П`ятниця, 29.03.2024, 10:13
LEVEL
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гость · RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » 130
130
GADДата: Неділя, 17.11.2013, 14:27 | Повідомлення # 1
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Через об'єктивні причини катання восени відбуваються не так часто як хотілося. В когось вже вичерпаний ліміт відпусток, хтось взагалі вже переходить до зимової "сплячки", "офіційно" закривається сезон. До всього слід додати погодні умови, кількість одягу і все що пов'язане з намаганням захистити себе від вологи вітру і таке інше.

Тому осінь це вже наче й не сезон для загалу. Але не все так "просто" в нас - іноді виникають ідеї , бажання , хочеться щось доробити , доїхати, поставити "жирну крапку".

Ось так спонтанно вирішили проїхати маршрут "130"(який тримався в голові вже здавна) і тому були причини. По - перше багато хто не катав цим шляхом , хтось хотів згадати минулі приємні покатушки. По - друге, до нас дійшла інформація про місце народження відомого актора й режисера та й просто чудової людини, нашого земляка Л. Бикова.

Ми знали що він мешкав та навчався в Краматорську і дуже часто їздили повз школи де він саме проходив навчання. На стіні цієї школи висіла табличка з металу, яка свідчила про все це і там було зображено його портрет як з афіші, до його найвідомішого фільму " В БОЙ ИДУТ ОДНИ СТАРИКИ". Але згодом ця табличка зникла, як колись пояснювали , через небезпеку бути зданою на металобрухт. Де вона знаходиться зараз - мені невідомо. Можливо в музеї , якщо такий існує, можливо в приватній колекції а є варіант що просто десь лежить....( малоймовірно).

До - речі в Краматорську має бути пам'ятник йому, де саме -я не володію достовірною інформацією. В Києві є два пам'ятники - безпосередньо на його могилі і ще, окремо.




Скільки я не намагався через соціальні мережі зв'язатись з місцевими мешканцями Черкаського( а саме там він народився- колишнє селище Знаменське) , ніхто не виявив бажання чи змоги допомогти нам в цієї справі. Бути гідом, чи просто показати де знаходиться те , що ми шукали.

Все що могли ми отримали з інтернету, мало але достатньо щоб знайти. Не вистачало лише замкнути коло всього маршруту, бо деякі ділянки не були розвідані навіть теоретично. В нагоді став маршрут від Denis - МУЗЫКАЛЬНЫЙ. Він закрив всі "білі плями"

...... Отже було вирішено відправитись в путь і відвідати те місце, де до цього часу стоїть хата, в якій мешкав Леонід Биков. Після цього ми планували відвідати селище Прилєсне * але не звичайною дорогою, а трохи альтернативним шляхом який виявився досить цікавим.....

Втім почнемо з початку .....

Зібрались в дорогу семеро- і не багато й не мало, в самий раз. Шлях був знайомий до самого "Карачуна" через Малотаранівку, Краматорськ, кожен якимсь чином їхав цим маршрутом. Нічого особливого не відбувалось, дорогою нас наздогнав Denis і ми були вже в повному складі, машин було мало погода сприятлива без зайвої вологості, більш яскравим моментом був проїзд повз маслоробки , де зазвичай так смачно пахне "макухою", після чого стрімкий спуск в бік Андріївки. Тут ми завжди їдемо накатом і ставимо рекорди на дальність котіння за інерцією, цього разу мені вдалося протягнути до самої крамниці. Тепер нам слід було їхати постійно вгору і це входило в склад "смачних" моментів. Всі так чи інакше видерлись нагору звідки відкривався дуже цікавий краєвид на сегмент від заходу до сходу.

На самій верхівці в нас запланована була зупинка з чаєм чи кавою .... ну в кого що було . Трохи перепочивши ми поїхали далі ...досить довгий спуск в каньйон і відразу влітаємо в селище Комсомольське, довга вулиця невеличкий проміжок і вже Олександрівка..і все це проти течії річки Сухий Торець, яка розливається навесні а зараз ховається в густих очеретах, яких там величезні зарості в долині і що саме цікаве очерет стоїть цілий і не спалений ... biggrin

В Олексанровці трохи змінили маршрут, щоб зрізати кут і проїхатись більш цікавою дорогою ( старовинна бруківка і місток). Таким чином ми вийшли відразу на станцію залізничну Черкаське, з її Слов'янського боку. Перетнули залізничні колії і опинились ( на другій паралельній) вулиці , яка довела нас до центрального майданчику селища на якому ( по середині) стоїть дерев'яний колодязь, який (можливо був тут і раніше) не працює і зачинений зверху і являє собою якусь пам'ятку. Ще він іноді підходив нам за стіл, для того щоб поїсти ( колись) але не цього разу. Асфальт там ( до речі ) чудовий і досить якісний , без ям чи латок...таке враження що лежить довго і не ремонтується.

Знову переїзд через колії і відразу зліва ми знаходимо те , що й мали знайти ( вул. Свободи - 6)




Ось так виглядало це місце колись, ще навіть без таблички.

Біля дому стояла купка чоловіків, які вже збирались йти по своїм справам ( що вони й зробили ) крім ( як виявилось) хазяїна будинку. Він представився нам як Воха, ми розпитали в нього про те , що він знає.... А це не дуже багато. Хату придбали його батьки, сам він тут з 3 років. Іноді приїздять люди ( дуже рідко) . Хочу зауважити що табличка на стіні не дуже й примітна і якщо не знаєш , то знайти її можна лише випадково. А коли на деревах листя то взагалі , мабуть важко.

Зробивши знімки і вислухавши поради що до подальшого пересування , ми подякували хазяїну за прийом і вирушили в подальшу путь. Вулиця селища поступово перейшлпа в сосновий ліс обабіч дороги, який знаходився на різній відстані від асфальту. Зупинились помудрували з "навігацією" і знайшли вірну дорогу, яка пролягала тепер піщаною колією , що додало драйву і мала вивести нас в Прилєсне. Невеличке поселення на лівому березі Сухого Торця швидко минуло і ми (спитавши на всяк випадок, чи вірно ми їдемо у місцевих) опиняємось у такій собі Венеції.

Тут ми налічили цілих п'ять мостів через водоймище та такі , які на цей час стоять на сухому , але будуть в нагоді під час весняного танення снігу. І все це поруч один з одним якимись каскадами, жорсткий металевий з дерев'яними рейками вздовж і поперек з поручниками лише з одного боку, висячий як довгий кошик на тросах, який гойдається, суто дерев'яний для худоби - досить широкий. Тут ми теж дали волю фотоапаратам. smile

По старій брукованій дорозі потрапляємо до музейного комплексу селища Прилєсного. В столовій гуде якась подія і так вийшло, що ми в'їжджаємо на подвір'я під музику етно-гурту"Лісапєтний батальйон", що додає нам настрою. Натомість виявилось що ми не зможемо замовити тут щось поїсти з української кухні.

Оглянувши цікаві споруди і додавши наповнення до флешок у фотіках, ми вирішили розтаборитися біля футбольного ( досить достойного) поля. Відбулося знайомство з місцевою коровою яка виявила до нас гостинність і неприховану цікавість ...особливо до Макара, який знайшов з нею спільні теми для розмови. smile

Підтримали місцеву крамничку у фінансовому плані ( а я особисто тут зробив велику помилку не придбавши нічого поживного) ми вирушили далі в напрямі Майдану й далі до того місця , де маршрут різко повертав наліво - у Васильовку Другу. Досить довгий асфальтовий путь вздовж якого розташовані будинки які тільки й були що вздовж дороги в одну вулицю. Асфальт шикарний закінчувався якраз на позначці в'їзду у Барвенківський район. smile Але тут нам все одно повертати. Їхали селом весь час вгору, не дуже але все ж таки .... Ну хоча б вітер зустрічний змінився на боковий, який вже почав нам дуже заважати.

Далі маршрут став більш цікавим , бо пролягав вздовж водосховищем - ґрунтовою колією... Було на що глянути і покататись по піщаному берегу який був дуже гладенький, через відплив води. Згодом ми піднялись вище від водоймища і звідти відкрився гарний вид на березові посадки навкруги водосховища. Місцевий охоронець, на квадроциклі впевнив нас у вірному напрямі в бік Некременного , куди нам і слід було їхати. Село це розташоване у відносній далині від центральної траси і до неї веде пряма асфальтова дорога, яка весь час йде вгору десь так з нахилом у градусів 5-6 . Але до неї ще ми прямували досить непрямими вуличками самого села , де нас зустрічали дуже здивовані місцеві жителі, особливо діти як ті хлопчики які стояли з розкритими ротами і навіть знятою шапкою ( один) завмерлі біля дороги. Спілкуючись під час зупинок з жителями, мені було дуже приємно розмовляти українською, яка в селах застосовується у вжитку. Один дядько поважного віку, почувши звідки ми їдемо й куди, був дуже здивований і побажав нам Божої помочі, мабуть він знав що в нас буде тепер найважчий відтинок дороги.

Тепер склалися в купу всі показники ( ну майже) - вгору , проти вітру і вже втома давалася взнаки. До того ж вздовж дороги лише поля до обрію і око не відволікається не на що цікаве, благо що сонечко було усміхнене і підбадьорювало як могло нас .
smile

Нарешті траса. І відразу з'являється село Високопілля ( тепер ми розуміємо його назву wacko ). Тут знаходиться дуже красивий Храм який ми відвідали( як змогли). Бані золоті так виблискували на сонці, серед чистого синього неба а позаду вниз величезний простір , скільки бачить око.

Щоправда "святий істочіик" чомусь не працював - як нам пояснив хлопець ( який охороняв там) у зв'язку з переходом на зимовий стан. Служіння там відбувається в неділю. "Побудував" все якийсь бандюган ( що стає вже традицією). Цікавий симбіоз .... angry ....

Але нам час рухатись в бік Очеретяного , перед ним ( заправка) ми повертаємо вправо і вниз до самої "канальської траси". Тут дорога прийнятна але вже почала заростати молодими деревцями і травою...іноді роздільна лінія майже впритул наближається до правої сторони дороги.... Справа минають цікаві селища , які ми не бачимо або лише на обрії - Золоті Пруди, Громова Балка, Голубівка....

Більш "спортивна" частина групи вирвалась далеко вперед , так що ми їх ледь бачимо. Тут на зв'язок виходить fantom ( як і було домовлено напередодні) і поки я розмовляв телефоном з ним, всі відірвались далеко вперед. Передня група зупинилась на перехресті біля Новоявленки і ми вирішили їхати своїм темпом ( який нам залишився ) втрьох smile , щоб не затримувати попередніх. Тут відбулась невеличка приємна подія - Lucas подолав свої перші 100 кілометри і ми його поздоровили з цим в специфічний спосіб smile

Після цього ми дещо змінили маршрут не повернувши вище Новотроїцького ( перед садом) а спустились до перехрестя з трасою на Добропілля і Золотий Колодязь. Але це того вартувало ! Нам на зустріч виїхав мопедом fantom який привіз нам цілий термос гарячого чаю та бутербродів з печеням !


hands ok

Трохи відпочили, порозмовляли про наші пригоди глянувши фото, ми вирушили далі . В Новотроїцькому до нас приєднався teopros біля крамнички. Там ми придбали по маленькому "рошену" й банани. Які на диво в нас не лізли , але були героїчно знищені biggrin . Далі вже знайомий маршрут до Андріївки асфальтом і "бетонкою" в бік Ново- Андріївки, перейшли на дуже класну грунтову дорогу і по ній вже прямо неслися , як на крилах. Слід зазначити що вже різко почало темніти і ми увімкнули (в кого що було) з освітлювальних приборів. Без особливих перешкод ми подолали останні етап перед містом і вже без пригод потрапили кожен додому .

Підсумок - висновки :

1. Не бажано в дорогу їхати хворим ( в далеку).

2. Завчасно потрібно продумувати де й як придбати провіант.

3. Їхати потрібно зручним темпом і не влаштовувати "догонялки".

4. Приємно порадував Lucas ( вже вкотре)..витримав досить довгий маршрут на важкому ровері.

5. Достойно закрили сезон в плані організованих "покатушок".


6. За "даним розвідки"- вийшло 140 км.

.... якщо в кого є що додати - прошу з сьомого пункту

Прикріплення: 1467136.jpg (4.4 Kb) · 0909145.jpg (105.5 Kb) · 7652513.jpg (34.3 Kb)
 
DenisДата: Понеділок, 18.11.2013, 00:18 | Повідомлення # 2
Лейтенант
Група: Пользователи
Повідомлень: 86
Нагороди: 4
Репутація: 5
Статус: Десь пішов
У меня вышло 144 км, в целом покатушка мне понравилась особено участок возле речки фотки там получились клссные. С удовольствием прокатился бы ещё раз, думаю в следующим сезони можно будет поехать туда летом. От дельное спасибо fantom за провиант.
 
NataliДата: Вівторок, 19.11.2013, 23:06 | Повідомлення # 3
Майор
Група: Пользователи
Повідомлень: 170
Нагороди: 2
Репутація: 0
Статус: Десь пішов
GAD, я тебе предлагаю выпускать сборник рассказов про ваши покатушки, всё так красиво у тебя сказано и изложено, аж как будто и сам там побывал с вами), а если еще и фото к иллюстрациям, то вообще было бы замечательно! подумай над этим, потом будешь сидеть зимними долгими вечерами и печатать....)))) book
Фотографии очень красивые, как всегда!
 
GADДата: Середа, 20.11.2013, 00:03 | Повідомлення # 4
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
biggrin Дякую за аванси ! Якщо будуть достойні співавтори - то чому б ні ! Цікава ідея... Зараз popelushka працює над книгою чи чимсь таким пов'язаним з текстами... можливо звернутись до неї... ? Можливо якою порадою допоможе....
 
NataliДата: Середа, 20.11.2013, 00:09 | Повідомлення # 5
Майор
Група: Пользователи
Повідомлень: 170
Нагороди: 2
Репутація: 0
Статус: Десь пішов
я твои письмена всегда с удовольствием читаю, думаю найдутся еще любители, так что пробуй-дерзай, что там той жизни, нужно все успеть)))
 
GADДата: Середа, 20.11.2013, 00:11 | Повідомлення # 6
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
biggrin непогана перспектива від тебе ...але я нікуди не поспішаю.... Втім, тут має йтися ( в коментарях ) більше про вело теми, ніж про особисті таланти чи недоліки )
 
NataliДата: Середа, 20.11.2013, 00:15 | Повідомлення # 7
Майор
Група: Пользователи
Повідомлень: 170
Нагороди: 2
Репутація: 0
Статус: Десь пішов
ну правильно, я и о том же, пиши про покатушки свои))))

Повідомлення відредагував Natali - Середа, 20.11.2013, 00:16
 
GADДата: П`ятниця, 22.11.2013, 22:07 | Повідомлення # 8
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Знайшов невеличкий сайт вузької тематики присвячений ЛЕОНІДУ ФЕДОРОВИЧУ БИКОВУ там можна знайти багато чого цікавого та познавального. Я особисто знайшов відповіді на питання, які мене цікавили. smile
 
VICTOR787Дата: Вівторок, 07.01.2014, 16:32 | Повідомлення # 9
Майор
Група: Пользователи
Повідомлень: 156
Нагороди: 4
Репутація: 4
Статус: Десь пішов
да написано красиво! жалко сам не ездил(((
может в этом сезоне получится!
 
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » 130
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Вверх