| GAD | Дата: Середа, 09.05.2018, 19:49 | Повідомлення # 1 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| У минулому році у нас була спроба проїхати цим маршрутом, але в той раз не сталось із погодою, довелось скорочувати дистанцію і рятуючись від дощу їхати трохи інше закінчення. Весна у цьому році приготувала нам багато сюрпризів. Вже майже місяць погода радує велосипедну спільноту і ми намагаємось використовувати будь яку нагоду для подорожей.
Цього разу ми стартували від залізничного вокзалу Святогірська, до якого дістались електричкою. Просто для довідки - туалет на вокзалі зачинений, можливо йому нададуть ремонту і там буде більш цивільно ?! Прямо перед вокзалом відвідали крамничку, в яку ніколи не заходили ( їх там дві) ,зробили потрібні закупи ,щоб підживлювати себе у дорозі. Столу на краю лісу, який ми використовували для традиційного кавачаю не було ідентифіковано.... все тече, все змінюється.
Перша цікава подія у Святогірську, були світлини з сосискою ! біля крамниці м'ясних виробів "Асорті" вештався хлопець і жваво спілкувався з потенційними клієнтами. Ми скористались такою нагодою, трохи перекинулись кількома фразами пр важку працю у спекотних обладунках, передали привіти , отримали побажання і далі, в дорогу.
Вирішили доїхати до великого дуба і там трохи перекусити. Дорога наче й знайома , але ми не врахували той факт, що за тривалий час змінились маршрути екскурсій і переважна більшість людей йде тепер до нього з траси, про це ми дізнались трохи згодом. Спочатку ми звернули у досить широке відгалуження , там було багато багнюки і місцевість не знайома, наступний поворот вправо ми пропустили, він досить густо заріс і майже не помітний був. Вийшли на берег Донця , де знайшли зручну бесідку. Нас там теж здибали у якості поживи комари, яких було дуже багато і вони були дуже голодні. Так ми й снідали всі разом ! ))
Хотів зазначити,що комарів там було багато через велику кількість води, яка залила всі низини і канали створила, тому ми рятувались від них на сонечку . або на відкритих ділянках, вітру в низині, яка захищена деревами і високими крейдяними горами, знайти було важко. Їдемо в зворотному напрямі ,знаходимо потрібний поворот, рухаємось серед дерев, долаючи залізні містки і баюри з багнюкою. Нарешті дістались того дуба, зробили серію світлин і поспішаючи від надокучливих комах, дістаємось асфальту , біля "Стрєкоза", знову до перехрестя і у напрямі лаври. Перед цим здійснили прогулянку набережною, роздивились споруди і кручі, людей на відпочинку, які вештаються навкруги, роблять селфі і вдають респектабельних громадян, або не вдають... Волають про екскурсії на катері, місточок і міні причал затоплено водою.. Дерева вздовж берегів теж стоять у воді. Річкою пливе всіляке гілля і човники  На мості сумують заіржавілі замки , нові відпочивальники - "сфоткаймєнянафоні".
Дорога вгору по "серпантину" без напруги, рухаємось пішки, щоб спробувати щось зняти. Вище все ж таки їдемо лякаючи зустрічні екскурсії. Подивились все , що можливо крім віддаленого печер у скелях. Біля "артему" були не довго, подивились як здійснювали запуск коптеру з камерою.
Далі наша путь лежить у напрямі селища Пришиб. Зручна дорога,постійно спуск, дістаємось дуже швидко.
Навколо меморіалу безліч польових квітів , які жовтіють горицвітами і синіють барвінками серед зеленої травички. Постояли ,помовчали.... багато чого сказано раніше...хотілось просто помовчати... у горлі щось перехоплює.
Після пришибу трохи помилились і довелось знову годувати комарів біля берегу, потім вертатись і їхати вірною дорогою. Перед самим Сидорово, до якого лишалось трохи більше ста метрів нас спіткала незначна халепа. Річка ще не увійшла у береги і залила навіть крайні городи, нам же довелось долати метрів зо двадцять водою, під якою була слизька жижа. Ця подія додала настрою, трохи розслабила і змусилиа трохи відпочити, що позитивно вплинуло на подальші події. У приємній крамниці з красивою молодичкою ми зробили потрібні закупи і вирушили далі. Серед заливних лугів стоять високі стовби, на кожному з них бузьки , а то й два, є стовби з гніздами, яких ми нарахували три. Відбувались якісь ігри у повітрі і на землі, чувся специфічний звук дзьобів, коли птахи закидають голову назад.
Потім був підйом вгору, досить високий кут , після якого стрімкий спуск у Маяки. Проїхали повз аматорського музею , зі справжньою хатою у подвір'ї кипить робота і художник малює вже у котрий раз хатинку, а може й щось інше з натури. вулиця доводить нас до самої річки, тепер нам потрібно здійснити захопливу подорож крейдяними коліями вздовж річки. Дорога я к горби верблюда , але переважно вниз , бо їдемо ми за течією. Перед донецьким долаємо великий підйом коротки, але дуже крутий,доводиться йти пішки, через деякий час ми опиняємось на асфальті. Далі їдемо вздовж підземного водогону, до траси , перед якою знову коротенькі грунти у хвойному лісі, пісчок трохи втомлює. Далі чудовий асфальт, Славкурорт, Слов'янськ, де ми зупиняємось перепочити і поласувати морозивом. На площі досліджуємо чотириколісні апарати для дітей.
Після чого вирушаємо фінальною ділянкою до Друкжківки. Дорогою було випито три літри коли, півтори "миргородської", чотири морозива. Подолано більше 100 кілометри.
До нових зустрічей !
|
| |
| |
| GAD | Дата: П`ятниця, 11.05.2018, 10:06 | Повідомлення # 2 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Альбом зі світлинами Янгол
|
| |
| |
