Понеділок, 24.09.2018, 21:05
LEVEL
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гость · RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » Перша нічна 2018 (17-18.06.18 (Лиман-Святогірськ-Слов'янськ-Дружківка))
Перша нічна 2018
GADДата: Середа, 20.06.2018, 09:06 | Повідомлення # 1
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6807
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Минулі роки були багаті на нічні покатушки, вони відбувались за різних умов - від коротеньких , подивитись схід сонця або явище Персеїдів на "КУЗЮ" до досить тривалих, як подорож з Дніпра, коли стартували за пів ночи і фінішували більш як за добу , теж у темряві.

Що приваблює нас у таких мандрівках (?).... багато вже писалось про це у звітах про подорожі такого плану. Повторюсь коротенько - відчуття якісь інші, легкість руху, сприйняття навколишнього , інші запахи, звуки, умови. Можливість спілкування, нові пригоди і явища, та багато чого, раджу спробувати. А ще , коли перед фінішем у тебе відкривається друге дихання... і ти знаєш, що вдома затишно і все таке.....ранкова кава...

Але про подорож, а то лірика, це добре але звіт же потрібен.

За спекотної погоди вдень, найкращий вибір - подорож вночі. Цього року, це перша така мандрівка, плануються ще дві - щонайменше, дата була обрана за принципом - "вдвох коли зручно +", так воно й вийшло. В ніч з неділі на понеділок, учасників знайти важче.

Але ми дивились на свої можливості і заохотити хотілось на наступні, тим більш одна з них ще не випробувана ніколи вночі( подорож) і зручна для всіх наших міст. Але про це, коли буде в тому потреба.

Як було й заплановано , дістались електричкою до Лиману ( потяг у шість (!) вагонів ) і звідти поїхали навколо озера Лиман втрьох, крім нас з Євгеном , ще був Саша Бойко, який ледь не запізнився на потяг і який нагадав про походження цього озера. Я десь стикався раніше з інформацією про те, що це кратер від впалого на Землю метеориту. Справді , форма досить рівна у нього.

Дорога у Лимані досить непогана, старі ями залатані , нових ще нема. В напрямі Дробишева ми їхали у променях сонця, яке заходило на посадку до обрію, утворюючи красиві картини. Повітря просякнуте ялиновими запахами, приємний темп і майже повна відсутність транспорту, особливо після того, як ми повернули до "першого " переїзду вниз. Дорогою туди нам трапився "скажений " хлопчик, який запримітив нас здалеку і щоб похизуватись перед своїм товаришем , вирішив їхати попереду нас. Це було дуже помітно, бо ми знаходились вище і все чудово могли бачити. Він розігнався і увійшов у резонанс, так що довелось їхати дуже обережно, щоб не потрапити в нього, а його мотало дорогою і досить різко. Досі бачимо це здивовано-перелякано-смішне обличчя у зеленому пластмасовому шоломі , який вже й не налазив на нього.... Після того, як ми з ним перетнулись, він розвернувся і поїхав в зворотному напрямі. Такий початок подорожі дуже розвеселив. Перетнувши переїзд, ми рухаємось у напрямі Ярової сонце низко і сліпить очи, бачу кадр, пригальмовую і приймаю вправо і ....ледь не сталась аварія, це нам додало веселощів і зібраності на майбутнє)))

Тягне вологою від озер, старого русла Донця, спека спадає , швидко починає темніти. Перед Яровою увімкнули освітлення. Бачимо яскраві зупинки, на які вже не вистачає світла , а перед деякими стоять місцеві "приблуди " і пиячать з пляшок, тому в кадрі тільки те, що змогли зняти.

На виїзді з селища, бачимо невеличкі озерця справа , над якими хмарами висить мошкара, багато рибалок сидять там з вудками, вогники від ліхтарів і домівок відбиваються у воді, словом романтика. Табличка "Святогірськ" виникає раптово і вже у повній темряві. Ми досить швидко і непомітно , як на мене дістались першого пункту, після старту. Виходимо на якісний асфальт і опиняємось на перехресті, вирішуємо відвідати якусь крамницю, щоб кави і поїсти і щоб недорого ))) Лише одну знайшли , там де курортно - нічна націнка зі стелі. Продавчині, досить привабливі, миттєво розпізнають страждущих подорожніх і безцеремонно накручують....

Тепер в бік мосту до Лаври, дорога традиційно освітлена... як виявилось, це найбільша ілюмінація, далі повна темрява. Нічого не світиться, крім "закладів" і навіть у самій Лаврі споруди теж ледь світились. Місяць вже схилився , слідком за сонцем і не вирішував проблеми. "Артем" теж вгадувався якоюсь плямою , біля якої були помітні рідкі спалахи від спрацювання смартфонів, хтось там був і робив фото. Тож ми розташувались на лаві , проїхавши повз невідомих голосів у темряві, попереду теж хтось знаходився і збоку, але розгледіти де й хто було неможливо. Зібравши штатив , робимо кілька знімків це досить важко робити, яскравий монітор апарату сліпить у темряві і заважає навести потрібний фокус і обрати ракурс, доводиться пристрілюватись і робити поправки. В цей час нас починають гризти якісь комахи і холод від річки починає дошкуляти. Паралельно з усім цим перевдягаємось і робимо перекус.

На мосту теж спробували щось зняти, вийшло...як вийшло.. Хотілося б витратити більше часу на це , але треба було їхати. Підйом "серпантином" нас зігрів добряче і тепер підтягувало на затяжних спусках ( на "атрема" ми не поїхали, бо панорама була нікудишньою...) до самого Сидорового.

Нарешті дістались лісу, яким їхати близько семи кілометрів, добра половина дороги вгору, асфальт гладенький і у темряві непомітна зміна висоти, тільки навантаженням на ноги можна визначити рух вгору.

Дорога лісом дуже цікава, одна машина, яка нас обігнала, запахи дикого звіра, тепле й солодке цвітіння якихось рослин, ми перебуваємо наче в кондитерській. Світляки іноді трапляються збоку у вигляді невеличких довгих личинок, у світі ліхтариків маса нічних комах, які летять на світло. Жуки олені траплялись на дорозі, робимо зупинки щоб зняти і перенести їх безпечні місця. Зустрілась невеличка згарая лисиць, можливо виводок- двох вдалось роздивитись, вели себе досить спокійно.

Коли ми вийшли до траси і зупинились, то побачили неймовірну кількість зірок над нами у темному небі серед дерев ... Це незабутнє видовище ! Вирішили їхати трасою, машин небагато, до повороту на "комбікормовий" всього шість кілометрів і майже постійно згори, далі теж вниз, але дорога вузька і досить побита, щоб розігнатись. В межах Слов'янську знову постійний спуск якісним асфальтом. Якийсь недоумок викотив сміттєвий контейнер на дорогу, який й причаївся у темряві між гілок дерев, які спускались до самої землі. Це ледь не призвело до аварії, добре що на такій швидкості встигли зробити маневр.

Вулиця Шевченка, великий синій хрест протестантської церкви, знову спуск і ми виходимо у місто і на центральну площу.

Тут ми затримались на довше, перевели подих, зробили кілька світлин і дописів у відповідні сторінки фейсбуку. Фонтан вже не працював, освітлення було помірне, невелички групи молоді можна було почути і побачити. Цілком все пристойно і досить цивілізовано. Під час перекусу нас оточили місцеві собаки у кількості трьох осіб, з якими ми налагодили контакт у вигляді пригощання їх тим, що самі не з'їли. Дякую Євгенові за смачні ... щось дуже смачне і невідоме, назва залишилась не ідентифікованою.

Далі наші шляхи розходились, Олександр діставався Краматрську трасою, а ми рушили через ZEVS, повз Карачун додому, вулиці до Краматорську і далі освітлені , ну так,що не у повній темряві їхали, якби треба було заощаджувати ліхтарі, то пів маршруту можна було їх сміливо вимикати. Після холоду у Слов'янську ми поступово розігрілись, перекус додав сил і натхнення а близькість дому - рішучості )))

Небо вже почало сіріти, а у Дружківці вже було схоже на ранок, місто зустріло теплом , це помітно фізично відразу після Малотаранівки, навіть прохолода від річки не завадила.

Попереду була ранкова, запашна кава і релакс на кілька годин.

До нових зустрічей !


Фото з подорожі : НАЙТРАЙД
 
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » Перша нічна 2018 (17-18.06.18 (Лиман-Святогірськ-Слов'янськ-Дружківка))
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Вверх