GAD | Дата: Неділя, 20.01.2013, 20:27 | Повідомлення # 1 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Частина перша
Як ми закудикіну гору долали
Минуло вже багато часу як ми прокотили«ПЕРЕВАЛ» …а звіт так і не з’явився … Доведеться мені знов самому це робити. Щось мабуть я й забув з дрібниць , але маю надію, хтось додаватиме … Про те, як ми добиралисядо залізничного вокзалу розповідати не стану , все по звичній схемі))) Невеличка деталь –провідниці були дуже привітні й доброзичливі до нас і навіть затримувалися, щоб підтримати розмову ( ми їхали в останньому вагоні). Людей було мало у вагоні і труднощів через присутність велосипедів не було завдано нікому. Після висадки в Лимані миперетнули залізничні колії, скориставшись мостом , дуже зручно це робити котячи вєлікі по спеціальним приспособам з металу для «кравчучок» .
Ми відразу вирішили підживитися кавою в кафе з чудовоюназвою і таким самим сервісом. Пригадайте як воно називалося?! Дівчата там працюютьпривітні , порадили нам кращі страви до кави. Ми залюбки скористалися їх люб’язністю. Приємно здивувала красива українська мова, яку ми почули у відповідь на наше звернення рідною… На додачу вони подарували нам паперову сорочку ( маленьку) яку було зроблено з гривні Подякувавши ми відправилися у подорож, традиційно зупинилися для «прив’язування», в мене традиційно перестав працювати велокомп, вже вдруге в цьому самому місці….
Тут я зроблю вирізку – відступ. Досить багато часу я користуюся велокомп’ютерами SIGMA.Батарейки в них працюють дуже довго. За цей час встигаєш забути прикмети , за яким можна визначити що строк їх існування вже починає скінчуватися . Тому є така порада – якщо батарейки стоять досить довго і комп останнім часом не потрапляв в ніякі екстремальні умови і не «травмувався», відразу потрібно вийняти старі і замінити їх на такі самі ( бажано) перевірені . Найкраще це зробити – придбавши їх у надійного продавця, дрібного з базару , в якого є прибор для перевірки і який знається в цій справі. Перевірено – працює…
…Традиційно вибираємося з Лиману просуваючись по вуличкам. Що цікаво, кожного разу ловлю себе на думці , що є дорога паралельна ширша і коротша ( можливо) але після першого повороту на право, ми повертаємо перед базаром на ліво і їдемо до самого виїзду знайомим вже шляхом. Але це й не погано. Можливо інакше їхати коротше, але ми їдемо як зручніше й надійніше , до того ж так цікавіше. Ліворуч від нас озеро Лиман ( яке ми обминаємо справа на ліво) а праворуч велика дерев’яна церква, досить стара на вигляд. Біля церкви є «менти що лежать» які можна проїхати без клопоту не зупиняючись, справа.
Для тих хто їде вперше ,все це пролітає як у калейдоскопі – вузькі вулиці, всілякі цікаві споруди, запах від озера, котлован під будівлю - який прямо до очерету доходить ! Завжди цю ділянку маршруту, від вокзалу долісу ми долаємо дуже швидко через те, що в нас багато сил на початку подорожі, засиділися в «паровозі», намагаємося проминути місця ,які ( на наш погляд) не дуже цікаві і тільки затримують . На майбутнє – потрібно раціонально використовувати свій ресурс, не дуже поспішаючи і запалюючись на самому початку.
А чи не кожного разу ми такі висновки робимо ?
Ось ми й у лісі, якийбуде нас захищати від вітру і де ми будемо дихати хвойним повітрям до самого Дробишева. Асфальтове покриття тут дуже достойне , гладке і дорога без різких поворотів і всіляких несподіванок.
Зазвичай ми зупиняємося в лісі не надовго , щоб злегка перевести подих, поправити амуніцію, зняти зайвий одяг, просто попити води спокійно. Проминули ліс і відразу опинилися в селищі . Вниз і нагору проминули місток через вузеньку річку–струмок і відразу повертаємо ліворуч на центральному перехресті. Далі постійно вниз, можна й не крутити педалі , тільки дивитися щоб який кіт чи цуцик не потрапив під колеса. Обабіч дороги на стільцях виставлена всіляка смакота – городина та молокопродукти і яйця, іноді трапляється мед. Але зараз на все це щастя ми й не дивимося, бо не голодні.
Після спуску відразу три повороти зигзагом і ми опиняємося біля залізничного переїзду. Переїхавши його ми повертаємо в напрямку Святогорська і прямуємо дугою, оминаючи невеличке селище . Позаду зліва лишається темний лісовий масив , а попереду в далечині ( теж зліва) починають з’являтися кручі правого берегу Сіверського Дінця. Ярова – дуже довге селище, таке враження що вньому одна вулиця . От раптом з двох боків знов ліс і відразу починаються будинки вздовж дороги.
Вже можна розгледіти вдалині «Артема», повернули ліворуч і плавно вкотилися в ліс, відразу побачили дорожній знак СВЯТОГОРСЬК. Ліс швидко минає і лишається праворуч, ми їдемо верхньою вулицею і вискакуємо на головну дорогу в напрямі залізничного вокзалу в районі місцевого базару. Знов котимо повз дитячі табори , які тепер продаються, про що розповідають численні об’яви – агітки. До речі агіток про вибори теж вистачає ….
Перша зупинка за довгийчас біля відпочиваючого шахтаря. Хто тільки і в який спосіб тут не фотографувався. Ми вирішили не порушувати традиції і влаштували невеличку сесію … Продовжуємо подорож в напрямі залізниці , тут в нас запланована зупинка для легкого перекусу.
Розтаборилися зліва від дороги на зручному столику з лавами. Кожен дістав що в нього було, я цього разу пропонував наполегливо свій чай, не хотілося перти на собі зайвий кілограм . Звернули увагу щонавкруги повно грибів і трохи помилувалися ними – зробили декілька кадрів.
Потім Макар оперся ногою щоб зав’язати шнурок та зламав лаву, яка ( як виявилось) вже зітліла. За інерцією він впав додавши позитиву в наше ( і так не сумне ) просування. Довелося лагодити її, що ми й зробили - як змогли. Після цього ми дійшли висновку що потрібно посипати горіхами ( яких тут хтось залишив цілий мішечок) дорогу. Таким чином ми хотіли нагодувати пташок чи ще яку живність. Зробивши цю справу ми трохи потішилися видовищем – коли пролітаючи машини трощили ті горіхи і вони розліталися з під коліс з веселим хрускотом. Ось такий фен – жуй.
Далі в дорогу, бо сонечковже почало пригрівати. Швидко діставшись до повороту на Студенок (перед залізничним вокзалом на ліво) з’ясувавши ціни на гриби , які продавали поруч з дорогою , при чому свіжий товар приносили прямо з лісу, ми прямуємо по казковій дорозі до Студенку. Вітерець злегка в спину , асфальт гладесенький. Плавні повороти які проглядаються і не виникає несподіванок з автівками , яких тут майже не трапляється. Звернувши увагу на безліч яскравих плям в лісі – зупиняємося. Виявилося - це мухомори, ну як не зробити ще «пару» кадрів.
Поплазували трохи рачки задля вдалих кадрів. Збирачів грибів в цих місцях ми не побачили , та й грибів їстівних теж. Приємно здивував Студенок – прибрано сміттєві купи на в’їзді в село (!) – мабуть перед виборами розстаралися. Вирішили не відвідувати знайомі «джакузі» та«джерело», великий гак та й були ми тут в цьому сезоні не один раз. Макар теж не дуже засмутився цим фактом, лишивши відвідування на наступні подорожі.
Виїхали з села в напрямі мосту через Донець в Яремівці, тут почалося щось незрозуміле і відразу не помітне. Раптово подув стрімкий вітер в обличчя, але нам не довго їхати на зустріч йому і ми майже не звернули уваги на цей факт. Після того як минули міст дорога пішла по піщаній ґрунтовці, непогано накатаній але траплялися відрізки з піском в якому колеса в декого почали грузнути.
На цієї ділянці нам трапилася гільза від «мосіна» , яку ми усувенірили. Далі дорога йшла вздовж живописних берегів річки і ми милувалися краєвидами. Аж ось минули Пасеку і на обрії почали насуватися горби Теплинського лісу, в далині бовваніла «Фудзіяма». Видовище чудове …. очі просто почали розбігатися. Старезні великі дерева вздовж річки, круті береги і піщані навпроти , ще зелена трава…Заводі тихої води в чисельних лиманах річки яка звивається як змія. Привернув увагу човен і череда корів на фоні яких зроблено фото.
Після цього почалося ….Несподівано з’ясувалося що потрібно вибиратися на тверду дорогу , з якої ми зійшли і почали пересування майже пішки через вогкість і постійні зупинки вздовж берегу. Небо вкрилося якоюсь димкою, яка посилювала такий собі «парниковий ефект», вітру майже не було.
Тільки вибрались на дорогу і відразу з’ясувалося що в мене почало спускати заднє колесо. Що ж поробиш , потрібнозупинятися…відразу з’явилась якась незрозуміла нервовість. Поспішаємо…відразу знайшли отвір маленький з якого травить , швидко заклеїли …качаємо – спускає. Вирішив не гаяти часу і поставити запаску. Але тут виявилося що прокол є ще в іншому місці !!! Оце так морока…. довелося перевіряти у воді камеру на наявність дірок . Заклеїли і поставили , боролися з колесом втрьох. Тепер про це писати весело, але тоді чомусь нам було не до жартів. Під час накачування виявилося що пошкодився ніпель в мсті йогокріплення з камерою! Зіпсована полетіла в кущі …. Дуже обережно ставимо запаску.
Намагаємося вирушити в путь, але з’ясовується що й в Макара колеса рясніють від таких собі їжачків рослинного походження !!! Нашвидкуруч латаємо переднє колесо йому ! В Сергія теж колесо якесь м’яке – не критично але підкачали . Здається можна перевести подих. Часу згаяно добряче і потрібно вже їхати з оглядкою на годинник. Аж тут ми наближаємося до самого лісу і головній меті нашого маршруту. Ще трохи наш путь лежить вздовж річки і вгустих заростях дерев і кущів , навкруги туристичні покинуті табори, де інде звичайно ще живуть останні туристи або ті, хто виїхав на вихідні.
Отже перевал… дорогазакінчилася відразу , як тільки ми увійшли в ліс . Можливо якби вона була гладенька, то можна спробувати подолати підйом вгору , важко але можливо. Але дощами розмило стару до великих рівчаків а нова вся в коліях, де брудна вода в пологих місцях і засохлі уламки на схилах. Піднявшись пішки, вище їхати стало трохи легше але додалося два пункти – задуха через густе листя та кусюча мошка, яка лізе в очі. Дякувати що комарів не було. На самій верхівці таке собі плато під ногами крейда як в Білокузьминівці, спуск через це такий же екстремальний по сипучій дорозі з невеличкими вимоїнами. Гальма грілися і пищали !))) Перепад висоти від 64 до 172 метрів (!)На відстані менш як кілометр…
Нарешті ми внизу і прямуємо вздовж великогорову, зліва кручі лісу а справа суцільний паркан з шлакоблоку ! Майже кілометр, от хтось ( ..я мабуть знаю хто)) отгрохав ! Коли закінчився паркан почався дуже нудний підйом по бетонці, яка так вимотує , через великі щілини поперек дороги і неможливість через це якось розігнатися . На самому верху є можливість перепочити , де ми любуємося красивим краєвидом на селище Богородичне і Святогорськ зліва.
Робимо декілька кадрів без особливого ентузіазму , зупинки тепер більше вимотують, після них так важко починати рух далі ))) Повільно спускаємося до низу в селище , дорога з дрібним і не дуже камінням і вимоїнами від дощів - все робимо обережно, пам’ятаючи про відсутність запаски ! Макара пару разів ледь не зносить у кювет – після чого він трохи стримує швидкість. Та ще й пилюка здіймається після нас , так що доводиться їхати поряд один з одним. Коротенький провулок і ми нарешті на асфальті !!! Ви не повірите ! Після всього цього вже нехотілося й шукати магазин( яких там було повно) і що саме головне - пригоди тільки починалися !!!
...далі буде...
|
|
| |
GAD | Дата: Неділя, 20.01.2013, 21:03 | Повідомлення # 2 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Фота , які які увійшли в попередній пост :
|
|
| |
GAD | Дата: Неділя, 20.01.2013, 21:07 | Повідомлення # 3 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Частина друга
«…Жить без приключений нам никак нельзя…» Гена (Крокоділ)
Після того , як проминулиостанні будинки Богородичнорго почався затяжний підйом вгору. Не знаю як кому, а мені чомусь на нього їхати було дуже важко.
Спочатку я не розумів через що це … Поруч то випереджаючі то залишаючись позаду їхали Сергій і Макар. Перший зосереджений на дорозі , другий (як завжди) усміхнений і майже веселий…
Поступово вздовж дороги становилося доволі просторо і нам відкривсявид направо і в іншу сторону. Чесно кажучи вже занудилися їхати по тунелю, який давить на тебе.
Справа тягнулися великі балки а в далині були помітні зелені плями невеличких гаїв. Ліворуч від нас розкинулися поля величезні й зелені під озимою, які були розділені лісосмугами, на обрії темнів ліс.
Діставшись «ОЛЕНЯ» ми стали помічати що небо вже все затягнуло хмарами , які нічого гарного не обіцяли нам. Задуха змінилася легким вітерцем, обрії почали затягуватися легким туманом. Тепер я зрозумів причину моєї ватяної їзди – заднєколесо в мене помітно пом'якшало. Така сама причина невеселого настрою спіткала й Сергія, різниця була лише в колесах – в нього переднє. [l][/l] До траси лишалося пара кілометрів і ми вирішили , діставшись вершини підйому , зробити зупинку для перепочинку і огляду техніки.
Розташувалися на зеленій галявині поруч із дорогою. Щось мені підказувало що із заднім колесом та сама проблема , через яку запаска полетіла в кущі )))). Перевірка найгірші очікування підтвердила . Спробували заклеїти невеличкий отвір, але так для самозаспокоєння, на моєму досвіді політ в кущі – обов’язкове дійство після чисельних або не дуже , спроб щось там полагодити))) Політ звичайно не мій а камери, який супроводжується тими чи іншими промовами. Так сталося і цього разу. Згаявши стільки часу, а паралельно Сергій клеїв свою передню, вирішили скористатися послугами мобільного зв’язку. Андрій не їздив цього разу в Харків, а саме на його допомогу ми могли сподіватися, яку він міг би надати дорогою додому…. Але не сталося.
За те від нього ми дізналися телефон lioness це (в нашому становищі ) був дарунок долі ! Швидко зв’язавшись з нею, з’ясувавши щопотрібно і визначивши наші координати ми стали очікувати на неї. На нашу думку в нас була ціла година на відпочинок, якою ми й скористалися – доїли всі припаси , які в нас залишилися. Трохи відпочивши почали збиратися в дорогу , вірніше збирати речі , бо з неба почало падати щось вологе , дрібне й огидне J. Часомпідсилюючись пішов дрібний дощик, ця подія додала ентузіазму в плані якнайшвидшого повернення додому.
Досить швидко Ольга зателефонувала з траси і ми підказали їй скільки ще їхати. Ось і довго очікувана зустріч. Як ми розмовляли з нею по телефону ?! Я мабуть не дочув або не дуже тямлю в термінології але камера була лише одна і трохи не тієї системи )))
Довелося робити отвір в ободі трохи більшим , з цім завданням ми впоралися за допомогою зубастого ключа від під’їзду ))). І знову в дорогу ! Асфальт був вже досить мокрим , видимістьсередня, більше заважали краплі на окулярах - довелося їх знімати… Швидко дісталися траси і їхали вздовж неї в напрямі попорота на Адамівку.
Великі фури додавали до картини яскравих кольорів. Ми ледь трималися краю асфальту, який був вкритий дрібними камінцями і не мав плавного переходу до ґрунту, а навпаки був покладений таким чином, що створював наче сходинку вниз, з якої можна було дуже легко злетіти….
Я трохи затримався очікуючи на Макара,який ( як виявилося ) для фотографування панорами трохи зупинився. Сергій та Ольга , тримаючи темп швидко пішли вперед… Раптом ми побачили що вони зупинилися і що головне - Сергій знаходиться в стані больового шоку ( як виявилося згодом). Самого падіння і причин ми не бачили… Від болю стало погано і довелося вкласти Сергія прямо на траву мокру і прохолодну… Намагаємося надати першу допомогу – з’ясовую що переломів наче й нема…але все одно паралельно зупиняємо машини. Іномарки просвистіли не зупиняючись…а от жигуль – «пиріжок» відразу пригальмував. Ще зупинилися хлопці й запропонували довезти « пораненого» , хоча й їхали в зворотному напрямі. Ми відмовилися від їх послуги – на цей час Сергій вже був в нормальному ( більш – менш) стані і мужньо виказав бажання продовжувати подорож самостійно. Водій «пиріжка» приніс пакет «заморозку» , який ми застосували і приклавши до місця травмованого ( під коліном).
Тут сталася подія ( про яку я не стану зараз казати) …
Час нас вже підганяв … розпрощалися з «пиріжком» і з Ольгою подякувавши за допомогу. Вирішили їхати додому трохи змінивши маршрут, який довелось би корегувати в будь якому випадку через дощ… Тепер наш путь пролягатиме найкоротшою дорогою. Минули поворот на Адамівку і повернули на Хрестище , а далі знайомим шляхом через Глибоку Макатиху до самого Слав’янска. Зазначу такий факт... я став боятися спусків згори!!! Не знаю що зі мною тоді трапилось … чи то перехвилювався … словом на великих спусках гальмував і ледь не пішки йшов…. Хоча розумію що це все маячня і поруч всі летять і хоч би що ! Так я й проминув два спуски в Макитисі і на в’їзді в Слав’янськ. А от Сергій отримав друге дихання під впливом шоку і гнав як навіжений!) Нарешті ми дісталися ( по вулиці Шевченко) доцентральній площі. Дощ на той час припинив падати і ми зупинилися попити кави з апарату. Довго й прискіпливо вивчили меню..))) Макар витребував в сусідньому ларьку паличку для розмішування кави … вірніше цукру , який мав мабуть там бути . Поруч ходили люди молодь студенти і нікому не було діла до трьох мокрих і зморених … Чесно кажучи як і нам … ми, наче в своєму окремому світі жили… Перетнули майдан … сцена там така самотня ймокра стояла…а в пам’яті спливали спогади про пекуче літо і як ми фінішували тут « ТУР НАВКОЛО ТОРУ»… Знов провулки Слав’янська… Макар вирвався трохи вперед і ледь ми встигли подумати про небезпечне місце ( дерев’яні мокрі шпали і рейки) так він і впав саме на них. Падіння не дуже травматичне. Жарти про зайву вагу і великий зріст ( тягти важко) … На що Макар мене вколов, що тепер ( мовляв ) моя черга, що тільки я не ушкоджений . На що я йому відповів про пораненн гострим ножем під час накладання «заморозки» .
Це такий пакет з порошкомспеціальним , в середині якого знаходиться ще один із рідиною. Його потрібно роздавити щоб рідина і порошок змішалися…ну я й давонув луснув верхній. Вирішили акуратно розрізати. Ну й в метушні обережно не вийшло . В результаті досить глибокий поріз…
Таким чином ми всі заспокоїлися і вирішили що ліміт травматизму вже вичерпано. Макар знову їде попереду в навушниках і слухає музику , при цьому вінкидає кермувати і вимахує в такт руками ))) Ми наче були присутніми на концерті глухонімого виконавця. Самі при цьому були трохи сліпенькими. Через мрячну погоду і час вже до вечора йшов ... Так було до другого переїзду через залізницю врайоні «ЗЕВС КЕРАМІКА» .
Після того як ми проминули крамничку за нами ув’язалися «місцеві» трудяги на вєліках . Коні в них були не дуже але на зі стайні лохобайків. Ну й вирішив один нас «наказати» . Трохи вийшов наперед і намагався відірватися. Мабуть всім відомий цій стан , коли ти закипів від відчуття змагального. Яким би ти не був змореним , все одно не хочеться поступатися. Висидівши в нього на колесі вгору обійшов і так в запалі я проскочив аж до Ясногорки . Дочекався своїх..виявилося що вони теж не стали гнати та й звернули куди їм було потрібно )
В Краматорську вже злегкапочинає темніти і ми прискорюємося як тільки можемо. Минаємо Островського , стару трамвайну зупинку «дев’ятина» на виїзді , підйом міст через залізницю….Алеї з тополь обабічдороги…. Прокатчик, Пчєлкіно… знов переїзд…. Красноторка .
І тут на самісінький горі вирішуємо зупинитися щоб придбати в ларьку води , бо запасів вже не лишилося. Ми до ларьку а до нас, на зустріч особи в цивільному але показують аусвайси « органавтів» . В них якась операція … Виявилося що якісь ( з їх слів) злодії на велосипедах зривали прикраси з жінок і зникали швидко … Ось тут ми й потрапили до них самі ( вони якраз «пресували» ларьок )… але глянувши на нас і перепитавши , « органавти» зрозуміли що не ті… Перепитали нас про адреси і куди їдемо…навіть сфоткали на телефон… Зазначу що Сергій принципово відмовився від такої фотосесії. В результаті втратили час і води так і не напилися ))) Далі ми вже йшли по зірках…бо темрява буласуцільна. Деінде в Малотаранівці світилися фонарі і окремі двори. Але тут в нас вже все знайоме і ми могли рухатися . Єдине що ми зробили – це перейшли місток підвісний пішки, бо дошки досить слизькі а я згадав як сунувся по ньому влітку ))). Вирішили пройтися пішки й далі до овочевих складів. Трохи привели себе до ладу … і віддихалися. Десь по дорозі , в темряві я намацав осінніх квітів цілий букет. Як ми доїхали вже в місті - мабуть це вже й нецікаво і не суттєво. Кожен до себе додому )))
|
|
| |
GAD | Дата: Неділя, 20.01.2013, 21:17 | Повідомлення # 4 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Частина третя
Висновки, поради, такеінше …..
Що потрібно мати із собою в подорожі :
запаски - обов’язково, краще дві. Набір для ремонту звичайно потрібний але користуватися їм краще вже на привалі а так на швидку заміна камери і все ( попередньо перевіривши покришку на наявність чогось зайвого) все це прописні істини але не завадить повторити )))
Друге – ми малоприділяємо уваги наявності «аптечки» . А це інколи дуже важливо . Обов’язково тре звертатиувагу (де зупиняєшся) в лісі, біля річки чи нема поблизу змій чи павуків яких … Летального може й не бути ( не будемо про сумне) але діє спроможність через таку дрібницю втратиться 100% ) .
Звертаю увагу на наявність таких собі колючихїжачків біля річок, які впиваються в колеса і проколюють покришки й камери. З’являються вони саме восени , звичайно вони є й влітку але не такі страшні , бо ще не дозріли і не висохли до такого стану, щоб чіплятися і таким чином на інше місце перейти. Так вони розповсюджуються. Інформації про них я не знайшов , можливо хтось знає. Назву кабанці я почув від МАДМАНА і мого приятеля з вінницької обл. пана Петра, якщо я щось не так зрозумів і не дочув то нехай мене вибачать )
А теперповернусь до того ( що позначене жирним ) що обіцяв розповісти потім. Я про наші намагання наблизитись до таємничого Теплинського лісу і про постать отамана Савонова. В різних місцях нашого форум є згадки про це . І ця подорож вчергове доказала нам про існування містичної складової ( а може це просто збіг обставин) … а як інакше пояснити те , що вкотре нас цей ліс до себе не пускає ….. Той водій з «пиріжку» теж опинився випадково поруч з нами саме в той час. І саме він зупинився а ні хтось інший. Який тут зв’язок ? Не знаю , але потім , якз’ясувалося він виявився моїм знайомим зі Слав’янську він теж займається дослідженням старовини і військових дій в тих самих місцях. А мене він звичайно не впізнав, бо бачились ми за зовсім інших обставин і в інших місцях ( про які можна прочитати у розділі « ІСТОРИЧНИЙ ПОШУК» - нашого форуму. <i></i>
П.С. маю надію на ваші коментарі , які додадуть,виправлять все вище сказане … Із задоволенням відповімна запитання .
П.П.С. Окрема подяка Ользі (lioness) заоперативне реагування. Вона нас дуже виручила !!!
|
|
| |
Макар | Дата: Вівторок, 22.01.2013, 23:52 | Повідомлення # 5 |
 Майор
Група: Пользователи
Повідомлень: 155
Статус: Десь пішов
| Вот это история !!! Самое интересное с моим участием ))) Все просмотрел бегло , будет время прочитаю обязательно !!!! Пан Виталий огромное человеческое спасибо за твои труды !!!!!!!!
|
|
| |
GAD | Дата: Середа, 23.01.2013, 10:53 | Повідомлення # 6 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Дякую ! От тільки проблема зараз у форумі з додаванням повідомлень, якщо ти ( наприклад) набираєш текст у "ворді" а потім сюди вставляєш, то доводиться редагувати...дуже багато... та ще й фото вставити... І розміру шрифту нема....обіцяли виправити все це...але коли? Ось такий дарунок до нового року всім користувачам "ЮКОЗ"
|
|
| |
olegfdroid | Дата: П`ятниця, 09.09.2016, 22:46 | Повідомлення # 7 |
Рядовой
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Статус: Десь пішов
| Вибачаюсь, але "Святогі́рськ"... А ще б трек хтось писав за для цiкавостi... наприклад у Strava... )
|
|
| |
GAD | Дата: Вівторок, 13.09.2016, 12:53 | Повідомлення # 8 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Цей матеріал було викладено ще у 2013 році)
Маршрут можна подивитись ( стравою тоді ще не пахло) у відповідному розділі , на головній сторінці сайту
МАРШРУТИ
А цьогорічний звіт прочитати тут : Перевал 2016
|
|
| |