Неділя, 24.09.2017, 17:52
LEVEL
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гость · RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » "Стежками Олекси Тихого" (Велопробіг до Дня Незалежності 2013 року.)
"Стежками Олекси Тихого"
GADДата: Понеділок, 26.08.2013, 12:43 | Повідомлення # 1
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6366
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Викладаю тут коротенький звіт від Богуна, Сам він з причин відсутності і браку часу не може бути ( на даний час )в прямому ефірі .

ДЕНЬ 22-ГО РОКУ НАШОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ !

Як його святкували у Дружківці.

День Незалежності це є як лакмусовий папірець для кожного українця, кожного українського регіону, міста, села. Саме в цей день найбільше говориться про те, що дала нам наша самостійність, незалежність, своя держава.

Що таке свобода? Для когось це незрозуміле слово і поняття. Для когось це головне, що може бути в житті. Українці, як і будь-яка європейська нація, поділені на тих та інших. Незалежність країни це відправна точка для сприйняття свободи особисто кожним її громадянином.

Я часто подорожую Україною і на своєму досвіді можу висказати думку, що рівень сприйняття свободи, свободи не, як довжини ланцюга, а як свідомої необхідності, в нашій країні, в різних її регіонах різний і майже протилежний.

Захід України вважає свободу головним критерієм людського життя. Тільки вільна людина може успішно будувати нормальну, демократичну, європейську країну. Схід і Південь схиляються до «сильної руки», «царя у голові», такого собі «патерналізму». Це наслідки того, що саме ці наші області надто довгий час знаходилися у рабському стані і це було закладено на генетичному рівні. Все це колоніальна спадщина і її наслідки зможе вилікувати тільки час.

Але щоб прискорити процеси переосмислення свого буття, треба разом із людьми різного віку, а особливо з молоддю, займатися самоосвітою, вивчати свою історію і історію взагалі, знати долю свого краю, його видатних людей.

Сьогодні, 22 серпня 20132 року Донецьке обласне товариство імені Олекси Тихого (ДОО ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка), Європейська партія України, інші громадські організації демократичного напрямку, провели велопробіг на честь Дня Незалежності України і присвятили його нашому земляку, відомому правозахиснику, дисиденту, співзасновнику Української Гельсінської групи Олексію Івановичу Тихому.

Велопробіг такої форми на День Незалежності став вже традицією.

Рано вранці невеличка група велосипедистів з Дружківки, Олексієво-Дружківки й Костянтинівського району приїхала у село Їжівку, до хати, де народився і провів більшу частину свого вільного життя Олекса. Там нас очікував сюрприз. Перед хатою ми побачили установлений на кількох цеглинах камінець з табличкою, на якій вибитий текст про те, що тут народився і жив наш видатний земляк. Це напередодні свята було зроблено відділом культури Констянтинівської Райдержадміністрації.

І нехай той камінець невеличкий і в тексті, мабуть з великої любові й пошани, написане, що Тихий був ще й письменником, та сам факт, що влада все таки намагається щось робити для увічнення пам'яті борців за незалежність України – це вже показник, що колись і вона зрозуміє, що без шанування національної пам'яті не будемо мати майбутнього, як ми, пересічні українці, так і сучасна влада.

Хвилиною мовчання ми вшанували пам'ять нашого героя.

Потім група поїхала у селище Олексієво-Дружківку, де на подвір'ї школи, де спочатку вчився, а потім і викладав Тихий, де встановлена пам'ятна стела Олексію Івановичу. Тут на 9-ту годину збиралися всі основні учасники велопробігу. Географія учасників це майже всі регіони північного Донбасу. Але ведучі групи з Дружківки й Костянтинівки.

Перед стартом всіх учасників благословив настоятель Дружківської церкви отець Дионисій. Він прочитав Молитву за Україну, згадав наших героїв, побажав успіху всім і окропив весь загал свяченою водою.

Старт був даний рівно о 9-30. Перша зупинка була на вулиці Шварова у Олексієво-Дружківці. Там живе вдова Олекси Тихого - Галина Устимівна. Вона все життя проробила учителем математики у місцевій школі. Всі учасники велопробігу сфотографувалися з нею на пам'ять. Галина Устимівна сказала таке: «Бажаю вам всім успішно добратися до фінішу. Будьте сильними, майте стрижень, досягайте великого!». Вона також розповіла, що точно такого ж дня 22 роки тому до її подвір’я так же під’їхало багато людей і вітали її з прийняттям акту про незалежність України. То були активісти Народного Руху України.



Далі був важкий шлях пробігу крутими і хвилястими сільськими дорогами Костянтинівського району. Були зроблені декілька проміжних стартів. Не всі витримували ритму гонки. Але до фінішу прибули у повному складі.

В Олександро-Калиновому нас зустрічав відомий громадський діяч району Андрій Тараман. Він запросив всіх у музей села, який започаткував разом з активними односельцями. Цікаві етнографічні експозиції зацікавили учасників пробігу. Тут же на площі перед музеєм було проведено декілька стартів на швидкість.

На зупинці в центрі села нас вітав традиційний український козак Мамай, якого намалювали за кошт мешканців селища.

Кінцевим пунктом нашої подорожі було місто відпочинку на річці Бичок, яка протікає повз село. Це, знову ж, зробила громада села, на чолі з всюдисущим Андрієм Тараманом. Всі зручно вмістилися за величезним столом, Євген Борисович Фіалко провів віткорину на зняння фактів з життя Тихого, Володимир Березін розповів екологічні цікавинки. Всі присутні отримали книжки українських сучасних письменників В. Шкляра (Чорний ворон), А. Кокотюхи (Червоний).

Відомий донеччанський поет Юрій Доценко подарував всім останні номери «України Козацької». Також Валерій Мурашко передав переможцям проміжних стартів, А Євген Фіалко подарував всім карти Дружківки, газету й путівник по місту.

А потім нас очікував черговий сюрприз. Андрій з односельцями запросили всіх скуштувати їх фірмовий Олександро-Калинівський куліш. Запорізька козацька страва прийшлася всім до вподоби. Після важкого пробігу всі голосно нахвалювали їжу, та дякували поварам.

Прийшов час прощатися. Всі роз’їхалися, кожний у своєму напрямку. Але від’їжджаючи кожний зглядувався, наче хотів добре запам’ятати це місце, щоб обов’язково сюди повернутися.

Євген Шаповалов

Голова Донецького Обласного

Товариства імені Олекси Тихого.
 
GADДата: Понеділок, 26.08.2013, 12:45 | Повідомлення # 2
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6366
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Хто має можливість та хист, може додати щось від себе. smile
 
GADДата: Понеділок, 26.08.2013, 22:21 | Повідомлення # 3
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6366
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Поетичне доповнення від Андрія Тарамана



Хвилиною мовчання пом'янемо …
Героям України ,- вічна слава!
І з кожною секундою, з кожним днем,
Міцнішає моя держава !

А щоб було , як би не ті сини?
За правду не стояли гордо,
Скоріш за все,здається так мені,
І по радянським видно було мордам .

Нам підготовлена була б судьба
Із рівноправними правами для колоній.
- «Хай вам не легко ,та дорога ця одна».
З глибин історії я чую стогін .

В пам'ять борцям за незалежність України в образі Олекси Тихого !

(Тих.)

- Ось щось останнім часом не спокійно!
Душа моя тремтить як на весні.
Скільки років лежав собі покірно
І на суд Божий, у суцільній тьмі,
Чекав приходу я месії.
Чи справжній був я син землі?
Чи виправдав покладені надії?
Чи зміг систему зрушити чи ні?,

(Авт.)

- А може ти Олекса помилявся?
Та підписав би клятий той папір.
Він в КДБ в архівах десь валявся,
І відступив би страшний звір.

А ти до дому , до дружини , до матусі
Із сином бавився , збирав би собі груші .
І на ставку, під вербами своїми,
Писав би плани порятунку України.

(Тих.)

- Та писарів таких нам вистачало ,
Писати кожен був мастак .
Нажаль сміливих було мало ,
Бо та система задурила так ,
Що вибила з людей усяку віру .
І вже здавалося , не краю не кінця .
Себе приніс я в жертву звіру ,
Щоб подавилася кістками зграя та !

(Авт.)

- А може б ти Олекса…?

(Тих.)

- Ні, не треба , моя судьба , - моє життя !
Я все робив з благословення неба ,
Та й вороття назад уже нема.
І загалом прожив я як людина!
І не шкодую ні про що , повір ,
Але хотілося б мені побачить сина,
І на хвилинку.., на батьківський двір ...
А як там рідна Україна ?
Скажи мені хоч пару слів .
Чи рухнула ота машина ?
Що пила кров з моїх братів .

(Авт.)

- Так , Україна наша незалежна .
Пішла в історію ганьба часів ,
А Пермський табір-експонат музейний ,
Холодним мороком відлуння голосів ,
Нагадує про ті часи суворі,
Коли країною керували хворі .

(Тих)

- Не впізнаю я рідну Україну !
Невже ж то не дарма страждали ми ,
Щоб кожен міг висловлюватися вільно .
За правду не саджали до тюрми .
І Україна наша вільна , незалежна ,
Сама собі закони видає ,
А не якийсь там Сталін або Брежнєв ,
За вільну думку долю зіпсує.

(Авт.)

- Пробач Олекса та не все так добре ,
Ця технологія працює вже роки
Скоріше докричишся ти до Бога ,
А ніж до влади , кажуть земляки.
А ті пороги владні позбивали
І ще й кричали на майдані ,Гей!
А як самі до цілі потрапляли,
То швидко забували за людей.
А люди вірять то одним, то іншим.
Таким солодким обіцянкам тим.
І хто з них кращий або гірший
Не зрозуміло виборцям простим.

(Тих.)

- Так що, за Україну патріоти ,
А до керма сучасні ідіоти !

(Авт.)

- Як раз то не дурні … Розумні !
На жаль їх розум в іншій площині .
Бо влада то є бізнес , де задурно
Кишені наповняються грішми !

(Тих.)

- А що, народ зовсім став безголосий ?
Чи демократія ,- то міф для босих ?

(Авт.)

- Чому ж ? Правда процвітає ,
Але вона якась не тая.
ЇЇ чомусь не чує влада ,
Це технологія така , - нова засада.

(Тих.)

- Та, не хвилюйтеся , бо правда є одна,
Гірка , колюча , чиста і сумна
Іще, вона завжди почута Богом.
Хоч ігнорується бува народом .
Її бояться люди-брехуни.
Вона сміливим , - стежка до тюрми.
Вона клубком поперек горла
Коли у пір`ї трошки морда.
Вона структура незалежна
До неї ставтеся обережно.
Не визнає вона талантів ,
Поетів різних, музикантів.
Політиків і простаків
Багатих дядь і жебраків.
Немає на землі людини
Яка б одним чи іншим чином
В житті не разу не збрехала
Така вже дійсність . Правди мало.
Та як воно б там не було
На гору випливе ( воно )
І потихеньку Україна
Народить батьківщині сина
І всі проблеми і негаразди
Відступлять від людей назавжди !
І ось тоді спокійно я засну,
Чекайте Українці на весну!


27.01.2012. (авт.) Тараман.А.В.
Прикріплення: 6608388.jpg(235Kb)
 
GADДата: Вівторок, 27.08.2013, 16:54 | Повідомлення # 4
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6366
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
День незалежності знов до Олекси, по Олексиному з байсиклом

З 2009 року кожне головне свято нашої держави ми зустрічаємо не з чаркою, не біля телевізору, а за кермом велосипеду. Стартуємо з місця, де народився головний герой України нашого краю — Олекса Тихий (Їжевка), вклоняємо голову перед його пам'ятним знаком, де він навчався та викладав (Олексійово-Дружківка) та їдемо по сільських стежках Костянтинівського району, де їздив теж на двоколісному друзі та ходив наш великий земляк.



І кожного разу з'являються нові несподіванки.
Цього 24 серпня ми побачили (нарешті!) установлений перед хатою Тихого камінець з памятною табличкою! Це напередодні свята було зроблено Констянтинівською Райдержадміністрацією (нам сказали, щоб вказали що встановили знак НУО “Молоді регіони”). І нехай той камінець невеличкий і в тексті, мабуть з великої любові й пошани, написане, що Тихий був ще й письменником, та сам факт, що влада все таки намагається щось робити для увічнення пам’яті борців за незалежність України – це вже показник, що колись і вона зрозуміє, що без шанування національної пам’яті не будемо мати майбутнього, як ми, пересічні українці, так і сучасна влада.



На камінець ми не випадково поклали груші - це з дерева, що садив Олекса. Воно завжди в серпні нас пригощує своїми плодами.

Після хвилини мовчання ми прочитали вірш поета 19-го сторіччя Б.Грінченко зі книжки, що була у бібліотеці О.Тихого. Якраз на цьому вірші була старенька закладка, мабуть самого Тихого. Це він нам промовляє скрізь час та простір:

Ще не вмерла Україна,
Але може вмерти:
Ви самі її, ледачі,
Ведете до смерті!

Не хваліться, що живе ще
Наша воля й слава:
Зрада їх давно стоптала,
Продала, лукава.

Не пишайтеся ж у співах
Ви козацьким родом:
Ви раби, хоча й пани ви
Над своїм народом.

Україна вам не мати,
Є вам інша пані,
Зрадних прадідів нікчемних
Правнуки погані!

Тільки той достойний щастя,
Хто боровсь за його,
Ви ж давно покірні слуги
Ледарства гидкого.

Як живі покинуть мертвих,
Щоб з живими стати,
«Ще не вмерла Україна»
Будемо співати.

Як живі покинуть мертвих,
Прийде та година,
Що ділами, не словами
Оживе Вкраїна.



Прочитав вірш один з організаторів перегонів Ігор Брєдихін. На світлині поряд з ним, та Є.Шоповаловим на байсіклі у повній омуниції не хто інший, як перший заступник голови держрайадміністрації Сергій Івахнін. Він проїхав весь маршрут!

Після Олексієво-Дружківкі, де учасників (це майже всі регіони північного Донбасу) благословив настоятель Дружківської церкви отець Дионисій. Він прочитав Молитву за Україну, згадав наших героїв, побажав успіху всім і окропив весь загал свяченою водою.

Теж новизною була перша зупинка - на вулиці Шварова у Олексієво-Дружківці, де мешкає вдова Олекси - Галина Устимівна. Вона все життя пропрацювала учителем математики у місцевій школі. Після фото на пам'ять, Галина Устимівна сказала: «Бажаю вам всім успішно добратися до фінішу. Будьте сильними, майте стрижень, досягайте великого!». Вона також розповіла, що точно такого ж дня 22 роки тому до її подвір’я так же під’їхало багато людей і вітали її з прийняттям акту про незалежність України. То були активісти Народного Руху України.

Далі був важкий шлях пробігу крутими і хвилястими сільськими дорогами. Біля Хрущовського та інших ставків, що йдуть до Степанівки. Не всі витримували ритму гонки. Комусь прийшлось лізти у кузов супроводчуючого авто. Але до фінішу прибули у повному складі.

В Олександро-Калиновому нас зустрічав відомий громадський діяч району Андрій Тараман. Він запросив всіх у музей села, який започаткував разом з активними односельцями. Цікаві етнографічні експозиції зацікавили учасників пробігу. Тут же на площі перед музеєм було проведено декілька стартів на швидкість. На зупинці в центрі села нас вітав традиційний український козак Мамай, якого намалювали за кошт мешканців селища.

Кінцевим пунктом нашої подорожі було місто відпочинку на річці Бичок, яка протікає повз село. Це, знову ж, зробила громада села, на чолі з всюдисущим Андрієм Тараманом. Всі зручно вмістилися за величезним столом, Євген Фіалко провів вікторину на знання фактів з життя Тихого, Володимир Березін розповів екологічні цікавинки. Від головного організатора та мецената Євгена Шаповала всі присутні отримали книжки українських сучасних письменників В. Шкляра (Чорний ворон), А. Кокотюхи (Червоний). Відомий донеччанський поет Юрій Доценко подарував всім останні номери «України Козацької».
А потім нас очікував черговий сюрприз. Андрій з односельцями запросили всіх скуштувати їх фірмовий Олександро-Калинівський куліш. Запорізька козацька страва прийшлася всім до смаку. Після важкого пробігу всі голосно нахвалювали їжу, та дякували кухарям.

До речі — вперше з 2009 року їжи вистачило самому кошовому Є.Шаповалову!

Андрій Тараман прочитав свою поему, присвячену О.Тихому ( в музеї він читав поему про трактор "Універсал").

Прийшов час прощатися. Всі роз’їхалися, кожний у своєму напрямку. Але від’їжджаючи кожний озирнувся, наче хотів добре запам’ятати це місце, щоб обов’язково сюди повернутися.

Організатори велопробігу - Донецьке обласне товариство імені Олекси Тихого (ДОО ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка), ЕКЦ “Бахмат”, Європейська партія України, інформаційна підтримка газет “Провінція”, “Наша Дружківка”, “Україна казацька”, “На сході”.

Слава Україні та таким її героям, як О.Тихий!


Джерело: http://konstantinovka.com.ua/
Прикріплення: 2628585.jpg(116Kb) · 4565900.jpg(127Kb) · 8413724.jpg(120Kb)
 
GADДата: Вівторок, 27.08.2013, 22:56 | Повідомлення # 5
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6366
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Встречай День Независимости велопробегом!

Евгений ФИАЛКО



Что за День Независимости без велопробега?! Так могут сказать многие велосипедисты, которые несколько лет подряд встречают этот праздник велопробегом «Стежками Олексы Тихого». Как правило, он заканчивается в Ижевке, где родился и долгое время жил выдающийся правозащитник, и откуда его увезли кагэбисты 5 февраля 1977 года, чтобы сгноить в тюремных застенках для политзаключенных. В этом году маршрут изменился: из Ижевки велопробег начинался.

Дело в том, что Константиновская райгосадминистрация решила установить перед хатой Тихих в этом небольшом селе мемориальный камень с надписью о знаменитом ижевчанине, покоящемся на Байковом кладбище в Киеве как национальный герой. И наиболее подходящий повод для этого, конечно, День Независимости. Открытие памятного знака прошло в торжественной обстановке: представители власти и общественности, телевидение, приветственные речи, минута молчания — и символический старт велопробега, основные колонны которого в это время только собирались двинуться из Дружковки и Константиновки к Алексеево-Дружковской школе №14, во дворе которой стоит памятник О.Тихому.
В этот раз маршрут пролегал из Алексеево-Дружковки в село Александро-Калиново Константиновского района (примерно 28 километров), находящееся у живописных истоков Клебан-Быкского водохранилища. Несколько лет назад здесь открылся редкий в наших местах этнографический музей украинского быта, созданный жителями села. Но об этом чуточку позже.

Традиционно дружковская команда собирается у «маленького самолета». Приятно было увидеть много знакомых лиц. Виталий Колбунов (капитан) и Сергей Пятак, например, участвовали во всех велопробегах, посвященных Олексе Тихому, начиная с 2009 года. Сергей взял с собою флаг Дружковки, который вручили им в отделе культуры, молодежи, семьи, спорта и туризма два года назад. Собственно, в этом до сих пор и состоит участие официальных властей в данном мероприятии.
Примерно в 8.30 началось движение дружковской колонны, а в Алексеево-Дружковке к ним примкнули константиновцы. Всего мы насчитали свыше сорока участников, пятеро из которых девушки. Были даже две семейные пары.
По традиции, построение и торжественный старт прошли у памятника Олексы Тихому во дворе школы №14. К присутствующим обратился настоятель Свято-Вознесенской церкви КП о.Дионисий, который прочитал молебен за Украину. «Учебники по истории можно переписывать каждые пять лет, — сказал он, — но память о прошлом нельзя вычеркнуть из наших душ». Он сказал, что имя Олексы Тихого знают во многих уголках Украины, где ему приходилось побывать.
С приветственным словом обратился и руководитель областного товариства им. О.Тихого Евгений Шаповалов, назвавший Олексу пророком, который верил в нашу Независимость и даже точно называвший время, когда она наступит. Проводить участников велопробега пришли представители сельсовета и директор школы Наталья Вовкотруб.
От памятника Олексы Тихому колонна и машины сопровождения двинулись по улице Шварова, где некоторое время жил Алексей Иванович. Его супруга, Галина Устимовна, вышла поприветствовать велосипедистов и пожелать им счастливой дороги. Все с удовольствием сфотографировались с ней на память. Она рассказала, что 22 года назад к ее дому подъехала большая группа людей из Народного Руха Украины, чтобы поздравить с провозглашением Независимости.



Самая трудная часть маршрута выпала, конечно, на участок дороги вдоль так называемых «хрущевских ставков» — ее можно сравнить разве что с американскими горками. Однако все выдержали это испытание с честью и испытали настоящий экстрим.
И вот колонна въехала в село Артема: здесь, на выезде, на покатом двухкилометровом подъеме, было намечено провести соревнования на скорость, так называемый «апхилл». Примерно половина участников решила попробовать свои силы. Вне конкуренции оказались константиновцы, занявшие три первых места: Александр Кириченко, Олег Безбородько и Владислав Бондаренко. Лучший из дружковчан Евгений Проскурин оказался четвертым. Скорость велосипедистов на отдельных участках достигала 40 километров в час.
Вновь потянулись подъемы и спуски, живописные степные пейзажи, и, вскоре после пересечения трассы на Красноармейск, где к ним добавилось еще несколько константиновцев, ребята въезжают в Яблуновку — последний населенный пункт перед Александро-Калиново. Здесь колонна слилась в дружную шеренгу и в таком виде въехала в это большое село, о котором в последнее время появляется все положительной информации.

По словам инициатора многих начинаний, руководителя общественной организации «Энеида» Андрея Тарамана, несколько лет назад в районе затеяли создание музея и решили забрать из Александро-Калиново трактор Ивана Баглая, на котором тот работал до войны, а перед уходом на фронт, зарыл его в землю. Вернувшись домой, он откопал свой трактор и продолжал на нем трудиться до самой пенсии. А затем этот трактор стоял, как памятник, у сельсовета, правда, уже изрядно обросший бурьяном. И вот, услышав, что их раритет, частичку живой памяти хотят забрать, селяне решили его не отдавать. Началась двухгодичная борьба с районными чиновниками, которая окончилась… взаимной победой!



Трактор Баглая подтолкнул жителей к созданию собственного этнографического музея, который вскоре стал достопримечательностью Константиновского района — здесь уже побывали десятки делегаций. А вслед за музеем стало преображаться село: участники велопробега, например, увидели вживую, как расписывается в украинском народном стиле обычная автобусная остановка и какое замечательное место отдыха оборудовано на реке Бычок. Заметили они и царящую вокруг чистоту — кстати, районный праздник, посвященный Дню Независимости, должен был состояться именно здесь, в Александро-Калиново, но несколькими часами позже. Думается, набирающий популярность «зеленый туризм» обязательно придет в Александро-Калиново, и мы еще раз убедимся, что только через пробуждение громады лежит путь к нашему процветанию!
Здесь, на площади перед музеем, велосипедисты провели вторые соревнования на скорость — «драграйс»: по трое участников определили победителей в нескольких заездах, а потом прошел финал. В этот раз дружковчане подтянулись: Денис Авраменко и Евгений Пономаренко заняли второе и третье места, а первое досталось константиновцу Роману Антоненко.

Наконец, порядком уставшие, ребята потянулись в зону отдыха к реке Бычок, где их ожидали награды, викторина об Олексе Тихом и, конечно, горячий казацкий кулеш. Наступил час небольшого отдыха и открытого общения, ребята говорили, что готовы в таких велопробегах участвовать хоть каждый день. Старейшим участником велопробегов «Стежками Олексы Тихого» третий год подряд оказался 57-летний Сергей Давыденко из Дружковки. А одним из главных героев оказался шестилетний (!) Роман Пономаренко, преодолевший большую часть трассы самостоятельно на своем маленьком велосипеде (в прошлом году он сидел в багажнике отца, и эту фотографию мы помещали в НД). Тем самым Роман установил абсолютный рекорд самого юного участника, который вряд ли будет побит в ближайшее время. По словам отца, сын сам настоял на своем участии, и они с женой (которая ехала в машине сопровождения) не смогли ему отказать. Если есть такие участники, то у Украины большое будущее!
А вот что сказал руководитель областного товариства им.Олексы Тихого Евгений Шаповалов: «Незалежність країни — це відправна точка для сприйняття свободи особисто кожним її громадянином.

"Я часто подорожую Україною і на своєму досвіді можу висказати думку, що рівень сприйняття свободи, свободи — не як довжини ланцюга, а як свідомої необхідності — в нашій країні, в різних її регіонах різний і майже протилежний. Захід України вважає свободу головним критерієм людського життя. Тільки вільна людина може успішно будувати нормальну, демократичну, європейську країну. Схід і Південь схиляються до «сильної руки», «царя у голові», такого собі «патерналізму». Це наслідки того, що саме ці області надто довгий час знаходилися у рабському стані і це було закладено на генетичному рівні. Це колоніальна спадщина, і її наслідки зможе вилікувати тільки час.
Але щоб прискорити процеси переосмислення свого буття, треба разом із людьми різного віку, а особливо з молоддю, займатися самоосвітою, вивчати свою історію і історію взагалі, знати долю свого краю, його видатних людей".


Джерело: http://nasha-druzhkovka.ru/
Прикріплення: 5922382.jpg(28Kb) · 1738997.jpg(34Kb) · 6605782.jpg(28Kb)
 
GADДата: Середа, 09.10.2013, 11:52 | Повідомлення # 6
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6366
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Для тих, хто не мав змоги поїхати з нами можу запропонувати здійснити віртуальну екскурсію по музею "ДОВКІЛЛЯ" .

Це звичайно не може замінити подорожі та спілкування ...ну хоча б так.
 
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » "Стежками Олекси Тихого" (Велопробіг до Дня Незалежності 2013 року.)
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Вверх