Четвер, 28.03.2024, 15:19
LEVEL
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гость · RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » ДНІПРО Тур (243 кілометри, більше доби в дорозі.)
ДНІПРО Тур
GADДата: Понеділок, 26.06.2017, 09:36 | Повідомлення # 1
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
В цій темі буде викладене все те, що стосується нашої подорожі до Дніпра. Поки викладатиму тексти до світлин, які викладаються у фейсбуці , на нашій сторінці - ДРУЖКІВСЬКИЙ ВЕЛОКЛУБ "LEVEL"

" Так ми збирались, так нас зустрічали у Дніпрі ! Дякуємо Ігор Шкодін за допомогу і всіляке сприяння ! Забули вручити значок - велике прохання, повідомити про найближче перебування у Дружківці ! "

"Завдяки поради від Ольга Есенина, та роз'яснень Valentyna Brynza, ми обрали собі помешкання у Дніпрі, де провели час з відносним комфортом ! Більш детально у звіті, або у відповідях на ваші коментарі. А поки раджу - Риба Андрій "

"Где вы жили? С велосипедами поселили без проблем?"

"Ніяких проблем ! Вони займаються (крім довгого списку послуг) вело прокатом, тому їх це не дивує. Там в них є свої прокатні. Єдина порада, якщо є чохол до вєліку ( а з ним і в потязі ніяких проблем) , його можна застосувати й на місці, у цьому хостелі, щоб уникнути випадковостей. Краще попросити розмістити свої апарати під стінкою і самостійно прикрити їх "прокатними", щоб їх не турбували wink "

"Все було добре, але один момент трішки напрягав, бо цей заклад відвідували більшість молодих людей,які лягали спати під ранок, грали в "Мафію", на приставці і навіть на гітарі, деякі зовсім не лягали спати, а хтось надто голосно хропів, хотілось чимось запульнути, щоб була тиша))"

"это важно, нам нужно будет спать после гонки и перед гонкой)"

"Хропіння припинилось після гучного удару по тумбі ))) А те, що потрібно відпочивати - це точно, особливо перед змаганням. Там є ще апартаменти на 4 осіб, вони ізольовані від кімнат відпочинку, де грають .... wink "

"Того ж вечора ( в день прибуття) вирішили пройтись трохи містом, бо часу на це більше в нас не було. Тим більш, що у хостелі життя вирувало і поспати ( не сильно ми втомлені були) не дуже б вдалось. На жаль часу було обмаль багато чого вже не працювало, хотілось глянути "французьку карусель". Набережна теж була не дуже завантажена народом, але було досить гамірно, всілякі водні екскурсії оголошувались нав'язливо і було дуже смішно це чути. Коли поряд два прогулянкових судна змагаються за клієнтів. Безліч вогників, повно рибалок ( де менше народу) ...кава , морозиво.... Довжелезна лавка з усілякими фігурами..."

"На жаль багато чого лишилось за кадром"

"Вранці (23.06) зібрались раненько, випили кава( окрема історія) та пішли подивитись ранкову набережну. Наній вже зранку є люди. Хтось сидить на лаві, хтось бігає, вигулює песиків. Діти бавляться, багато рибалок з вудками, бачили як їдуть з возиками , схожими на ті, що використовують для гольфу, тільки замість ключок вудки та інше приладдя "

"Далі нам зустрівся арт об'єкт. Це місце, де створюються всілякі "мурали" та інсталяції, Поряд стоїть стенд з поясненням, що й до чого. Дещо оновлене, щось ще в процесі."

"В цьому місці повно насіння на дорозі, рух транспорту жвавий, стоять багато фур з причепами. Тепер ми знаємо, де виробляють Олейну !"

"Привертають увагу тихі подвір'я, старі будівлі, яких там дуже багато, деякі стоять порожні, якісь реставруються ( буває, що дуже довго) є такі, що вже здаються в оренду."

"Дивні старовинні будинки, цікаво було розглядати їх, навіть є випадки надбудови)"

"На одній світлині, можна помітити верхній поверх з іншої цегли. Можливо надбудова."

"Дорогою до метра помітили авто з велосипедом зверху. Дніпровське метро, мабуть найкоротше в Україні, зупинки є, катає колом один состав. Ми скористались цим атракціоном, зберіг собі жетон ! wink Дворами дійшли до "Озєркі" ( великий ринок) , там фоткати якось не наважились, придбали насіння для..... шукали Дніпро -арену."

"Натрапили на площу біля ОДА. Там було на що глянути !"

"Ракетки величенькі порівняно з людиною"

"Парк Глоби, цілком заточений для відпочинку з дітлахами. Одним блоком всі фото не увійшли. Додамо згодом ще.... Там є дитяча залізниця !"

"Ось тут ще було смачненьке морозиво"

"Парк Глоби - частина друга. Дитяча залізниця. Не працювала, увійти всередину не можна було, там проводились заняття гуртка( чи як це вірніше звучить) юних залізничників. В фойє вокзалу красивий макет залізниці , ну й музей історії зі старими світлинами."

"Дорогою до Дніпро -арени знову траплялись цікаві дворики, та маса всіляких речей, які не можна було пропустити та просто так пройти повз ; )"

"Європейський бульвар, французька карусель, Пассаж, Ля Сільпо, Каскад - плаза ( всередині теж цікаво) "

"Подорож містом триває. Цікавий магазин головних уборів, такою ж назвою. Ялинка , яку рятують, поступово здіймаючи вгору. І багато чого іншого. Все як у калейдоскопі."

"Окремим блоком вирішили викласти відвідування кафе "ПАПА КАРЛА", натрапили на нього випадково.....втриматись неможливо від того, щоб спробувати там посидіти ! Навколо такий антураж ! Все просто і це приваблює ! Цікавий маркетинговий хід ! "

"Дуже не придивлялись. Нам принесли меню, та запропонували бізнес -ланч, на що ми й погодились. Те що на столі + млинці з куркою кажись... важать 83 гр, якщо я не помиляюсь."

" Коли подали рахунок, привернула увагу реклама закладу "ЗАВОДНАЯ ОБЕЗЬЯНА", мабуть це заклади мають одного засновника. Наступного разу можна спробувати відвідати! wink

Вже вдома знайшов координати : https://www.facebook.com/zavodnaya.bar/ "

"Нарешті дістались Дніпровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького. Щоб передивитись там все, потрібен не один день! Все солідно, з підсвічуванням з текстами, з кюар кодами і таким іншим. Збільшений штат працівників, можливо фінансування отримали. Незмінна спляча тютя - теж присутня wink Побачили там всього, дещо з того, пр що читали в книжках, бачили там же на фотографіях, або в телевізорі ! Світлин викладаємо маленьку частину, з того, що вдалось відзняти. В повному звіті , та альбомі викладатимемо все. "

"Перші дві світлини від ОДА, інші зроблені біля музею....
Важко говорити про побачене, потрібно бути там.... жінки там плакали... я з комом в горлі і вологими очима вчасно заховався за фотоапаратом, так легше....
Перебуваючи поряд з музеєм, неможливо оминути це місце, дякуємо за підказку"

"Невеличкий додаток до світлин : https://www.facebook.com/sergii.knyazev/videos/207027366484498/ "

"Після музею і панорами наш шлях йде до парку ім.Т.Г.Шевченка. Пропустили після колонади палац Потьомкіна ( наступного разу точно відвідаємо ) Як і раніше відразу помітні дядьки , старші люди, які грають там у шахи. Є й велика дошка, яка намальована на майданчику. Далі минаємо величезний атракціон з подолання перепон, все це між дерев і на деревах .... достойна висота. Завбачливо придбане насіння на ринку "Озєрка" знайшло того (ту) кому призначалось"

"А ще був монастирський острів! Там маса атракціонів, колись був звіринець, зараз помічені лише поні. Народу там повно, особливо у другі половині дня. З дітлахами можна відпочити , є піщаний пляж. Серед дерев прохолода. Посеред острова великий пам'ятник Шевченку, на кручі невеличкий монастир та штучний водоспад. "

"Гадаєте на острові все !? Помиляєтесь Окремим блоком йде акваріум, в який ми вже й не сподівались потрапити, бо час був близьким до 16 -ї, виявилось , що працює він до 20 - ї вечора ! Жіночка, що там заправляла ( каса) непривітна і скуйовджена якась....але то нічого. Ми забули про неї, коли почали роздивлятись навколо. До того ж там прохолодно ! "

"Крайні світлини з Дніпра, розрядився акумулятор ((("

"Вже тиждень майже минув , як ми повернулись, а за світлинами ми ще у Дніпрі ! wink
"Їхати" буде швидше ! Виїхали вночі з правого на лівий берег , на пів дорозі до Підгороднього трохи почав трусити дощик, довелось додати екіпіровки. В темряві погано орієнтуватись, до того ж я забув вдома мапу, яку приготував wink У Новомосковську накрила злива, перечікували її під дерев'яною церквою, яку планували фотографувати. Підсвічення не було, хмари щільно затягли небо, світанок ніяк не хотів наставати ! В цей час нас атакували комарі, було весело. Все ж таки ми спромоглись зробити декілька кадрів і поїхали зі сплячого міста, в напрямі Павлограду."

"Ранок в дорозі... похмуро, дорога пряма як струна, ніяких спусків чи підйомів. Ближче до Павлограду починає проглядати сонечко. Дістались туди завчасно, довелось передрімати на лавці , біля якогось під'їзду. О дев'ятій ранку вийшли на зв'язок. Перекусили на центральній площі. Цікаве спілкування з "друзями по нещастю", які надали нам притулок з можливістю помитись , привести себе д ладу і навіть відпочити. Пропонували екскурсію містом, або покатеньку невеличку. Часу в нас було впритул, запас невеликий, якби щось трапилось в дорозі , могли б не встигнути додому , до роботи, тому ми ввічливо відмовились. Шкодуємо звичайно ж з цього приводу. Дякуємо за теплий прийом Valentina Purich , та Велосипедна Асоціація Павлограда, за гостинність , печеньки і все таке !"

"Після Павлограду трохи цікавіше дорога, але після 150 км, почала відчуватись втома. Відпочивали частіше. Волдойм не було поблизу, а то б ))) Лишились зв'язку з інтернетом (((. Орієнтувались за папірцем, навігатор берегли на темний час . На кордоні з Донецькою областю починало схилятись на вечір."

"Заключний відтинок цього маршруту. Він був цікавим, пізнавальним, іноді важким і виснажливим. Але, коли ми рухались Донецькою областю, це було чарівно , фантастично іноді до мурашок страшно. Все поряд з нами, потрібно тільки доїхати і побачити !"
 
GADДата: Середа, 20.12.2017, 08:50 | Повідомлення # 2
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Попередній "тезісний" допис так і залишиться, а нижче спробуємо зробити звіт про подорож з Дніпра. Можливо це й не цікаво вже нікому, але все ж таки.
 
GADДата: Середа, 20.12.2017, 09:05 | Повідомлення # 3
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов


Частина перша - arrival


Досить часто нас відвідували думки , здійснити подорож до Дніпра. У який спосіб все це відбудеться , питань не виникало - звичайно на велосипеді !

Відвідування моглоб перетворитись у справжню спортивну екскурсію якби ...

1. Відпустка була б у всіх потенційних учасників одночасно.

2. Не було б обмеження(розумного) у кількості дні, яки ми мали провести у дорозі.

3. Було відповідне фінансування smile

4. Достатній фізичний стан , для подолання такої відстані.

Враховуючи той факт, що до Дніпра ми дістаємось залізницею, додаємо ще один пункт ..

5. Наявність квитків у запланований ( потрібний ) день.

Звичайно ж потрібно вказати про погодні умови. На початку подорожі всі мріють про чудову погоду без вітру ( можна в спину) , без дощу і щоб не спекотно було.. ну й ятка з морозивом постійно поряд і щоб на це вистачало коштів... втім про грошове забезпечення вже вказувалось вище wink

Ще потрібно було домовитись з тими людьми, які б могли зустріти нас на місці, провести екскурсію, допомогти зорієнтуватись у незнайомій місцевості і таке інше. Все це не у одному Дніпрі а постійно , до самого фінішу. І ще не відомо , до кінця подорожі, що важливіше. Мати знайомих на старті, чи навпаки, коли ти виснажений і безпорадний ( відносно).

Я не кажу зараз про труднощі організаційного плану і героїзм smile учасників , просто хотів довести про те, як складно підібрати колектив для такої пригоди ! Додайте до цього літо і розпал городніх справ у дорослих, які можуть собі дозволити і не мають такої можливості. А ще небажання брати на себе відповідальність та долучати до подорожі зовсім юних учасників у яких канікули і вони б могли додати кількості . Підсумовуючи все вище викладене ... з сьоми учасників , які активно готувались і планували, зібрались троє, після цього у Юри виникли проблеми з роботою і у останній день довелось здавати квиток (

Таким чином довелось їхати удвох. Цікаве слово "довелось" smile Ця подорож не була якоюсь даністю, навпаки, ми зготувались із завзяттям.

Потрібно було знайти чохли для велосипедів, щоб мати можливість їхати без додаткового клопоту ( і витрат) у потягу. Я вирішив це питання, завдяки Євгенові, за що йому велика дяка ! Отже, у призначений день коли все утряслось і владналось і закінчилась епопея з придбанням, здачею і повторним придбанням квитків smile ... почалась наша подорож. А почалась вона зі збирання потрібних і не дуже речей у наплічник, який вперто не хотів вміщувати у себе все необхідне... Коли все було готове і вдягнуте у тестовому режімі, довелось прибрати звідти декілька "непотрібу", тепер не потрібно утрамбовувати .

Ми вантажимось у потяг (Костянтинівка -Одеса) на самому початку його маршруту, тому я потрапляю у майже порожній вагон. Далі все відбувалось автоматично, кілька жартів на адресу провідниці - несміяни, просуваюсь у купейному коридорі і потрапляю до потрібного купе, де ( на відміну від інших) вже сидять люди. Влаштовую на верхню (м'яку) полицю свій агрегат, який надійно запакований і нікому не заважає.

У Слов'янську таким самим чином, розташували велосипед Ганни і розмістились посидіти у моєму купе, у якому сусіди не були проти цього. Подорож трохи більше чотирьох годин, це ніщо, коли за вікном постійно мерехтить щось цікаве і є про що говорити, ми іноді перебивали один одного, щоб встигнути висловитись , поки не забув про що хотів сказати smile

Після Павлограду, ми вже просто стояли у коридорі і роздивлялись краєвиди за вікном. Щось таке , невловиме відрізняло їх від наших, місцевих. Багато чого цікавого можна побачити назовні, дорога помітно нахилялась до низу, за напрямом руху.. мимоволі пригадувались події трирічної давнини, за інших обставин ми їхали країною цим самим шляхом. Сонце було вже досить низенько, і постійно переходило з одного боку на інший, потяг постійно повертав, це вказувало на те, що скоро ми приїдемо , потрібно було готуватись на вихід. Провідниця повідомила про те, що стояти у Дніпрі будуть довше і встигнути можна вийти не хвилюючись, але не хотілося бути зметеними натовпом тих, хто сідає у вагон. Тому ми поетапно підтягнули до виходу усі свої речі і велосипеди.

Корк все ж таки ми влаштували на виході, чим викликали збудження у нових пасажирів. У Дніпрі на нас зустрічав Ігор Шкодін, з яким ми домовлялись ще у Дружківці про допомогу з розміщенням нашої групи у Дніпрі, з яким ми мали постійний зв'язок телефоном. Розраховували на більш чисельний склад групи і місце було підібране цікаве, але сталось так, як сталось, тому потреби у цьому вже не було , такої щоб дуже. Ми вирішили зупинитись у одному хостелі, але зустріч прямо на пероні все ж таки відбулась, ми поговорили про різні речи, нам показали куди й як краще їхати. Домовились тримати постійний зв'язок на всяк випадок, після чого ми почали вибиратись з вокзальної метушні, така маса народу трохи напружувала, хотілося швидше піти звідти, що ми й зробили.

Завдяки поради від Ольга Есенина, та роз'яснень Valentyna Brynza, ми обрали собі помешкання у Дніпрі, до якого їхали набережною, відразу від залізничного вокзалу. Можна було обрати більш зручний маршрут вулицею, яка менш завантажена машинами і веде саме до місця нашого проживання у Дніпрі, але цікаво було проїхатись саме тією вулицею, де приймає насіння фірма Олейна, там такі великі споруди і виробничі потужності, до того ж біля річки всілякі портові крани і катери, баржі. Роздивитись багато не довелось, а от клопоту з транспортом і всілякими розв'язками і перехрестями, які переповнені вантажівками і легковиками, які пруть зі швидкістю, ми наситились сповна.

Відразу знайшли потрібну будівлю, яка була розташована у напівпідвальному приміщенні п'ятиповерхового будинку, з торця. Навколо все було освітлене і оздоблене, загалом приємне затишне враження. Нас відразу зустріли приємні дівчата, які подивились у свої записи, а ми домовлялись з ними телефоном з дому, показали місце, де можна прилаштувати свої велосипеди і запропонували заповнити невеличкі анкети. Це ми робили у зручній вітальні, паралельно роздивлялись навколо, де могли бачити безліч всіляких дріб'язок приємних на вигляд і дуже цікавих. На поличках і просто на підвіконнях, крім квітів і всілякого посуду лежали й стояли книжки та брошури, рекламні постери. Кожен відвідувач мав можливість ознайомитись з роботою, планами на майбутнє, історією і розкладом майбутніх заходів цієї "організації", яка мала чудну назву "Риба Андрій". Кожен може знайти в інтернеті інформацію про них.

Коли всі формальності були виконані, нам зробили невеличку екскурсію приміщенням, показали де що знаходиться , як користуватись, тощо. На вході була ятка з сувенірами, цікавими поштовими картками, деякі авторські вироби. Крім двох кімнат для відпочинку були ще приміщення для миття речей з пральною машинкою, там була й кімната для душу, окремі вбиральні. Місце для приготування їжі, де можна було розігріити і закип'ятити потрібне. Невеличкий буфет, де можна придбати щось легке, кімната для ігор, великий екран з "плейстейшен", місця з комп'ютерами, невелички дивани для відпочинку, повно брошур і літератури. У спальних кімнатах двоярусні ліжка і тумби для речей. Все чисте, навколо прибране. Всі щось робили, сиділи кампанії, хтось вечеряв, хтось грав у ігри, хтось відпочивав.

Ми швиденько облаштувались , вдяглись у цивільне і вирушили прогулятись вечірнім містом. Хотілось побачити побільше всього, і ми дуже поспішали. Місто поглинуло нас , ми постійно крутились на всі боки, навколо вирувало життя, всі кудись поспішали, метушились , просто вештались, спілкувались. Вітрини запрошували відвідати, щось придбати, спробувати. Великого бажання йти до середини і витрачати час у нас не було, тому ми обмежились зовнішніми дослідами. Вийшли до цирку , а потім до набережної, тут народу було ще більше, якісь вогники, солодкі запахи кави і вати, кукурудза і якісь вироби з борошна. Продавались всілякі сувеніри, ліхтарики. Народ совався в двох напрямах - туди і звідти wink
Прямо на воді безліч ресторанчиків з цікавими назвами, курсуючи макети суден, до яких постійно запрошують, мабуть цікаво прокотитись Дніпром у темряві ! В одному місці , ціле збіговисько байкерів, які довгий час спілкуються, чекають на інших, а потім зриваються з місця і вирушають у нічну подорож містом. Повно було велосипедистів з екіпіровкою, а також тих, хто катав роверами з прокату. Подалі від великого скупчення людей, вздовж річки розмістились рибалки з купою рибальського приладдя, начиння, невеличкими столами і стільцями, вудки світились діодами, навколо тихенько спілкувались любителі нічного лову та ті, хто за цим спостерігав. Зробили й ми пару знімків і дочекались улову - риба там є ! wink Всього не можна було побачити, для цього замало було часу, до того ж ми поспішали "додому" бо хвилювались, що "мурашник зачнеться" до того часу, коли ми випили запашної кави і бігцем доходили до місця відпочинку. Але виявилось, що життя там тільки починається ! Постійні відвідувачі тільки почали сходитись у приміщення. Там вони проводять вільний час у іграх типу "Мафія" чи у "настолки". Нас теж запрошували, але потрібно було відпочити, бо наступного дня у нас запланована екскурсія містом і прокидатись потрібно було раненько.

Швиденько впорались зі "своїми справами", що могли відправили інтернетом до групи у фейсі, написали деякі коментарі, попили чаю з "халявними" цукерками та відправились відпочивати. Звичайно ж ми розраховували провалитись у сон і прокинутись вчасно та зайнятись своїми справами, але я особисто ще довго не міг заснути, постійно хтось умощувався відпочивати, приїхали пізні постояльці, які забронювали місця. В ігровій кімнаті не дуже гучно , але відчутно щось грало на PS? До всього додалось хропіння тлустого хлопці з якоїсь країни, мови він мабуть не розумів, до того ж спав, довелось застосувати мову жестів , а саме - стукнути ногою по тумбі, після цьог він смачно заплямкав і тихенько засопів... Я теж поринув у володіння Морфея ;)
 
GADДата: Неділя, 31.12.2017, 13:07 | Повідомлення # 4
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов


Частина друга - presence

Ранок наступного дня зустрічає нас загадковими звуками, яки долинають з "ігрової", як ми її називаємо, кімнати спочатку щось гуло й стукало а тепер шурхає підлогою. Виявилось що то вже почала свою роботу прибиральниця. Швиденько прокинулись , відвідали душову кімнату і відправились у подорож містом. З собою взяли один апарат, та картку пам'яті з іншого, бо вони не підходили один до одного, гне дивлячись на свої "родинні зв'язки".

Снідати вирішили кавою, яка нам сподобалась ще ввечері, до того ж неможливо пройти повз це місце, де тебе так обслуговували і це залишається надовго і прив'язує до місця. От що значить конкуренція та вірне поводження з клієнтом ! Заправившись трохи ми вирушили у напрямі набережної і почали рухатись у бік залізничного вокзалу, у його напрямі. Сонечко вже почало вовсю гріти, водичка виблискувала у його проміннях, все навколо просипалось від сну. Вздовж чавунних загорож над річкою, скільки бачило око, спираються і звисають чисельні вудки , а їх хазяї проходжуються між знаряддям, спілкуються між собою , або сидять на складних стільчиках у тіні дерев - переважно лип і каштанів, ще багато беріз і трапляються хвойні породи. Затишними доріжками рухаються легкоатлети і велосипедисти, деякі лавки, куди не дістає сонечко, окупували мами з колясками та дітками. Чисельні клумби з яскравими квітами , або й просто траву зрошують фонтани, у водяних бризках грають ворони, у порожніх вичищених з ночі смітниках щось вишукують горобці. Ми звертаємо увагу на всілякі цікаві об'єкти, яких тут дуже багато, народу зараз мало і це дає можливість роздивитись і зробити більш вдалі фото. Між "Поплавком " і "Парусом" натрапляємо на арт - об'єкт під відкритим небом, все навколо розписане , або викладено незвичною мозаїкою, розставлені інсталяції, словом є на що глянути. Тут присутня велика імпровізована мапа міста, на якій вказані цікаві місця, яку можна використати за прямим призначенням.

Минаємо "Олейну", навколо якої скупчилось маса вантажівок з причепами, які наповнені соняшниковим насінням, повсюди лежить шкаралупа з нього. Беремо трохи лівіше і рухаємося цікавими дворами зі старими будівлями, кожен з яких відрізняється від іншого, тим більш від більш сучасних будівель. Навколо домів ведуться якісь ремонтні і реставраційні роботи. Тихими тінистими доріжками гуляють котики з нашийниками і без. Хотілось зазначити, якщо йдеться про тварин, що Дніпро дуже "собачє" місто ! Вони є повсюди,їх тут дуже шанують , вигулюють , стрижуть , миють , обслуговують у салонах, беруть на тривалий час тощо - словом і любов і бізнес, от тільки потрібно весь час дивитись під ноги! Якщо з усім вище наведеним порядок, то з культурою утримання, м'яко кажучи, не дуже.

Виходимо на Яворницького , минаючи великий вокзал міського транспорту, де товчуться маршрутки , трамваї і тролейбуси, де море народу і всіляких торгашей зі своїм дешевим крамом. Наступна наша мета - найкоротше метро в Україні ! Звичайно ж нам дуже цікаво там побувати, що ми й робимо. Воно досить глибоке, має шість станцій, між якими курсує один потяг, по колу. Народу в ньому достатньо, щоб на першій зупинці заповнити всі вагони і добра частина люду стояла, але так щоб не штовхатись. До кінцевої вагони порожніють і з'являються порожні місця. Після процедури висадки, переходу на інший бік станції, нетривалого чекання, процедура повторюється у зворотньому напрямі. Після прохолоди виринаємо вже у спекотне літо, тепер наш шлях лежить через "Озєрку", це великий ринок, там багато чого продають , але нас цікавить продуктова частина, яка переповнена народом і всілякою смакотою. Виходимо з центрального приміщення на широку площу перед ринком і рухаємось вище проспекту Яворницького паралельною вулицею і виходимо до офіційних будівель адміністративних закладів, поряд можна помітити експонати ракетно будівельного виробництва у натуральний зріст. Тут вулиці досить широкі і можна озирнутись вільно навколо, до того ж рух машин обмежений, але ми користуємось переходами дістаємось до фонтану, де маємо змогу трохи освіжитись, перепочити і спланувати подальші дії.

Перед нами великий парк Глоби, в який ми занурюємось по сходах і відразу потрапляємо до озера, посеред якого , крім човнів і вело катамаранів, з качками й голубами розташована величезна "естрада". Навколо всього цього, рухаються діти з батьками, гурти маленьких спортсменів та просто тих, хто звик тут відпочивати. Нарешті ми дорвались до морозива і трохи перекусили у тіні дерев, яких тут багато , високо і густо. Наступний об'єкт - маленька дитяча залізниця, на жаль на той момент вона не працювала і ми могли лише обдивитись все навколо , але не скористались маленькими вагончиками. Мрію дитинства трохи відтермінували wink Після того , як ми оглянули весь парк, вирушаємо у бік Дніпро арени - дуже величезна споруда, за браком часу просто проходимо повз.

Старовинними дворами і вузькими вуличками виходимо до центрального проспекту в районі міської ради, де ми можемо побачити великий фонтан, поряд колишні центральний поштамп, де знімали епізоди фільму "Ходіння по муках", до речи там і зараз центральне відділення Укрпошти. Через дорогу від неї теж цікава споруда у якій розміщувалась ставка Махна. Далі все більше об'єктів сучасності, такі як всілякі банкові установи , торговельні комплекси, площа Героїв Майдану, Європейський бульвар, французька карусель, Пассаж і таке інше. Кудись ми завітали, щось ми пройшли наскрізь, десь затримались, щоб роздивитись детально , або просто перепочити. Багато цікавого помічено біля Каскад Плаза, з її туманами над головою, електро-паровозиком і безліччю бутіків. Великий ми відвідали з метою побувати у найкомфортнішому туалеті

Дали рухаємось у бік Центрального історичного музею, тут взагалі відсутній асфальт , а дорога вгору - це стара бруківка, між якою затишна широка алея, з тротуаром і трамваєм. Зупиняємось на обід ( бізнес - ланч) у закладі з чудною назвою - Папа Карла. Відносно не дорого, як для Дніпра, цікавий антураж, який краще глянути, або відвідати. Тепер прямою дорогою до музею, в який ми встигли під саме його закриття, тому пройшли його дуже швидко. Описати все , що там було дуже важко, щоб проглянути уважно все , потрібен час, ми встигали фотографувати (окрема плата за дозвіл) , все що тільки можна, зупинялись спілкуватись з робітниками музею, які нам іноді розповідали про експонати. Після музею панорама під відкритим небом - це наша сучасна історія, де сконцентровано все , що ми пережили за останні роки, те про що ми чули , читали і бачили по Тб, в інтернеті, а дехто й наживо. Біля цього неможливо пройти спокійно, без кома у горлі..... Це музей АТО, зі справжніми експонатами...

Нижче музею розбитий великий парк , старий і зелений, посеред нього розташований Спасо-Преображенський кафедральний собор і знаменита Єкатерининська миля. Відразу після всього цього через дорогу , мальовнича вулиця Яворницько , поряд його дім, де він мешкав. Вулиця спускається до низу, з обох боків маса всіляких кафе, які прикрашені живими квітами у вазонах. Знову пахло кавою, петуніями і корицею. Виходимо прямо до колонади Парку Шевченко, тут затишно, високі дерева, просторі алеї, не має галасу чи зайвої музики, старі будівлі, цілий гурт любителів шахів проводить свій вічний турнір на кількох зручних столах. Величезний мотузковий парк розташований між деревами, там стільки всіляких перепон і перелазів, помічаємо хлопчика який боїться, але вперто лізе високо вгорі і його батько , не дуже зграбно і теж боязко , але допомагає своїм власним прикладом і підтримкою, наскільки це можливо. тут ми шукаємо білочок, для яких припасене насіння, яке ми придбали ще на "Озерці". Місце перебування білок видають голуби, які знають , що й їм перепаде ! smile Руді блискавки метушаться між гілок, якась старенька показує, як їх потрібно звати, стукаючи двома горішками, досить ефективний спосіб ! Намилувавшись звірятками, вирушаємо на острів, все поряд і йти туди недалеко.

Прямо з парку, дорога поступово переходить у міст над трасою і ми перетинаємо її зверху разом з річковим рукавом, вдалині розтягнулась набережна , а перед нами шумить штучний водоспад. Поспішаємо кріз натовп людей і чисельні ятки з морозивом, якимсь питвом, солодкою ватою, та атракціони у бік акваріуму, до яког ведуть стрілочки на асфальті, з відповідним написом. Колись тут був звіринець, тепер його нема, але трохи ще тхне, виявляється збереглись поні , та ще якісь невибагливі тварини. До нашої радості, акваріум працював і ми скористались цією можливістю. Враження буи чудові, нам не завадило відношення персоналу до клієнтів, люди похилого віку , навчені до інших умов ... не хочеться й згадувати.

Після цього ми трохи відпочили на пляжу, який тягнеться вздовж всього острову , там де відсутні скелі і дерева. Час спливав дуже швидко і нас чекала набережна, яку ми бачили лише вночі, тепер ми мали йти нею "додому". Навколо вирує життя, народу значно більше ніж в темну пору, якісь атракціони, сувеніри, лохотрони. Знову смачне й поживне продають. Безліч пунктів прокату велосипедів, якими акти=вно користуються, присутні й велосипедисти, як катають на своїх, звісно ж вони вигідно відрізняються між інших. Хочеться сказати щось їм, позначити себе, мовляв ..ми теж, ми свої... ))) В цей час у нас сідає акумулятор і ми вимушені просто дивитись, рухаючись у напряму відпочинку, який нам вже дуже потрібний. Дорогою вирішуємо, що стартуватимемо додому цієї ночі і робимо потрібні закупи провізії. Тепер ми маємо підготуватись, завести будильник і відпочити, наскільки це можливо у тих умовах. На рецепшені купуємо дрібні сувеніри у вигляді поштових карток, розмовляємо з дівчатами, з'ясовуємо чи приймуть вони наше відбуття в такий пізній час... все вирішується без проблем, аж якось занадто буденно.

Поринаємо у сон, попередньо поставивши все що можна заряджатись. Я так і не зміг толком поспати, постійно щось заважає, так завжди буває перед дорогою, хочеться вже не чекати, а скоріше їхати. Але у нас домовлена зустріч у Павлограді, тому стартувати можна лише пізніше, а раніше ми будемо дуже рано на місці, або плестись дорогою дуже повільно, що теж не влаштовує. Після будильнику, вже вдвох перевіряємо все що потрібне, перевдягаємось, здаємо свої місця і виходимо з затишного і теплого притулку у запашну літню ніч, під світло жовтих ліхтарів. Майбутня дорога бодрить і відчувається внутрішня радість до дрижаків, порожні вулиці, рідкий транспорт...... і перші краплі дощу на теплому асфальті....
 
GADДата: Неділя, 31.12.2017, 18:03 | Повідомлення # 5
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Частина третя - return

Наша подорож додому починалась з Центрального мосту через річку Дніпро, він був майже порожнім і він знаходився у стані ремонту, повсюди юбули складені будівельні матеріали і вештались поодинокі люди, які доглядали за усім цим. Яскраве і веселе місто , осяяне різними веселими вогнями уходило від нас, а на зустріч насувався "лівий беріг" з його індустріальним районом. центральний проспект Слобожанський ( був. Правди, був. ім. Газети Правда) smile був теж яскраво освітлений і рухатись їм було зручно, але на половині під'йому почався дрібний дощик, який іноді вщухав, а потім пустився рясно і з перспективою. Після перетину з Калиновою, на зупинці ми вдяглись у дощовики і максимально захистились від вологи. Калюж не було і дощик почав вщухати, тому ми не стали захищати пакетами взуття. від асфальту, який там був червоного відтінку йшла пара, орієнтувались по дорожнім вказівникам і папірцю, який ми намалювали напередодні ввечері, бо мапи, які були зроблені, благополучно залишились вдома у іншій тарі smile Ми берегли заряд навігатора, залишаючи його на подальшу путь, коли , за нашими розрахунками буде менш знайома і вивчена місцевість.

Маршрут постійно прибирав у право і ми поступово наближались до першої розв'язки, яку мали проїхати а скористатись іншою, яка нас виводила на вулицю Сучкова у місті Новомосковську, у якому планували відвідати дерев'яний Храм - стару козацьку церкву, виконану без цвяхів. Через це ми робили невеличкий крюк з головної дороги, бо коли ще доведеться там бути (?). Ця сама вулиця ( Сучкова) найдовша у цьому місті, ну для нас - це точно, іноді здавалось що ми вже проїхали повз нього, кудись у напрямку Полтави. Іноді була повна темрява навколо, щось світилось схоже на житло маленьке, то з'являлись п'яти поверхові доми, потім знову залізничні колії і суцільна промислова зона. Але все ж таки ми почали вгадувати квартали міста, скажу чесно, це зовсім не те,що ми собі уявляли, особливо якщо ти бачив до цього світлини , які зроблені вдень. І от , коли вже мала б нам зустрітись та церква , почалась злива, яка без всякого попередження, класично"як з відра" накриває нас і лишає такими перед парканом прямо біля мети нашої подорожі на даному етапі. Мокре взуття, темрява навколо, а ми стоїмо у невеличкому сквері, під величезними деревами, сховавшись від дощу і чекаємо на те,що до ранку почне світлішати, але за такої хмарності цей процес явно затягується. Наші розрахунки, що такий історичний об'єкт мав би бути освітленим не збулись. Дощ вщух , а потім перестав, почало трохи сиріти і прокинулись комарі ! уявляєте картину - двоє пришелепнутих у довгих дощовиках пританцьовують без штанів у якихось чудних головних уборах. саме так ми мабуть виглядали перед перехожими, які у цей день інколи з'являлись. До того ж вже проявляли себе природні "хотєлки" , які ми не могли задовольнити поряд зі спорудою, доводилось терпіти і наш танок взагалі почав бути схожим на шаманський. Нарешті вітром , який дув нам у спину за напрямом руху , потроху почав розганяти морок. Зробив кілька кадрів , сподіваючись вдома довести все до ладу. Нарешті ми вирушили далі і через півтори два кілометри були вже за містом. Дорога була зверху і обіч відкривались чудові краєвиди на плавні, повороти річки , чи старих русел, чисельні протоки, озерця, багато очерету і густий темний ліс навколо. Вітер підсушував трохи і підганяв у спину , а над нами поодинці і групами летіли великі чаплі, сумно кричали щось до низу.

Коли ми виїхали з лісової зони , вітер посилився і остаточно прогнав туман, тепер було помітне шосе, яке ми скоро наздогнали і виїхали на більш якісну дорогу, яка була рівною як стіл, без будь яких пагорбів та поворотів. Зліва іноді торохкотіла залізниця, яка після Павлограду мала повертати вліво від нас у бік Полтави, скільки ще попереду невідомого, думалось нам тоді. Вздовж нудної дороги , тягнулись нескінченні поля, перемежовані посадками, спробували вирахувати відстані між ними, виходило кілометр, якщо не помиляюсь. Асфальт не був сухим, але й води на ньому не було, тому можна було трохи прискоритись, що робилось із задоволенням, бо там можна було зігрітись і відчувати себе трохи комфортніше. До самого Павлограду погода не змінювалась а вже у місті, коли ми в чергове зупинились для фото, біля знаку почало виходити сонечко, трохи проїхавши вперед у місто, зустрівши спальні квартали ми зупинились щоб почекати до часу, коли ми мали вийти на зв'язок, бо приїхали завчасно і не хотіли тривожити.

Тут нас почало просто вимикати, сон вранці самий солодкий, а у нас він був єдиний, якийсь добрий чолов'яга пропонував допомогу, на що отримав подяку і запевнення , що все нас гаразд і ми повні сил і наснаги на подальші звершення )) Нарешті налагодили зв'язок і призначили зустріч. На площі Соборній ця зустріч відбулась у затишному літньому кафе, де ми поснідали піцою з кавою. Зустрічала нас Валентина, з якою у нас вже були дружні стосунки, яка допомагала порадами та іншими дрібницями, вже задовго до цієї подорожі. Нарешті відбулась зустріч, яку ми бачили трохи по іншому, коли ми були б не такими змореними і час витрачали не на відпочинок , а на спільну екскурсію містом , або якусь цікаву покатеньку. Що до відпочинку, то він видався вдалим, за що ми дуже вдячні Павлограду ! Ми ознайомились з їх резиденцією, де й змогли провести трохи часу у спокої, помитись і заварити собі чаю ! Шкода я не можу так як Ганна спати, мені потрібно замотатись ще більше і бути не у дорозі мабуть. Так чи інакше , ми знову ву дорозі, після невеличкого оповідання про навколишні будівлі і їх історію. Нам розказали оптимальний маршрут з міста, яким ми й поїхали. Виявилось, що ми не проїхали ще й половини відстані з нього і Павлоград досить велике місто. На виїзді ми придбали необхідні продукти в дорогу у місцевому АТБ і помітили на місці стоянки звичайні якорці, які докучають нам вдома, там вони були ще не досить сухі, щоб проткнути покришку, але досить для того, щоб вколотись, якщо наступити. Виходить що там літо наступає раніше , ніж вдома ! Після відпочинку у нас відкрилось друге дихання , як кажуть, а потім ми відкривали ще й трете, четверте і так далі, як писав класик wink

Тепер залізницю ми наблюдали справа від дороги. Навколо з'являлись мальовничі селища, і дорога не була такою нудною, до того ж додались деякі нерівності на місцевості, вони були , переважно біля населених пунктів, через їх старе походження. Раніше люди селились біля водойм, а це низина , як не крути, як колись закінчується і утворюється підйом. Тепер було легко і весело їхати, навколишні обрії навіювали якийсь особливий настрій, щось таке, невловиме з дитинства. Чомусь здавалось що ти повертаєшся звідкись і от-от з'явиться твоє місто, вулиця і добрий дідусь, який ще молодий і порається з сіном чи травою..... Але то таке, нахлинуло , ми ж ще проїхали тільки першу сотню кілометрів. Ми вперто їхали вперед , зупиняючись інколи , щоб перепочити, попити й поїсти. Поступово втома вже нагадувала про себе , але відчувалось завзяття. Постійно дивлячись вперед уявляєш собі, що от зараз буде щось знайоме , але все ще було далеко, а дивлячись на мапу ми у цьому впевнювались. Селища, які ми вже вивчили списком у черзі один за одним , як вони мали нам зустрічатись, поступово скорочували список , але ще їх було багато, до того ж туди не входили ті, де нам відома дорога. Трапилась прикра подія , ми втратили інтернет зв'язок , через потрапляння смартфону під колеса вантажівки. sad

Темп руху призупинився, через постійний багатокілометровий ремонт дороги, робився капітальний ремонт із застосуванням сучасної техніки, але потік машин був щільний, виникала напруга. Коли зупинки на відпочинок стали більш частими, бажання діставати фотоапарат зменшилось, ми зрозуміли, що починається найцікавіше у нашій подорожі і не помилились wink Ближче до Слов'янки почало виникати відчуття дежавю - мені вперто почало вважатись що ми колись, за якихось обставин тут вже були, їхали , чи дивились про це відео, чи переглядали фото. Нарешті ми перетнули кордон областей ! тепер наш маршрут повертає ліворуч у Кам'янку, Лиман, Криворіжжя, тоді ми не усвідомлювали що до фінішу потрібно подолати відстань у 70 кілометрів, а це добра покатушка у звичайних умовах, коли ми кудись збираємось і за плечима відсутній подоланий кілометраж і відсутня втома. У кам'янці так багато всього цікавого! Це місце достойне окремої подорожі, навколо всілякі витвори мистецтва, розписані зупинки, стилізовані об'єкти. Якесь казкове відчуття, таємниця, дитячі спогади. До самого виїзду з Лиману зустрічаються витвори людських рук, у яки вкладено душу і вміння. Після цього сонце вже закотилось за обрій і ми почали трохи поспішати, поки навколо , ще можна було щось роздивитись і орієнтуватись за прикметами.

У Криворіжжі вже увімкнули освітлення і задні маячки, тепер орієнтуємось по прикметам, температурі і вологості, а іноді й по звуках ! Доводиться постійно звірятись з навігатором, який тепер працював і виконував свою роботу на великий +. До темряві додався легкий холод і собаки, які охороняли якісь виробничі об'єкти, застосовували воду і стробоскоп, це нам допомагало тричі. Коли ми вийшли на знайому дорогу, була вже ніч ми рухались на "автопілоті", борючись із втомою фізичною, холодом - потрібно було зупинитись, перепочити і вдягнути на себе теплі речи, які ми перли на собі, але на це вже не було сил і бажання, хотілось швидше дійти фінішу і втрачати хоч хвилину не хотілось. Також почав і сон братись, тому це були епічні 20 кілометрів, яки ми їхали знайомою дорогою і не впізнавали її, навколо у світі ліхтарів щось рухалось , ворушилось і було моторошно. Ми підтримували себе розмовами, наприкінці вони були схожі на якісь заклинання. Дружківка зустріла теплом і підйомом,сили на диво не залишили нас до самої зупинки, а дехто після перепочинку зміг своїм ходом дістатись вранці до Слов'янську.

Деякі висновки - беріть з собою в дорогу мапу, навігатор і все щ можливе, не можна сподіватись на щось одне, Якщо в дорозі планується ніч, обов'язково теплі речі на коліна. Домовляйтесь завчасно про те, що ви будете робити у тій чи іншій ситуації , яка може виникнути,щоб не виникали суперечки. Частіше вмикайте розум і зважуйте всі за і проти. smile Підбирайте ретельно склад групи - чим довший шлях, тим це важливіше.

Дякуємо усім, хто долучився і допоміг нам у цієї подорожі включно з Оксаною. Дякую Ганні за кампанію і витривалість !

До нових зустрічей в дорозі ! :)
 
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » ДНІПРО Тур (243 кілометри, більше доби в дорозі.)
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Вверх