| GAD | Дата: Неділя, 12.03.2017, 18:43 | Повідомлення # 1 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| "Знову весна на порозі, знову тане на дорозі... "
В цьому році, це перший виїзд на "грунти", до цього було багато подорожей, з різним кілометражем, але асфальтом ( нещодавно), а раніше ( взимку) снігом, льодом і кашею. 
Мала зібратись кампанія, але через ряд причин, таких як - травмування, слабка підготовка, робота, праця на "плантаціях"..... тут можна зробити невеличкий ліричний відступ.  Справа в тім, що взимку ми постійно мріємо про сухий асфальт, теплі весняні дні, легкий приємний вітерець, яскраве сонечко - все вірно, найкращі умови для катання після "зимової сплячки"... Але, саме через це , на багатьох насувається жахіття городніх робіт !!
Ну, можливо не жахіття, але часу на прокотитись зовсім нема. Залишається задовольнятись подорожами на роботу, а потім додому.....
Отже, зібрались представники трьох міст, а саме - Слов'янську, Дружківки і Костянтинівки. Зустріч була запланована на десяту годину ранку, тому в нас був час відвідати "сільхоз ярмарок", який відбувався на площі Молоді. До речі, для деякий учасників подорожі, ця виставка- ярмарок почалась ще дорогою до Дружківки. Учасники виставки, разом з їх хазяями, діставались до Дружківки однією електричкою, разом з гостями зі Слов'янську. "...по пути концерты давали, с большим успехом.."
На ярмарку ми зустрілись з деякими представниками велосипедного братства, які побажали нам вдалої дороги і виказали щирий жаль, з приводу особистої відсутності.
В призначений час вирушаємо в путь. Дорога за курганом чудова! Ніяка техніка не проїхала там , в той час , коли було вогко, тому все гладенько і без калюж. Перед греблею у балці багато води, яка помітно сходить, про що можна здогадатись , глянувши на береги цього озерця, але її там ще багатенько ! Довелось їхати греблею, залишивши на згадку декілька фото. Рухатись у західному напрямку було чудово, вітер в спину так підганяв, що іноді можна було не педалювати.
Вийшли на асфальт в районі ставків, прямуємо на південь - тепер з вітром проблема, він нам трохи дошкуляє, але сил ще достатньо, шикуємось "змійкою". Береги ставків криті крижаними брилами, які наїхали одна на одну і блищать на яскравому сонці, шкода не зупинились , для фото.
У вухах постійно свистить вітер, розмовляти не дуже зручно, прямий асфальт, обличчя в сонці і вітрі, минаємо Миколайпілля. Людей там ми не помітили, всі пораються у городах і подвір'ях. Відчувається запах від свинок і корів, зустрічаємо величезні купи гною, які скоро розвезуть, як добрива. Знову їдемо на південь, обабіч дороги молода посадка, вже трохи затуляє нас від вітру - влітку взагалі тут буде чудовий, зелений тунель, якщо не виріжуть.
Зупиняємось відпочити, кавачай, печенюшки і сніжки . Вздовж посадок , які туляться поперек асфальту, з тіньового боку , ще лежить сніг. Перепочивши їхати значно краще, до того ж за півтори кілометри ,знову їдемо за вітром і вниз. Ледь не проїхали потрібний поворот, звертаємо, рухаємось обережно грунтовою доріжкою , вздовж посадки, яка поступово перетворюється в величезну балку. На місцях де кожного року , в цей час квітнуть перші весняні квіти, зустрічаємо їх маленькими і великими зграйками.
Це смугастий шафран, квіти відрізняються дещо відтінками, і виглядають дуже привабливо. Обережно ступаємо , щоб не пошкодити якусь квітку у торішні сухій траві. Пасемся трохи з фотоапаратами і рушаємо далі. Дорога чудова, там де сонечко взагалі пухка і ще не укатана колесами, набухла зі снігом, а потім зійшла вода і залишилась м'яка подушка .
Форсуємо невеличкий струмок, який перетікає через дорогу в низині, обережно ступаємо , трамбуємо очерет і суху траву. Знову дорога вгору а потім, з пагорбу до низу.
Нарешті ми на місці нашого відпочинку! Всі зайнялись своїми справами, хтось розкладав вогнище, збирав гілки, тягнув дрова, розкладав провіант, розбирався з картоплею і фольгою. Все це супроводжувалось фотографуванням. Коли вогнище достатньо розгорілось, залишалось трохи підтримувати температуру і кількість жарин, частина нашої команди вирушила готувати опудало, з очерету, який росте неподалеку вздовж струмка у невеликому рівчаку, що тягнеться вздовж широченної балки з дубовими алеями , заростями глоду і терену, хащами кленів , в'язів і акацій, А ще є широкі і рівні галявини, якими можна вільно ганяти м'ячик, або облаштовувати інші рухливі дійства. От тільки влітку тут росте висока трава, а зараз - те що треба, тим більш після осіннього покосу.
Саме на такій галявині, де відсутня ( майже) суха травичка і вже пробилась зелена , ми й встановлюємо опудало, яке втілює все те погане, що було до цього моменту. З декількох спроб вдається його запалити ! Слідкуємо, щоб вогонь не перекинувся на дальні сухі трави, впевнившись, що все згоріло і не являє вже загрози, повертаємось до стоянки. Поки картопля, яка вже закладена, доходить до кондиції, облаштовуємо місце для столу, благо тут повно "будівельних " матеріалів.
Далі точаться розмови про життя, проблеми, спогади, мрії і таке інше. Поговорити було про що , але часу для цього - не дуже. Потрібно було вже й збиратись, бо нашим гостям зі Слов'янську, бажано встигнути на електричку з Дружківки.
Швидко збираємо, перевіряємо речі і вирушаємо в напрямі "панської алеї", де остаточно перевдягаємось і здійснюємо підйом серед дубів. Тут наші шляхи розходяться - Костянтинівка їде ліворуч , а ми продовжуємо свій маршрут. Тут нас зустріла неприємність у вигляді , ще не розталого шару снігу і льоду, який лежить вздовж посадки, яка досить темна і сонце тут не встигло попрацювати. Обережно, як тільки можна рухаємось пішки вздовж дерев, сухим листям.
Втрачаємо хвилин двадцять дорогоцінного часу. Після чого - знову стрімкий спуск сухою дорогою за вітром, доводиться постійно гальмувати , бо дорога не певна і не накатана.
Ви коли небудь бачили летючого зайця?! А от нам довелось ! Деякий час сірий вухань летів над паханим полем, ледь торкаючись земляних відвалів. Його налякав трактор, який орав поле , а тут ми їдемо дорогою. Деякий час заєць рухався паралельно з нами, а потім обігнавши , задріботів попереду, здіймаючи пилюку. Таке веселе вкраплення , дуже розважило і додало настрою.
Вилітаємо на асфальт і котимо в бік міста. Дорога придатна для руху, ми вже дещо розслабились їхати без машин, які йдуть на зустріч і обгоняют, доводиться шикуватись по одному. П'ять кілометрів пробігли непомітно і ми зупиняємось вже у місті. До відправлення електрички залишається 5 хвилин..... Згадується та прикра ділянка зі снігом і вологою дорогою, якби не вона.... Дівчатам доведеться добиратись самотужки додому, або наздогнати електричку в Краматорську, яка там стоятиме тривалий час.
Тепло попрощались,бажаємо вдалої дороги, попереду нові подорожі.
П.С.
В той день було багато чого вперше. Перший виїзд "грунтами", перші випробування техніки, новий маршрут для багатьох. А головне , нові й приємні знайомства з добрими людьми, з якими , маю надію, ми ще перетнемося, під час майбутніх мандрів.
Довго ще у вухах стоїть свист вітру, шум дерев вгорі, гул вогнища. Запам'ятаються весняна зустріч з першими квітами й комахами, співом пташок. Весна, надії, сподівання.....
Дякуємо всім хто приймав участь , а особливо Каті, Ані та Олегові.
Окрема дяка Г. П. - за реквізит. :)
фото альбом з події ПЕРВОЦВІТИ
|
| |
| |
