| GAD | Дата: Неділя, 04.06.2017, 19:12 | Повідомлення # 1 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Якось не доводилось замислюватись про те, як починається літо. В нашому випадку - з якої подорожі. Так вже сталось, що ми вирушили у перший день Трійці до відомого нам ( не усім) музею "Довкілля". Планували ми цю подорож ще з початку весни. Ну як планували ? Постійно траплялись у фейсбуці пости від "Довкілля" і неможливо було про це забути. Тим більш , що бажання було й так, там побувати знову. У 2015 році , коли влаштовували велопробіг "Тихим" маршрутом, саме там був у нас фініш, але багато хто не мав можливості відвідати музей. На це впливала втома, організаційні обов'язки, або просто незнання того, що він там є. А враховуючи наявність затишного місця на березі річки, можливість відпочити і запашний куліш вже рухався в тому напрямі, та з кавунами...... ну ви розумієте ?!
У 2016 році фінішували поряд, але маршрут оминав Ол.Калинове, потім так і не довелось там побувати.
Отже , зібрались , домовились і вирушили. Цього разу ми їхали цікавим маршрутом через Миколайпілля, до асфальтової розвилки, а далі "столбовою" дорогою. Це така народна назва , серед мешканців Миколайпілля , та мабуть інших. Ось звідки такий термін, раніше вздовж дороги стояли стовби, тому такі так і називались. В нашому випадку, вздовж дороги йде лінія електропередач, а дорога грунтова.
До цієї дороги ми доїхали з рекордним часом, відносно запланованого, не дивлячись на те, що зупинялись для фотографування, робили закупи у крамничці. Вітер був сприятливий, та й посадка з боків вже густа - сонце не дошкуляло.
Вийшли на зв'язок зі стороною, яка приймає - попросили не поспішати. Катили повільно, але згори , та накатаною дорогою, все одно виходило швидко, тому , трохи заблукавши, після перетину асфальтової траси на Покровськ, зупинились на мальовничих пагорбах. Ту ми відпочили , підкріпились і чекали на подальші рекомендації. Сергій, який їхав окремо від нас і через іншу швидкість , та проходимість транспортного засобу довго не виходив на зв'язок у призначеному пункті, щоб ми могли орієнтуватись, де й я к зустрітись. Виявилось, що в нього стався прокол, самостійно відремонтувати було складно, тому вийшла затримка у часі. Через це наш графік зазнав деяких змін, все потрібно було робити швидше.
Першим пунктом нашої подорожі, було невеличке рибне господарство Яблунівське Плесо.
Знайшли потрібно адресу, де нас радо зустрів Станіслав Коваль з дружиною Оленою. Скільки цікавого ми почули там ! (Я не буду переказувати все, - можете самостійно здійснити подорож туди.) Коротенько про почуте:
Історія початку і розвитку цього захоплення, яке переросло у цікаву справу і бізнес. Багато технічних аспектів - фільтрація, матеріали , корми, добрива, тощо. Характер, різновиди риб, їх розведення, вирощування. Про рослини( які там теж є) водні ми багато почули , та й побачили вперше в житті на такій відстані. Погодьтесь, що в реальних умовах , щоб здійснити це, потрібні плавзасоби, багато часу ну й все таке. Зачепили звичайно й загальні питання історії, життя. Відносини з місцевими мешканцями, які відвідують цей "живой уголок", особливо дітки !
Все це у невимушеній атмосфері, без зайвого пафосу. Враження - найкращі. Шкода, що час підганяв, тай у людей теж мабуть були свої справи. Тепло попрощались, з добрими думками вирушаємо далі, до музею "Довкілля" хвилин 10 неспішно їхати, долаємо цю відстань швидше.....
Нас зустрічає Андрій Тараман, який вже зачекався, на велосипеді - такий знаковий нюанс, який запам'ятовується. Обід, який ми замовляли ще зі старту, давно готовий ! Ми вимощуємося у зручній шкільній столовій, навколо затишно й чисто. Маємо можливість припаркувати транспортні засоби, помити руки. Далі перед очима з'являється фрагмент фільму "12 стульев", в тому місці, коли ця фраза : "В этот день бог послал Александру Яковлевичу на обед бутылку зубровки, домашние грибки, форшмак из селедки, украинский борщ с мясом первого сорта, курицу с рисом и компот из сушеных яблок."
Все було гаряче, смачне, корисне . Виключення - компот, в пункті "гаряче". Переказувати всього не буду - нащо ми тоді робили фота !?
Після обіду ми здійснили екскурсії по залам.... саме так, в цьому музеї тепер з'явились додаткові зали, відповідної тематики. Вони знаходяться в стадії наповнення ( яку і кожен музей), але там все дуже цікаве і достойне відвідування та перегляду. Ми прослухали масу цікавих історій , досліджень та оповідей, які я не буду переказувати - бо ліньки, та й краще побачити й почути на власні відповідні органи.
Розширився відділ краєзнавчий, відділ АТО ( умовна назва), та зал совкової релаксації - це окрема тема !
Окремим пунктом можна позначити історію трактора - основу всього, що там є. На подвір'ї розташовано багато об'єктів, які являють історичну, та пізнавальну цінність. Цікава історія дружби крокодила і свинки Дори - родзинка екскурсії, але це не наскільки не применшує значення інших об'єктів.
Традиційна українська хата, її історія, меблі та артефакти всередині, сакральна колиска...і ще багато чого цікавого. Всі ці завертки , клямки, ступки, гасові лампи.... А як вона розписана зовні ! Чудове місце для фото, якщо зовсім погано зі всім іншим у відвідувача.
Там можна було знаходитись досить довго, а то й заночувати ( з таким харчуванням !) . Але у всіх були справи, до того ж ми там не одні такі цікаві. Та й ми мусили їхати, бо поспішали додому, декому потрібно було вчасно бути аж у Слов'янську. Попереду багато чого цікавого, ми розробили маршрут таким чином, щоб не перетинатись і не їхати той самою дорогою, і щоб це було максимально корисно, пізнавально й не так важко. В цьому плані менш за всіх пощастило Сергію, його транспортний засіб не розрахований до ґрунтових доріг, тому видершись вгору біля Клебан Бику ми роз'їхались у різних напрямках, підтримуючи зв'язок телефоном ( благо він нам не знадобився) Сергій мужньо переніс цю подорож, далі йому належало рухатись лише асфальтом - це трохи довше ніж ми, але значно комфортніше, він був вдома раніше , ніж ми розраховували !
А ми котились мальовничим шляхом , через селища Степанівка та Довга Балка. Все що не написане, нехай домалює ваша уява, та доповнить перегляд світлин.
Висловлюємо велику дяку Андрію Тараману та Станіславу Ковалю за теплий прийом. А вони нехай передадуть дяку всім тим, хто долучився до цієї справи.
Вітаємо Сергія Пушкаря з першою сотнею !!!
п.с.
Рекомендований маршрут додамо згодом в тексті.
|
| |
| |
