П`ятниця, 26.05.2017, 07:22
LEVEL
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гость · RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » ПЕРЕВАЛ
ПЕРЕВАЛ
GADДата: Неділя, 20.01.2013, 20:27 | Повідомлення # 1
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6123
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Частина перша

Як ми закудикіну гору долали

Минуло вже багато часу як ми прокотили«ПЕРЕВАЛ» …а звіт так і не з’явився … Доведеться мені знов самому це
робити.   Щось мабуть я й забув з
дрібниць , але  маю надію, хтось
додаватиме … Про те, як ми добиралисядо залізничного вокзалу розповідати не стану , все по звичній схемі))) Невеличка деталь –провідниці були дуже  привітні й
доброзичливі до нас і навіть затримувалися, щоб підтримати розмову ( ми їхали в
останньому вагоні).  Людей було мало у
вагоні і труднощів через присутність велосипедів  не було завдано нікому. Після висадки в Лимані миперетнули залізничні колії, скориставшись мостом , дуже зручно це робити котячи
вєлікі по спеціальним  приспособам з
металу для «кравчучок» .



Ми відразу  вирішили підживитися кавою в кафе з чудовоюназвою і таким самим сервісом.
Пригадайте як воно називалося?! Дівчата там працюютьпривітні , порадили нам кращі страви до кави. Ми залюбки скористалися їх
люб’язністю.  Приємно здивувала красива
українська мова, яку ми почули у відповідь на наше звернення рідною…  На додачу вони подарували нам  паперову
сорочку ( маленьку) яку було зроблено з гривні   smile   Подякувавши ми відправилися у подорож, традиційно зупинилися  для
«прив’язування», в мене традиційно
перестав працювати велокомп, вже вдруге в цьому самому місці….

Тут я зроблю вирізку – відступ.  Досить багато часу я користуюся велокомп’ютерами SIGMA.Батарейки в них працюють дуже довго. За цей час встигаєш забути прикмети , за
яким можна визначити що  строк їх
існування вже починає скінчуватися .   Тому є така порада – якщо батарейки стоять
досить довго і комп останнім часом не потрапляв в ніякі екстремальні умови і не
«травмувався», відразу потрібно вийняти старі і замінити їх на такі самі (
бажано) перевірені . Найкраще це зробити – придбавши їх у надійного продавця,
дрібного з базару , в якого є прибор для перевірки і який  знається в цій справі. Перевірено – працює…


…Традиційно вибираємося з Лиману  просуваючись по вуличкам. Що
цікаво, кожного разу ловлю себе на думці , що є дорога паралельна ширша і
коротша ( можливо) але після першого повороту на право, ми повертаємо перед  базаром на ліво і їдемо до самого виїзду
знайомим вже шляхом.   Але це й не погано.  Можливо  інакше їхати коротше, але ми їдемо як
зручніше й надійніше , до того ж так цікавіше. Ліворуч від нас озеро Лиман (
яке ми обминаємо справа на ліво) а праворуч велика дерев’яна церква, досить
стара на вигляд.  Біля церкви є «менти що
лежать» які  можна  проїхати без клопоту не зупиняючись, справа.

Для тих хто їде вперше ,все це
пролітає як у калейдоскопі – вузькі вулиці, всілякі цікаві споруди, запах від
озера, котлован під будівлю - який прямо до очерету доходить !  Завжди цю ділянку маршруту, від вокзалу долісу ми долаємо дуже швидко через те, що
в нас багато сил на початку подорожі, засиділися в «паровозі»,
намагаємося проминути місця ,які ( на наш погляд) не дуже цікаві і тільки
затримують . На майбутнє – потрібно раціонально використовувати свій ресурс, не
дуже поспішаючи і запалюючись на самому початку.

А чи не кожного разу ми такі висновки робимо ?

Ось ми й у лісі, якийбуде нас захищати від вітру і де ми будемо дихати хвойним повітрям до самого
Дробишева.  Асфальтове покриття тут дуже
достойне , гладке і дорога без різких поворотів і всіляких несподіванок.



Зазвичай ми зупиняємося в лісі  не
надовго , щоб злегка перевести подих, поправити амуніцію, зняти зайвий одяг,
просто попити води спокійно. Проминули ліс і відразу  опинилися в селищі .  Вниз і нагору  проминули місток через вузеньку річку–струмок і відразу повертаємо ліворуч на центральному перехресті.  Далі постійно вниз, можна й не крутити педалі
, тільки дивитися щоб який кіт чи цуцик не потрапив під колеса. Обабіч дороги
на стільцях виставлена всіляка смакота – городина та молокопродукти і яйця,
іноді трапляється мед.  Але зараз на все
це щастя ми й не дивимося, бо не голодні.

Після спуску відразу три повороти зигзагом і ми опиняємося біля
залізничного  переїзду.   Переїхавши його ми  повертаємо в напрямку Святогорська і прямуємо
дугою, оминаючи  невеличке селище .
Позаду  зліва лишається темний лісовий
масив , а попереду  в далечині ( теж
зліва) починають з’являтися кручі правого берегу Сіверського Дінця.  Ярова – дуже довге селище, таке враження що вньому одна вулиця  .  От раптом з двох боків знов ліс і відразу починаються будинки вздовж дороги.

Вже  можна розгледіти вдалині
«Артема», повернули ліворуч і плавно вкотилися в ліс, відразу побачили дорожній
знак СВЯТОГОРСЬК.   Ліс швидко минає і
лишається праворуч, ми їдемо  верхньою
вулицею і вискакуємо на головну дорогу  в
напрямі залізничного вокзалу в районі місцевого базару.   Знов
котимо повз  дитячі  табори , які тепер продаються, про що
розповідають численні об’яви – агітки.
До речі агіток про вибори теж вистачає ….

Перша зупинка за довгийчас біля  відпочиваючого шахтаря. Хто
тільки і в який спосіб тут не фотографувався. biggrin
Ми вирішили не  порушувати традиції і
влаштували невеличку сесію … Продовжуємо подорож  в напрямі залізниці , тут в нас запланована зупинка для легкого перекусу.

Розтаборилися зліва від дороги на зручному столику з лавами.   Кожен дістав що в нього було, я цього разу
пропонував наполегливо свій чай, не хотілося перти на собі зайвий кілограм wacko . Звернули увагу щонавкруги повно грибів і трохи помилувалися ними – зробили декілька кадрів.

   

Потім Макар  оперся ногою щоб зав’язати
шнурок  та зламав лаву, яка ( як виявилось)
вже  зітліла.  За інерцією він впав додавши позитиву в наше
( і так не сумне ) просування.   Довелося лагодити її, що ми й зробили - як
змогли. Після цього ми дійшли висновку що потрібно посипати горіхами ( яких тут
хтось залишив цілий мішечок) дорогу.
Таким чином ми хотіли нагодувати пташок чи ще яку живність.  Зробивши цю справу ми  трохи потішилися видовищем – коли пролітаючи
машини трощили ті горіхи і вони розліталися з під коліс з веселим хрускотом.
Ось такий фен – жуй. biggrin

Далі в дорогу, бо сонечковже почало пригрівати. Швидко діставшись до повороту на Студенок (перед
залізничним вокзалом на ліво) з’ясувавши ціни на гриби , які продавали поруч з
дорогою , при чому свіжий товар приносили прямо з лісу, ми прямуємо по казковій
дорозі  до Студенку.  Вітерець злегка в спину , асфальт
гладесенький. Плавні повороти які
проглядаються і не виникає несподіванок з автівками , яких тут майже не
трапляється.  Звернувши увагу на безліч
яскравих плям в лісі – зупиняємося. Виявилося
- це  мухомори, ну як не зробити
ще «пару» кадрів.

  

Поплазували трохи рачки задля вдалих кадрів.  Збирачів грибів  в цих місцях ми не побачили , та й грибів
їстівних теж.   Приємно здивував Студенок – прибрано сміттєві
купи на в’їзді в село (!) – мабуть перед виборами розстаралися.  Вирішили не відвідувати знайомі «джакузі» та«джерело», великий гак та й були ми тут в цьому сезоні  не один раз. Макар теж не дуже засмутився цим
фактом, лишивши відвідування  на наступні
подорожі.



Виїхали з села в напрямі мосту через Донець в Яремівці, тут  почалося щось незрозуміле
і відразу не помітне.  Раптово подув
стрімкий вітер в обличчя, але нам не довго їхати на зустріч йому і ми майже
не  звернули уваги на цей факт. Після
того як минули міст дорога пішла по піщаній ґрунтовці, непогано накатаній але
траплялися  відрізки з піском в якому
колеса в декого почали грузнути.



На цієї ділянці нам трапилася гільза від «мосіна» , яку ми усувенірили. Далі
дорога  йшла вздовж живописних берегів
річки і ми милувалися  краєвидами. Аж ось
минули Пасеку і на обрії почали насуватися горби Теплинського лісу, в далині
бовваніла «Фудзіяма». Видовище чудове  ….
очі просто почали розбігатися. Старезні великі дерева вздовж річки, круті
береги і піщані  навпроти , ще зелена
трава…Заводі тихої води в чисельних
лиманах річки яка звивається як змія.
Привернув увагу човен і череда корів на фоні яких зроблено фото.

  

Після цього почалося ….Несподівано з’ясувалося що потрібно вибиратися на тверду дорогу , з якої
ми  зійшли і почали пересування майже
пішки через вогкість і постійні зупинки вздовж берегу.  Небо вкрилося
якоюсь димкою, яка посилювала такий собі «парниковий ефект», вітру майже
не було.

Тільки вибрались на дорогу і
відразу з’ясувалося що в мене почало спускати заднє колесо. Що ж поробиш , потрібнозупинятися…відразу з’явилась якась незрозуміла нервовість. Поспішаємо…відразу
знайшли отвір маленький з якого травить , швидко заклеїли …качаємо – спускає.
Вирішив не  гаяти часу і поставити
запаску. Але тут виявилося що  прокол є
ще в іншому місці !!!  Оце так морока….
довелося  перевіряти у воді камеру на
наявність  дірок .  Заклеїли і поставили , боролися з колесом
втрьох.  Тепер про це писати весело, але
тоді чомусь нам було не до жартів.  Під час накачування  виявилося що пошкодився ніпель в мсті йогокріплення з камерою!  Зіпсована полетіла
в кущі …. Дуже обережно ставимо запаску.

Намагаємося вирушити в путь, але з’ясовується що й в Макара колеса
рясніють від таких собі їжачків рослинного походження !!!  Нашвидкуруч
латаємо  переднє колесо йому !  В Сергія теж колесо  якесь м’яке – не критично але підкачали .  Здається можна перевести  подих.
Часу згаяно добряче і потрібно вже їхати з оглядкою на годинник.  Аж тут ми наближаємося до самого лісу і
головній меті нашого маршруту.  Ще трохи наш путь лежить вздовж річки і вгустих заростях дерев і кущів , навкруги туристичні покинуті табори, де інде
звичайно ще живуть останні туристи або ті, хто виїхав на вихідні.

Отже перевал… дорогазакінчилася відразу , як тільки ми увійшли в ліс . Можливо  якби  вона була гладенька, то можна спробувати
подолати  підйом  вгору , важко але можливо.  Але
дощами  розмило стару до великих
рівчаків а нова вся в коліях, де брудна вода в
пологих місцях і засохлі уламки на схилах.  Піднявшись пішки, вище їхати стало трохи
легше але додалося  два пункти – задуха
через густе листя та  кусюча мошка, яка
лізе в очі.  Дякувати що комарів не було.
На самій верхівці таке собі плато під ногами
крейда як в Білокузьминівці, спуск через це  такий же екстремальний по сипучій дорозі з
невеличкими вимоїнами. Гальма грілися і пищали !)))  Перепад висоти від 64  до 172 метрів  (!)На відстані  менш як кілометр…

Нарешті ми внизу і прямуємо вздовж великогорову, зліва кручі лісу а справа суцільний паркан з шлакоблоку ! Майже кілометр,
от хтось ( ..я мабуть знаю хто)) отгрохав !
Коли закінчився паркан почався дуже нудний підйом по бетонці, яка так
вимотує , через великі щілини поперек дороги і неможливість через це якось
розігнатися .  На самому верху є
можливість перепочити , де ми любуємося красивим краєвидом на селище
Богородичне і Святогорськ  зліва.

Робимо декілька кадрів без особливого ентузіазму
, зупинки тепер більше вимотують, після них так важко  починати рух далі ))) Повільно спускаємося до низу в селище , дорога з дрібним і не дуже камінням
і  вимоїнами від дощів - все робимо
обережно, пам’ятаючи про відсутність запаски !  Макара пару разів ледь не зносить у кювет –
після чого він трохи стримує швидкість. Та ще й пилюка здіймається  після нас , так що  доводиться їхати  поряд
один з одним.  Коротенький
провулок і ми нарешті на асфальті !!!  Ви не повірите ! Після всього цього вже нехотілося й шукати магазин( яких там було повно) і що саме головне - пригоди
тільки починалися !!!


...далі буде...
Прикріплення: 4552700.jpg(26Kb) · 0894956.jpg(49Kb) · 6919552.jpg(32Kb) · 5774310.jpg(71Kb) · 0497777.jpg(70Kb) · 0379861.jpg(57Kb) · 3682512.jpg(47Kb) · 1966021.jpg(71Kb) · 5361380.jpg(35Kb) · 9847724.jpg(41Kb)
 
GADДата: Неділя, 20.01.2013, 21:03 | Повідомлення # 2
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6123
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Фота , які які увійшли в попередній пост : 

   

   
Прикріплення: 5829092.jpg(56Kb) · 0399556.jpg(64Kb) · 6788475.jpg(64Kb) · 1024739.jpg(35Kb)
 
GADДата: Неділя, 20.01.2013, 21:07 | Повідомлення # 3
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6123
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Частина друга

«…Жить без приключений нам никак нельзя…»

Гена (Крокоділ)


Після того , як проминулиостанні будинки Богородичнорго почався затяжний підйом вгору.  Не знаю як кому, а  мені чомусь на нього їхати було дуже
важко.

Спочатку я не розумів через що це
… Поруч то  випереджаючі то залишаючись
позаду  їхали Сергій і Макар. Перший
зосереджений на дорозі , другий (як завжди) усміхнений  і майже веселий…

Поступово вздовж дороги  становилося доволі просторо і нам відкривсявид направо і в іншу сторону. Чесно кажучи вже занудилися їхати по  тунелю, який
давить на тебе.

  

Справа  тягнулися великі балки а в далині  були помітні зелені плями  невеличких гаїв.  Ліворуч від нас  розкинулися поля величезні й зелені  під озимою, які були розділені лісосмугами,
на обрії темнів ліс.

Діставшись «ОЛЕНЯ» ми стали помічати що небо вже все
затягнуло  хмарами , які нічого  гарного не обіцяли нам.  Задуха змінилася легким вітерцем, обрії почали
затягуватися  легким туманом.  Тепер я зрозумів причину моєї ватяної їзди – заднєколесо в мене помітно пом'якшало. Така сама причина  невеселого  настрою спіткала й Сергія, різниця була  лише в колесах – в нього переднє. 
[l][/l]
До траси лишалося пара кілометрів і ми вирішили , діставшись вершини підйому , зробити зупинку  для перепочинку і огляду  техніки.



Розташувалися  на зеленій
галявині  поруч із дорогою.   Щось мені підказувало що із заднім колесом та
сама проблема , через яку запаска полетіла в кущі )))).  Перевірка найгірші очікування підтвердила .
Спробували заклеїти невеличкий отвір, але  так для самозаспокоєння, на моєму досвіді
політ в кущі – обов’язкове дійство після чисельних або не дуже , спроб щось там
полагодити)))  Політ звичайно не  мій  а
камери, який супроводжується тими чи іншими промовами.   Так сталося і цього разу. Згаявши стільки
часу, а паралельно Сергій клеїв свою передню, вирішили  скористатися послугами мобільного зв’язку.   Андрій не
їздив цього разу в Харків, а саме на  його допомогу  ми могли сподіватися, яку він  міг би надати дорогою додому…. Але не
сталося.

За те від нього ми дізналися
телефон lioness це (в нашому становищі ) був дарунок долі !  Швидко зв’язавшись з нею, з’ясувавши щопотрібно і визначивши наші координати ми стали очікувати на неї.  На нашу думку в нас була ціла година на
відпочинок, якою ми й скористалися – доїли всі припаси , які в нас залишилися.  Трохи відпочивши почали збиратися в дорогу ,
вірніше збирати речі , бо з неба почало падати щось вологе , дрібне й огидне J.   Часомпідсилюючись  пішов дрібний дощик, ця
подія додала ентузіазму в плані якнайшвидшого повернення додому.

Досить швидко Ольга зателефонувала з траси і ми  підказали їй
скільки ще їхати. Ось і довго очікувана
зустріч.  Як ми розмовляли з нею
по телефону ?!   Я мабуть не дочув або не
дуже тямлю в термінології але камера була лише одна і трохи не тієї системи
)))

  

Довелося  робити отвір в ободі трохи більшим , з цім
завданням ми впоралися за допомогою зубастого ключа від під’їзду ))).   І знову в дорогу !  Асфальт був вже досить мокрим , видимістьсередня, більше заважали краплі на окулярах - довелося їх знімати…  Швидко дісталися  траси і їхали вздовж неї в напрямі попорота
на Адамівку.

Великі фури додавали до
картини яскравих кольорів.  Ми ледь
трималися краю  асфальту, який був
вкритий дрібними камінцями і  не мав  плавного переходу  до ґрунту, а навпаки  був покладений таким чином, що створював наче
сходинку вниз, з якої можна було  дуже
легко злетіти….



Я трохи затримався очікуючи на Макара,який    ( як виявилося ) для
фотографування панорами трохи зупинився.   Сергій
та Ольга  , тримаючи  темп швидко пішли вперед… Раптом ми побачили
що  вони зупинилися і що головне - Сергій
знаходиться в  стані больового шоку ( як
виявилося згодом).  Самого падіння і
причин ми не бачили…   Від болю  стало погано і довелося вкласти Сергія прямо
на траву мокру і прохолодну… Намагаємося
надати першу допомогу – з’ясовую що переломів наче й нема…але все
одно  паралельно зупиняємо  машини.  Іномарки просвистіли не зупиняючись…а  от жигуль – «пиріжок»  відразу пригальмував.  Ще зупинилися хлопці й запропонували довезти
« пораненого» , хоча й їхали в зворотному напрямі.  Ми відмовилися від їх послуги – на цей час
Сергій вже  був в нормальному ( більш –
менш) стані і мужньо виказав бажання продовжувати  подорож самостійно.   Водій «пиріжка»  приніс
пакет «заморозку» , який ми застосували і приклавши до  місця травмованого ( під коліном).

Тут сталася подія ( про яку  я не
стану зараз казати)  …


Час нас вже підганяв … розпрощалися з
«пиріжком» і з Ольгою подякувавши за допомогу.  Вирішили їхати додому трохи змінивши маршрут,
який  довелось би  корегувати
в будь якому випадку через дощ…
Тепер  наш путь пролягатиме  найкоротшою дорогою.  Минули поворот на Адамівку  і повернули на Хрестище , а далі знайомим
шляхом через Глибоку Макатиху до самого Слав’янска.  Зазначу такий факт... я став боятися спусків
згори!!!   Не знаю що зі мною тоді
трапилось … чи то перехвилювався … словом на великих спусках гальмував  і ледь не пішки йшов…. Хоча розумію що  це все маячня і поруч всі летять і хоч би що
!  Так я й  проминув два спуски в Макитисі  і  на
в’їзді в Слав’янськ.   А от Сергій
отримав друге дихання  під впливом шоку і
гнав як навіжений!)    Нарешті ми дісталися ( по вулиці Шевченко) доцентральній площі.  Дощ на той час
припинив падати і ми зупинилися попити кави з апарату.  Довго й прискіпливо вивчили меню..)))  Макар витребував в сусідньому ларьку паличку
для розмішування кави … вірніше цукру , який
мав мабуть там бути smile  .   Поруч ходили люди молодь  студенти і нікому не було діла до трьох мокрих і зморених …  Чесно кажучи як і нам … ми, наче в
своєму  окремому світі жили…    Перетнули майдан … сцена там така самотня ймокра стояла…а в пам’яті спливали спогади про пекуче літо і як ми  фінішували тут « ТУР НАВКОЛО ТОРУ»… Знов провулки Слав’янська… Макар вирвався трохи вперед і  ледь ми встигли подумати  про небезпечне місце ( дерев’яні мокрі шпали
і рейки) так він і впав саме на них.
Падіння не дуже травматичне. Жарти про зайву вагу  і великий зріст ( тягти важко) … На що Макар
мене вколов,  що тепер ( мовляв )  моя черга, що тільки я не ушкоджений . На що
я йому  відповів  про пораненн
гострим ножем під час накладання «заморозки» .

Це такий пакет з порошкомспеціальним , в середині якого знаходиться ще один із рідиною. Його потрібно
роздавити щоб рідина і порошок змішалися…ну я й давонув  луснув
верхній. Вирішили акуратно розрізати. Ну й в  метушні обережно не вийшло .  В результаті досить глибокий поріз…

Таким чином ми всі заспокоїлися і вирішили що ліміт травматизму  вже вичерпано.  Макар знову їде попереду  в навушниках і слухає музику , при цьому вінкидає кермувати і вимахує в такт руками ))) Ми наче були присутніми на концерті
глухонімого виконавця. Самі при цьому були трохи сліпенькими.  Через мрячну погоду  і час вже до вечора йшов ... Так було до другого переїзду через залізницю врайоні «ЗЕВС КЕРАМІКА» .

Після того як ми проминули крамничку  за нами ув’язалися  «місцеві»
трудяги на вєліках .  Коні в них
були не дуже але на зі стайні лохобайків.
Ну й вирішив один нас «наказати» . Трохи вийшов наперед і намагався
відірватися.  Мабуть  всім відомий цій стан , коли ти закипів від
відчуття змагального.  Яким би ти не був
змореним , все одно  не хочеться
поступатися.   Висидівши в нього на
колесі  вгору  обійшов і так
в запалі я проскочив  аж до
Ясногорки .   Дочекався своїх..виявилося
що вони  теж не стали гнати  та й звернули
куди їм було потрібно )

В Краматорську вже злегкапочинає темніти і ми прискорюємося як тільки можемо.   Минаємо
Островського , стару трамвайну зупинку
«дев’ятина» на виїзді , підйом міст через залізницю….Алеї з тополь обабічдороги…. Прокатчик, Пчєлкіно… знов переїзд…. Красноторка .

І тут на самісінький
горі  вирішуємо зупинитися  щоб придбати в ларьку  води , бо запасів вже не лишилося.   Ми до ларьку а до нас,  на зустріч  особи в цивільному але  показують аусвайси  « органавтів» . В них якась операція  …
Виявилося що якісь ( з їх слів)
злодії на велосипедах  зривали
прикраси з жінок і  зникали швидко …  Ось тут ми й потрапили  до них самі ( вони якраз  «пресували»
ларьок )… але  глянувши на нас і
перепитавши , « органавти»  зрозуміли
що  не ті… Перепитали нас  про адреси і куди їдемо…навіть сфоткали на
телефон…  Зазначу що Сергій
принципово  відмовився від такої
фотосесії.  В результаті  втратили час і води так і не напилися )))  Далі ми вже йшли по зірках…бо темрява буласуцільна. Деінде в Малотаранівці
світилися фонарі  і окремі
двори.  Але тут в нас вже все  знайоме і ми могли рухатися . Єдине що ми
зробили – це перейшли  місток  підвісний пішки, бо  дошки досить слизькі а я згадав як сунувся по
ньому влітку ))).  Вирішили пройтися  пішки й далі до овочевих складів.  Трохи привели
себе до ладу … і віддихалися.
Десь по дорозі , в темряві я намацав осінніх квітів  цілий букет.    Як ми доїхали вже в місті - мабуть це вже й нецікаво і не суттєво.  Кожен до себе
додому )))
Прикріплення: 9182657.jpg(38Kb) · 6749704.jpg(41Kb) · 2146758.jpg(69Kb) · 7652234.jpg(72Kb) · 0331845.jpg(72Kb) · 6797910.jpg(22Kb)
 
GADДата: Неділя, 20.01.2013, 21:17 | Повідомлення # 4
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6123
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Частина третя

Висновки, поради, такеінше …..

Що потрібно мати із собою в подорожі :

запаски - обов’язково, краще дві.  Набір для ремонту звичайно потрібний  але
користуватися їм краще вже на привалі а так  на швидку заміна камери і все ( попередньо
перевіривши покришку на наявність чогось зайвого) все це прописні істини
але  не завадить повторити )))

Друге – ми малоприділяємо уваги наявності «аптечки» .  А
це інколи дуже важливо .  Обов’язково тре звертатиувагу  (де зупиняєшся)  в лісі, біля річки чи нема поблизу  змій чи павуків яких … Летального  може й не бути ( не будемо про сумне) але діє
спроможність через таку дрібницю втратиться 100%  ) .

Звертаю увагу на наявність таких собі колючихїжачків біля річок, які  впиваються в
колеса і проколюють покришки й камери.
З’являються вони саме восени ,
звичайно вони є й влітку але  не
такі страшні , бо ще не дозріли і не висохли до такого стану, щоб чіплятися і
таким чином  на інше місце перейти.  Так вони розповсюджуються.   Інформації про них я не знайшов , можливо
хтось знає.  Назву кабанці я почув від
МАДМАНА і  мого приятеля з вінницької
обл.  пана Петра, якщо я щось не так
зрозумів і не дочув то нехай мене вибачать )

А теперповернусь до того ( що позначене жирним ) що обіцяв розповісти потім.  Я про
наші намагання наблизитись до таємничого Теплинського лісу і  про постать отамана Савонова.  В різних місцях нашого форум є згадки про це
.  І ця подорож вчергове доказала нам про
існування містичної складової  ( а може
це просто збіг обставин) … а як інакше пояснити те , що вкотре нас цей ліс до
себе не пускає wink …..   Той водій з
«пиріжку»  теж опинився  випадково
поруч з нами  саме в той час. І
саме він зупинився а ні хтось інший.
   Який тут зв’язок ? Не знаю , але потім , якз’ясувалося  він виявився моїм знайомим
зі Слав’янську він теж займається дослідженням
старовини і військових дій в тих самих місцях.  А мене він звичайно не впізнав, бо бачились
ми за зовсім інших обставин і в інших місцях
( про які можна прочитати у розділі « ІСТОРИЧНИЙ ПОШУК»  - нашого форуму.
 <i></i>

П.С.  маю надію на ваші коментарі , які додадуть,виправлять все вище сказане …  Із задоволенням відповімна запитання .

П.П.С.  Окрема подяка Ользі (lioness)  заоперативне реагування.  Вона нас дуже
виручила !!!
 
МакарДата: Вівторок, 22.01.2013, 23:52 | Повідомлення # 5
Майор
Група: Пользователи
Повідомлень: 155
Нагороди: 1
Репутація: 3
Статус: Десь пішов
Вот это история !!! Самое интересное с моим участием ))) Все просмотрел бегло , будет время прочитаю  обязательно !!!! 
 Пан Виталий огромное человеческое спасибо за твои труды !!!!!!!! hands
 
GADДата: Середа, 23.01.2013, 10:53 | Повідомлення # 6
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6123
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Дякую !   От тільки проблема зараз у форумі з  додаванням  повідомлень, якщо ти ( наприклад) набираєш текст у  "ворді" а потім сюди вставляєш, то доводиться редагувати...дуже багато... та ще й фото вставити...  І розміру шрифту нема....обіцяли виправити все це...але коли? Ось такий дарунок до нового року всім користувачам  "ЮКОЗ"  wacko
 
olegfdroidДата: П`ятниця, 09.09.2016, 22:46 | Повідомлення # 7
Рядовой
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Десь пішов
Вибачаюсь, але "Святогі́рськ"...
А ще б трек хтось писав за для цiкавостi... наприклад у Strava... )
 
GADДата: Вівторок, 13.09.2016, 12:53 | Повідомлення # 8
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6123
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Цей матеріал було викладено ще у 2013 році)

Маршрут можна подивитись ( стравою тоді ще не пахло) у відповідному розділі , на головній сторінці сайту

МАРШРУТИ

А цьогорічний звіт прочитати тут : Перевал 2016
 
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » ПЕРЕВАЛ
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Вверх