Четвер, 28.03.2024, 23:44
LEVEL
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гость · RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » Осенний марафон (не совсем путевые заметки новичка)
Осенний марафон
andyДата: Неділя, 23.09.2012, 07:27 | Повідомлення # 1
Майор
Група: Пользователи
Повідомлень: 115
Нагороди: 0
Репутація: 1
Статус: Десь пішов
Вот и состоялась покатуха под названием «Осенний марафон». По сравнению с dreddimon и его Саур-Могилой это не совсем марафон, но дистанция приличная, заявлено 120 км. В дружковской компании я ехал впервые, несмотря на то, что сам дружковчанин. Кстати, обращает на себя внимание тот факт, что нормальных велов в Дружковке немало – нередко можно встретить одиночку или пару куда-то летящих ребят, но все сами по себе. Судя по интернет—общению на дружковском форуме я думал, что если соберется человека три-четыре на «Осенний марафон», то уже будет нормально. Оказалось все гораздо веселее. На ж/д станции, откуда мы стартовали в Красный Лиман, электричку уже поджидали в предрассветных сумерках шестеро, я оказался седьмым, и последним в этой компании. Тут приходят в голову фразоньки типа «Семь самураев» или «Семеро смелых», или еще какой бред (кстати, фамилия Куросавы тоже мелькала в разговоре).



«Вагонные споры - последнее дело, и каши из них не сварить…». Поездка в электричке запомнилась тремя эпизодами: определением значения слова «поц», выяснением вопроса зачем нужно нюхать горелую вату, выпотрошенную из фуфайки третьего срока тридцать лет назад и выяснением «с пристрастием» у проводницы является ли велосипед ручной кладью и нужно ли оплачивать его провоз в электричке. Впоследствии некоторые участники поездки вспоминали об этой части маршрута как о самой приятной.

Красный Лиман встретил нас неярким солнышком и бодрящей прохладой (оказалось, +14°С на велокомпе). По ходу выяснилось, что у Виталика спустило переднее колесо и не работает велокомпьютер. Постукивание пальцем по экрану, магические пассы и заклинания с волшебным словом «мать…» батарейку не заменили. С колесом оказалось проще – ремкомплект, привычные движения и через 15 минут колесо уже стояло на своем месте, готовое нести хозяина куда угодно. При этом Виталя умудрился накачать это колесо чужими руками, предлагая всем опробовать чудесный насос. Пока шел ремонт предприимчивый Серега уже мотнулся по ближайшим ларькам, что подвигло и остальных уделить внимание горячим пирожкам и кофе.



Время на часах 8 утра. Вот наконец и в путь. Оказалось, что и в Лимане у дружковчан есть свои традиции. Я называю это «поменять рыбкам воду», хотя количество вариантов названия этой процедуры безгранично. Главное – делать это в определенном месте, дружно и весело. Такая себе «групповуха». Можно сказать, примета удачной покатухи.



И вот под колесами уже убегают назад первые километры маршрута. Темп поначалу оказался неслабым, 25-30 км/час. Перед Дробышево спешились на пять минут снять с себя верхний слой, так как первичный разогрев прошел нормально, а закипать никому не хочется. Правда, температура по-прежнему не баловала – все те же +14°С. Дробышево, Яровую, Святогорск пролетели в том же темпе, хотя я лично остановился бы поклацать фотиком в некоторых местах.



В Святогорске задержались у Сарепты. «Самураи» зарядились бананами, солнышко наконец-то не только посветило, но и пригрело: +18°С.
Первая большая остановка планировалась в Студенке и наши «кони» несли нас туда по мере сил хозяев. Местное «джакузи» в видоискателе фотика выглядело вполне симпатично, но купаться почему-то никто не спешил.



Поехали к сероводородному источнику. Очередное святое место. Кстати, не в обиду верующим, кто-нибудь обращал внимание на такое: как только родник, так почти всегда святая вода, обставленная крестами, иконами и прочим антуражем? Студенок, Никаноровка, Камышеваха и т.д. и т.п. Но тут действительно, источник необычный. Наши «самураи» освятились, совершив омовение, поднабрались бодрости, а потом и калорий перед дальним броском по грунтовкам. тем более, что солнышко добавило градусов до +24°С! Возле источника спешились примерно в 10-30 утра.



Двинулись дальше в начале двенадцатого. Еще раз задержались у «джакузи», и тут свершилось: Виталя таки решился окунуться и сделал это!!! COOL!!! (в прямом и переносном смысле)



Вскоре покатили дальше. Проехали девушку с водой (тавтология «девушке с веслом»). Просится аналогия с известным «писающим мальчиком», хотя воду в Студенке вином или пивом не заменяют даже раз в году. Может, оно и к лучшему? И, хотя девушка из мела вряд ли простоит 400 лет, как тот мальчик, на наш век ее хватит.
После Яремовки дорога стала грунтовой и поползла в гору. Это заметно поубавило темп, а ближе к вершине подъема некоторые спешились – плотный завтрак дал о себе знать. Первый отрезок грунтовки оказался далеко не самым плохим с точки зрения качества дороги. Прошедший дождь ее заметно промочил, но сильный, порывистый ветер высушил верхний слой дороги настолько, чтобы он не цеплялся на колеса. Достопримечательность отрезка – маленькая долина (или большой овраг?), на южном склоне которого раскинулся виноградник площадью, думаю, в несколько гектар. Любопытно было бы попробовать вино местной лозы…

Прикріплення: 6310143.jpg (100.3 Kb) · 8692676.jpg (110.4 Kb) · 0920336.jpg (121.5 Kb) · 5485243.jpg (118.6 Kb) · 0713143.jpg (128.2 Kb) · 7252337.jpg (139.1 Kb) · 8535454.jpg (114.1 Kb) · 3125374.jpg (142.8 Kb) · 0839424.jpg (91.1 Kb) · 5767759.jpg (108.3 Kb)


Повідомлення відредагував andy - Неділя, 23.09.2012, 13:26
 
andyДата: Неділя, 23.09.2012, 07:36 | Повідомлення # 2
Майор
Група: Пользователи
Повідомлень: 115
Нагороди: 0
Репутація: 1
Статус: Десь пішов
До трассы Харьков-Ростов докатили без проблем. Отдельные пятна грязи и коровьих какашек на велах у некоторых не в счет.Триста метров нормального асфальта были как праздник между двумя отрезками грунтовки, причем следующий кусок маршрута оказался заметно грязнее предыдущего. Ехали по полевой дороге, вдоль посадки. Дорога проветрилась так себе, колеса не тонули, но податливость грунта чувствовалась. На открытых участках порывы ветра просто сбивали с колеи. Все это, а в особенности лужи на всю ширину дороги, заметно замедлили продвижение. Средний темп 10-15 км/час.
В Долгеньком нас повеселил местный абориген из племени «алкач» с бутылкой «огненной воды» подмышкой. Первым делом он гостеприимно предложил нам разделить с ним радость нашего прибытия и отметить это событие. На его вопрос, мол, откуда и куда, Серега (или Виталя?) на полном серьезе ответил, что мы из Донецка и катим в направлении на Донецк же. Когда до сознания аборигена дошло сказанное, на него напал столбняк, и уезжая дальше, я слышал отдельные слова типа «Святогорск», «Красный Лиман»….в смысле «куда вас несет по бездорожью в такую даль». Жаль, не сфоткал его.
Раздолбаный вдребезги асфальт Долгенького сменился очередным отрезком влажной грунтовки с поблескивающими издали большими лужами. Далее на выбор – либо едешь через лужу на веле и он весь в грязи, либо тащишь его на себе и в грязи туфли. Иногда лужи удавалось объезжать по траве рядом. Хорошо, что лужи встречались нечасто и больших неприятностей не доставили. Временами в небе над головой собирались черные тучи, и подленькие мысли в голове «неужели накроет дождь?» уходили по мере порывов ветра, который проносил все мимо. В итоге, увлекшись дорогой, пропустили нужный поворот( возле какой-то пасеки) в сторону леса и скатились в поселение под названием Курулька.



Курулька, как и прочие села в нашей местности, встретило нас полностью разрушенным асфальтом; щебнем, размытым ручьями дождевой воды и свежевыкрашенными, а также свежевымытыми тем же дождем тренажерами стадиона местной школы.

Сориентировались по карте, я включил ЖПС, определили направление и покатили в сторону линии маршрута. Курульский лес, через который собирались проехать, видели издали. Вышли на колею маршрута севернее Ивановки, и, о счастье!!!, пусть хреновый, но асфальт.
После недолгих колебаний решили в Ивановке не расслабляться, а ехать в Черкасское, где и устроить основательный привал.
В Черкасском, где многие спешились с явным облегчением, мы добавили выручки местному магазину, купив изрядное количество воды, еды и пр. Вкусить от магазинных роскошеств решили посреди площади (или что это у них?), на срубе местного колодца (кстати, заколоченного насмерть.)



Тут же вспоминается аналогичная картина в Золотом Колодце, где есть красивый антураж вокруг петровского колодца, а такой мелочи как воды в нем нет. Только немного мусора. Увы, примета нашего времени-то ли в колодцы плюем слишком часто, то ли безхозяйственность и бестолковость местной власти приводит к такому результату. Что это я все о грустном?.. Там, на срубе обнаружились две милые девчушки лет 12- 14-ти в красных кепочках. Они оказались агитаторами за КПУ, о чем намекали скомканые газетки у них в руках. На вопрос «За идею или за деньги агитируем?» девчушки только хихикали. Но фотографировались с нашими «самураями» охотно.



Очередная порция туч накатила сверху, и мы помчались дальше. Чего-то особо интересного на последнем отрезке и не было. Монастырь в Сергеевке, конечно, достоин внимания, но неспешного, посозерцать композицию. А мы прокатили мимо. Дальше опять местами влажная до грязи грунтовка, разрушенный асфальт, Краматорское море с одинокими чайками на фоне туч, в конечном итоге мы финишировали тремя группами.
В целом все удалось, все докатили до финиша, хотя и не без проблем. Маршрут оказался в 145 км по велокомпу Kristofera, но мы доезжали через Камышеваху.
Прикріплення: 4875845.jpg (104.5 Kb) · 6648315.jpg (116.2 Kb) · 0614105.jpg (89.2 Kb) · 2323326.jpg (94.2 Kb)


Повідомлення відредагував andy - Неділя, 23.09.2012, 13:14
 
andyДата: Неділя, 23.09.2012, 07:44 | Повідомлення # 3
Майор
Група: Пользователи
Повідомлень: 115
Нагороди: 0
Репутація: 1
Статус: Десь пішов
Создавал тему первый раз, не знал, что лимит 10 фоток. Не все подготовленные фотки влезли в отчет. А жаль.

Виталя, если можно, повставляй фотки по смыслу текста, там понятно куда какую. Эротические фото ставить не стал...


Повідомлення відредагував andy - Неділя, 23.09.2012, 13:20
 
GADДата: Неділя, 23.09.2012, 16:37 | Повідомлення # 4
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Дякую за змістовну працю ! Це приклад для тих хто хоче написати щось а не може через зайву сором'язливість чи не впевненість у своїх силах. )))

Я фота трохи зменшив у об'ємі і зробив як просив andy. Щоправда довелося зробити звіт в двох повідомленнях ( через ліміт фото ( 10 шт.)
 
andyДата: Неділя, 23.09.2012, 16:40 | Повідомлення # 5
Майор
Група: Пользователи
Повідомлень: 115
Нагороди: 0
Репутація: 1
Статус: Десь пішов
Очень спасибо! Впредь буду помнить о лимите.
 
GADДата: Неділя, 23.09.2012, 16:52 | Повідомлення # 6
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Перечитав звіт вже в готовій формі і вкотре , ще раз проїхався маршрутом. Багато чого згадалося і неначе знов все це побачив. Даю слово розмістити тут свій. Про еротичні фото - велика дяка від фігурантів ..... biggrin
 
GADДата: Вівторок, 25.09.2012, 22:29 | Повідомлення # 7
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Поїхати таким маршрутом вже хотілося давненько. В минулому році ми спробували зробити такий марафон , щоправда трохи іншим маршрутом. Погодні умови тоді були не такі , але це не означало що було легко. Навпроти було дуже спекотно і ми виглядали не дощику а хоча б якусь хмаринку .... На обрії вони були але сонце палило нас нещадно ...ліс зустрічав вологою духотою і хмарами комарів. Височезна трава і розпахані бід саму "зеленку" поля....

"Теплинський ліс не хоче пускати до себе"...це було як пророцтво у фільмі і воно повторюється вже вкотре наживу....і чомусь пригоди починаються саме перед самим лісом відразу після Яремовки......

Цього разу все почалось ще по дорозі додому 24 серпня , після покатухи на честь Дня незалежності. Саме тоді виникла думка а чи не спробувати знов щастя. ) Все складалося досить непогано, до того часу , коли почала втручатися погода в наші плани. Все ж таки розрахували, що після дощику вистачить дня для того щоб дороги дійшли до стану придатного для пересування. )

Звичні збори на залізничному вокзалі , веселі бесіди в дорозі ....

Висаджуємося в Красному Лимані і тут виявляється що в мене прокол переднього колеса.... несподівано але не критично..., а от з компом що не працює.... не дуже зручно. Далі ми котимо чудовим асфальтовими дорогами. І нам не заважають не вітер не спека і не холод. Щоправда доводиться пару разів зупинятися щоб скинути з себе зайвий одяг та "злити херші" ... biggrin

У Святогорську ми вирішили не зупинятися в знайомих і часто відвідуваних місцях щоб не гаяти часу ... Зупинка ( коротенька) щоб купувати собі легкий "перекус" . Щиро дякуємо Олексію за яблука - дуже смачні. Знов лісовою дорогою в напряму залізничного вокзалу , цю відстань ми просто пролетіли...перед вокзалом, вздовж невеличких гуртків людей , які продають гриби повертаємо вліво в бік Студенку.

Сонечко вже піднялося досить високо і починало вже навіть трохи припікати..асфальт тут пречудовий! Вітер не докучає, ми в тунелі з сосен - благодать.... Обабіч дороги припарковані легковушки і зграйки грибників збирають гриби прямо ось тут біля дороги не заходячи далеко в ліс. Хтось бачив гриби прямо з траси..мені не пощастило )

Зкінчився ліс ...і нормальний асфальт теж ...Студенок зустрічає нас розбитими дорогами і смердючими сміттєзвалищами , які не дуже то й великі але псують весь краєвид. Що до подивитись ...тут є на що ...ще не розвалені до кінця старі - старезні хати з очеретяними верхами і без парканів ...Така самотня і оповита пусткою зустрічає відразу на самому в'їзді. Від неї трохи вперед і направо огинаючи невеличкий сквер в якому прогулюються люди , які нагадали мені героїв комедійного серіалу ( колись популярного) - Шоу Бенні Хіла, з товстими окулярами та у безколірному одязі.

Відразу після повороту ми бачимо справа величенький ставочок , який вдалині уходить в ліс а поряд з нами є невеличкий пляж з бесідками, місточком для плигання. Але вода , яка проходить бетонним жолобом під дорогою , падає в зроблене велике бетонне коло , в якому почуваєшся як у джакузі ( в якому я ніколи не був)... далі вода спадає каскадом в нижнє коло , де менша глибина та й вода спокійніша. ....

Вирішили поки що не ризикувати і проїхатись до сірчаного джерела а вже на зворотньому шляху.... Цього разу , як на диво там не було ( ну майже ) народу, особливо протилежної статі. Ми спокійно ( хто мав бажання) прийняли природній душ і істотно зменшили свої запаси провізії влаштувавши обід. Але час вже спливав і треба було вибиратися... Повертаємося швиденько до "джакузі ".... Я із задоволенням плигнув туди і спробував отримати водяний масаж але вода з такою силою а головне з температурою обробила мене що довго там втриматися не було сил та й бажання хворіти на початку відпустки теж не було ! biggrin

Отримавши заряд енергії швиденько вдягаємось ( мокрі шорти повісив на кермо) , поправляємо амуніцію і рушаємо далі. ...Погано пам'ятаю частину дороги до мосту через річку... поряд мелькають місця , де колись я був ...перетинаємо Сіверський Донець , повертаємо направо а тоді відразу наліво і вгору ...Асфалту майже нема , все повибивало дощовою та сніговою водою ...дорога йде вузькою вулицею різко вгору..минаємо якісь хазяйство МТС ...стара техніка яка працювала ще в часи сересеру.... Справа на горі помітні споруди білі, яскраві.... а далі газова вежа.

Вітер починає прямо здувати , бо ми опиняємося серед полів а до лісу ще їхати , до того ж зустрічний вітер посилюється. Не було часу роздивитися долину , через яку були помітні бані Святогорської Лаври, якби сонце на них світило то вони б виблискували ...

...продовжу трохи згодом , бо тре вже спати..завтра знову в путь...
 
fantomДата: Четвер, 27.09.2012, 14:32 | Повідомлення # 8
Майор
Група: Пользователи
Повідомлень: 181
Нагороди: 0
Репутація: 1
Статус: Десь пішов
Чекаю на трохи згодом. Цікаво не тільки їхати,спілкуватися, дивитись на краєвиди,придбати новіх знайомих а ще, прочітати про те все попередне що я написав. Чітаеш і знов начебто їдеш з одного села в наступне, тільки уявляєш все по інакшому а ще коли написано так як вище то це вже як кіно.
 
GADДата: П`ятниця, 28.09.2012, 18:51 | Повідомлення # 9
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
...продовження...

Наступний підйом наближається як жахливе сновидіння ))) Наш ланцюжок розтягується а у тих хто їхав останніми є поважна причина для зупинки ( крім важкої їзди проти вітру biggrin ) . Ми помітили маленьку табличку зліва і вирішили зробити фото на згадку .



Далі вітер був злегка слабший через те що ліс частково гасив його силу , та й лісосмуги справа робили свою справу ..але дорога була як пластилін. Колеса не вгрузали та й нічого не прилипало до них, але через пластичність всілякий розгін гасився , через це раціональніше було їхати педалюючи часто і не швидко. Нарешті довгоочікуваний асфальт - гадав що ці тортури не скінчаться ))) Метрів 100 в бік Ізюму і ми повертаємо вліво в бік Довгенького. Йдемо під великим кутом в низ але через парусність все одно пересуваємось повільніше від очікуваного )). Знов підйом за яким вітер трохи вщухає, але на самій горі знов вмикає на повну потужність. Коли в цих місцях їхали машиною то все знаходилося інтуїтивно..а от на вєліку трохи по іншому ...



Маленька передишка не встигли скористатися толком мапою , як з'являється місцевий абориген ( вибачте за тавтологію) як джин з пляшки і пропонує таки ту ж пляшку на честь якогось свята. Я так розумію що привід був простий - або неділя або наступний понеділок.

Поїхали по вулиці в напрямку лісу, який темною плямою почав нависати прямо за будинками, чомусь здалося ( а штурманом був я) що потрібно перейти вправо на паралельну вулицю. Зробити це було досить проблематично, по дорозі до неї паралельно вулицям простягнувся величезний рівчак ( городи як в Криму), а рухатися довелося по козиним стежкам - круто вниз , а тоді таким самим чином - вгору. )

Бажання скоріш натрапити на дорогу завадило нам роздивитися навкруги і ми проминули на швидкості великий комплекс де поховано більше 3 000 бійців з часів минулої війни. Краєм ока я помітив свіжі земляні горбки серед яких паслися кози і привернули увагу справжні каски тих часів, які там і лежали. Тут ховають знайдених бійців .... Світла їм пам'ять...



Виїхавши з Довгенького , дійшли висновку що "блуканули" таки і зробили декілька невірних рухів. Ми не вийшли прямо на край лісу вздовж якого було прокладено маршрут. Щоб не повертатися ( метрів 700) вирішили йти паралельно нитки маршруту і зробити згодом вліво поворот щоб потрапити туди де планували бути ))

Все ж таки, якимсь чином цей ліс нас не хоче пускати до себе ) ... а тим часом в мене на кермі вже майже висохли шорти після купання )))). І це було ще одним ключовим моментом ..... Я зупинився щоб скласти в наплічник речі і впорядкувати взагалі амуніцію. В цей час хлопці проминули місце повороту наліво, в бік все того ж злощасного лісу в який ми ніяк не могли потрапити ) Їх відриву було достатньо для того, щоб досягнути поперечної лісосмуги і втратити мене з поля зору, а після цього шлях пішов рівним накатом до низу і вони покотили дуже швидко.... Чому я в той час не скористався телефоном...загадка... чи то таємні сили що не пускають нас туди, чи мої особисті побоювання про те ,що чекає нас в тому лісі , який стан дороги лісової ... ? Що доведеться зустріти на шляху ..великі , глибокі калюжі , які можна подолати в обхід... чи суцільна мішанина в лісі ( коли він обступає темними стінами з двох боків ( а така ділянка там є приблизно з кілометр довжиною, щоправда на при кінці , на самому виході з лісу)..та ще й в низині ........ Хто знає.... Коли з'ясувалася моя відсутність , наш караван від'їхав досить далеко , щоб повертатися ...та й суцільний настрій дістатися певної дороги з асфальтом ( коли над головою нависають важкі хмари, які простягнулися фронтом від обрію до обрію) мабуть вже переважав натхнення і цікавість розвідників... smile

Ми не стали довго розмірковувати і вирішили йти найбільш коротким шляхом , який нам залишився. Швидкий спуск в Курульку , короткий привал , орієнтуємося за мапою та навігатором andy і вирушаємо далі. Вітер тепер нам в спину ( після коротенького блукання в пошуках вірного шляху, бо не завжди ширший шлях є вірним а маленька, непримітна стежка не є виходом із становища) ...крутий підйом по піщанику і знов "пластилін" який майже прилипає до коліс. Дорога йде рівниною а це значить, що сохне тут лише за рахунок вітру а не рельєфу. Ми краєм чіпляємо ліс, який залишається в нас зліва, а після виходу на твердий грунт поза спиною..... наша мета повільно віддалялася від нас.

До Іванівки залишалося не більше двох кілометрів, а до асфальту і того менше ) ...Отримали тверду опору і помчали ( як мені здалося без передиху ) в напрямі на Черкаське ( чудова українська назва smile ) ... Дорога постійно нахилялася вниз і ми за якихось 20 хвилин вже стрімко наближалися до пункту харчування )))

... Черкаське ..місцева крамничка витримує наш кавалерійський наскок з честю ))) Доводжу до відома - все що вдалося придбати свіже і смачне, продавці привітні і завжди можуть порадити і вказати на більш вигідне придбання) Місцеві дівчатка , невідомо чого там робили в центрі майданчику .... Весело лупили себе по кашкетикам звернутими в трубочки агітками комуністичної партії. Якась така розслабленість і безпечність )

Ситно перекусили ..далі все наче уві сні промайнули річку , міст... "засядька" і останній найважчий і самий нудний підйом на повний шлунок))) .... Стрімкий спуск до риб.хозів "краматорського моря" огинаємо коротшим шляхом зліва до греблі....хвилі перекочуються через бетонні конструкції як на морі.... затримуємося для фото ) ..... Далі в бік Краматорська до повороту на Привольє . По дорозі зустрічається "модерновий" вказівний знак..про філіал готелю КРАМАТОРСЬК ..))) Хто пам'ятає ? )

Далі спуск в село і кислі яблука , які я набив в кишені ( вдома дрібно порізав і змішав з медом- смакота biggrin ) Довгий затяжний підйом до Сергіївки від безнадії починаю рахувати стовби електричні - завдання скільки їх буде до траси ? ( майже вгадав) )))

Тепер швидко спускаємося в Сергіївку - дощу не передбачається вітер стихає , сонечко ..вирішуємо з Сергієм просто пройтись відпочити і зібрати все до купи )))) Якісь паломники біля церкви пропонують нам відвідати місцевий цвинтар ( перед цим спитавши що ми й яким тут чином) . Мабуть вони вважали що нам дуже цікаво побачити те місце, де поховані батьки діючого генпрокурора)))))

А яка була реакція на наше питання з метою вивідати в них де тут є хата цієї особи ))) Зовсім злякало їх бажання виразити свою неповагу з нашого боку - в який спосіб не скажу biggrin ) !!!

Коли ми знов почали рух, виявилося що ті хто поїхав вперед , повернули в бік Камишувахи.....відбитків коліс далі не було.....Дорога була страшна - засохла грязюка- знов йти пішки.... Дісталися за півтори кілометри до кар'єру...далі вже їхали до самого дому по знайомій дорозі.

...Що я ще не згадав ? ... Блискавки на ясному небі в рідких чорних хмарах...зморщена вода на ставках.... перші жовті листя .. шипшина, яка от-от дозріє ... ще чутно було цвіркунів...але такий смуток якийсь від наближення осені.....
Прикріплення: 1826040.jpg (225.7 Kb) · 3598724.jpg (157.3 Kb) · 0684955.jpg (33.4 Kb) · 4882286.jpg (57.1 Kb)
 
Форум » Велофорум » ЗВІТИ » Осенний марафон (не совсем путевые заметки новичка)
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Вверх