| GAD | Дата: Субота, 23.07.2016, 15:04 | Повідомлення # 1 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Цей маршрут нами катаний вже багато раз. Зокрема вночі - це вже втретє.
Писати про це звичайним звітом вже й якось недоречно. Начебто все повторюється, але є деякі відмінності. Передостанній раз взагалі був мокрий, через дощ, який поливав нас 2/3 дистанції.
Спробую все ж таки щось написати....
Обговорення цієї подіє було більш жваве ніж попереднє і проходило на багатьох платформах. Хотілось від подорожі трошки більшого, ніж зазвичай, але не вдалось. Залишимо здійснення цих задумів на майбутнє.
Особисто я збирався в подорож поспіхом і передувало старту багато клопотів вдома. Через це вдома залишився шолом і паспорт.... Швидкий темп до залізничного вокзалу. Несподівана зустріч ( там же) я й забув що можуть їхати ще хтось крім мене.
Порожня ( ну майже) електричка, просто щастя їхати без напруги. Привітна провідниця, помірна ціна квитків.
В Краматорську навіть і не виглянули, чи їде з нами хтось. Особливої надії не було, та й за розмовами й жартами не помітили, як проїхали його.
Слов'янськ - до нас долучається Аня, поки розмістились та всілись, вже й поїхали. Жека надає уроки англійської, ми обговорюємо останні новини. До нас в гості приходить Ірина з Краматорську , вона теж катає велосипедом, але не цього разу....
Висаджуємось в Лимані , прощаємось з Ірою, на місток , сідаємо на лавках, кавачай - перекус і відразу в дорогу. Вихляємо зручними вулицями по Лиману - добрий асфальт, постійні повороти , відсутні машини. Рухаємось навколо озера. Пацани здивовано і з захопленням кричать щось, намагаються їхати слідком...Ми круті й фірмові, порівняно з ними.... миттєва туга, в них все ще попереду, а ми... в нас вже все..ну майже, ніякі ми не.... ))))
Вилітаємо з міста, попереду темніє ліс, зупиняємось біля вказівника... ЛИМАН, тепер вже не "красний". Фото , телефонія, перевдягання. В лісі вже починає темніти, поступово всі вмикають освітлення. Запах хвої, зустрічний вітерець.
Дробишеве, знайомий поворот і довгий накат до переїзду. Вже зовсім стемніло, іноді зустрічні машини. Вдихаємо різні запахи і ділимось враженнями. Пролітаємо "маки" й "соняшники" ( зупинки в Ярової ), дивуємось яка вона довга. Повз дороги, праворуч блищать озерця і мерехтять домівки, турбази. Вогники, запахи шашлику, різних сортів деревина.
Асфальт змінюється від класного , до суперового, ми вже у Святогірську. За рік вже майже добудували пішохідну зону вздовж вулиці Шевченка, якою рухаються відпочивальники, деякі відтають нас вигуками, досить толерантними і щирими. Перехрестя, світлофор, ліворуч і ми рухаємось тунелем із світла в бік лаври.
В обидва боки йдуть люди. Зупиняємось на мосту через Донець, робимо декілька кадрів. Цього разу весь комплекс освітлений не так інтенсивно, як раніше. Місяць ще ховається за горою з "артемом".
Пірнаємо у ворота і починаємо рух серпантином. Праворуч ,під нами пропливають освітлені споруди, а ми все вище і навколо повна темрява, лише наші ліхтарі розрізають простір. В променях світла пурхають всілякі комахи, дихання стає важким і після річкової свіжості ми опиняємось в невеличкі сауні.
Гора скінчилась, їдемо в напрямі "артема", навколо повна тиша і ні одної душі. Навколо меморіального клмплексу присутнє освітлення, яке допомагає нам в процесі фотографування. Над містом мерехтять вогники, вгадуються вулиці, жовтіє вогнями лавра, на обрії помітна залізнична станція, хтось запустив повітряного ліхтарика, яскрава червона цятка рухається над обрієм в темряві.
Під яскравим ліхтарем розклали свої нехитрі наїдки, тут в нас тривалий( відносно попередніх) перекус. Крім нас, там нікого нема...... не було - приїхало авто з якого хтось майнув до пам'ятника. Ну гаразд, ми тут за справами, а їм чому не спиться.... :D
Тепер час вирушати додому, вітерець досить прохолодний і трохи дошкуляє, попереду стрімкий спуск до перетина доріг на Пришиб і ще більш шалений до Сидорового. Довелось ненадовго зупиниться, ланцюг у Ані ( вже вдруге) спав і він застряг, довелось трохи "перепочити"  Але які незабутні миттєвості .... на фоні місяця (який до цього постійно ковтали хмари, а тепер він сяяв ) ми побачили величезні солом'яні таблетки... "романтік однако".
Знову гудять колеса і шумить вітер, спуск, прискорення , вгору злітає якийсь нічний птах, який сидів прямо на дорозі, далеко в полі мерехтить якесь світло... Швидкість зменшується, їдемо вгору і знову пірнаємо вниз, нас стрімко поглинає ліс. Чудова дорога , нічого не заважає, жартуємо , тихо перемовляємось , через дорогу перебігає лисиця, досить близько. Перетинаємо трасу, спускаємось до Хрестища, знаходимо потрібну вулицю ... Багато собак ще довго гавкотять поза спиною. Цього разу не блукаємо, вже навчені... :)
Досить швидко долітаємо до Слов'янську повз водосховища. Трохи нудний підйом вгору до пам'ятнику рибалці. Всі вулиці пристойно освітлені, зустрічаються таксі, та патрульний "привус". Вже позаду педагогічний інститут, докачуємо до Шевченка і ми на площі Слов'янську. Тут ми допиваємо і доїдаємо те, що в кого залишилось. На сцені і біля фонтану невеличкі гурти молоді. Ведуть себе пристойно , жартують, трохи пірнають у воду, робимо фото і прощаємось з Анею.
Додому рухаємось через "кераміку" під Карачуном, обганяємо патрульну машину на підйомі і спускаємось до маслоробки ... такі смачні запахи, хочеться швидше додому, постійно нарощуємо темп. В Краматорськ заїжджаємо через залізничний вокзал. Порожня вокзальна площа , за винятком двох таксі. Класний асфальт вгору , міст через залізничні колії і спуск до Прокатчику. Далі вже рухаємось переважно мовчки,дається взнаки змореність, Дружківка зустрічає тишею і цуциками біля восьмої школи.
Так і завершилась наша чудова подорож. Все що ми відчули, почули й побачили неможливо в повній мірі передати словами. Долучайтесь, дорога відома. Вдалих всім подорожей , нових відкриттів. Велика дяка всім учасникам. !
|
| |
| |
