майже не було, тільки спуски і підйоми які долались дуже швидко і без особливих труднощів. Вітер сприяв нам і сонце не докучало, небо було вкрите хмарами і які рухались разом з нами і робили тривалі парасольки. Навколо було на що глянути, але ми зосередились на дорозі і поспішали подолати асфальт до Долини. Після кам'янки нам зустрівся весільний кортеж, який їхав до Ізюму, за півтори кілометри помітили купу кульок білого кольору у кількості трьох штук, які відірвались на швидкості з однієї з машин. Шкода було їх лишати ось так просто, вирішили поки взяти з собою, щоб потім кудись пристроїти. В Долині нам цей шанс було надано, щасливою стала маленька дівчинка з мамою )

Тепер ми вибрались на грунтову дорогу, трохи блуканули але не суттєво , кілька зайвих сот метрів і ми вже їдемо вздовж ставків. Тут вже ми могли вільно їхати , без напруження) Можна було роздивитись навколо і розгледіти птиць , що ми й зробили. Вздовж водойм ми їдемо весь час рівниною або вниз, кілька невеличких горбків , після яких тривалий спуск. Минаємо Адамівку і Хрестище і виходимо до блокпосту , де активісти почали робити щось схоже на невеликий меморіал. Трохи вгору і знову спуск до траси, яку ми перетинаємо і рухаємось до паравозу і далі до Андріївки , знаходимо більш коротку стежку через невідомий нам до цього часу металевий місточок. Довга вулиця Андріївки, цього разу не здається нам такою вже й довгою))

Далі вже все знайоме, зупиняємось лише перед залізничним вокзалом Краматорська, щоб перенести велосипеди мостом і трохи пройтись , щоб розім'ятись...Біля вокзалу знову в дорогу. Вдома ми були на початку шостої, подолали без малого дев'яносто п'ять кілометрів.

Висновки.

Чудова , легка подорож, без зайвих рухів, оптимальний темп за сприятливих умов. Нові виявлені об'єкти і нові задумки на майбутнє, можливо, що й не таке далеке.

Дякую всім, хто переймався і вболівав, або просто згадував, особливо тим (N), хто наврочив нам добру погоду і без дощу

smile

До нових зустрічей ! )
 
GADДата: Вівторок, 17.07.2018, 16:48 | Повідомлення # 2
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6885
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Фото звіт : ІЗЮМ бліц
 
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » Ізюм Музичний бліц. (15.07.18)
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Вверх