Четвер, 28.03.2024, 20:21
LEVEL
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гость · RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » Повітря , сонце , та вода ! (Корисне з приємним...мало б бути... ну й було звичайно ;))
Повітря , сонце , та вода !
GADДата: Понеділок, 30.05.2016, 15:04 | Повідомлення # 1
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Рівно тиждень простою від Велодня, якщо не рахувати дрібних прогулянок по справах , та регулярних пересувань на роботу - додому :)

І от, нарешті вдалось "зірватись з ланцюга" ! З чого все почалось? Цього разу (як завжди, можна сказати biggrin ) випадково.

В нас так вже виходить......

Заплановане - відбувається, або скасовується з тих чи інших причин.

А НЕ заплановане ( те, що не планується заздалегідь) - завжди трапляється! До того ж - ніяких скасувань! Ба більше - посилюється якимись складовими, які не тільки не були заплямовані, хоч якимсь плануванням, а й не наснились уві сні. :D

То, про що я ?! Ага - що підштовхнуло, надихнуло, посприяло, вплинуло, додало бажання...тощо ? Все просто. Прочитали у групі Вело Краматорськ повідомлення - пропозицію катнути на ставок. Там було зазначено:

Мапа з маршрутом.

Час та місце збору.

Деякі дрібні, але потрібні деталі.

Не будемо затримуватись на всіх пунктах. Маршрут - справа в тім, що нам не дуже зручно і цікаво їхати на місце збору ( Новий Свєт, Краматорськ), щоб потім їхати в те місце, яке ми можемо бачити з вікна 9 поверху в Дружківці.

Тому вирішили поїхати до пункту фінішу запропонованої покатушки цікавим маршрутом. Найбільше для цього підходив, враховуючи всі обставини , та місце збору, маршрут "Екстрім" . А враховуючи той фактор, що один з учасників нашої групи ( якою планувалось їхати) мешкає у Слов'янську, то час нашого старту , ми максимально наблизили до часу вранішнього прибуття електрички у Дружківку.

В нас було достатньо часу ( так планувалось) щоб проїхати маршрут, відвідати цікаві місця, посидіти за мисливським столом в лісі, і таке інше. Красивими лісовими доріжками дістатись до місця зустрічі з краматорською групою, відпочити деякий час біля водоймища. Після всього цього ми мали змогу дістатись Дружківки - напряму, короткою дорогою. Отже, стартувати запланували з Дружківки, від кургану, о восьмій ранку. Але , не так сталось, як гадалось. Величезні коригування внесла нічна злива. Справа в тім, що весь наш маршрут пролягав ґрунтами, за виключенням 500 -600 метрів Камишувахи. Як Ви розумієте - навіть питання тепер не стояло, але присутній був величезний хрест на цьому маршрутові. :)

Час і місце збору залишались незмінними, тому довелось скористатись асфальтовим маршрутом в тому напрямі, який максимально наблизив би нас до Сергіївки. Малювали схему маршруту на мокрій землі тоненькою гілочкою. biggrin Всі присутні одноголосно висловились за прийняття до виконання висунутої пропозиції.

Вирішили їхати в напрямі Андріївки , через "веселовку" а вже на місці повернути в якийсь бік. Варіантів було два:

- їхати в бік Сергіївки ( після виходу на трасу) і долучитись до групи, або йти попереду ( як вийде за часом) до ставку.

- повернути наліво в напрямі Золотого Колодязя, і повертатись в Дружківку через Веселе, Грузьське, Новомиколаївку, Новогригорівку, Райське, Горняк.

Далі тільки дорога - чудова погода, класний маршрут, веселий настрій. Традиційні "верблюди" асфальтом. Обабіч дороги з'являються соснові ліски, а прямо перед асфальтом - такі дерева чи високі кущі, які знайомі нам з дитинства, в яких пахуче листя і квітне воно різнокольоровими пухнастими такими штукенціями. ( Потрібно глянути в "павутинні" що воно таке). Дороги , які йшли в обидва боки від асфальту, були не придатні для руху велосипедом, тому варіант з лівим поворотом, почав переважувати .

А поки що ми просто рухались в своє задоволення, споглядаючи чудові краєвиди. Часу було вдосталь і метою не було подолати відстань за певний час, тому ми постійно зупинялись, щоб зробити чергове фото. Не буду малювати картини того, що було навколо, пропоную просто переглянути світлини, а для повної картини можу додати , що нас постійно супроводжували звуки пташиного співу. Іноді , це були поодинокі звуки, якоїсь конкретної пташки, а іноді цілий хор! Серед почутого, можу запропонувати уявити собі такі звуки - солов'ї, зозуля, ластівки, очеретянка, щиглики, круки, фазани і ще щось таке, чиєї назви я не пам'ятаю. До звуків можна додати запахи акації, бузини та маслини і всілякого молодого квіту, та різнотрав'я. Під час подорожі ми здійснювали невеличкі зупинки, щоб підживитись - небагато, але за потребою, не тягнучи до останнього.

Словом все йшло дуже злагоджено, зручно , цікаво, весело. Іноді ми поглядали на красиві хмари , іноді замислювались про можливі опади. Небо постійно змінювалось і чим довше ми їхали, тим менше було хмар і більше сонця.

Це загальна картина, тепер трохи деталей.

В Новоандріївку вирішили їхати грейдером, який пропустили, ну просто нам здалось , що таким болотом їхати... то не наш маршрут. Довелось повертатись і таки їхати там, де ми не уявляли цього. На щастя під колесами було твердо, лише в низинах доводилось провалюватись на половину покришки у піщану рідину. Їхати доводилось повільно, щоб не накидати піску в систему. Додали клопоту дві машини, паливозаправник, який рухався позаду і спереду якийсь "жигуль" нахабно перся нам на зустріч. Водій міцно вчепився в кермо і не мав наміру поступитись дорогою, довелось нам зміщуватись вправо у самісіньку жижу....... :(

Далі дорога йшла трохи вгору і машин теж більше не зустрічалось на цієї ділянці. Ну а навіщо ж , ми ж вже їдемо в нормальних умовах, нас не обляпаєш... :D

Всі менше трапляється дорогою таких місць, де присутній дикий степ, більшість території переорана. Ковила нагадує морські хвилі в тих місцях де вона є, на пагорбах або на схилах ярів. В Андріївку ми в'їжджаємо бетонкою, справа лежить чудова ґрунтова дорога, але такою вона є коли сухо, тож доводиться трястись серед чисельних ям або пагорбів зі слизької глини. У Андріївці, як і планувалось, ми поповнюємо свої запаси провізії. Аня йде до крамниці, такого собі місцевого культурного центру. Все тут мені знайоме, скільки вже тут пролягало маршрутів і пов'язаних з ними подій, про що я розповідаючи згадую під час руху. А мене, як мені здалось уважно і з задоволенням слухають. Але байки це одно , а відчуття голоду і пов'язане з цим гурчання в животі - зовсім інше. Додає апетиту стела , на якій позначено, що ми вже перебуваємо у Добропільському районі! Це ж тре, вже інший район, а ми ще не їли толком ! :D

Умощуємось в зручному місці на вітерці і сонечку. Зробивши добру справу ( для своїх шлунків) вирушаємо далі. Я , як і раніше веду роз'яснювальну лекцію про напрями, сторони, маршрути , історію, куди можна повернути і у що це може вилитись smile Минаємо перехрестя "зірка" , в цьому місці сходяться п'ять напрямків, чи з нього розходяться( ну можна поїхати звідси) , як буде вам краще ,так і сприймайте. Вирішуємо не відразу спускатись в Золотий Колодязь ( лівий поворот під прямим кутом). Так ми вийдемо на його окраїну , а хотілося б відвідати саме селище, тому вирішуємо рухатись вперед і звернути наступним відгалуженням, яке нам відоме. Так і зробили, після повороту дорога пішла з постійним нахилом до низу. Але швидко подолати шлях до села не вдалось, на заваді стала краса обіч дороги, у вигляді маків , які яскравими плямами аж світились серед зеленої трави і різних квітів, доповнюючи букет.

Золотий Колодязь зустрів нас порожніми вулицями, десь у подвір'ях можливо й був якийсь рух, але ми цього не бачили і не відчували. Чомусь з давніх часів, мені здавалось , що Золотй Колодязь, це місце де можна безкоштовно , з якоїсь труби набрати газованої води! smile Навіть натяку нема на це, ну є звичайно колодязі, але вони й у інших місцях є. Дістались ми до карикатурного "комплексу", що воно мало означати, мені не відомо. Там присутня фігура першого Петра, схожого на того, що ми колись дивились по телевізору в художніх фільмах. Ноги в нього були якісь калічені, в руці він тримає якийсь ківш, чи велику ложку. Що воно означає - не відомо! Ще трохи збоку, на додачу - нас повідомляють про те, що цей "кірпидулєк" приніс в дар якийсь там депутат, до того ж не селищу Золотий Колодязь , а всьому Добропільському районові !

Присутній напис, який каже нам про те, що всі самодержці в давнину займались кінним туризмом і не було в них інших справ, як надавати назви всьому , що впадає в око.

І що характерно, коли про це говорить якийсь музейний робітник, то додає щось про красиву легенду. Мені от не зрозуміло, що красивого в брехні?! Але тут не було ніяких екскурсоводів, спитати нема в кого :D

Вище, обгороджені невеличким парканом, стовбичать "споруди". Колодязь у вигляді імітації , без ями, з брудною калюжею всередині , в якій плаває сміття. Бесідка з золотим верхом , в якій відсутні лавки. Два (схожих на язичницьких бовванів) стовпи з "крилатими написами" про користь води. В стилі "сяду на пеньок, з'їм пиріжок".

Довго затримуватись вже не було сенсу. Місцевість тут звичайно дуже цікава в плані природному, багато цінних рослин і квітів, але то вже мабуть іншим разом. А ми їдемо вулицею з незвичною назвою, яка плавно перетікає у вулицю Миру, вона досить довга і приводить нас до виїзду в бік ставку, який значно втратив у об'ємі. Це пов'язане з ремонтом дамби, але все це вже тягнеться декілька років. Можливо власник змінився, або все в "процесі". Не будемо ламати голову, хочеться зазначити, що замість великої площі поверхні ставку, тепер там суцільні чагарі з очерету. Дорога скаче вгору-вниз серед соснових лісків , глинища підступають впритул до жител людей. Я не мав на увазі, що ледь не зачіпають парканів, але відстань така, що примушує замислитись про екологічні питання.

Повз нас вже пролетіли спорожнілі клуб і школа селища Грузьське, тепер за розрахунками в нас мав би бути найскладніша ділянка маршруту. Справа в тім, що цією дорогою возять глину, її іноді поливають, щоб не було пилу, який вітром відноситься на городи і подвір'я. Тому на дорозі утворюється невеличка ковзанка, а тим більш після рясного дощу. На диво, саме ця ділянка виявилась безпечною і ми сміливо поїхали вгору, попереду в нас чотири кілометри ґрунтової дороги. На самому підйомі все складалось чудово, а трохи згодом, коли дорога стала прямою і являла собою широке корито - почалось!!!

Коли я пишу це , мене й тепер пересмикує від отриманих емоцій. Велосипеди швидко набирали вагу і перетворювались у фетбайки, якими класно катати взимку, або піщаним пляжем. Страшно було дивитись у очі Ані, доводилось заспокоювати, що "он за тими деревами вже буде значно краща дорога", " там де темні плями ( на обрії biggrin ) вже асфальт " .

Нарешті додумались вийти в житнє поле, там рухатись значно краще. Іноді доводилось знову повертатись і перетинаючи дорогу , рухатись з іншого боку, бо закінчилось поле зі злаками і почалась соняшникова грязюка. Дошкуляли бур'яни, терен, шипшина. Ноги вкрились пухирями, як і страшенно пекли й чесались. Коли йдеш високою травою, воно трохи легше - мокро і чеше автоматично. Взуття намокло, набилось насінням з трави і дошкуляло. Якщо вам колись доведеться зіткнутись з подібною проблемою, раджу заблокувати колеса , щоб вони не накручували землю. Це можна зробити в різні способи, наприклад вставити гілку в спиці - це просто але може пошкодити щось у велосипеді. Краще зав'язати затиснуті гальма ( ручки), або заплести травою колесо до рами. Таким чином можна ковзатись поверхнею брудної дороги а не намотувати її на колеса.
 
GADДата: Вівторок, 31.05.2016, 12:05 | Повідомлення # 2
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Уявіть собі настрій і те, яка туга охоплює вас , коли такий довго очікуваний фініш, цього брудного борсання ( яке має закінчитись за черговим поворотом) переноситься ще метрів на 800. А кущик, який ви маєте обійти, (після того як до нього наближаєшся), перетворюється на коротеньку посадку вздовж дороги і яку ми маємо обходити, роблячи величезний гак полем і степовим різнотрав'ям.

Збираючись у подорож, неможливо мабуть передбачити чогось дрібного, але взяти із собою щось легке для захисту ніг - не завадило б.

Але все колись закінчується ! НАРЕШТІ !!!

Спочатку дорога перестає бути в'язкою, потім нею можна вже вільно котити велосипед, і нарешті ми виходимо на асфальт. Трохи обтрусились, дивуючи місцеве населення фонтанами бруду з під коліс, ми без упину їдемо Новомиколаївкою, потім в напрямі Новогригорьевки. Перед селищем, під каньйоном виявляємо зручне місце, де можна вільно дістатись до води. Річка Грузьська в цьому місці чиста і не глибока, можна зручно вмостити велосипед для миття. Добре, що в мене завжди є рукавиці для таких потреб. Місця вони не займають багато, а користь від них помітна. Звичайно ж можна й ще щітку з собою возити, але то вже занадто. Звичайно ж і самі ми помились, -стало значно легше. До того ж, після лікувального процесу у вигляді грязьового обліплювання (наша багнюка має цілющі властивості), був отриманий (безкоштовно) повний курс терапії у вигляді п'явок. Таких я особисто ще не бачив! В річках вони слизькі й чорні, а тут більше нагадують стрічку, з візерунком. Півтори хвилини перебування у воді, і 2-3 штуки вже чіпляються до ніг.

Настав час поїсти! Ви коли небудь їли таку смачну булку з родзинками та кефіром !? Я вперше, до того ж ще залишалась кава зі шматком "дєнрождєнного" торту і смачний відпочинок був гарантований ! Але.....але невідомо звідки з'являється хмара, темна і загрозливо збільшується, ось вона затуляє сонце, підсилюється вітер, ластівки починають стрімко літати над поверхнею води, вчиняючи галас. Перші великі краплі почали падати на землю, але дощу ще нема, наче нам надано час на збори, що ми й робимо ! Швиденько зібрались, вдяглись і вирушили вперед, втікаючи від дощу.

Нам на зустріч поспішала череда корів, які летіли до води, якраз на те саме місце, де були ми. Отримавши декілька ляпасів коров'ячими хвостами, ми пробились через щільні ряди рогатої худоби. Нетривала зупинка біля колодязю, напиваємось досхочу і мчимо далі. Поза кадром залишаються дітки, які граються в калюжі м'ячем у вигляді кавуна, молоді козлики з довгими рогами, які змагаються ними між собою. Якісь вироби з покришок та пластикових пляшок, що яскравими плямами виринають серед зелених дерев вздовж парканів. Старі слобожанські хатки вкриті "сучасним" шифером, який вже постарів, разом з колись молодими і повними надій мешканцями. Величезні будяки, які стирчать наче кактуси в пустелі.

Вийшли на трасу з Райського, дощ тут вже пройшов смугами, про що свідчать сухі й мокрі ділянки асфальту - де парує а де й калюжа, яку не об'їхати. Справа й зліва, в небі виростають стовпами хмари, як гриби. Нас наздоганяє велика, темна з грозою й блискавками....і нарешті накриває дощем. На перехресті Дружби й Потьомкіна ( вже в Дружківці) під проливним дощем ми швидко прощаємось.....Комусь щось це нагадало...можливо нічну покатушку...Слов'янськ.

Перед очима до цих пір стоїть картина, на якій маленька тендітна дівчина в яскравім дощовику, серед зливи зменшується і зникає за поворотом... Приємно мати справу з людьми які хочуть, можуть і виконують ....


Альбом світлин з події ПСВ
 
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » Повітря , сонце , та вода ! (Корисне з приємним...мало б бути... ну й було звичайно ;))
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Вверх