| GAD | Дата: Неділя, 20.01.2013, 20:27 | Повідомлення # 1 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Частина перша
Як ми закудикіну гору долали
Минуло вже багато часу як ми прокотили«ПЕРЕВАЛ» …а звіт так і не з’явився … Доведеться мені знов самому це
робити. Щось мабуть я й забув з
дрібниць , але маю надію, хтось
додаватиме … Про те, як ми добиралисядо залізничного вокзалу розповідати не стану , все по звичній схемі))) Невеличка деталь –провідниці були дуже привітні й
доброзичливі до нас і навіть затримувалися, щоб підтримати розмову ( ми їхали в
останньому вагоні). Людей було мало у
вагоні і труднощів через присутність велосипедів не було завдано нікому. Після висадки в Лимані миперетнули залізничні колії, скориставшись мостом , дуже зручно це робити котячи
вєлікі по спеціальним приспособам з
металу для «кравчучок» .
Ми відразу вирішили підживитися кавою в кафе з чудовоюназвою і таким самим сервісом.
Пригадайте як воно називалося?! Дівчата там працюютьпривітні , порадили нам кращі страви до кави. Ми залюбки скористалися їх
люб’язністю. Приємно здивувала красива
українська мова, яку ми почули у відповідь на наше звернення рідною… На додачу вони подарували нам паперову
сорочку ( маленьку) яку було зроблено з гривні  Подякувавши ми відправилися у подорож, традиційно зупинилися для
«прив’язування», в мене традиційно
перестав працювати велокомп, вже вдруге в цьому самому місці….
Тут я зроблю вирізку – відступ. Досить багато часу я користуюся велокомп’ютерами SIGMA.Батарейки в них працюють дуже довго. За цей час встигаєш забути прикмети , за
яким можна визначити що строк їх
існування вже починає скінчуватися . Тому є така порада – якщо батарейки стоять
досить довго і комп останнім часом не потрапляв в ніякі екстремальні умови і не
«травмувався», відразу потрібно вийняти старі і замінити їх на такі самі (
бажано) перевірені . Найкраще це зробити – придбавши їх у надійного продавця,
дрібного з базару , в якого є прибор для перевірки і який знається в цій справі. Перевірено – працює…
…Традиційно вибираємося з Лиману просуваючись по вуличкам. Що
цікаво, кожного разу ловлю себе на думці , що є дорога паралельна ширша і
коротша ( можливо) але після першого повороту на право, ми повертаємо перед базаром на ліво і їдемо до самого виїзду
знайомим вже шляхом. Але це й не погано. Можливо інакше їхати коротше, але ми їдемо як
зручніше й надійніше , до того ж так цікавіше. Ліворуч від нас озеро Лиман (
яке ми обминаємо справа на ліво) а праворуч велика дерев’яна церква, досить
стара на вигляд. Біля церкви є «менти що
лежать» які можна проїхати без клопоту не зупиняючись, справа.
Для тих хто їде вперше ,все це
пролітає як у калейдоскопі – вузькі вулиці, всілякі цікаві споруди, запах від
озера, котлован під будівлю - який прямо до очерету доходить ! Завжди цю ділянку маршруту, від вокзалу долісу ми долаємо дуже швидко через те, що
в нас багато сил на початку подорожі, засиділися в «паровозі»,
намагаємося проминути місця ,які ( на наш погляд) не дуже цікаві і тільки
затримують . На майбутнє – потрібно раціонально використовувати свій ресурс, не
дуже поспішаючи і запалюючись на самому початку.
А чи не кожного разу ми такі висновки робимо ?
Ось ми й у лісі, якийбуде нас захищати від вітру і де ми будемо дихати хвойним повітрям до самого
Дробишева. Асфальтове покриття тут дуже
достойне , гладке і дорога без різких поворотів і всіляких несподіванок.
Зазвичай ми зупиняємося в лісі не
надовго , щоб злегка перевести подих, поправити амуніцію, зняти зайвий одяг,
просто попити води спокійно. Проминули ліс і відразу опинилися в селищі . Вниз і нагору проминули місток через вузеньку річку–струмок і відразу повертаємо ліворуч на центральному перехресті. Далі постійно вниз, можна й не крутити педалі
, тільки дивитися щоб який кіт чи цуцик не потрапив під колеса. Обабіч дороги
на стільцях виставлена всіляка смакота – городина та молокопродукти і яйця,
іноді трапляється мед. Але зараз на все
це щастя ми й не дивимося, бо не голодні.
Після спуску відразу три повороти зигзагом і ми опиняємося біля
залізничного переїзду. Переїхавши його ми повертаємо в напрямку Святогорська і прямуємо
дугою, оминаючи невеличке селище .
Позаду зліва лишається темний лісовий
масив , а попереду в далечині ( теж
зліва) починають з’являтися кручі правого берегу Сіверського Дінця. Ярова – дуже довге селище, таке враження що вньому одна вулиця . От раптом з двох боків знов ліс і відразу починаються будинки вздовж дороги.
Вже можна розгледіти вдалині
«Артема», повернули ліворуч і плавно вкотилися в ліс, відразу побачили дорожній
знак СВЯТОГОРСЬК. Ліс швидко минає і
лишається праворуч, ми їдемо верхньою
вулицею і вискакуємо на головну дорогу в
напрямі залізничного вокзалу в районі місцевого базару. Знов
котимо повз дитячі табори , які тепер продаються, про що
розповідають численні об’яви – агітки.
До речі агіток про вибори теж вистачає ….
Перша зупинка за довгийчас біля відпочиваючого шахтаря. Хто
тільки і в який спосіб тут не фотографувався. 
Ми вирішили не порушувати традиції і
влаштували невеличку сесію … Продовжуємо подорож в напрямі залізниці , тут в нас запланована зупинка для легкого перекусу.
Розтаборилися зліва від дороги на зручному столику з лавами. Кожен дістав що в нього було, я цього разу
пропонував наполегливо свій чай, не хотілося перти на собі зайвий кілограм  . Звернули увагу щонавкруги повно грибів і трохи помилувалися ними – зробили декілька кадрів.
 
Потім Макар оперся ногою щоб зав’язати
шнурок та зламав лаву, яка ( як виявилось)
вже зітліла. За інерцією він впав додавши позитиву в наше
( і так не сумне ) просування. Довелося лагодити її, що ми й зробили - як
змогли. Після цього ми дійшли висновку що потрібно посипати горіхами ( яких тут
хтось залишив цілий мішечок) дорогу.
Таким чином ми хотіли нагодувати пташок чи ще яку живність. Зробивши цю справу ми трохи потішилися видовищем – коли пролітаючи
машини трощили ті горіхи і вони розліталися з під коліс з веселим хрускотом.
Ось такий фен – жуй.
Далі в дорогу, бо сонечковже почало пригрівати. Швидко діставшись до повороту на Студенок (перед
залізничним вокзалом на ліво) з’ясувавши ціни на гриби , які продавали поруч з
дорогою , при чому свіжий товар приносили прямо з лісу, ми прямуємо по казковій
дорозі до Студенку. Вітерець злегка в спину , асфальт
гладесенький. Плавні повороти які
проглядаються і не виникає несподіванок з автівками , яких тут майже не
трапляється. Звернувши увагу на безліч
яскравих плям в лісі – зупиняємося. Виявилося
- це мухомори, ну як не зробити
ще «пару» кадрів.
 
Поплазували трохи рачки задля вдалих кадрів. Збирачів грибів в цих місцях ми не побачили , та й грибів
їстівних теж. Приємно здивував Студенок – прибрано сміттєві
купи на в’їзді в село (!) – мабуть перед виборами розстаралися. Вирішили не відвідувати знайомі «джакузі» та«джерело», великий гак та й були ми тут в цьому сезоні не один раз. Макар теж не дуже засмутився цим
фактом, лишивши відвідування на наступні
подорожі.
Виїхали з села в напрямі мосту через Донець в Яремівці, тут почалося щось незрозуміле
і відразу не помітне. Раптово подув
стрімкий вітер в обличчя, але нам не довго їхати на зустріч йому і ми майже
не звернули уваги на цей факт. Після
того як минули міст дорога пішла по піщаній ґрунтовці, непогано накатаній але
траплялися відрізки з піском в якому
колеса в декого почали грузнути.
На цієї ділянці нам трапилася гільза від «мосіна» , яку ми усувенірили. Далі
дорога йшла вздовж живописних берегів
річки і ми милувалися краєвидами. Аж ось
минули Пасеку і на обрії почали насуватися горби Теплинського лісу, в далині
бовваніла «Фудзіяма». Видовище чудове ….
очі просто почали розбігатися. Старезні великі дерева вздовж річки, круті
береги і піщані навпроти , ще зелена
трава…Заводі тихої води в чисельних
лиманах річки яка звивається як змія.
Привернув увагу човен і череда корів на фоні яких зроблено фото.
 
Після цього почалося ….Несподівано з’ясувалося що потрібно вибиратися на тверду дорогу , з якої
ми зійшли і почали пересування майже
пішки через вогкість і постійні зупинки вздовж берегу. Небо вкрилося
якоюсь димкою, яка посилювала такий собі «парниковий ефект», вітру майже
не було.
Тільки вибрались на дорогу і
відразу з’ясувалося що в мене почало спускати заднє колесо. Що ж поробиш , потрібнозупинятися…відразу з’явилась якась незрозуміла нервовість. Поспішаємо…відразу
знайшли отвір маленький з якого травить , швидко заклеїли …качаємо – спускає.
Вирішив не гаяти часу і поставити
запаску. Але тут виявилося що прокол є
ще в іншому місці !!! Оце так морока….
довелося перевіряти у воді камеру на
наявність дірок . Заклеїли і поставили , боролися з колесом
втрьох. Тепер про це писати весело, але
тоді чомусь нам було не до жартів. Під час накачування виявилося що пошкодився ніпель в мсті йогокріплення з камерою! Зіпсована полетіла
в кущі …. Дуже обережно ставимо запаску.
Намагаємося вирушити в путь, але з’ясовується що й в Макара колеса
рясніють від таких собі їжачків рослинного походження !!! Нашвидкуруч
латаємо переднє колесо йому ! В Сергія теж колесо якесь м’яке – не критично але підкачали . Здається можна перевести подих.
Часу згаяно добряче і потрібно вже їхати з оглядкою на годинник. Аж тут ми наближаємося до самого лісу і
головній меті нашого маршруту. Ще трохи наш путь лежить вздовж річки і вгустих заростях дерев і кущів , навкруги туристичні покинуті табори, де інде
звичайно ще живуть останні туристи або ті, хто виїхав на вихідні.
Отже перевал… дорогазакінчилася відразу , як тільки ми увійшли в ліс . Можливо якби вона була гладенька, то можна спробувати
подолати підйом вгору , важко але можливо. Але
дощами розмило стару до великих
рівчаків а нова вся в коліях, де брудна вода в
пологих місцях і засохлі уламки на схилах. Піднявшись пішки, вище їхати стало трохи
легше але додалося два пункти – задуха
через густе листя та кусюча мошка, яка
лізе в очі. Дякувати що комарів не було.
На самій верхівці таке собі плато під ногами
крейда як в Білокузьминівці, спуск через це такий же екстремальний по сипучій дорозі з
невеличкими вимоїнами. Гальма грілися і пищали !))) Перепад висоти від 64 до 172 метрів (!)На відстані менш як кілометр…
Нарешті ми внизу і прямуємо вздовж великогорову, зліва кручі лісу а справа суцільний паркан з шлакоблоку ! Майже кілометр,
от хтось ( ..я мабуть знаю хто)) отгрохав !
Коли закінчився паркан почався дуже нудний підйом по бетонці, яка так
вимотує , через великі щілини поперек дороги і неможливість через це якось
розігнатися . На самому верху є
можливість перепочити , де ми любуємося красивим краєвидом на селище
Богородичне і Святогорськ зліва.
Робимо декілька кадрів без особливого ентузіазму
, зупинки тепер більше вимотують, після них так важко починати рух далі ))) Повільно спускаємося до низу в селище , дорога з дрібним і не дуже камінням
і вимоїнами від дощів - все робимо
обережно, пам’ятаючи про відсутність запаски ! Макара пару разів ледь не зносить у кювет –
після чого він трохи стримує швидкість. Та ще й пилюка здіймається після нас , так що доводиться їхати поряд
один з одним. Коротенький
провулок і ми нарешті на асфальті !!! Ви не повірите ! Після всього цього вже нехотілося й шукати магазин( яких там було повно) і що саме головне - пригоди
тільки починалися !!!
...далі буде...
|
| |
| |
| GAD | Дата: Неділя, 20.01.2013, 21:03 | Повідомлення # 2 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Фота , які які увійшли в попередній пост :
 
 
|
| |
| |
| GAD | Дата: Неділя, 20.01.2013, 21:07 | Повідомлення # 3 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Частина друга
«…Жить без приключений нам никак нельзя…»
Гена (Крокоділ)
Після того , як проминулиостанні будинки Богородичнорго почався затяжний підйом вгору. Не знаю як кому, а мені чомусь на нього їхати було дуже
важко.
Спочатку я не розумів через що це
… Поруч то випереджаючі то залишаючись
позаду їхали Сергій і Макар. Перший
зосереджений на дорозі , другий (як завжди) усміхнений і майже веселий…
Поступово вздовж дороги становилося доволі просторо і нам відкривсявид направо і в іншу сторону. Чесно кажучи вже занудилися їхати по тунелю, який
давить на тебе.
 
Справа тягнулися великі балки а в далині були помітні зелені плями невеличких гаїв. Ліворуч від нас розкинулися поля величезні й зелені під озимою, які були розділені лісосмугами,
на обрії темнів ліс.
Діставшись «ОЛЕНЯ» ми стали помічати що небо вже все
затягнуло хмарами , які нічого гарного не обіцяли нам. Задуха змінилася легким вітерцем, обрії почали
затягуватися легким туманом. Тепер я зрозумів причину моєї ватяної їзди – заднєколесо в мене помітно пом'якшало. Така сама причина невеселого настрою спіткала й Сергія, різниця була лише в колесах – в нього переднє.
[l][/l]
До траси лишалося пара кілометрів і ми вирішили , діставшись вершини підйому , зробити зупинку для перепочинку і огляду техніки.
Розташувалися на зеленій
галявині поруч із дорогою. Щось мені підказувало що із заднім колесом та
сама проблема , через яку запаска полетіла в кущі )))). Перевірка найгірші очікування підтвердила .
Спробували заклеїти невеличкий отвір, але так для самозаспокоєння, на моєму досвіді
політ в кущі – обов’язкове дійство після чисельних або не дуже , спроб щось там
полагодити))) Політ звичайно не мій а
камери, який супроводжується тими чи іншими промовами. Так сталося і цього разу. Згаявши стільки
часу, а паралельно Сергій клеїв свою передню, вирішили скористатися послугами мобільного зв’язку. Андрій не
їздив цього разу в Харків, а саме на його допомогу ми могли сподіватися, яку він міг би надати дорогою додому…. Але не
сталося.
За те від нього ми дізналися
телефон lioness це (в нашому становищі ) був дарунок долі ! Швидко зв’язавшись з нею, з’ясувавши щопотрібно і визначивши наші координати ми стали очікувати на неї. На нашу думку в нас була ціла година на
відпочинок, якою ми й скористалися – доїли всі припаси , які в нас залишилися. Трохи відпочивши почали збиратися в дорогу ,
вірніше збирати речі , бо з неба почало падати щось вологе , дрібне й огидне J. Часомпідсилюючись пішов дрібний дощик, ця
подія додала ентузіазму в плані якнайшвидшого повернення додому.
Досить швидко Ольга зателефонувала з траси і ми підказали їй
скільки ще їхати. Ось і довго очікувана
зустріч. Як ми розмовляли з нею
по телефону ?! Я мабуть не дочув або не
дуже тямлю в термінології але камера була лише одна і трохи не тієї системи
)))
 
Довелося робити отвір в ободі трохи більшим , з цім
завданням ми впоралися за допомогою зубастого ключа від під’їзду ))). І знову в дорогу ! Асфальт був вже досить мокрим , видимістьсередня, більше заважали краплі на окулярах - довелося їх знімати… Швидко дісталися траси і їхали вздовж неї в напрямі попорота
на Адамівку.
Великі фури додавали до
картини яскравих кольорів. Ми ледь
трималися краю асфальту, який був
вкритий дрібними камінцями і не мав плавного переходу до ґрунту, а навпаки був покладений таким чином, що створював наче
сходинку вниз, з якої можна було дуже
легко злетіти….
Я трохи затримався очікуючи на Макара,який ( як виявилося ) для
фотографування панорами трохи зупинився. Сергій
та Ольга , тримаючи темп швидко пішли вперед… Раптом ми побачили
що вони зупинилися і що головне - Сергій
знаходиться в стані больового шоку ( як
виявилося згодом). Самого падіння і
причин ми не бачили… Від болю стало погано і довелося вкласти Сергія прямо
на траву мокру і прохолодну… Намагаємося
надати першу допомогу – з’ясовую що переломів наче й нема…але все
одно паралельно зупиняємо машини. Іномарки просвистіли не зупиняючись…а от жигуль – «пиріжок» відразу пригальмував. Ще зупинилися хлопці й запропонували довезти
« пораненого» , хоча й їхали в зворотному напрямі. Ми відмовилися від їх послуги – на цей час
Сергій вже був в нормальному ( більш –
менш) стані і мужньо виказав бажання продовжувати подорож самостійно. Водій «пиріжка» приніс
пакет «заморозку» , який ми застосували і приклавши до місця травмованого ( під коліном).
Тут сталася подія ( про яку я не
стану зараз казати) …
Час нас вже підганяв … розпрощалися з
«пиріжком» і з Ольгою подякувавши за допомогу. Вирішили їхати додому трохи змінивши маршрут,
який довелось би корегувати
в будь якому випадку через дощ…
Тепер наш путь пролягатиме найкоротшою дорогою. Минули поворот на Адамівку і повернули на Хрестище , а далі знайомим
шляхом через Глибоку Макатиху до самого Слав’янска. Зазначу такий факт... я став боятися спусків
згори!!! Не знаю що зі мною тоді
трапилось … чи то перехвилювався … словом на великих спусках гальмував і ледь не пішки йшов…. Хоча розумію що це все маячня і поруч всі летять і хоч би що
! Так я й проминув два спуски в Макитисі і на
в’їзді в Слав’янськ. А от Сергій
отримав друге дихання під впливом шоку і
гнав як навіжений!) Нарешті ми дісталися ( по вулиці Шевченко) доцентральній площі. Дощ на той час
припинив падати і ми зупинилися попити кави з апарату. Довго й прискіпливо вивчили меню..))) Макар витребував в сусідньому ларьку паличку
для розмішування кави … вірніше цукру , який
мав мабуть там бути . Поруч ходили люди молодь студенти і нікому не було діла до трьох мокрих і зморених … Чесно кажучи як і нам … ми, наче в
своєму окремому світі жили… Перетнули майдан … сцена там така самотня ймокра стояла…а в пам’яті спливали спогади про пекуче літо і як ми фінішували тут « ТУР НАВКОЛО ТОРУ»… Знов провулки Слав’янська… Макар вирвався трохи вперед і ледь ми встигли подумати про небезпечне місце ( дерев’яні мокрі шпали
і рейки) так він і впав саме на них.
Падіння не дуже травматичне. Жарти про зайву вагу і великий зріст ( тягти важко) … На що Макар
мене вколов, що тепер ( мовляв ) моя черга, що тільки я не ушкоджений . На що
я йому відповів про пораненн
гострим ножем під час накладання «заморозки» .
Це такий пакет з порошкомспеціальним , в середині якого знаходиться ще один із рідиною. Його потрібно
роздавити щоб рідина і порошок змішалися…ну я й давонув луснув
верхній. Вирішили акуратно розрізати. Ну й в метушні обережно не вийшло . В результаті досить глибокий поріз…
Таким чином ми всі заспокоїлися і вирішили що ліміт травматизму вже вичерпано. Макар знову їде попереду в навушниках і слухає музику , при цьому вінкидає кермувати і вимахує в такт руками ))) Ми наче були присутніми на концерті
глухонімого виконавця. Самі при цьому були трохи сліпенькими. Через мрячну погоду і час вже до вечора йшов ... Так було до другого переїзду через залізницю врайоні «ЗЕВС КЕРАМІКА» .
Після того як ми проминули крамничку за нами ув’язалися «місцеві»
трудяги на вєліках . Коні в них
були не дуже але на зі стайні лохобайків.
Ну й вирішив один нас «наказати» . Трохи вийшов наперед і намагався
відірватися. Мабуть всім відомий цій стан , коли ти закипів від
відчуття змагального. Яким би ти не був
змореним , все одно не хочеться
поступатися. Висидівши в нього на
колесі вгору обійшов і так
в запалі я проскочив аж до
Ясногорки . Дочекався своїх..виявилося
що вони теж не стали гнати та й звернули
куди їм було потрібно )
В Краматорську вже злегкапочинає темніти і ми прискорюємося як тільки можемо. Минаємо
Островського , стару трамвайну зупинку
«дев’ятина» на виїзді , підйом міст через залізницю….Алеї з тополь обабічдороги…. Прокатчик, Пчєлкіно… знов переїзд…. Красноторка .
І тут на самісінький
горі вирішуємо зупинитися щоб придбати в ларьку води , бо запасів вже не лишилося. Ми до ларьку а до нас, на зустріч особи в цивільному але показують аусвайси « органавтів» . В них якась операція …
Виявилося що якісь ( з їх слів)
злодії на велосипедах зривали
прикраси з жінок і зникали швидко … Ось тут ми й потрапили до них самі ( вони якраз «пресували»
ларьок )… але глянувши на нас і
перепитавши , « органавти» зрозуміли
що не ті… Перепитали нас про адреси і куди їдемо…навіть сфоткали на
телефон… Зазначу що Сергій
принципово відмовився від такої
фотосесії. В результаті втратили час і води так і не напилися ))) Далі ми вже йшли по зірках…бо темрява буласуцільна. Деінде в Малотаранівці
світилися фонарі і окремі
двори. Але тут в нас вже все знайоме і ми могли рухатися . Єдине що ми
зробили – це перейшли місток підвісний пішки, бо дошки досить слизькі а я згадав як сунувся по
ньому влітку ))). Вирішили пройтися пішки й далі до овочевих складів. Трохи привели
себе до ладу … і віддихалися.
Десь по дорозі , в темряві я намацав осінніх квітів цілий букет. Як ми доїхали вже в місті - мабуть це вже й нецікаво і не суттєво. Кожен до себе
додому )))
|
| |
| |
| GAD | Дата: Неділя, 20.01.2013, 21:17 | Повідомлення # 4 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Частина третя
Висновки, поради, такеінше …..
Що потрібно мати із собою в подорожі :
запаски - обов’язково, краще дві. Набір для ремонту звичайно потрібний але
користуватися їм краще вже на привалі а так на швидку заміна камери і все ( попередньо
перевіривши покришку на наявність чогось зайвого) все це прописні істини
але не завадить повторити )))
Друге – ми малоприділяємо уваги наявності «аптечки» . А
це інколи дуже важливо . Обов’язково тре звертатиувагу (де зупиняєшся) в лісі, біля річки чи нема поблизу змій чи павуків яких … Летального може й не бути ( не будемо про сумне) але діє
спроможність через таку дрібницю втратиться 100% ) .
Звертаю увагу на наявність таких собі колючихїжачків біля річок, які впиваються в
колеса і проколюють покришки й камери.
З’являються вони саме восени ,
звичайно вони є й влітку але не
такі страшні , бо ще не дозріли і не висохли до такого стану, щоб чіплятися і
таким чином на інше місце перейти. Так вони розповсюджуються. Інформації про них я не знайшов , можливо
хтось знає. Назву кабанці я почув від
МАДМАНА і мого приятеля з вінницької
обл. пана Петра, якщо я щось не так
зрозумів і не дочув то нехай мене вибачать )
А теперповернусь до того ( що позначене жирним ) що обіцяв розповісти потім. Я про
наші намагання наблизитись до таємничого Теплинського лісу і про постать отамана Савонова. В різних місцях нашого форум є згадки про це
. І ця подорож вчергове доказала нам про
існування містичної складової ( а може
це просто збіг обставин) … а як інакше пояснити те , що вкотре нас цей ліс до
себе не пускає  ….. Той водій з
«пиріжку» теж опинився випадково
поруч з нами саме в той час. І
саме він зупинився а ні хтось інший. Який тут зв’язок ? Не знаю , але потім , якз’ясувалося він виявився моїм знайомим
зі Слав’янську він теж займається дослідженням
старовини і військових дій в тих самих місцях. А мене він звичайно не впізнав, бо бачились
ми за зовсім інших обставин і в інших місцях
( про які можна прочитати у розділі « ІСТОРИЧНИЙ ПОШУК» - нашого форуму. <i></i>
П.С. маю надію на ваші коментарі , які додадуть,виправлять все вище сказане … Із задоволенням відповімна запитання .
П.П.С. Окрема подяка Ользі (lioness) заоперативне реагування. Вона нас дуже
виручила !!!
|
| |
| |
| Макар | Дата: Вівторок, 22.01.2013, 23:52 | Повідомлення # 5 |
 Майор
Група: Пользователи
Повідомлень: 155
Статус: Десь пішов
| Вот это история !!! Самое интересное с моим участием ))) Все просмотрел бегло , будет время прочитаю обязательно !!!!
Пан Виталий огромное человеческое спасибо за твои труды !!!!!!!! 
|
| |
| |
| GAD | Дата: Середа, 23.01.2013, 10:53 | Повідомлення # 6 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Дякую ! От тільки проблема зараз у форумі з додаванням повідомлень, якщо ти ( наприклад) набираєш текст у "ворді" а потім сюди вставляєш, то доводиться редагувати...дуже багато... та ще й фото вставити... І розміру шрифту нема....обіцяли виправити все це...але коли? Ось такий дарунок до нового року всім користувачам "ЮКОЗ"
|
| |
| |
| olegfdroid | Дата: П`ятниця, 09.09.2016, 22:46 | Повідомлення # 7 |
|
Рядовой
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Статус: Десь пішов
| Вибачаюсь, але "Святогі́рськ"...
А ще б трек хтось писав за для цiкавостi... наприклад у Strava... )
|
| |
| |
| GAD | Дата: Вівторок, 13.09.2016, 12:53 | Повідомлення # 8 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Цей матеріал було викладено ще у 2013 році)
Маршрут можна подивитись ( стравою тоді ще не пахло) у відповідному розділі , на головній сторінці сайту
МАРШРУТИ
А цьогорічний звіт прочитати тут : Перевал 2016
|
| |
| |
