Субота, 23.06.2018, 13:50
LEVEL
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гость · RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » Ліліт (27.05.18)
Ліліт
GADДата: Середа, 30.05.2018, 20:02 | Повідомлення # 1
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6674
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов

Нарешті наважився взятись за написання коротенького звіту про нашу крайню подорож до "морських лілій".

В цьому сезоні , це вже четверта спроба проїхатись цим маршрутом, яка виявилась вдалою. Попередні постійно зривались, через брак учасників , бо планувалась не у вихідні, накладками більш важливими подіями та погодою.

Маршрут , яким ми їхали здавна полюбився тим, хто їм катався , але таких не дуже багато. Він пролягає мальовничими локациями, останні дві третини вздовж ставків та річки. Побачити можна багато цікавого, але це вже залежить від вподобань тих, хто здійснює подорож. Наш колектив був налаштований на ретельне вивчення і не планувалась швидкісна подорож. Ми зупинялись де вважали за потрібне, щоб зробити зніми, щось роздивитись або перекусити, перепочити та випити води, або чаю.

Приємно , що з нами був Микола, який приїхав заради подорожі зі Слов'янську, подорож від цього стає більш приємнішою, бо цікаво бачити реакцію людини , яка ще не бачила чогось, розділяти з нею радість і захоплення.

Отже стартували ми від "кургану", перетнувши три поля і одну балку, опинились на асфальті, який довів нас до Миколайпілля, де ми трохи відпочили - зробили зупинку більш тривалу ( хвилин на 5-7). Далі знайомою нам дорогою, якою ми їхали на торішнє свято Дня Незалежності у бік Яблунівки. На "Т" образному розгалуженні повернули направо і домчали, трохи побитою дорогою, але придатною до пересування велосипедом до кар'єрів з білою глиною. Тут був невеличкий перепочинок, ми зорієнтувались на місцевості, роздивлялись навколо.

Далі дорога була вже не такою прямою , як до цього. Декілька пагорбів , на які потрібно було виїхати, а перед цим розігнатись на стрімких спусках. Великого навантаження не було, тому як можна було розігнатись і вітер нам у спину як у вітрила налягав, так що все було дуже добре. Обабіч дороги тягнулись красиві степові балки з шавлією, маками і ковилою, ще все це було пересипане багатьма квітами, назви яких ми не знаємо, переважно жовтими - картина була яскрава, яка милувала очи ! Після Русиного Яру, селища у дві вулиці, які тягнуться вздовж балки зі ставом, ми вийшли до Полтавки, в яку був т дуже стрімкий спуск, тут ми зустріли перші автівки, а так всю дорогу , поки ми рухались, не було ніякого транспорту.

Навколо , скільки сягало око , тягнулась досить широка балка і багато ставків, серед очеретів багато водяної птиці, на пагорбах пасіки і хвойні ліски. Народу ми там не помітили і швидко проїхали селище. Далі Попів Яр, в який ще крутіший спуск і затяжний підйом з нього.

Після нетривалого відпочинку, знову в дорогу, тепер ми їдемо постійно забираючи правше і поступово кут нахилу стає більше вниз, це полегшує рух, до того ж вітер нас не турбує, він боковий і трохи ззаду, або прикриваємось від нього посадками. Справа поля і видобуток глини, або якісь старі будівлі виробничі, зліва балка, яка поступово ширшає і потім переходить, ніби вливається в іншу , більш широку з каскадом ставків. Навколо квітнуть квіти у великкій кількості, аж мерехтить в очах , а ще повно маслин, які дуже приємно , солодко пахнуть.

Саме серед цієї красоти зупиняємося перепочити і пообідати.

До Володимирівки ми дістались дуже швидко, відстань не далека і постійний спуск. Вона залишилась зліва , а нас відразу зустріла новенька школа у селещи Шахове, яка виблискувала яскраво ще здалеку. Звісно ж вона тут була й до цього, але не дуже примітна , з посірілої цегли, тепер це сучасна будівля.

Ми дістались до мети своєї подорожі і я не впізнав того міста, все навколо захаращене, все перевернуте, наче сюди привезли кілька вагонів важких кам'яних брил, або великим кігтем , якийсь монстр подрямав поверхню землі. Красивих екземплярів, які були до цього ми не виявили, повсюди можна було помітити сліди діяльності людей, які тут похазяйнували, відверто видовбуючи викопні рештки. Навколо можна було помітити сколоті каміння ... враження не дуже приємне. Але тому, хто був тут вперше, звичайно ж не було з чим порівняти і можна було багато чого побачити цікавого. Що ми й зробили, облазили все навколо .

Час вже було повертатись додому і ми вирушили більш цікавим маршрутом, ніж асфальт. Погода сприяла, навколо постійно змінювались краєвиди - то ми їхали вздовж річки, потім висохлими заливними лугами, селищами в яких збереглись старі хати, над нами нависали глиняні кручі, виблискувала річка з правого боку, потім такі далекі поля до обрію, знову підйоми і спуски. Ми максимально охопили всі цікаві об'єкти, які могли зустріти на маршруті, щоправда дистанція дещо збільшилась через це та ускладнилась дещо, але воно було того варте.

Фінішували ми у дворі ДТ ДДМА, де перевели подих і вже остаточно роз'їхались по домівках.

Дякую всім за участь !

До нових подорожей ! smile
 
GADДата: Четвер, 31.05.2018, 10:35 | Повідомлення # 2
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6674
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Фото альбом ЛІЛІТ
 
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » Ліліт (27.05.18)
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Вверх