Вівторок, 19.03.2024, 07:24
LEVEL
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гость · RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » Перевал 2016
Перевал 2016
GADДата: Четвер, 08.09.2016, 17:47 | Повідомлення # 1
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Така гучна назва звіту ! )))

Насправді цей маршрут колись вигадувався і був успішно ( ну майже) пройдено....

Як саме , можна прочитати за посиланням : http://level.pp.ua/forum/46-296-1

То було, вже в далекому 2013 році......

Як співала колись відома в Україні група : " А тепер все інакше...." smile

Подорожували ми в понеділок, ну такий графік, доводиться викручуватись. Тому нечисельний був склад учасників. До Святогірська їхали електроном, який був, не те щоб повним, але дуже не комфортно з велосипедами... Довелось їхати ( до Слов'янську) у тамбурі. А ще не було грибників ..!

Приємна дівчина продала нам білети, спитала звідки, але ми не стали так вже докладно розповідати про це. А то ще познайомитись захотіла б ))) Білетів вистачило не всім, ну так буває, довелось домовитись , про те , що на суму не реалізованих коштів, можна буде щось придбати смачненького у Студенку.

Невеличка прикрість сталась, саме під час стояння і пересовування в тамбурі... Якимсь чином впав термос у рюкзаку і звідти витекла кава , приблизно 1\3... Якби не смачний запах, можна було подумати..... А так, ну трохи мокро на спині))) Поряд з нами стояв хлопчина з Горлівки, який перебував у товариша в Дружківці і їхав до Лиману на лікування ( операцію), В Макіївці чи Єнакієвому, йому відмовили в лікуванні тому.... тому в нас була тепер нагода поговорити про вєлікі, запчастини і таке інше. Він теж має велосипед , ну й відповідно, знайшлись теми, які нам були близькі. В Лимані ми з ним тепло попрощались.

Дорога від залізничного вокзалу до Студенку , як завжди якісна і цікава. В лісі ми вирішили зупинитись і пошукати мухоморів для фото. Яскравих грибів ми не знайшли, ще не час для них, допили каву, яка залишилась. Було здійснено декілька телефонних дзвінків і прийнято викликів ( не без користі для "загальної справи"). Цікава розмова, на чистому повітрі , серед сосен, пташки, суха хвоя...маленькі квіти ,якісь карликові гвоздички. Перепочинок був недовгий, до того ж ми й зморитись не встигли, тому швиденько дістаємось Студенку. На в'їзді розрослось сміттєзвалище, поки що невеличке. Стара хата , під очеретом - ще стоїть. Перетинаємо невеличкий сквер ( якось не звично називати його таким чином, він складається з сосен ) і опиняємось біля імпровізованого ринку і невеличкої крамниці. Поряд продають всілякі речі, які вказують на наявність відпочивальників, ну такі ятки, як на морі ... Повідомлю заради інформації - присутня аптека.

В крамниці ми придбали кефіру і цукерок, а у аптеці лікувального порошку , який допомагає від всіляких негараздів, в плані поліпшення стану здоров'я. Студенецьке "джакузі" виявилось порожнім, ні на пляжі , ні біля нього нікого не було. Час був прийнятний для відвідування і за деякими прикметами відчувалось, що люди тут були і ввечері і вранці, але не зараз... Ну то й на краще , ніхто не заважав, не розпитував, не цікавився. Після нетривалого перебування біля водоймища, в якому зграйками ширяли дрібні рибки, пішли роздивитись саме "джакузі". Вода в ньому стрімко текла і спінювалась, але так і не відремонтували перше "кільце", просто затулили великий отвір широкою дошкою. Як завжди, там все красиво, волого, мокро і гамірно ....

Цього разу ми перебували там не так довго, як завжди. Прицілились на наступний сезон, дослідити одне місце, в цьому ж році ми ще можемо там перебувати, є деякі плани - ідеї. Отже вирушаємо в бік Яремівки на міст, через С. Донець. дорогою зупинились набрати джерельної води "у дівчини" з трубочки. Її трохи пошкоджено( дівчину)і розмальовано маркером... Так задивились на все це ( див.фото) що й води забули набрати. Невеличке озерце,навпроти джерела, через дорогу , майже все заросле очеретом, раніше це було більш чисте водоймище. Перед самим мостом де ґрунтова дорога йде в бік "злиття" є цікаве місце, де ми трохи затримались, ряска, впале листя, прозора й чиста вода.... Біля мосту стоїть красива споруда-позначка з вертикальними написами "Яремівка" і "Студенок" а вгорі над написами олень і кабан...красиво.

Тепер наш шлях пролягає вздовж річки, за її течією, рухаємось всілякими краєвидами по піщаній катаній дорозі, іноді трапляються калюжі. Уявляємо, що тут буває під час дощів, або коли тануть сніги і виходить з берегів вода. Справа й попереду, вжалені через поле тягнеться грядою лісовий масив "Теплінки" і височіє "Фудзі". Дороги до лісу , в потрібнім місці нема і наше бажання роздивитись ліс на пагорбах, відкладається до іншого спеціального разу. ) У воді біля самого берегу бачимо затонулий човен, колись він ще плавав тут, тоді в 2013 ...час йде. Красиві затоки й повороти річки утворюють острови й всілякі приємності для ока, які ми іноді фотографуємо.

Цього разу було без якорців, ми не наближались до берегів і тримались тільки дороги, до того ж уважно придивлялись .... Можливо через це, багато чого не побачили цікавого. Аж раптом ми опинились у хащах серед чагарників і величезних тополь. Від туристичних таборів, яких тут було в інші часи повно, не залишилось нічого, сміття теж не було. Тиша, вологість, темрява і сонячні зайчики посміхаються серед густого листя. Останній ривок до лісу по глибокій колії. От і наш "перевал".

На початку було задушно і навкруги гуділи комарі, мохнаті й великі, краще не зупинятись.... трохи вище почало тягнути вітерцем і становилось світліше. Дорога придатна для руху на велосипеді, але екстремальному - великі вимоїни , коріння дерев, кремнієві каміння , словом все що потрібне для зйомок веселих "роликів" на велосипедну тему. На самій горі дорога вирівнялась і проходила по коротенькому плато, на зустріч рухався бус! Звідки він тут взявся і головне, куди його несло з такою низькою посадкою, можливо в якесь бічне відгалуження, яких там багатенько. Пропустили повз себе бус і вирішили в цієї "кишені" зупинитись і пообідати. Пиріжки з картоплею ( величезна дяка Ані) пухкі й шелестять, коли їх треш між собою, та з кефіром...ммм.. Заради цього можна було їхати... Запили все це гарячим, лікувальним чаєм. Далі стрімко, наскільки це тільки можливо, вниз... Дорога з крейди і кременю, іноді сипуча й через це небезпечна, до того ж трапляються невеличкі рівчаки від води. Спустились без пригод, покришки стали білими. Тепер вздовж паркану з шлакоблоку, вірніше повз те, що залишилось від довгого, майже з кілометр, паркану. Який вже почасти завалився і розібраний, чиясь велич і недоторканність поступово зникає... на окремо взятій ділянці smile

Паркан залишився позаду, дорога стала кращою, справа пливуть красиві хатки, неначе іграшкові. Зелені прибрані садиби, всілякі гірки, кам'яні споруди, та інший ландшафтний дизайн. Присутні невеличкі басейни, гірки для дітей, пісочниці, бесідки й гойдалки... ідилія. Навпроти , через дорогу сосновий ліс , який йде вгору і захищає все від вітру. Знову доводиться напружуватись - рухаємось бетонкою, наздоганяємо маленьких хлопчиків на вулиці,які здивовано і трохи перелякано дивляться на нас. Потім вони втікають у двір ,повз величезного собаку, який гавкає і на них і на нас.

Несподівано опиняємось по-за селом, на самій верхівці гори, з якій відкривається чудовий краєвид. Зліва на обрії "артем", будівлі монастиря, далі в центрі споруди Богородичного, справа дорога до траси через селище, все це потопає в зелені, блищить і посміхається. Тут ми затримуємось , щоб роздивитись, перепочити, та зробити світлини. Після перепочинку , знову спускаємось по кам'янистій дорозі, не раджу там розганятись ! Після неї виходимо на гладенький асфальт з зі свіжою розміткою....їхати дуже приємно. Порівнюємось з жовто синьою будівлею, яку ми бачили згори. Постійно збільшується кут підйому вгору, але не проблемно, за 2 кілометри, ми вже піднялись і далі весь час згори з невеличкими перепадами , до самої траси.

Машин було не дуже багато і вони нам майже не заважали, до того ж ми швиденько дістались до повороту вправо, у бік Адамівки. Цією дорогою я ніколи не катав, тому було дуже цікаво. Звичайний асфальт, постійно вниз, зліва ліски. Спускаємось так , як і в Хрестищі, спуск в яке, можна роздивитись на обрії зліва, він вгадується по пірамідальними тополям. Дорога до водосховищ коротша ніж в Хрестищі, хоча й забирає трохи вправо. Біля ставку зупиняємось, допиваємо чай. Воду спустили тут , мабуть вибирають рибу. На дні ставку в мулі, пораються чайки і чаплі. Котимо вздовж ставків, постійно зупиняємось , щоб роздивитись птаство, в черговому водоймищі мешкають лебеді, дорослі і молоді. Чомусь забули скористатись біноклем.... Далі вже по знайомому маршруті, до Слов'янську, де ми ще трохи посиділи, поповнили запас води ( з вишневим варенням), попрощались і роз'їхались по своїх домівках.

Таке відчуття, наче не наїлись.... тому ... далі буде. Ще три обов'язкових маршрути.


Звіт (фото): ПЕРЕВАЛ
 
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » Перевал 2016
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Вверх