| GAD | Дата: Вівторок, 03.07.2018, 12:37 | Повідомлення # 1 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Відразу повідомляю,що це вже друга організована подорож, яка відбувається за участі велосипедистів з різних міст. Щоб бути об'єктивним, тре повідомити й про те, що відкриття вело сезону відбулось теж у такому ж приблизно складі, але було більш масовим.
Збирались ми не довго, вирішили їхати у суботу і прибули на старт всі , хто міг це зробити і хотів. Географія учасників була досить широка, крім постійно присутніх Дружківки, Краматорська, Слов'янську, був учасник з Ізюму. До речи, він був єдиний, хто дістався місця старту електро потягом. Так сталось, що цього разу всі приїхали своїм ходом. Друкжківка теж не стала ризикувати, ми не хотіли отримати негативні емоції від подорожі електричкою, а можливо й довелось поспішати "на своїх двоїх" якби не влізли у потяг 
Вирішили дістатись спокійно , не поспішаючи, щоправда для цього потрібно було прокинутись і зібратись трохи раніше ніж зазвичай. Багато кого зупинила погода за вікном, саме в цей час припинився дощик і небо поступово звільнялось від красивих темних хмар, які відповзали повільно на північ.
Прохолодний ранок, дороги чисті й без калюж, ровненький асфальт і купа часу , щоб спокійно доїхати і встигнути роздивитись навколо. Перед Карачуном зупинка, обрії прозорі і видно далеко , хмари стиснулись на півночі і поступово почали насуватись у зворотному напрямі, наче морський приплив. Приємні думки, що там нас чекає попереду, хто приїде, про що поговоримо.
Давно вже не їздили через Андріївку, я особисто вперше переїхав два металевих мосточки, які довели нас до асфальту, який виявився початком депо, тут вже й паровоз був поряд.
Виявилось що ми були першими. Небагато часу минуло, поки ми трохи віддихались і відразу , з різних боків наче горохом посипались інші учасники. Найбільша група прибула з Краматорську. Трохи зачекали тих, хто мав ще долучитись. Оговорили подальші дії, зупинки, тощо. Вирушаємо у бік Билбасівки - дорога відремонтована у Межах Слов'янську, далі трохи гірша, поки рухаємось селищем , але не критично. Доводиться їхати по одному , бо рух машин помітний, багато схованих поворотів. Кілька невеликих підйомів, і ми вже виїхали в напрямі Черкаського, тут дорога ширша, транспорту менше і якість покриття дуже пристойна.
Майже долітаємо до Черкаського, в центрі на великому перехресті відпочинок, невеликий перекус, закупівля потрібних продуктів. Місцева крамничка у захваті від напливу покупців. Стартуємо далі після залізничного переїзду зупиняємось поговорити з хазяйкою ( черговою) будинку , де народився наш знаменитий земляк Л.Ф.Биков. Далі обіч дороги сосновий ліс, дихати приємно. Посеред цієї ділянки дороги у зручному місці зупиняємось , щоб вислухати невеличку оповідь з історії цих місць в плані початку висадки тут лісу.
Ми ще довго хотіли їхати зручною дорогою, але наш маршрут мав повертати лівіше. Тут ми трохи пововтузились і дещо заблукали на піщаних доріжках , поуки не переїхали через хутір і не вийшли до широкої долини , яка перебуває у воді навесні і річка Сухий Торець розливається. Ми нарахували п'ять мосточків, які в суху погоду виглядають трохи незрозуміло. Але виходячи і з особистого досвіду, вони там дуже доречні, коли навколо багато води. Два з них перетинають річку, одним ми весело переправлялись, він досить помітно коливався і це додало нам позитивних емоцій. Другий виготовлений з дерева і на сваях, дуже надійний. Він помітно коротший і призначений ще й для переходу корів на зворотній берег, для випасу.
Після цього ми їдемо вже селищем Прилєсне. Я його називаю, як ви могли помітити-Прилісним, бо вважаю що версія про якусь царицю яка їхала і все тут їй подобалось для мене не прийнятна, а от те , що село було біля лісу - інша справа, але це так...ліричний відступ. Отже бруківка під колесами, що додає екстриму, але свідчить про колишній розвиток місцевого хозяйства. Дістались музейного комплексу, до нас вийшла жіночка і запропонувала комплексно нас обслужити. Для цього, за відповідну плату ( дорослий десять гривень) для нас відкрили всі приміщення. А за п'ятьдесять зверху провели екскурсію з розповідями , ну як це робиться.
Перепочили , зробили фото , зібрались. Окуповуємо придорожній заклад, де ми досить тривалий час знищуємо все те , що придбали. З собою кожен теж бере щось у дорогу. Далі дорога мчить нас через невеличкі села Троїцьке та Москалівку, до підйому вгору і проти вітру. Час спекотний, посадка захищає поганенько, лише коли дерева високі і рухаємось на північний схід. Далі велике полегшення спуск майже у чотири кілометри до Маячки.
Перетинаємо водосховище бетонкою, через греблю. Тепер наш напрям Краматорськ, вздовж водосховищ. Всім крім Дружківки - перед птахофабрикою ми зупиняємось , роздивитись місцеві цікавинки розділяємось. Наша невеличка група долає невеличкий підйом, потім рухається зигзагом вздовж посадок, перетинаємо залізничну колію, яка веде до кар'єру, знаємо що біля Софіївки наші товариші теж перетинають її .
Далі виходимо на простір, це треба бачити ! В одному місці ми не бачили з боків ні однієї посадки, навколо були лише широкі лани, а попереду під'ом, хоч і невеличкий, але такий, що закриває обрій. Далі знову простір трохи іншого плану , навколо все можна роздивитись, ми знаходимось у найвищій точці. Стрімкий спуск звивистою польовою дорогою, яка приводить нас у Сергіївку. Тут є АТБ, яким ми скористались....
Далі затяжний підйом перед таким саме довгим спуском у Дружківку.
Подорож в цілому вдала. Дещо не зробили не відвідали, але то на майбутнє можна відкласти. Маршрут зручний і за сприятливих погодних умов дуже приємний.
Трохи висновків :
- потрібен невеличкий інструктаж для учасників, які можуть бути різними у плані фізичної підготовки і досвіду;
ПС
З курйозів можна зазначити те, що деяких учасників ми не знаємо й досі, це говорить про не достатню увагу до них.
Виправимось !
Дякуємо дівчатам за витривалість і натхнення.
Молодці хлопці з Краматорську, яких я , на жаль не знаю
Всім велика дяка за участь ! До нових подорожей !
Фото звіт : ЗНАЙОМИЙ
|
| |
| |
