| GAD | Дата: Вівторок, 05.07.2016, 10:16 | Повідомлення # 1 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| В Прилєсне ( саме так я пишу і озвучую назву цього селища) ми катали не одного разу. Колись, це були масові заїзди, все було нове й цікаве. Катали різними маршрутами , за різних обставин. Іноді відвідування не було головною метою, а просто пункт на маршруті.
Останнім часом ми їдемо туди через Билбасівку, Черкаське, так цікавіше на наш погляд. Цього року, теж потрібно було " поставити галочку". Але, не все так просто - цього разу нашу увагу привернув той факт, що ми ніколи не відвідували ( там) колишню маєтність давніх господарів і упорядників тієї місцевості. Про те , що там колись мешкали справжні хазяї, свідчить багато чого. Насамперед розвинута система дорожнього сполучення між селами. Це бруковані дороги між ними , а в самому Прилєсному навіть вулиці ( ті що залишились з давніх часів).
Велосипедом ними котити не дуже зручно, але все це терпимо. Весь час забуваємо зробити фото.....
Отже їхали цього разу з конкретною метою - відвідати "панський маєток". Нічого нового не вигадували, скористались електричкою до Слов'янську. Скористався я сам, один. Всі інші були місцеві ( відносно станції прибуття) .
До Черкаського , як і в інші випадки - чудовий асфальт, рухаємось трохи вузькими вулицями з чисельними поворотами, що додає екстриму, потрібно бути уважним і не нестись вперед з великою швидкістю. За межами селищ, дороги рівні і можна здалеку роздивитись зустрічний транспорт. В Черкаському ( традиційно) купуємо поїсти чогось свіженького, кожен сам визначається. Від'їхали від центру і зупинились перекусити, під деревом, яке надає густу тінь. Місцевий мешканець поцікавився в нас чи ми туристи і забрав в нас сміття, щоб викинути десь, у відомому йому місці. Мальовничий будиночок в якому мешкають люди і їх кози ( де мешкає і наш незнайомець) потрапили в кадр. Зазначу, що фотографували ми багато , поспішати не було куди і ми не обмежували себе в цьому.
Далі, на нашому шляху дім, в якому колись мешкав Леонід Биков ( відомий всім акторі режисер). Вкотре ми там буваємо і помічаємо, що хазяйство там потроху занепадає. Зробили декілька кадрів, трохи завадила нам невдоволена життям бабуся, яка намагалась чи то посваритись чи просто "причепиться" до чогось. Вона , зі своїм супутником йшла якраз у подвір'я, чи то в гості чи ще за якимсь .... до "кончєного алкаша", саме так вона назвала господаря хати.
Знову в дорозі, тепер ми їдемо ще повільніше, не можемо надихатись хвойним повітрям, наче знаходимось у ванній кімнаті де розчинили у воді спеціальну суміш. Настав час звертати з дороги, тепер їдемо піщаною доріжкою - колією. Цього разу їхати там трохи зручніше , ніж зазвичай, мабуть нещодавні опади , ще не встигли висохнути.... Але велосипеди все ж таки носить, хоча й не критично. Перетнули селище і опинились в долині - яка має назву ( у нас) "Венеція", через багату кількість містків , які перекинуті через болотяну місцевість і зарості очерету, ну й через річку Сухий Торець. На широкому "коров'ячому" містку зупиняємось. Видивляємось рибу у воді, яка дуже прозора! Маємо плани зробити фото щуки, або щупака маленького. Наші досліди не даремні - великої не знайшли але малих і дуже маленьких було достатньо.
Під час перебування біля води,ми помітили дивну породу риб.Вони й виглядають не так , як відомі і ведуть себе по інакшому. Нема такої стрімкості і лякливості. Виглядають як акваріумні цихліди! Колір мають відповідний. Звідки тут риба, яка схожа на малавійців і танганійців. Хто мав акваріум , мене зрозуміє. Для інших пояснюю, риби цих порід мешкають ( переважно в озерах) Африки і Латинської Америки. Завдяки "зумованого" фотіка у Сергія, вдалось зробити декілька цікавих кадрів, які Ви вже самі роздивитесь і (можливо) щось додасте в коментарях.
... Отже ми в музеї під відкритим небом села Прилєсного. Традиційно нас зустріла жіночка, яка запропонувала відвідати музей (а там є на що глянути). Звичайно ж ми скористались цією пропозицією. Музей , крім краєзнавчих відділів, приділяє увагу творчості місцевих мешканців, чиї експонати( вироби, картини) заповнюють цілі зали. Переважно - це роботи місцевих школярів, є багато нових( які я раніше не бачив).
Коштує все це 5 гривень з однієї особи, є відповідні пільги ще, але ми не цікавились повним списком...)) В ціну входить відвідання всіх будівель - музей, кузня, млин ( на два поверхи), кузня, клуня. В хаті , яка обсаджена традиційними квітами ( мальви, ромашки, чорнобривці, нігтики) так затишно і хочеться посидіти за столом , а ще цікаво побути там ввечері, щоб було темно на дворі і світилась свічечка чи лампа стара.......
В млині такий особливий запах горища , як в дитинстві.... раджу побувати там , але так ,щоб не було галасу, тихо і спокійно постояти і послухати як риплять дошки під ногами і через щілини пробиваються сонячні промінці.
Довідались про те, що жіночка, яка раніше готувала страви традиційної української кухні ( на жаль) відійшла від цієї справи. причина нам не відома... А було б непогано.
В колишньому "панському маєтку" в савєцькі часи був піонерський табір. Можливо ще щось, кому цікаво, може дізнатись про це самостійно. Ми потрапили в середину. Ні, не в саму будівлю, а на територію. Якраз на час нашого візити приїхав чоловік, який там був за сторожа і робітника, який косив траву. Він люб'язно дозволив нам потрапити за паркан, який знаходиться навколо всього комплексу. В середині , крім головного будинку, знаходиться флігель для прислуги, якісь входи у підвальні приміщенні і багато сучасних будівель, які ми не відвідували. Склалось асоціативне враження, наче ми потрапили в дитинство, а саме в той час, коли по телевізору показували серіал "Бронзовая Птіца". Посеред двору, який досить великий, росте величезний дуб з широченним гіллям ( яким чином вони тримаються?). Я такого красиво го ще не бачив! У Святогірську є багато всіляких і більш давніх, але цей просто красень, фото не може передати повної картини !
А ще там багато комарів! )) Саме вони й прискорили наш вихід звідти. Після цього ми відвідали придорожній заклад "Татьяна", поповнили свої запаси, поспілкувались з місцевими ( які пояснили нам коротку дорогу, після того як дізнались,що їхати нам в Дружківку) , скористались столиками, щоб поїсти перед дорогою. Тепер наш шлях пролягав знайомою дорогою, асфальт серед селищ і полів. Вздовж доріг біля хатинок можна придбати будь яку городину,яка вже дозріла на цей час. В асортименті присутні молочні вироби, можливо й мед....
Краєвиди навколо дуже мальовничі, ще не встигли вигоріти трави, а соняшник вже почав квітнути ! Шалений спуск до "Маячки", зупиняємось на дамбі, привертають увагу коропи і всіляке птаство у воді. Вирішили рухатись до Краматорську асфальтом вздовж водоймищ,дуже зручно - весь час вниз, або по прямій. Сонечко почало вже пекти на повну потужність! Весь час ми використовували воду, яку брали із собою саме для цього. В таку подорож достатньо мати з собою 1.5 - 2 літри води, яку застосовувати для умивання, змочування голови ( особливо потилиці) . Також змочували баффи, це дуже допомагало в дорозі.
В Краматорську, в районі ринку наші маршрути розійшлись. Додому я дістався досить швидко, зробивши єдину зупинку - фотографував залізничний переїзд перед Малотаранівкою (на в'їзді до Доружківки), там поклали свіженький асфальт! Загалом вийшло майже 79 кілометрів. Подорож вдалась на славу, особливої втоми не відчувалось.
Маю надію, що все ще в нас попереду - нові й старі ( цікаві ) маршрути.
|
| |
| |
| GAD | Дата: Середа, 06.07.2016, 08:36 | Повідомлення # 3 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Трохи пошурував в неті, ось що надибав. Це мабуть та рибка, яку ми бачили ?
І матеріал про неї :
ЦАРЬОК
|
| |
| |
| GAD | Дата: Середа, 06.07.2016, 08:44 | Повідомлення # 5 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| "Интересная рыбка попалась в реке Берда , в Бердянском водохранилище , на юго-востоке Украины ."
|
| |
| |
| GAD | Дата: Середа, 06.07.2016, 08:55 | Повідомлення # 6 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Усадьба Бантышей в с. Прелестное.
В 1768 году отставной поручик Василий Васильевич Бантыш основал в Торском уезде (сейчас Славянский район) слободу Веселую, которая позже и была переименована в село Прелестное.
В сер. XIX в. Бантыши построили двухэтажный дворец в стиле классицизма, а в 1858г. заложили парк на площади 66 га, где росло 120 пород деревьев и кустарников. В центре парка располагалось маленькое озеро с искусственными островами и каменным мостиком. На территории поместья стояла деревянная церковь во имя святителя Василия Великого, которую большевики сожгли, когда пришли к власти. Они хотели спалить и помещичий дом, даже подожгли левое крыло, но в это время пан Бантыш как раз собирал вещи, чтобы покинуть свое имение. Увидев содеянное, он сказал: „Люди добрые, что же вы делаете, ведь дом вам еще пригодится...”
Так и получилось. Позже усадьба стала санаторием, а потом перешла в собственность Донецкой железной дороги, которая из нее сделала пионерский лагерь „Прелестное”. Каждый год сюда приезжали дети, старые стены слышали детский смех и веселые песни. Ежегодно железная дорога ремонтировала дом, ухаживала за парком. Но в 1995 году лагерь был закрыт. И вот уже больше десяти лет стоит опустевшее поместье. Парк зарастает кустарником, заилилось чудное озеро Любви и речка Сухой Торец, гибнут дубы-великаны, посаженные Александром Федоровичем, внуком Василия Бантыша, в честь рождения четырех его сыновей. Возраст этих дубов более 200 лет.
В Украине сохранились все три усадьбы помещиков Бантышей: в Крыму имение используется как санаторий, в Харьковской области – как музей, ну а в Донецкой – заброшенное, ждет своей участи. Хочется надеяться, что памятник, которому больше 250 лет, еще будет принимать гостей.
Джерело: http://uamuseum.com/
|
| |
| |
