Субота, 23.09.2017, 09:34
LEVEL
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гость · RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » Зимовий Святогірськ.
Зимовий Святогірськ.
GADДата: Середа, 18.01.2017, 18:15 | Повідомлення # 1
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6364
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Новорічна подорож.

Давненько планували проїхатись знайомим маршрутом взимку. Найкраще для цього підходив , для нас маршрут із Святогірська - додому. Запланували цю подорож ще у грудні , але ніяк не збігались наші можливості з погодними умовами , та графіком вихідних.

Нарешті все склалось ! Холоду - майже ніякого, зранку і надвечір легкий морозець. Присутність снігу - достатня кількість. Тільки вітер мав дошкуляти, але й це було не суттєвим, через рельєф і маршрут.

Електрон.

Діставатись місця старту, вирішили ( традиційно ) електричкою. Порівняно з літом, нас чекала "королівська " подорож. Судіть самі - народу в рази менше і шість вагонів ! Зрозуміло, що у вагоні повно вільних місць, була думка ( за жартівливою порадою провідниць) здійснити "гуляй - конем" всередині. Проїзд трохи подорожчав, дійові особи у вагонах нікуди не ділись - у наявності все , що продавали й влітку.



Також нас розважали ( намагались ) музики , яких ми назвали "лісове тріо" . Співали вони щось , на їх власний погляд , задушевне , але вже на наш у них це не дуже вдало виходило. Мабуть не налаштувались, відчулась якась фальш , без натхнення. Наші міркування підтвердились після того, як вони вийшли до тамбура і там почали палити і голосно , наче якась "гопота" сміятись і обговорювати щось своє. Це своє ніяким чином не було пов'язане з їх творчістю.Додав жару у гамірному спілкування величезний парубок, який долучився до них, після невдалих спроб "втюхати" пасажирам універсальну пайку для всього, розклад електричок, і якісь збірки молитов. До речі вигляд в нього був відповідний, тільки ряси не вистачало. За вікном пропливали зимові краєвиди, а ми пригощались гарячою кавою з пиріжками. На сусідніх сидіннях жіночка розклала цілий магазин ювелірних виробів, у вигляді ланцюжків з хрестиками, різних розмірів і форми. ( Чому не продають символи інших віросповідань !? ) Вона доводила до ладу, свою імпровізовану вітрину, а на зупинках виходила у тамбур ,щоб посидіти в розкарячку з цигаркою... Картина маслом.... Довелось поспілкуватись з дівчиною з Дружківки, вона читала звичайну КНИГУ (!!!) і надала нам кілька порад , щодо подорожі у Харків, за що їй велика дяка. Ця подорож, до Святогірську електричкою, здалась нам суттєво коротшою, ніж попередні, ось ми й на місці. Зробили останні приготування і .....

Казкова дорога

..... вирушити, отак відразу ми не змогли. Все навколо було якимсь зачарованим, наче зі старих казках дитинства, на нас дивився ліс. Ми їхали і раділи, роздивлялись навкруги. Той самий маршрут, але наче у іншому світі. Кожна гілка вкрита сніговим покривалом. Серед сосен пурхають та цвірінькають дрібні пташки. І навколо тиша, яка заворожує. Звичайно ж ми не могли просто так, проїхати повз всього цього. Постійно зупинялись щоб зробити якесь фото. Потім, у нас за планом, зупинка і невеличкий перекус за столом, після цього ми наряджали невеличку "ялинку", разом зі своїми велосипедами. В місті все спокійне і повільне, вештаються люди , нікуди не поспішаючи, Серед людей помітні ті, хто вибрав для відпочинку зимовий час, берегом гуляють родини - літні подружні пари, батьки з санчатами повні діточок. На воді плавають качки, іноді злітають і поспішають кудись, потім повертаючись, хлюпають у вожу змахуючи крилами. Водою рухається човник, бемкає протяжно дзвін, а дзвіниця віддзеркалюється у темній воді.


Приємні дрібнички


Засніжена набережна, смачні ковбаски, кавачай, чистий сніжок. Навколо шустрять синички, які вишукують якісь крихти від сніданків, до них долучаються полохливі дятли - вони не дозволяють робити фото, відразу летять. Постійно трапляються сніговики, різних розмірів і форм. Той самий, але засніжений міст , на якому повно замків , набагато менше людей і голуби, які прогулюються поручнями. На штучному квадратному острівці з іншого боку міста, купчаться рибалки , поряд на вузенькому місточку великий сніговик, який виконаний досить художньо. Далі "серпантин", вперше підіймались ( частково) пішки, хотіли робити знімки. Красиві ліхтарі , батюшка , який годує голубів. Можливість роздивитись навколо - це не літо, коли ти їдеш напружено вгору у зеленому тунелі, або вночі, коли попереду світло від ліхтаря, та звуки велосипедів. На зустріч йде гурт молоді, а попереду їх поважно рухається триколірна киця, далі колоритна дівчинка з новорічним пакунком - дарунком. Краєвиди через гілки дерев на захід, коли піднялись майже до кінця - теж заворожують, хочеться постояти ... подумати, відпочити. Біля дерев'яних церковних споруд нікого, є можливість роздивитись навколо не поспішаючи, що ми й робимо. В напрямі "артема" торговці відсутні, лише на самому повороті, біля стоянки, п'ять - шість яток різного напряму. Тут і традиційні сувеніри, гарячі напої у вигляді кави, чаю і глінтвейну. Пахне мангал, приємно димить самовар на дровах , з довгою трубою. Розумний собака грає з хазяями і трохи зачіпає відвідувачів. Трохи далі стоїть якийсь " раскольник іновер" торгує збітнєм і ще якоюсь рідиною з термосів. Рекламує свій товар досить жваво, паралельно оголошуючи рецепт і унікальність напоїв. І що цікаво, він непоганий психолог і розуміє кому що казати. Наприклад, нам він розповів історію про вживання його напоїв і , як результат, 100 кілометровий плюс до подорожі. Ми теж не з німої сотні - відповіли, що то для нас занадто, і що коли ми приїдемо додому, будемо лежачи, у повітрі крутити ногами , або намотувати навколо дому бонусні кілометри.

Висота

Наверху, за деревами ми були закриті від вітру і мали можливість побути і подивитись без перешкод. Взимку там все трохи по іншому. Народу значно менше, обрії розсовуються далеченько, контрастують темні й біля плями лісів - полів. Вперше, без оптики можна роздивитись "фудзі" та інші висоти після Богородичного, вгору проти течії, на правому березі. Небо в той час було похмуре, але зі світлими ділянками, які додавали об'єму і атмосферності. Білі дахи, та інші плоскості у місті, дозволяли глянути на порядок розташування вулиць. Скоро на гору прибув гурт галасливих вболівальників, які підтримували нас під час сходження вгору, а нам вже потрібно було вирушати в дорогу. Як не буває там цікаво і красиво , настає час, щоб з усім цим розпрощатись і їхати додому. В різні часи і пори року , вдень чи вночі, все це відбувається по різному, але постійно присутній якесь щеміння, стає лоскітно, або бігають мурахи, коли ти перетинаєш якусь незриму грань, між тим що було і що тебе чекає попереду. Коли дерева залишились лише зліва , а справа, з по за обрію визирали дерев'яні бані церкви, ми відчули силу вітру на верхівці гори. Від нього через дорогу утворились перемети зі снігу і доводилось потужно працювати ногами, щоб залишитись у сідлі. Але це тривало не довго, яких ось 100 метрів, далі дорога придатна для відносно комфортного руху, у три колії. Короткий стрімкий спуск і знову невеликий підйом, до перехрестя на Пришиб, тут дорога була ще краща і далі до самого Сидорового, ми катили голим асфальтом - стрічкою до пів метри. Швидкість складала не більше 17 км за годину, настільки потужним був зустрічний вітер. В наших умовах, це було непогано , враховуючи стан дороги.

Тепло

Після Сидорового ми переймались через те, що чекали занесеної снігом, лісової дороги, але наші побоювання були даремними. Асфальту там звісно не було, за невеличкими винятками, але дорога ,для такого часу досить пристойна. Були коротенькі ділянки, де з дороги неможливо було посунути сніг, і він там створював глибокі колії, але не було ні одного падіння чи аварійної ситуації. Звісно ж машини там не летіли , а обережно рухались , ми з ними мирно розходились. На зустріч їхав традиційний весільний кортеж, який нас так несамовито вітав сигналами, що аж... стало тепло на душі. Про фізичне тепло можна сказати пару слів, воно нас огортало , майже як у сауні, то того ж у лісі нема вітру,лише верхівки дерев хитаються. Біля траси зробили привал, трохи підкріпились, випили гарячої кави, подивились на стан дороги, який нас влаштував. Тепер ми рухаємось трасою, без льоду, лише обіч дороги присутня снігова каша і під нею твердий, утрамбований сніг, цією ділянкою ми користуємось не часто, лише тоді, коли щось фуро подібне тисне своїм об'ємом. Майже чотири кілометри і ми повертаємо праворуч у напрямі комбікормового, тепер вітер бічний, а ми їдемо постійно згори. Ліворуч і знову вниз, тут дорога трохи мокра і жалкуємо що відсутні болотники, але в них може набитись мокрий сніг, додаткова вага - невідомо , що краще. Трохи вгору і наліво і ми вже на вулиці Шевченка у Слов'янську. Замерзнути не встигли..... biggrin

Підсумки, висновки.

Чудово проведений час. Альтернативне святкування Нового Року ( старого). Як завжди - дружня й тепла атмосфера. Велика дяка за участь усім. Окрема дяка за пиріжки. Продукти потрібно купувати у маленьких, знайомих крамничках. Ретельно підбираємо одяг у дорогу.

П.С.

Стан доріг.

Нас запитували дорогою, чи не холодно, слизько, небезпечно ? Хто катав дорогами Дружківки, тому не страшна така подорож. Дороги, якими ми їхали , я не можу назвати ідеальними, але вони цілком придатні для руху в умовах зими. У Слов'янську взагалі здалось, що снігу там мало, вулиці прибрані, мами з санками важко долають тротуари, бо сані труть плитку і асфальт, навколо дерев великі купи снігу, а ходити можна вільно. У Дружківці ж довелосмсь вранці долати небезпечні дороги, які додають швидкості згори і мають підкидну силу, купу ям і замерзлих калюж. Є ризик спізнитись, потрібно виходити заздалегідь. В тих містах, які ми проїжджали мабуть є снігоприбиральна техніка, а у нас вона тільки "сніго загрібна", чи як її назвати ? Ввечері, згори Дружківка нагадує святкову ялинку, з гірляндами ліхтарів - вулиць і різнобарвними вогниками по всьому місту...

Прикріплення: 6946098.jpg(43Kb)
 
GADДата: Понеділок, 23.01.2017, 20:29 | Повідомлення # 2
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6364
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Коротеньке відео того дня.

Дякуємо Юрі.

 
amalДата: Вівторок, 24.01.2017, 22:51 | Повідомлення # 3
Рядовой
Група: Пользователи
Повідомлень: 8
Нагороди: 1
Репутація: 3
Статус: Десь пішов
Чудовий звіт та не менш позитивна подорож. Катання взимку - це щось особливе, принаймні мені сподобалось)))
 
GADДата: Середа, 25.01.2017, 07:45 | Повідомлення # 4
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6364
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Незабутня подорож! Я не впевнений, що вираз "треба повторити" , зараз актуальний, можливо у наступному сезоні...... Але зимові подорожі , ще цієї зими - цілком можливі!
 
GADДата: Середа, 08.03.2017, 15:14 | Повідомлення # 5
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6364
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Фото звіт: Святогірськ зимовий
 
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » Зимовий Святогірськ.
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Вверх