| GAD | Дата: Четвер, 18.05.2017, 20:37 | Повідомлення # 1 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| 18 травня припало на четвер, хоч якусь малу групу зібрати не вдалось, бо всі працюють навчаються. Переносити на інший день - теж не випадало, ми погано ставимось до такого роду переносів. Тож маршрут було обрано, повідомлення про це розміщене, час визначено. Традиційно від "кургану" - старт. Дещо засмучувало - попередня нічна зміна і дощик, який насувався за всіма ознаками , та навіть злегка пускався йти.
Але до часу старту навіть прояснилось, ґрунтові дороги не мокрі, і навіть , не вологі. Дещо заважав вітер , який дув з південного - західного напряму. Маршрут асфальтовий - тому , враховуючи поля і дороги між ними - постійно рухатись доводиться під кутом у дев'яносто градусів, через це вітер, то в лице , то збоку. Посадки обабіч доріг вже зелені і чудово захищають від вітру, так що великого клопоту не було. Іноді зупинявся, щоб зробити знімки, бо як без них!? Що ж я покажу ?!
Тим часом, перша хвиля хмар пішла кудись на схід , в а із захожу ще не насунуло, тому постійно яскраве сонечко, зрідка перекривається хмарами. Після Миколайпілля дорога важкенька, її майже вщент розтовкли вантажівки, справа ґрунтову вже накатано. Дістався до "Т" образного розгалуження доріг, тут знову відсутній дорожній знак, натомість присутній кар'єр, з вагончиками, автопарком і технікою, глибоким урвищем, і високими рукотворними пагорбами з глини різних кольорів. Гуркіт і брязкіт гусеничних тракторів та екскаваторів, традиційні сигнали повороту стріли великого крану, чи чогось такого, що не помітне в глибині.
Відразу стрімкий спуск і невеличкий підйом до Русиного Яру, тихе селище , один мешканець на зустріч і все, нікого , ніякого руху. Асфальтом, поза селом зустрічається одна машина, ще одна обігнала , попереду Полтавка, зі ставками і мальовничими краєвидами. Ставки переповнені птаством, яке літає , пірнає, кряче і постійно рухається. В траві помічаю величезну кількість багатоніжок, які рухаються в різні боки і виходять на пісок обіч асфальту, залишаючи цікавий слід по собі. Потім це можна було спостерігати і на інших ділянках маршруту, коли швидкість меншала і був час роздивитись ( переважно вгору).
Постійно вздовж дороги трапляються висипання маків, я вже не кажу про інші квіти, яких зараз повно, які пахнуть і ще не занурились у траву, яка ще не дуже висока. До речи, про запах, після Попова Яру, коли маршрут повернув у протилежний бік, знову, як і в інші роки навесні, відчувається потужний солодкий аромат. Тоді це були маслини, а зараз ще щось таке, що хочеться набрати у пляшку і розвіяти вдома ! Можливо, це пахне щось жовте, що квітне за балкою і посадкою суцільним полем!?
Спереду насувається хмарний фронт, сонечка вже не помітно, вітер змінює напрям і постійно заважає швидкому руху вперед. На спуску неможливо розігнатись, тому доводиться просто відпочивати. Після Шахового відчулись перші краплі дощу, але не пустився, пощастило, ще двадцять кілометрів до Дружківки. У Софіївці зупиняюсь біля школи, привернули увагу велосипеди, якими школярі дістаються школи, вони стоять вздовж стін і на стоянці. Подвір'я чистеньке і порожнє, йде навчання і повна тиша. Тихо й в селі, навіть півні не кричать і собаки притихли, відчувається наближення дощу. Побільшало машин на дорозі, всі кудись теж поспішають. Після невеличкого підйому відкривається широкий простір, благо вітер тут не дме назустріч, а навіть трохи допомагає збоку, швиденько домчав до Павловки і Новопавловки, які зліва і справа від дороги на невеличкому віддалені. Павловка зі старими німецькими будівлями , Новопавлівка - звичайні хатки , більш нові, але від того не більш впорядковані й цілі.
Швидко долається підйом і рівна дорога - рівна не означає ціла, просто не вгору. А ямок і повно, їх обминають машини і це додає незручності. Постійно потрібно дивитись під колеса , контролювати маневри машин, але настрій чудовий ! Згадую що не зробив ні одного знімку , де б був присутній я на ньому, все ж таки День Вишиванки ! Швиденько ладнаю маленький штатив до фотоапарату , попереду довгий спуск до Райського, який є чудовим фоном..... В цей час, просто впав дощ стіною, довелось все звертати і складати , захищаючи від вологи. До Горняку вже й перестало лити з неба, а у Дружківці все стихло, вітер вже не дув, легкі краплі танцювали у невеличких калюжах, асфальтом котились струмки води, іноді парувало.
Так ми відсвяткували ( чи як вірно сказати) День Вишиванки. А ще я їхав маршрутом , яким полюбляв катати Ігор Петрушин, якому в цей день мало б виповнитись 55 років. Згадаємо й його добрим словом.
Після подорожі і нічної зміни напередодні, приємна втома. Вдома чекала запашна кава, тепла ковдра, бубніння новин, сон опановує поступово... перед очима пройдені кілометри, свіже повітря, яскраве сонечко, спів пташок, хвилі молодого ковилу, вулики на затишній пасіки , безкрайні простори неба, зелені лани - наче вишиті квітами.
|
| |
| |
| GAD | Дата: Понеділок, 10.07.2017, 20:42 | Повідомлення # 2 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Світлини з цієї подорожі : ПРИСВЯТА
|
| |
| |
