Гектова балка.

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]

Сторінка 1 з 1
1

Форум » Велофорум » ЗВІТИ » Гектова балка.

Гектова балка.

GAD

Дата: Неділя, 17.07.2016, 11:44 | Повідомлення # 1

Генералиссимус

Група: Администраторы

Повідомлень: 7661

Нагороди: 7

Репутація: 6

Статус: Десь пішов

Як вже повелось, раптово згадали про середину літа ! smile

Вирішили в цей день кудись поїхати. В нас була запланована подорож до Гектової балки, от і знадобилось. Збирались не довго, день робочий - тому народу на цю подорож було небагато. До того ж спека в ці дні стримує від далеких покатеньок.

Стартували о шостій ранку, ну щоб по холодку . biggrin

( В таких випадках краще їхати з третьої години , або взагалі, планувати нічну покатушку).

Маршрут спланували таким чином, щоб було мінімум підйомів. Спочатку переважав асфальт, а потім, коли він розігрівся як пательня, намагались рухатись ґрунтовими шляхами біля водоймищ ( вздовж Казеного Торця).

Перші 20 кілометрів взагалі не відчувались. Гладенька дорога , приємна прохолода і сонечко ще не встигло піднятись. Дорогою зупинялись, коли помічали щось цікаве для фото. Так, Аня помітила якусь живність біля краю асфальту. Виявилось що то спала перепілка, ще не доросла. Цікаво так, закинувши голову і сховавши її в пір'я, мабуть щоб не бути схожою на живу істоту. Чому вона була саме там, невідомо. Зробили декілька кадрів і випустили подалі від дороги. В цей час нас наздогнали двоє комрадів з Дружківки, в них був свій маршрут на райський ставок.

Перед Соіфєвкою ми не могли не зупинитись біля поля із соняшниками, ну такі великі і красиві! У Октябрьскому поповнили запаси провізії і придбали "солодкої води" з бульбашками. Далі невеликий підйом до повороту на Золотий Колодязь, ще 200 -300 метрів і нам повертати вліво.

Рухаємось широкою дорогою, яку накатали важкі машини. Над нами звисають високовольтні проводи, жахливо тріщить і злегка трусить , такий собі електрофорез. Відчуття, наче уві сні, хочеться швиденько все це проскочити але чомусь так довго (здається) їдеш. З того боку , як ми їдемо до місця призначення веде ледь помітна прогалини у посадці. Ми її успішно знаходимо і опиняємось прямо біля основної споруди. Це двоповерхова будівля, в якій колись мешкали ті, хто доглядав тут за всім, мабуть була можливість приймати туристів чи просто відпочити - в наявності два окремі балкони лоджії. Навколо розставлені численні каміння з піщанику, на яких намальована емблема балки і вказана її назва. (Зображено квітку воронця) Є ще кам'яні звірятка - лисиця, заєць і косуля ( чи щось таке). Можливо когось ми не помітили,там зараз дуже високі трави, що й стежки не помітно. Ближче до домівки трава трохи менша, але все одно все потопає у зелені. Навколо клумбами висаджені квіти.

Зупиняємось перепочити на оглядовій терасі, є декілька лавок, вниз спускається прокладена тропа , яку обклали камінням. В самому низу обладнана такий собі намет чи курінь з дерев'яним дахом , виглядає як кемпінг. У середині з каміння викладено місце для вогнища і стоять корчі з дерева для зручності. Присутній колодязь але води в ньому не помічено, глибокий, відро відсутнє. В гущавині всілякі містки і кам'яні сходи.

Далі в глибину балки , яка розтяглась на багато кілометрів, каскадом розташовані три ставки, перший справа засаджений ліском і помітні прикмети пляжу в районі греблі. Далі наступні два не помітні за рельєфом ( повертають вправо за течією). Другий - знаходиться в лісі і дуже красивий. Присутні дуби та інші листяні дерева, з лівого боку є насадження сосни. Правий берег на половину від греблі у приватному володінні, з гусями качками, собаками і парканом. Лівий наче б то вільний від цього.

Третій з лівого боку обладнаний під місця риболовлі і відпочинку з бесідками пісочницями для дітей і проведеним світлом. Правий берег не був досліджений, але помітно , що він весь в очеретах і густих чагарниках, втім все змінюється , можливий подальший занепад, або навпаки. Що краще для мандрівників?

Але цього разу ми не стали випробувати долю і вештатись там цілий день ( якщо б ми туди поїхали, то витратили б багато часу). А це в наші плани не входило. Можна було б спробувати знайти якусь стежку, але все так позаростало там... Краще це робити навесні, коли трава ще не така висока. Їдемо в напрямі Ніканоровки, в саме село не стали спускатись, визначились за мапою і вирішили об'їхати село з правого боку , відразу вийшли на асфальтову дорогу , праворуч, в лісі помітили ще один ставок. За селом , на пагорбі дорога знову пішла тільки вниз, чим далі - тим крутіше спуск. Розігнатись не дозволяв легкий зустрічний вітерець і дорога, яка була не кращої якості. Дрібні ямки серед тіні від дерев , дуже підступні.

Далі вздовж берегу Казеного Торця через Маяк і Панківку. зупинились біля залізобетонних споруд. Якийсь місцевий майстер зробив там цілу виставу, яку тепер "нащадки" перетворили у руїни. Зупинка там чиста і з лакованим перекриттям, без сміття. Вирішили їхати до Октябрьского незнайомою дорогою( раніше там не катали) і не помилились у виборі - присутні чисті колодязі зі смачною і холодною водою. Біля одного з них ми зупинились, поповнили запаси води, яку постійно використовували від спеки, яка вже почала трохи дошкуляти. До асфальту залишилось ще трохи , але над дорогою знову нависають ті самі проводи з сухим жахливим, високовольтним тріском. А ми мокрі після колодязю, і вже налякані попереднім разом. З розгону долаємо черговий електрофорез! :D

Перетинаємо асфальт і виходимо до пункту зі скам'янілими "морськими ліліями", довго тут не затримуємось, робимо декілька кадрів і знову в дорогу. Поспішаємо до річки, яка шумить десь праворуч, але постійно нам заважають хати або городи, нарешті зупиняємось біля купальні. Вузенька річечка зі стрімкою течією. Щоправда корови , які розташувались вище добряче скаламутили воду, але вона швидко тече і все одно чистіша за деякі озера, на які пруться кожних вихідних люди. Добряче покисли у воді, трохи перепочили, поїли і попили. Час рухатись далі - тепер нас чекає розпечена "саванна" , якесь сафарі - чотири кілометри без краплини тіні по ґрунтовій дорозі між полів з одним невеличким і одним добрячим підйомами. Шалений спуск і ми вже в Червоному Куті, далі ( за 3 кілометри) Новогригорівка і колодязь. Минаємо всі населені пункти і зупиняємось в тіні каштанів у Горняку після підйому. Переводимо дух, тепер повільно і в тіні від дерев дістаємось Дружківки. Далі учасникам ще їхати до Краматорську і Слов'янська.

Я щасливий і злегка зморений вже вдома, щасливий через те, що для мене все це закінчилось. Випробування вдалось, але іншим ще їхати по самій спеці..!!!

Вирішили ,що за такої температури більш не будемо ризикувати.

Велике дякую учасникам і повага ще більша за мужність !

Прикріплення: 6831666.jpg (159.0 Kb)