Неділя, 19.11.2017, 03:12
LEVEL
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гость · RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » ЖИТТЯ » Політичне » "КОМУНІКАЦІЯ"
"КОМУНІКАЦІЯ"
GADДата: Понеділок, 07.01.2013, 22:53 | Повідомлення # 1
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6434
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Не все правильно поняли лозунг КПУ "Вернем страну народу"

Лидер коммунистов уверен, что проблемы КПУ состоят в воспоминаниях о прошлом

Идя на выборы под лозунгом «Вернем страну народу!», Коммунистическая партия Украины имела в виду, что возвращать страну в народную собственность должны сами украинцы.

Об этом 4 января в эфире «5 канала» заявил председатель фракции КПУ в Верховной Раде Петр Симоненко, сообщает Цензор.НЕТ.

«Мы предложили программу, в которой есть ответы на все вопросы, которые волнуют наших граждан. И лозунг, с которым мы шли, - Вернем страну народу. И мы предложили труженикам бороться за то, чтобы страна принадлежала им. Не все это поняли. И для нас это осложняет вопрос возвращения страны народу», - заявил Симоненко.

В то же время, по его мнению, в Украине нарочито отталкивают людей от Компартии.

«Я думаю, что уникальный пример коммунистического Китая сегодня дает ответы тем, кто сомневается. В Украине отвергают людей от Компартии тем, что говорят о прошлом», - резюмировал глава КПУ.

Как сообщал НБН, ранее Петр Симоненко заявил, что украинцы одеваются и едят по сравнительно невысоким ценам исключительно благодаря коммунистическому Китаю.

Джерело: http://cenzoriv.net
 
GADДата: Понеділок, 14.01.2013, 21:20 | Повідомлення # 2
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6434
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Раді пропонують увічнити сталінізм



Депутати-комуністи Омелян Парубок та Петро Цибенко внесли на розгляд Верховної Ради «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо збереження назв вулиць пов’язаних з Великою Вітчизняною війною 1941-1945 років), який відроджує і посилює в українській топонімці сталінську міфологію.

Комуністи – люди послідовні. Якщо вже робити «навар» на ностальгії певної частини населення за радянськими часами та радянськими міфологемами, то якомога більший. Не гребуючи нічим – навіть пам’яттю про мільйони тих українців та представників інших етносів, які жили в Україні, котрі загинули під час Другої світової війни, вивертаючи цю пам’ять у своїх інтересах.

От і зараз: народні депутати Омелян Парубок та Петро Цибенко внесли на розгляд Верховної Ради законопроект №1040 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо збереження назв вулиць пов’язаних з Великою Вітчизняною війною 1941-1945 років)». У безграмотно складеній пояснювальній записці говориться, зокрема (зберігаю авторський правопис): «Ім’я кожного солдата, який загинув за свободу Батьківщини ми не маємо права забувати. Ніколи раніше в історії воєн боротьба народу у тилу не досягали такого розмаху. А тому, зберігши назви вулиць – ми зробимо крок для збереження пам’яті про героїв Великої вітчизняної війни».

Відтак законопроект пропонує доповнити другу статтю Закону України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років» від 2000 року, де перераховані основні форми увічнення пам’яті про цю війну та її героїв доповнити таким абзацом: «збереження місцевими органами самоврядування найменувань вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд названих на честь військовослужбовців, які здійснили героїчний подвиг, червоноармійців, партизан, підпільників, бойових формувань Червоної Армії та інших подій, пов’язаних з Великою Вітчизняною війною». Відповідно запропоновано змінити й закон «Про місцеве самоврядування в Україні», щоб зобов’язати місцеві органи влади не змінювати топоніми, пов’язані з цією війною.

Справа наче й благородна. Але тільки на перший погляд. Насправді ж, ідеться про те, щоб законодавчо закріпити сталінську парадигму бачення війни, сталінську воєнну міфологію, сталінську топоніміку. І на тому, щоб Україна й надалі залишалася оазою неосталінізму, зробити політичний «навар».

Адже сама назва «Велика Вітчизняна війна» – попри те, що з’явилася вона у статті сталінського пахолка, головного войовничого атеїста СРСР Ємельяна Ярославського у «Правді» 23 червня 1941 року, — належить особисто Сталіну. Ця назва сама по собі є міфологемою, особливо для українців. Не була та війна в українській ментальності «Вітчизняною»; хоча б тому, що не існує жодної талановито написаної української пісні (одна з найбільш співочих націй!) про цю війну. Є, звісно, геніальні «Степом, степом…» та «Батьку, ми ровесники з тобою…» — але це вже повоєнні та посутньо антивоєнні пісні. Натомість талановиті повстанські пісні – не рідкість; та вони про іншу війну, про війну за свободу України, а не «за Родіну, за Сталіна».

Ба більше: цей законопроект виходить з брутального поділу українців на дві категорії: «повноцінних» і «неповноцінних». Причому «неповноцінними» тут виявляються ті, хто зустрів нацистські танки вогнем ще 1 вересня 1939 року у складі Війська Польського. А от ті маршали, генерали й офіцери, котрі у тому ж вересні проводили спільні паради з нацистами і пили з ними за здоров’я двох червонопрапорних фюрерів, а пізніше в силу нападу Гітлера на свого недавнього друга й союзника (СРСР, нагадую, 28 вересня 1939 року підписав з Німеччиною Договір про дружбу й кордон, а голова радянського уряду Молотов кількома днями пізніше на весь світ назвав війну проти гітлеризму «злочинною») – це визначні герої, люди «вищого» ґатунку.

Крім того, цей законопроект у разі свого ухвалення дає змогу швиденько назвати вулиці та площі у певних регіонах іменами Сталіна та Брежнєва (чи більш дрібної публіки з того ж ряду) – а потім наполягати на незмінності цих назв, бо ж ідеться про учасників війни, генералісимуса та генерал-майора…

І, нарешті, цим законопроектом закріплюється топоніміка, пов’язана із певними військовими діячами, які особисто причетні до страхітливих речей, що потрапляють під визначення злочинів проти людства і людяності. Лише два приклади. Генерал-майор Сабуров та генерал армії Черняховський.

«НКВД СРСР повідомляє отримане від свого співробітника, котрий перебуває у тилу противника в районі Рівне, УРСР, наступне донесення: «Особовий склад 12-го батальйону Сабурова займається розгулом, пияцтвом, тероризує і грабує по-радянськи налаштоване населення, в тому числі навіть родичів своїх бійців. На мої претензії комбат Шитов і комісар обіцяють припинити цю антирадянську роботу, але діють нерішуче, намагаючись прикрити осіб, зайнятих бандитизмом. Роблю нові спроби домогтися перелому, прошу вплинути через Сабурова…»». Хто це зводить наклепи на партизанів Героя Радянського Союзу Сабурова? Це – нарком внутрішніх справ Лаврентій Павлович Берія, який 23 січня 1943 року доповідає Сталіну про безчинства, приборкати які його власний представник безсилий. Вдумайтесь: член Ставки, ледь не всемогутній «луб’янський маршал» прозоро натякає Сталіну про необхідність втрутитися…

Ось як описував події весни та літа 1943 року на Волині, де діяв Сабуров, Тарас Бульба-Боровець, командувач «Поліської Січі» та Української народної революційної армії: «Одної ночі лебедівці [так він називає вояків організованих ОУН-Бандери загонів УПА – С.Г.] карають мечем та вогнем польське село. Вдень німці з польською поліцією карають за це п’ять українських сіл. На другу ніч большевики з поляками палять за те саме ще п’ять українських сіл та дострілюють уцілілих втікачів по лісах». А ось статистика: тільки восени 1943 року, вже після спаду українсько-польського протистояння, на Волині 79 сіл спалили нацистські карателі, а 29 – червоні партизани. Якщо ж узяти до уваги співвідношення їхніх сил, то партизани у цій справі виявили значно більшу активність та заповзятість у знищенні українського населення.

А влітку 1944 року генерал-майор Олександр Сабуров очолив управління НКВД Дрогобицької області. Він був безпосереднім організатором каральних операцій проти УПА та підпілля ОУН, особисто брав участь у репресіях проти членів сімей учасників українського Руху Опору. Невдовзі, втім, його перевели на східну Україну, а потім – до Москви, начальником Головного управління МВС СРСР. З 1946 по 1958 роки числився депутатом Верховної Ради СРСР. У 1957 році Хрущов відправив його на пенсію – схоже, ще з часів війни він запам’ятав аж надто вже криваві «подвиги» цього Героя. Але ж маємо те, що маємо: вулиці Сабурова у Житомирі, Овручі, Чернігові й стольному Києві, бюст Героя в Овручі, школи його імені.

Іван Черняховський. Феноменальна кар’єра: у 1937 році – майор, командир танкового батальйону 8-ї мехбригади, у березні 1941 року – підполковник, командир 28-ї танкової дивізії у Прибалтиці. А вже влітку 1944 року Іван Черняховський – командувач 3-го Білоруського фронту, двічі Герой Радянського Союзу, генерал армії. Йому тільки 38 років. Нічого не скажеш – воєнний талант! А 18 лютого 1945 року він гине під Кенігсбергом…

Усе наче й нічого, але… «Перше вторгнення росіян у східні райони Німеччини сталося у жовтні 1944 року, коли частини Червоної армії захопили кілька прикордонних селищ. Через п‘ять днів вони були вибиті звідти, і перед очима німецьких солдатів постала страхітлива картина. Навряд хоча б один цивільний уникнув смерті від рук російських солдатів. Жінок розпинали на дверях сараїв і перекинутих возах, чи, зґвалтувавши, душили танками. Їхніх дітей також по-звірячому вбили. Сорок французьких полонених, які працювали на хуторах, були розстріляні гаданими “визволителями”. Та ж доля спіткала й кількох німецьких комуністів. Дії червоноармійців не були виявом беззмістовної жорстокості, це був методичний садизм, що не поступався діям самих нацистів». Так описує вчинки вояків Черняховського у Східній Пруссії сучасний британський історик Макс Гастінгс. Ті ж самі події схожим чином описує й російський історик Олег Плєнков: «20 жовтня 1944 року радянські війська взяли прусське село Неммерсдорф (тепер – Маяковське) і вчинили розправу над місцевими жителями… Одним із найвідоміших прикладів масових убивств мирних жителів став випадок у пригороді Кенігсберга Метгені, який у лютому 1945 року, через три тижні після здачі радянським військам, німці відбили назад. У цьому пригороді були знайдені близько 3000 трупів німецьких біженців, вбитих найбільш варварськими способам, — переважно жінок, дітей, літніх людей…» Може, сучасні історики щось перебріхують? «Усі ми знали, що німецьких дівчат можна ґвалтувати і вбивати. Це сприймалося ледь не як відвага в бою». Це написав Олександр Солженицин, який воював у Східній Пруссії і був заарештований за «антирадянщину».

Молодший колега капітана Солженицина, в майбутньому – письменник і художник Леонід Рабичев, був тоді юним лейтенантом. Він на початку 2000-х описав те, що коїли війська Черняховського, детально: «Війська наші у Східній Пруссії наздогнали громадянське населення, яке евакуювалося з Гольдапа, Інстербурга й інших міст, які залишалися німецькою армією. На возах і машинах, пішки старі, жінки, діти, великі патріархальні сім’ї повільно по всіх шляхах відходили на захід. Наші танкісти, піхотинці, артилеристи, зв’язківці наздогнали їх, поскидали у кювети обабіч шосе їхні вози з меблями, валізами, чемоданами, конями, відтіснили вбік старих та дітей і, позабувши про обов‘язок і честь і про відступаючі без бою німецькі підрозділи, тисячами накинулися на жінок і дітей. Жінки, матері та їхні дочки лежать праворуч і ліворуч уздовж шосе, і перед кожною стоїть, регочучись, орава мужиків зі спущеними штаньми. Тих, хто обливається кров‘ю і втрачає свідомість, відтягують убік, дітей, які кидаються їм на допомогу, розстрілюють. Регіт, гарчання, сміх, крик і стогони. А їхні командири, їхні майори і полковники стоять на шосе, хто посміюється, а хто і диригує – ні, радше, регулює. Це щоб усі їхні солдати без винятку взяли участь… До обрію серед гір мотлоху, перекинутих возів трупи жінок, старих і дітей…». Продовжувати не буду; але зазначу, що нацисти хоча б не ґвалтували своїх жертв у Бабиному Ярі… А далі – «цим шосе проїздив на своєму вілісі і командуючий Третім Білоруським фронтом генерал армії Черняховський…» Одне слово, знав славетний командувач, чим займаються його війська.

І мовчки (чи не мовчки, а віддавши відповідний цілком таємний наказ своїм командирам?) благословляв цей геноцид. І знову слово Максу Гастінгсу: «Коли червоноармійці оволоділи Кенігсбергом, вони перебили тисячі жителів. Жінок ґвалтували просто в родильних відділеннях лікарень. Один лікар згадує їхні крики відчаю: “Застрельте мене! Застрельте мене!” – але мучителі обирали для своїх жертв повільну смерть. Міхаель Вік, один із тих, хто вижив у цій бійні, розповідає: “Кожного зустрічного чоловіка вони вбивали, а кожну жінку – ґвалтували. Вночі звідусіль лунали крики і благання про допомогу. Вони зачиняли людей у підвалах і підпалювали будинки…” Від єврея Віка не сховався і похмурий парадокс ситуації: “Спершу нас намагалися знищити Гітлер і нацисти, тепер цим зайнялися росіяни»».

Я розумію, що комуністи України знайдуть – услід за Сталіним – аргументи для виправдання всіх цих злочинів: мовляв, то була відплата, німці самі винні тощо. А спалені українські села підтримували бандерівців. Тому нехай і Сабуров, і Черняховський, і подібні до них (а також Сталін та Брежнєв) фігурують в топоніміці України. І вулицю Комуністичну чи Ленінська чіпати не можна – адже партія вела народ до перемоги, а Ленін його надихав. Одне слово, українці мають і у ХХІ столітті жити у полоні сталінської міфології…

Джерело: http://novomoskovsk.eu
Прикріплення: 7069503.jpg(135Kb)
 
GADДата: Середа, 01.05.2013, 20:56 | Повідомлення # 3
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6434
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
"ПЄРВОМАЙ ШАГАЄТ ПО.... "



С приходом к власти Гитлера Первомай получил официальный статус и наименование «Праздник национального труда» (Вики).

Бухайте аккуратно, геноссен!




УРА ТОВАРИЩИ!



"богиня, я у ваших ног" smile



1 Травня або Вальпургієва ніч.

В цю ніч слабне межа між світами мертвих і живих. Люди розпалюють багаття, щоб відігнати мертвих і неприкаяних духів-совків, що за повір'ям блукають у ці часи посеред живих на головних майданах країни.

На світанку настає свято "першотравня" і уся комуняцька нечисть в цей день вилазить на свої брудні гуляння.

Згідно з легендою, саме ніч з 30 квітня на 1 травня відьми, дочекавшись певної години, натирають тіло чарівною маззю і, вимовивши заклинання, схоплюються верхи на мітлу, яка миттю донесе їх до місця шабашу на Майдані Незалежності.

Відьми, хихикаючи, розповідають одна одній про свої чорні справи, які вони зуміли зробити протягом року, і змовляються про нові неподобства. Тим, хто особливо відрізнився, сатана-Пєтя Сіманєнка, що очолює святкове гуляння, дає відсьорбнути хмільного зілля з кінського черепа, тих же, хто йому не догодив, стьобає батогом. Незабаром починається божевільний танець, і наступного дня на місці «танцмайданчика» можна розгледіти сліди коров'ячих і козиних копит.

Музиканти грають на кінських черепах замість скрипок, смички ж їм замінюють котячі хвости. Нарешті, присутні спалюють чорного козла, чорного бика і чорну корову, а потім в непроглядній тьмі вдаються до тілесних утіх. Після цього свято закінчене. Втомлені, але задоволені, відьми знов сідають на мітли і відправляються по будинках, де їм належить старанно виконувати роль доброчесних (або не дуже) дружин, з нетерпінням чекаючи чергової Вальпургієвої ночі, яка відбудеться рівно через рік.




Джерело: www.facebook.com
Прикріплення: 7571409.jpg(50Kb) · 5291790.jpg(28Kb) · 4732509.jpg(80Kb) · 6949685.jpg(28Kb)
 
GADДата: Четвер, 02.05.2013, 17:59 | Повідомлення # 4
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6434
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Имена в Советском Союзе

Арвиль — Армия В. И. Ленина
Артака — Артиллерийская академия
Бестрева — Берия — страж революции
Ватерпежекосма — Валентина Терешкова — первая женщина-космонавт
Вектор — Великий коммунизм торжествует
Велиор — Великая Октябрьская революция
Велира — Великий рабочий
Веор — Великая Октябрьская революция
Видлен — Великие идеи Ленина
Вилан — В. И. Ленин и Академия наук
Вилен — В. И. Ленин
Виленор — Владимир Ильич Ленин — отец революции
Вилор(а) — В. И. Ленин — организатор революции
Вилорд — В. И. Ленин — организатор рабочего движения
Вилорик — В. И. Ленин — освободитель рабочих и крестьян
Вилюр — Владимир Ильич любит Родину
Виль — В. И. Ленин
Винун — Владимир Ильич не умрет никогда
Вист — Великая историческая сила труда
Владилен — Владимир Ильич Ленин
Владлен — Владимир Ленин
Волен — Воля Ленина
Ворс — Ворошиловский стрелок
Гертруда — Героиня труда
Дазвсемир — Да здравствует всемирная революция
Даздрасен — Да здравствует седьмое ноября
Даздрасмыгда — Да здравствует смычка города и деревни
Даздраперма — Да здравствует первое мая
Далис — Да здравствуют Ленин и Сталин
Дележ — Дело Ленина живет
Динэр(а) — Дитя новой эры
Донэра — Дочь новой эры
Дотнара — Дочь трудового народа
Идлен — Идеи Ленина
Изиль — Исполняй заветы Ильича
Кид — Коммунистический идеал
Ким — Коммунистический Интернационал молодежи
Красарм — Красная армия
Кукуцаполь — Кукуруза — царица полей
Лагшмивара — Лагерь Шмидта в Арктике
Ласт — Латышский стрелок
Лапанальда — Лагерь папанинцев на льдине
Ледат — Лев Давидович Троцкий
Ледруд — Ленин — друг детей
Лелюд — Ленин любит детей
Ленар(а) — Ленинская армия
Ленгенмир — Ленин — гений мира
Ленинид — Ленинские идеи
Ленинир — Ленин и революция
Лениор — Ленин и Октябрьская революция
Ленора — Ленин — наше оружие
Лента — Ленинская трудовая армия
Лентрош — Ленин, Троцкий, Шаумян
Лес — Ленин, Сталин
Лестак — Ленин, Сталин, коммунизм
Леундеж — Ленин умер, но дело его живет
Лист — Ленин и Сталин
Лориэрик — Ленин, Октябрьская революция, индустриализация, электрификация, радиофикация и коммунизм
Луиджи(а) — Ленин умер, но идеи живы
Люблен — Люби Ленина
Марлен — Маркс, Ленин
Маэлс — Маркс, Энгельс, Ленин, Сталин
Маэнлест — Маркс, Энгельс, Ленин, Сталин
Меженда — Международный женский день
Мэлор — Маркс, Энгельс, Ленин, Октябрьская революция
Мюнд — Международный юношеский день
Нинель — Ленин (наоборот и с мягким знаком)
Нисерха — Никита Сергеевич Хрущев
Одвар — Особая Дальневосточная армия
Орлетос — Октябрьская революция, Ленин, труд — основа социализма
Папиp — Паpтийная пиpамида
Персо(в?)страт — Первый советский стратостат
Пол(ь)за — Помни ленинские заветы
Порес — Помни решение съездов
Пофистал — Победитель фашизма Иосиф Сталин
Правлен — Правда Ленина
Придеспар — Привет делегатам съезда партии
Пятвчет — Пятилетку в четыре года
Райтия — Районная типография
Ревмарк — Революционный марксизм
Pевмиpа — Революции миpовой аpмии (революция мира)
Рем — Революция мировая
Рим — Революция и мир
Роблен — Родился быть ленинцем
Pосик — Pоссийский исполнительный комитет
Рэм — Революция, Энгельс, Маркс
Силен — Cила Ленина
Стален — Сталин, Ленин
Статор — Сталин торжествует
Таклис — Тактика Ленина и Сталина
Томик — Тоpжествyют маpксизм и коммyнизм
Томил — Тоpжество Маpкса и Ленина
Тpик(ом) — Тpи «К» — комсомол, Коминтеpн, коммyнизм
Тролебузина — Троцкий, Ленин, Бухарин, Зиновьев
Тролен — Троцкий, Ленин
Урюрвкос — Ура, Юра в космосе
Фэд — Феликс Эдмyндович Дзеpжинский
Челнальдин(а) — Челюскин на льдине
Эрлен — Эра Ленина
Юралга — Юрий Алексеевич Гагарин
Ясленик — Я с Лениным и Кpyпской


Джерело: www.facebook.com
 
GADДата: Неділя, 08.09.2013, 19:39 | Повідомлення # 5
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6434
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
У разі підписання асоціації з ЄС Симоненко пригрозив розпустити партію

6.09.13

Сьогодні вранці лідер Комуністичної Партії України Петро Симоненко зробив сенсаційну заяву.



Головний комуніст України повідомив журналістам, що зараз розглядається можливість розпуску партії в зв’язку з планами влади підписати асоціацію з Європейським Союзом.

- Вчора Верховна Рада розглядала проекти, які вимагає Європейський Союз для підписання Асоціації. І це тільки початок. Так от, ці проекти йдуть в розріз з ідеологією нашої партії та наших численних виборців. Ми владу не підтримуємо. Якщо влада і далі продовжуватиме свої дії в тому ж напрямку, то ми змушені будемо вдатись до радикальних дій, аж до питання розпуску партії. Тому хай влада задумається про всіх громадян, а не про власні інтереси – заявив Петро Симоненко.

Лідер комуністів також нагадав, що Радянський Союз успішно існував за тими законами і правилами, які чомусь йдуть в розріз з законодавством і устроєм ЄС, а також висловив сильне занепокоєння з приводу того, що це надбання колишньої великої держави зараз намагаються знищити.

Як відомо на останніх виборах до Верховної Ради України КПУ набрала близько 13 відсотків голосів виборців, переважно зі Східної України та Кримської АР.


Джерело: http://reportazhyst.com/
Прикріплення: 7574339.jpg(30Kb)
 
Форум » ЖИТТЯ » Політичне » "КОМУНІКАЦІЯ"
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Вверх