Неділя, 19.11.2017, 10:56
LEVEL
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гость · RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 2 з 4«1234»
Форум » ЖИТТЯ » Політичне » Покращання, реформи та інші стабілізеци
Покращання, реформи та інші стабілізеци
GADДата: П`ятниця, 14.09.2012, 21:06 | Повідомлення # 16
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6434
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Полагодив люк - плати штраф!



Перш ніж займатися благоустроем у рідному місті - поцікавтеся, у скільки це вам обійдеться. У Дніпропетровську на тисячу сімсот гривень оштрафували чоловіка за те, що той без відома чиновників закрив кришкою відкритий каналізаційний люк та самотужки залатав дірки у асфальті навколо нього.

Джерело: http://5.ua/
 
GADДата: Понеділок, 17.09.2012, 13:12 | Повідомлення # 17
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6434
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
YES. Лидер антипатий

9-й ялтинский YES-форум уже в прошлом. Перед самым его закрытием, мы попросили украинских и зарубежных политиков, экспертов, бизнесменов и журналистов, наблюдавших за конференцией, назвать пятерку самых интересных и ярких спикеров. Фамилии украинских спикеров иногда всплывали, но в итоговой пятерке их нет. Гостей форума не впечатлила ни наша власть, ни оппозиция. Кто стал ТОП-5 9-го YES, опубликуем в ближайшем номере.

Также хотелось составить пятерку полного провала. Не вышло. Потому что 90% опрошенных называли только одну фамилию. Удивительно, но эта фамилия не на Я начинается и на Ч заканчивается. Хотя его рассказы о Геракле и гОмере достойны внимания.

Покорить вершину антирейтинга не смог и Николай Азаров, несмотря на яркое выступление. Тема его доклада - «Украина в условиях глобальных трансформаций: видение и стратегии». Премьер снова запел старую песню о «попередниках», газе, аэропортах и Евро, в какой-то момент переключившись на Крым. Азаров что-то говорил о фитонцидах, соснах, воде с йодом, о том, что в советские времена на полуострове туберкулез за 2 месяца лечили. «Здесь холодная Швеция сидит [на выступлении Азарова присутствовал Карл Бильдт, глава МИД Швеции]. У них нет таких условий. Господин Бильдт мы вас приглашаем. Я был в Стокгольме. Там +14. Смотрю все шведы в майках гуляют, у них это праздник – тепло. А в Крыму +36 и вы не почувствуете этой жары», - с запалом вещал премьер об Украине в условиях глобальных трансформаций. Гостеприимный Азаров отказался общаться с украинскими журналистами. 3 раза мы задали ему один и тот же вопрос - как он относится к тому, что его сын проводит избирательную кампанию за бюджетный счет. Азаров к этому никак не относится. Все 3 раза промчался мимо.

Но я отвлеклась от главного героя этого блога. Гераклы в Украине, крымские фитонциды в глобальном мире - ничто по сравнению с выступлением Рената Кузьмина, первого зама генпрокура. Он стал бесспорным лидером антипатий 9-го YES.

Несколько отрывков из его выступления:

«Единственный человек по вине которого экс-премьер находится за решеткой – это ее защитник, который так выстроил юридическую защиту в суде, что не предоставил своему клиенту ни одного шанса выиграть процесс». - наконец-то найдет виновный в посадке Тимошенко. Это ее адвокат.

«Мне, как прокурору, не нравятся некоторые решения судов. Там, где суды не поддерживают позицию прокуратуры». – прокуратура всегда права.

«Есть и другие суды, которые вызывают сомнения. (…) Вопрос спорный судов американских по Доминику Стросс-Кану. Он вызывает много вопросов у юристов, но тем не менее решение суда подлежит обязательному исполнению». Кузьмин своеобразно отметил присутствие на конференции экс-главы МВФ, сидевшего в первом ряду во время его выступления. Организатор YES Виктор Пинчук не дожидаясь окончания речи Кузьмина подошел к Стросс-Кану и что-то сказал. Наверное извинился за бестактность украинской прокуратуры.

«Мы намерены предъявить экс-премьеру новые обвинения. Часть материалов, которые нам необходимы, находятся в США. Я обращаюсь к представителям американского государства. Я прошу вас приложить все возможные усилия для того, чтобы представители следственной группы ГПУ имели возможность выехать в США и вместе с Федеральной прокуратурой, вместе с ФБР провели допрос людей, имеющих прямое отношение к преступлениям совершенным в Украине», - Кузьмин хочет допросить Лазаренко и Мельниченко.

Дальше немецкий журналист из Frankfurter Allgemeine Zeitung спросил Кузьмина, не уйдет ли он в отставку, если после завершения всех судебных разбирательств в Европейском суде по правам человека по делу Луценко, окончательное решение будет на стороне экс-министра МВД.

Кузьмин: «Я чувствую глубокое знание украинского законодательства и владение европейским законодательством. Было бы интересно спросить, а Вы юрист?».

Немецкий журналист: «Я думаю, Вы прекрасно знаете мою профессию. Я – журналист».

Кузьмин: «Журналистика – это профессиональный вид деятельности, очень важный и очень ответственный. И знаете, я о журналистике знаю достаточно. Мое первое образование как раз журналистское и моя мама была тележурналистом. Эту работу я хорошо знаю. Но я также хорошо знаю работу юриста и мне было бы проще изъясняться о правовых терминах и правовой тематике с юристом, а не журналистом».

Кузьмин говорил еще. Пересказывать не имеет смысла. Все и так ясно. Это была предпоследняя панель на YES и Кузьмин с невероятной легкостью, спокойствием и выдержкой вернул всех присутствующих в реальность. И в этой реальности европейской перспективой не пахнет.

Джерело: http://blogs.korrespondent.net
 
GADДата: Понеділок, 17.09.2012, 13:20 | Повідомлення # 18
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6434
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
..і в продовження попереднього...

Европейский эксперт о Кузьмине: "Он выглядел, как бандит, вел себя, как бандит и говорил, как бандит"

В конце минувшей недели в Ялте прошла IX ежегодная встреча Yalta European Strategy ("Ялтинская европейская стратегия"; YES).

Учителя рассказали, какие оценки получал Янукович
Россияне с изумлением узнали, кем был в молодости президент
Европейские политики использовали ее для переговоров с президентом Виктором Януковичем, которые, впрочем, не привели к каким-либо договоренностям. Одним из самых обсуждаемых событий в Ялте стало выступление первого заместителя Генерального прокурора Рената Кузьмина*, делится впечатлениями "Коммерсант Украина", передает Цензор.НЕТ.

Несмотря на кризис во взаимоотношениях Украины и ЕС, основателю ежегодной встречи YES Виктору Пинчуку удалось сохранить тему европейской интеграции Украины в качестве основной на форуме. В Ливадийский дворец согласился приехать комиссар ЕС по вопросам расширения и европейской политики соседства Штефан Фюле, который сразу же предупредил, что его присутствие не означает потепления в отношениях с Киевом. В пятницу на торжественном приеме по случаю открытия форума Фюле не ограничился стандартным приветствием, а прочел длинную речь с жесткой критикой в адрес Украины. Напомнив о надеждах, которые были у ЕС в 2010 году на европейский выбор украинской власти, комиссар констатировал, что сегодня об этих надеждах приходится говорить в прошедшем времени. "У меня была мечта... Я мечтал об окончании эпохи разделенной Европы. Я сейчас говорю о самом мощном инструменте европейской внешней политики - о предоставлении (Украине) перспективы присоединения (к ЕС)",- отметил Фюле.

То ли в шутку, то ли всерьез Штефан Фюле предположил, что президент Виктор Янукович просто не понимает, в чем заключаются требования ЕС о соблюдении демократических стандартов. "В 2010 году мне казалось, что наш сигнал был хорошо услышан и понят. Я говорил: "Никаких компромиссов относительно ценностей". Но, похоже, смысл потерялся при переводе. Давайте скажу еще раз. Нет компромисса по поводу ценностей! Немає компромісу щодо цінностей! - повторил он, перейдя с английского на русский, а затем и на украинский.- Честно, я даже не представляю, как это можно было перевести, если спустя два года мы не понимаем друг друга". Как рассказал информированный источник, перед отъездом в Ялту комиссар согласовал текст своего выступления с руководством Европарламента и Еврокомиссии.

Президент Украины не услышал выступления комиссара, поскольку приехал на форум YES в субботу. Тем не менее у Штефана Фюле была возможность лично передать Виктору Януковичу сказанное. График политиков предполагал их 15-минутную встречу. Президенту она была нужна как доказательство продолжающихся контактов с ЕС, а комиссару - чтобы вновь огласить перечень проблем, остановивших ЕС на пути сближения с Украиной. Вместо 15 минут они разговаривали полтора часа.

Как выяснилось, комиссар предложил расширить список участников встречи, пригласив министра иностранных дел Швеции Карла Бильдта и главу комитета ЕП по иностранным делам Элмара Брока, также приехавших в Ялту. Делегация ЕС в том же составе общалась с Януковичем в Ялте год назад, и тогда европейцы были исполнены уверенности, что президент найдет способ снять обвинения с экс-премьера Юлии Тимошенко. Однако конкретных действий со стороны Киева так и не последовало.

В этот раз переговоры завершились неудачей. "Янукович нас будто не слышал и говорил о чем-то своем",- отметил один из собеседников главы государства, пожелавший остаться неназванным. Примечательно также, что публичное выступление Виктора Януковича не было посвящено теме евроинтеграции. Президент прочел речь о роли Украины в мире в целом, а перечисляя направления экономической интеграции страны, первым упомянул восточный вектор: "Украина выстраивает модель сотрудничества с Таможенным союзом, изучает пути сотрудничества и приемлемые формы интеграции".

В субботу, когда Фюле и Брок покинули Ялту, Карл Бильдт встретился с приехавшим на форум премьер-министром Николаем Азаровым, но и эта встреча, похоже, не дала представителям ЕС повода для оптимизма. Единственным украинским чиновником, который в ходе форума заявил о необходимости решать проблемы с демократией и избирательным правосудием, оказался первый вице-премьер Валерий Хорошковский. "Хорошо, что он это сказал. Но было бы лучше, если бы это сделал президент или премьер",- подытожил Карл Бильдт обсуждение европейских перспектив Украины.

Обсуждение уголовного преследования Юлии Тимошенко стало темой отдельной панели в рамках форума YES. Организаторы до последнего момента не раскрывали имя ее ключевого участника, которым оказался первый заместитель Генерального прокурора Ренат Кузьмин. Помимо него, обсуждать судьбу экс-премьера пригласили народного депутата Инну Богословскую (Партия регионов), советника Тимошенко Григория Немырю и депутата Европарламента Марио Девида (Европейская народная партия).

Кузьмин удивил собравшихся тем, что отказался от вступительного слова, пояснив, что прокомментирует все услышанное позже. Первый заместитель генпрокурора не участвовал в дискуссии, молча наблюдая за перепалкой политиков. Юридическую позицию власти представила Богословская. Она отвергла доводы европейцев о том, что статьи 364 и 365 Уголовного кодекса о превышении должностных полномочий, по которым осуждена экс-премьер, должны быть отменены как "сталинистские". "Мы изучили европейскую практику. Такие же статьи есть в кодексах 11 стран-членов ЕС и 4 стран-кандидатов",- пояснила народный депутат. Девида это, впрочем, не убедило. "Если у нас нет общих ценностей - забудьте об ассоциации, о зоне свободной торговли, о визовом вопросе",- пригрозил депутат ЕП.

Ренат Кузьмин, как и обещал, взял слово в конце дискуссии. Формально - для того, чтобы ответить на заданные вопросы, а в действительности - чтобы выступить с заранее заготовленной десятиминутной речью. "Единственный человек, по вине которого Тимошенко находится за решеткой,- это ее защитник в суде, не давший своей подзащитной ни одного шанса остаться на свободе",- негромко, без видимых эмоций, сообщил залу Кузьмин. Немного повысил голос он лишь тогда, когда начал говорить о недопустимости заявлений Запада о том, что украинские суды политически мотивированы. "Никто не имеет права подвергать сомнению законность решения суда, а тем более в оскорбительной форме отзываться о судебной системе. А некоторые политики издеваются над Украиной, называя самыми грязными словами те святые вещи, на которых основывается государство",- заявил он.

По завершении дискуссии Ренат Кузьмин покинул форум, оставив его участников обмениваться впечатлениями, которые оказались негативными. "Это выступление стало лучшей контрпропагандой украинской власти. Он выглядел как бандит, вел себя как бандит и говорил как бандит",- возмутился старший научный сотрудник Института международной экономики Петерсона Андерс Аслунд. "Не представляю, зачем его сюда направили. Я не нашел ни одного человека, которого он убедил",- добавил бывший посол США в Украине Стивен Пайфер.

... і ще трошки...

Виступ Кузьміна в Ялті оцінили як кращу контрпропаганду української влади

Виступ першого заступника генерального прокурора Рената Кузьміна в рамках 9-ї Ялтинської щорічної зустрічі «Україна і світ: долаючи завтрашні виклики разом» 15 вересня викликав негативне враження в учасників дискусії щодо кримінального переслідування Юлії Тимошенко.

Як повідомляє газета «Коммерсанть-Украина», організатори до останнього моменту не розкривали ім'я її ключового учасника, що братиме участь в обговоренні цього питання, яким виявився Кузьмін. Крім нього, обговорювати долю екс-прем'єра запросили народного депутата Інну Богословську (Партія регіонів), радника Тимошенко Григорія Немирю і депутата Європарламенту Маріо Девіда (Європейська народна партія).

«Кузьмін здивував присутніх тим, що відмовився від вступного слова, пояснивши, що прокоментує все почуте пізніше. Перший заступник генпрокурора не брав участь у дискусії, мовчки спостерігаючи за перепалкою політиків. Юридичну позицію влади представила Богословська. Вона відкинула доводи європейців про те, що статті 364 та 365 Кримінального кодексу про перевищення посадових повноважень, за якими засуджена екс-прем'єр, повинні бути скасовані як «сталіністські», – повідомляє видання.

«Ми вивчили європейську практику. Такі ж статті є в кодексах 11 країн-членів ЄС і 4 країн-кандидатів», - пояснила народний депутат.

Депутата Європарламенту Маріо Девіда це, втім, не переконало.

«Якщо у нас немає спільних цінностей - забудьте про асоціацію, про зону вільної торгівлі, про візове питання», - пригрозив депутат ЄП.

Як зазначає видання, Кузьмін, як і обіцяв, взяв слово наприкінці дискусії.

«Формально - для того, щоб відповісти на поставлені запитання, а в дійсності - щоб виступити з заздалегідь заготовленої десятихвилинної промовою», – пише видання, додаючи, що він заявив, що «єдина людина, з вини якої Тимошенко перебуває за гратами, - це її захисник у суді, що не дав своїй підзахисній жодного шансу залишитися на волі».

Крім цього, він почав говорити про неприпустимість заяв Заходу, що українські суди політично мотивовані.

«Ніхто не має права піддавати сумніву законність рішення суду, а тим більше в образливій формі відгукуватися про судову систему. А деякі політики знущаються над Україною, називаючи найбруднішими словами ті святі речі, на яких грунтується держава», - заявив він.

Після завершення дискусії Кузьмін покинув форум, залишивши його учасників обмінюватися враженнями, які виявилися негативними, додає видання.

«Цей виступ став кращою контрпропагандою української влади. Він виглядав як бандит, вів себе як бандит і говорив як бандит», - обурився старший науковий співробітник Інституту міжнародної економіки Петерсона Андерс Аслунд.

«Не уявляю, навіщо його сюди направили. Я не знайшов жодної людини, яку б він переконав», - додав колишній посол США в Україні Стівен Пайфер.

Джерело: http://censor.net.ua, http://tyzhden.ua
 
GADДата: Понеділок, 17.09.2012, 13:22 | Повідомлення # 19
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6434
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Майор и Юля

Виталий Портников

Пленки навсегда изменили сам характер украинской политической жизни

12-я годовщина со дня исчезновения журналиста Георгия Гонгадзе совпала удивительным образом с сенсационным возвращением в информационное поле человека, с которого и начались, собственно, главные события вокруг убийства нашего коллеги - бывшего майора Николая Мельниченко.

Только теперь он обвиняет не Кучму в убийстве Гонгадзе, а Тимошенко в убийстве Щербаня - на основании все тех же пленок, которые он продолжает обещать обнародовать. И практически те же самые люди, которые 12 лет назад не сомневались в его героизме и праве произносить вердикты, сегодня не сомневаются в том, что майор действует под диктовку администрации президента Украины и дает свои показания в сговоре с нею.

Так что же изменилось - майор или время? И, может быть, именно сейчас у нас появляется возможность более реалистично посмотреть на то, что происходило 12 лет назад - сейчас, когда главные фигуры акции "Украина без Кучмы" находятся в колониях президента Януковича, а предоставлявший им информацию майор создает возможности для того, чтобы они оттуда не вышли.

Я не собираюсь быть адвокатом бывшего президента Украины - тем более что Леонид Кучма явно не нуждается в адвокатах и прекрасно решает свои проблемы сам. Я совершенно уверен, что дело Гонгадзе необходимо расследовать, используя показания главного подозреваемого в убийстве - Пукача, после своего ареста практически исчезнувшего с наших глаз. Но до тех пор, пока украинская политическая жизнь будет так или иначе вращаться вокруг "пленок Мельниченко", мы будем оставаться в тупике политических провокаций.

Если бы Юлии Тимошенко - а к ней первой обращался майор, предлагая обнародовать информацию о причастности Кучмы к убийству - сказали бы 12 лет назад, что следующим обвиненным в убийстве, пусть и другого человека, станет она сама - будущий премьер расхохоталась бы. Но, тем не менее, произошло именно это.

Что произошло в украинской политической жизни после пленок? Отставка Тимошенко с поста вице-премьера. "Украина без Кучмы". Отставка Ющенко с поста премьера. Ослабление позиций Кучмы. Появление Януковича. Столкновение сторонников Януковича и Ющенко в 2004 году и победа Ющенко. Борьба Ющенко и Тимошенко. Крах Ющенко и триумф Януковича. Осуждение Тимошенко.

А теперь давайте ответим честно на один простой вопрос - появился бы Янукович, если бы не пленки? Ослаб ли Кучма, усилились бы "донецкие"? Или Ющенко просто оставался бы главой правительства до окончания срока полномочий своего политического родителя - и потом мирно пересел бы в его кресло? Да, тогда у нас не было бы Майдана - для многих это утверждение покажется ужасным. Но не было бы и нынешнего беспросветного авторитаризма - может быть, это понравится вам больше. Не было бы имитации революции, но была бы попытка эволюции, в которой все тогда, до пленок, еще были заинтересованы.

Пленки навсегда изменили сам характер украинской политической жизни - и даже когда бывший майор перестал многими восприниматься как герой, мало что изменилось. А самое главное - ни Кучма, ни Ющенко, ни Янукович так и не ответили нам на самый естественный вопрос: что случилось с Гонгадзе? Почему его убили и кто этого хотел? Оказалось, что это последнее, в выяснении чего заинтересованы щедро пользующиеся услугами бывшего майора и его рассказами о пленках украинские политики.

Джерело: http://rus.newsru.ua
 
GADДата: Понеділок, 17.09.2012, 13:26 | Повідомлення # 20
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6434
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Держстат проти Партії регіонів: передвиборча арифметика влади суперечить офіційним цифрам

Партія регіонів змушена якось звітувати про вже виконану роботу. На біду владі саме ці дані пересічному громадянинові нескладно перевірити.

Партії регіонів варто було б здогадатися, що найпотужнішу контррекламу їй створюють не опозиційні видання і не канал TBi. Найстрашніший спростовувач всієї агітації ПР – це сайт Держстату.


Партія, яка будує

Наразі країною поширюється маленька брошурка «Результати, достойні довіри». З першої ж її сторінки читача вражають цифрами: «5 міжнародних аеропортів, 4 стадіони, 70 готелів і гостелів, а також інші об’єкти інфраструктури побудовані і реконструйовані у містах, що приймали ЄВРО-2012». Загалом будівельна галузь є улюбленою темою Партії регіонів. На сторінці ПР у Facebookна одному з банерів наведені слова прем’єр-міністра України Миколи Азарова: «У 2012 році ми нарешті вийшли на докризовий рівень розвитку будівельної галузі». В тон прем’єру лунають слова міністра інфраструктури Бориса Колєснікова: «Україна має будувати принаймні 5 млн кв. м житла на рік – це орієнтовно 100 тис. квартир економ-класу».

Бравурну риторику правлячої партії псує Держстат. Попри неймовірні обіцянки ПР, головний статистичний портал України надає сухі цифри щодо будівництва: за сім місяців від початку року його обсяги скоротилися на 6,2% проти відповідного періоду 2011-го, тоді як рік тому ті самі показники засвідчували зростання на 14,7%. Не все гаразд і з твердженням про повернення на докризовий рівень. У 2008-му Україна виконала будівельних робіт на 64,4 млрд грн, що вже тоді було на 16% менше, ніж за рік попередній. За І півріччя 2012-го обсяги будробіт сягнули лише 25,1 млрд грн, при тому, що 2008-го і нині були різні курси долара.

Але передвиборча брошурка продовжує тішити око і повідомляє, що «3000 доріг побудовано і відремонтовано за 2010–2012 роки». Однак у ній не згадано, що в Україні –169,5 тис. км доріг, з яких 165,8 тис. км мають тверде покриття. Та щоби дізнатися, яка частка з них нині потребує ремонту, достатньо просто сісти за кермо. Тож Держкомстат спростовує і ці досягнення регіоналів.

За статистикою, на «будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд» припадає лише 12,8% загального обсягу будівництва, при чому за сім місяців поточного року обсяги виконаних робіт проти минулого року знизилися на 4,5%. І знову-таки порівняння не на користь «влади, яка будує». У кризовому 2008-му робіт з «будівництва доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд» було виконано на 5,7 млрд грн, за шість місяців нинішнього року – на 3,2 млрд, при знову-таки різних курсах долара. Тобто різниця аж ніяк не суттєва.

Крім того, не все так однозначно і з «досягненнями» уряду й у галузі зведення житла. Статистика засвідчує, що кількість квартир в Україні збільшилася на 34 тис. протягом 2010 року і ще на 5 тис. – протягом 2011-го. Для порівняння, за «помаранчевого безладу» кількість житла зростала на 70–75 тис. квартир у 2007–2008 роках і на 33 тис. – у кризовому 2009-му. Мабуть, показник 2010-го можна сміливо списувати на інерцію від часів уряду Юлії Тимошенко. У який спосіб регіонали планують підвищити обсяги будівництва житла до 100 тис. квартир на рік, з минулорічних 5 тис. – реклама ПР не пояснює.

Турбота і престиж

Агітаційна брошура регіоналів, інтернет-банери та сукупність білбордів переконують: «Турбота про дітей – інвестиції в майбутнє». «Підвищення народжуваності в Україні – найбільш радісна подія за останні роки», – заявляє з білбордів прем’єр Азаров, не уточнюючи, яке зростання і протягом якого періоду він мав на увазі. За прем’єра це пояснює Держстат. Зростання, справді, є: від 497,7 тис. немовлят у 2010-му до 502,6 тис. у 2011-му. Щоправда, низьку народжуваність у 2010 році спричинили два кризові роки, коли чимало сімей через фінансову нестабільність боялися поповнення. Натомість у 2008-му народилося 510,5 тис. немовлят, 2009 року – 512,5 тис. Тож показник часів «кризи і руїни» нинішньою владою ще не досягнутий.

Реклама ПР переконує українців: «Лікар і вчитель – престижні професії». А Держстат додає, що 2011-го кількість лікарів в Україні зменшилася на 1 тис., а кількість медичних працівників загалом – на 8 тис., тобто показник сягнув рівня 2004–2005 років. Не краща ситуація й із учителями, 2010 року їхня кількість зменшилася на 7 тис. ставок, а року минулого – ще на 6 тис. Певно, не усвідомлюють вчителі з лікарями, наскільки престижна їхня професія.

З білбордів країни та брошури «Результати, достойні довіри» українців переконують: «Україна перша за якістю освіти у Східній Європі». За логікою, якщо це справді так, до українських вишів мають цілим скопищем іти студенти принаймні з країн-сусідів. Однак дещо піддає сумнівам таке твердження знову-таки Держстат. Україна не лише не збільшує кількості студентів за рахунок іноземців, а ще й своїх втрачає. Кількість навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації неухильно зменшується від часів розвалу СРСР, тож період перебування при владі регіоналів винятком не став.

У 2010 році були закриті шість технікумів і коледжів, у 2011-му – чотири, а отже, зменшилася і кількість студентів. Натомість чисельність вишів у період з 2005 по 2009 роки неухильно зростала, і на другий рік кризи, тобто 2009-й, становила 350 установ. Протягом 2010–2011 років закладів ІІІ–IVрівнів акредитації (інститути й університети) поменшало на п’ять. Кількість студентів, які навчаються у вишах, від 2005-го почала зростати, 2008-го сягнувши рекордної за роки незалежності чисельності – 2,37 млн студентів. Однак 2010-го цей показник становив уже 2,24 млн, а 2011-го – 2, 13 млн. зрештою цього року становив 1,95 млн. Не прагнуть чомусь невдячні українці здобувати «найкращу» у Східній Європі освіту.

Ефективна економіка

«Руїну подолано – стабільність досягнуто». Саме в цьому переконує населення, мабуть, найпопулярніший білборд ПР. «Урядові вдалося стабілізувати ситуацію, вдалося вивести країну на розвиток і це у непростих умовах, коли у світі продовжується фінансово-економічна криза», – проповідує у рекламі ПР прем’єр Азаров. Демонструючи показники ВВП, уряд, справді, створює ілюзію зростання економіки. Проте за такими сміливими звітами пробивається геть інша правда – щороку імпорт до України перевищує експорт. Насамперед це стосується зовнішньої торгівлі.

У 2010-му імпорт товарів перевищив експорт на $ 9,3 млрд. наступного року негативне сальдо зовнішньої торгівлі становило вже $14,2 млрд, а за І півріччя 2012-го – $7,2 млрд. Інакше кажучи, з такими показниками Україна повільно, але впевнено наближається до рівня кризового 2008 року ($18,6 млрд). Але він значно кращий за результати останнього року урядування Тимошенко (2009) – $5,7 млрд. Як називається країна, яка купує товарів дедалі більше й більше, ніж продає? Правильно, така, що «вийшла на розвиток».

«Ми вже практично відмовилися від закупівлі металоконструкцій у Росії. Все, що ми закуповували на російських заводах, зараз уже можемо виготовляти на наших підприємствах», – продовжує виголошувати прем’єр Азаров із закутків власної реальності. А що скаже з цього приводу Держстат? Що чинний прем’єр-міністр України збрехав. Торік на Росію припало $ 2,1 млрд, тобто 37% усього імпортованого металу ($5,7 млрд). З січня по червень року поточного частка Росії в металевому імпорті не те що не зменшилася, а навпаки зросла до 38,4%, сягнувши $960,2 млн (за загального імпорту $2,5 млрд). Для порівняння: 2009 року весь імпорт металу до України становив $2,7 млрд, а на Росію припадали скромні $849 млн. Як-то кажуть, висновки робіть самі.

Наводить на цікаві думки й інша обіцянка правлячої партії: «Більш як 500 000 нових робочих місць будуть створені завдяки прийнятому Закону України «Про зайнятість населення». Тут уже не знаєш, чому дивуватися. За даними Держстату, протягом двох останніх років Україні так і не вдалося вийти на докризовий рівень безробіття. У 2010-му і 2011-му кількість безробітних становила 1 млн 785 тис. і 1 млн 732 тис. осіб відповідно. Зауважимо, що це дані офіційної статистки, якщо врахувати так зване приховане безробіття, то цифра значно збільшиться.

Натомість того-таки кризового 2008-го цей показник становив 1 млн 425 тис. громадян. За «помаранчевої руїни» рівень безробіття в Україні знизився з 1,9 млн осіб 2004 року до 1,4 млн у 2007-му. За регіоналів показники навіть не наблизилися до їхніх «папєрєдніків». Показник навантаження безробітного населення на одну вакантну посаду перебуває на рівні 2002–2003 років і становить 8–9 осіб на місце. Який промисловий прорив мусить статися, щоби в країні звідкілясь узялися півмільйона робочих місць, питання, звісно, не до Держстату.

Дмитро Калинчук

Джерело: http://www.u-e-p.eu
 
GADДата: Вівторок, 18.09.2012, 21:19 | Повідомлення # 21
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6434
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Віктор Янукович пішов війною на журналістів

Зачистивши політичне поле від опозиції, Партія регіонів зосередилася на нейтралізації нового небезпечного для них середовища - журналістів.
У вівторок парламент ухвалив у першому читанні закон, яким поновлюється кримінальна відповідальність за наклеп.
Законопроект влітку цього року вніс депутат Журавський. Тоді ж на сайті Партії регіонів було оприлюднено коментар депутата Лук'янова. Він заявив, що це була особиста ініціатива несвідомого колеги, яка навіть не обговорив свої репресивні ідеї на засіданні ради фракції.
"Для Партії регіонів право журналістів на свободу висловлювання - непорушно і принципово. Особисто я, наприклад, ніколи не був прихильником посилення позиції по відношенню до ЗМІ, оскільки вважаю їх одним з найважливіших елементів демократії", - наполягав Лук'янов.
Оскільки така реакція вийшла на офіційному сайті Партії регіонів, могла виникнути ілюзія, що законопроект Журавського - просто тимчасове загострення у одного окремо взятого народного обранця.
Але словоблуддя викрилося під час голосування у вівторок - за законопроект Журавського проголосували 188 зі 195 депутатів Партії регіонів включно з тим самим Лук'яновим, який двома місяцями раніше ледь не клеймив свого колегу ганьбою.
Крім того, закон про наклеп підтримала фракція комуністів у повному складі (25 осіб) та майже в повному фракція Литвина (19 з 20 осіб). З групи Рибакова проголосував тільки Іван Плющ, з позафракційних - вихідці з блоку Тимошенко Буряк, Губський, Шепелев, Омельченко, Писаренко, Пилипенко, Осика.

Опозиція не дала жодного голосу, але і ніяк не перешкоджала ухваленню цього закону.
Отже, законом Журавського до Кримінального кодексу вноситься нова норма - стаття 145-1 "Наклеп", яка пропонує саджати журналістів у тюрму на три роки:

Розділ III. Злочини проти волі, честі та гідності особи

Стаття 145-1. Наклеп

1. Наклеп, тобто умисне поширення завідомо неправдивих відомостей, що ганьблять честь і гідність іншої особи або підривають її ділову репутацію, якщо такі дії спричинили тяжкі наслідки, -

карається штрафом в розмірі від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі до двох років.

2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене шляхом публічного демонстрування у творах або засобах масової інформації, або вчинене слідчим, прокурором чи суддею -

карається штрафом в розмірі від п’ятисот до тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.

3. Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, поєднане з обвинуваченням особи у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, -

карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.

Примітка. Тяжкими наслідками у цій статті, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, вважаються такі наслідки, які у п’ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто понад 850 гривень.

Журавський, який виконав лише технічну функцію автора законопроекту, у пояснювальній записці посилається на "передовий" досвід сусідньої держави: "У Російській Федерації прийнято закон, яким відповідальність за "наклеп" повернута із сфери адміністративних правопорушень до кримінальних злочинів".

Також у пояснювальній записці Журавський посилається на те, що "кримінальна відповідальність за "наклеп" передбачена у законодавстві багатьох європейських країн, зокрема Німеччини, Австрії, Франції, Чехії, Польщі".
Журавський забув уточнити, що в цих країнах судді не працюють хлопчиками за викликом, а в рейтингу корупції Transparency International ці держави на сто позицій вище від України (Німеччина - 14, Австрія - 16, Франція - 25, Україна - 152). І закон про наклеп в державі Януковича автоматично стане інструментом розправи над інакомисленням та переслідування журналістів.

Але "Українська правда" зацікавилася цим уточненням про "європейський досвід".
На сайті Верховної Ради, прямо на сторінці законопроекту Журавського, розміщено цікавий документ, який називається "Додаток 12.09.2012", всередині якого - "довідка щодо відповідальності за поширення неправдивих відомостей, які принижують честь, гідність і ділову репутацію особи".



Цей документ може завантажити будь-хто прямо із сайту парламенту. Ми перевірили "властивості файлу" цієї довідки та зі здивуванням побачили там знайоме буквосполучення STPU.
Усім охочим радимо переконатися в цьому просто зараз, поки цей файл не замінили на сайті парламенту з уже виправленими даними. Просто натисніть на лінк Додаток 12.09.2012 та перевірте властивості вордівського файлу, що завантажиться з веб-сторінки Верховної Ради.



Ця абравіатура - STPU - розшифровується як "секретаріат президента України". Такі "властивості файлу" стоять на комп'ютерах адміністрації президента. Наприклад, з такими самими "властивостями файлу" журналістами надходять відповіді на запит з АП.
Детально про це ми писали ще рік тому, коли так само викрили, що Банкова готувала прес-реліз стосовно показів свідків по справі Тимошенко.

Таким чином, є всі підстави стверджувати, що супроводження цього дикунського закону здійснювалося адміністрацією президента Януковича. Тому можливі спроби Банкової самоусунутися від цієї новели законодавства наперед виглядатимуть непереконливо.
Ця ситуація з посиланням на "європейський досвід" у питаннях наклепу демонструє подвійні стандарти Партії регіонів. Адже в інших випадках вона "європейський досвід" просто не помічає. Трьома днями раніше Інна Богословська на засіданні Ялтинської європейської стратегії, коли мова зайшла за справу Тимошенко, наводила протилежний аргумент - мовляв, серед країн Європи немає одностайності щодо кримінальної відповідальності за перевищення влади, тому Партія регіонів не буде голосувати за скасування цієї норми.
Можна не сумніватися, що, з огляду на одіозність закону, у довірливих розмовах з журналістами його активно почнуть критикувати представники конкуруючих таборів у Партії регіонів. Так, представники донецьких та групи "РосУкрЕнерго" будуть розповідати, що ініціатива виходить з протилежного боку.
Але факт залишається фактом - за антижурналістський закон проголосували і Рінат Ахметов, і сестра Сергія Льовочкіна, і перший заступник голови комітету зі свободи слова Олена Бондаренко, і постійний представник президента у Верховній Раді Юрій Мірошниченко.
Вони можуть безкінечно довго пояснювати, що голосування відбулося за їх відсутності, але для історії це не має жодного значення – їх руками кримінальна відповідальність для журналістів уже ухвалена у першому читанні.
За досвідом, можна прогнозувати, що регіонали в цих самих довірливих розмовах будуть травити байки, що закон проголосовано тільки в першому читанні, а до другого він не дійде.

Насправді, це саме вони казали щодо мовного закону, який тепер масово імплементують по всій державі.
Щоб не втомлювати читачів роздумами на тему, чим шкідливий цей закон, краще послатися на висновок головного науково-експертного управління Верховної Ради. Там детально все описано:
Якщо коротко - радянський Кримінальний кодекс 1960 року уже містив статтю "наклеп". Протягом підготовки нового кодексу в 2001 році вирішили виключити цей пункт з огляду на те, що "честь, гідність та репутація відносяться до предмету регулювання цивільного права", тобто відновлення справедливості має відбуватися шляхом звернення до суду, а не порушення кримінальної справи.

"У цивільному законодавстві досить детально виписано механізм захисту немайнових благ особи, а тому всі, хто вважають, що на них було зведено наклеп, можуть скористатись його положеннями для свого захисту. Таким чином, цивільне законодавство забезпечує особі достатній захист у разі поширення неправдивої інформації про неї", - ідеться у висновку парламентських юристів.
"Крім того, поняття "наклеп", "образа", як і "честь", "гідність" та "ділова репутація" мають суб'єктивний індивідуально визначений характер. Відповідно й рішення про звернення до суду в цьому випадку має приймати особа, котра зазнала негативних наслідків від поширення завідомо неправдивих, недостовірних та негативних відомостей або інформації чи від образи".

І, зрештою, повернення статті "наклеп" до Кримінального кодексу, як попереджає науково-експерте управління Ради, "призведе до порушення міжнародних зобов’язань щодо дотримання стандартів свободи слова, взятих Україною перед Радою Європи".
Своїм висновком науково-експерте управління Ради пропонує "відхилити" законопроект Журавського.
Але Партія регіонів зі своїми союзниками наплювала на цю рекомендацію. Ахметов, Льовочкіна, Бондаренко, Мірошниченко і ще 184 депутати-регіонали зробили наступний крок до знищення своєї репутації в очах цивілізованого світу. Вони дала новий поштовх для звинувачень у згортанні свободи слова. Вони продовжують закатувати країну в асфальт.

P.S. Українська правда звернулася по коментар до прес-секретаря президента Дарки Чепак щодо цього законопроекту, але на момент публікації відповіді не отримала.

Джерело: http://www.pravda.com.ua
Прикріплення: 0011394.jpg(84Kb) · 1063192.jpg(87Kb)
 
GADДата: Вівторок, 18.09.2012, 21:25 | Повідомлення # 22
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6434
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Это оккупация?

Написал эту статью неделю назад, но не опубликовал. А вот после новости РАДА ВИРІШИЛА САДЖАТИ ЖУРНАЛІСТІВ ЗА НАКЛЕП, думаю, самое время разместить.

***

Чуть больше недели назад я был на митинге в поддержку ТВі. Общался с многими хорошими и интересными людьми. И снова слышал: "Ну, эти выборы мы проиграем, а вот в 2015!..."

***

С сентября 1997 по январь 1999 года я жил в Питере. Городе с замечательными людьми и отвратительным климатом. Тогда это был город Собчака, город Старовойтовой. Сейчас это город Путина и Медведева...

Говорят, что в России никогда не было демократии. Это не так. Демократия в России была. Кривая, косая, но была. Была свободная пресса. Было центральное телевидение с разными точками зрения.

Особенно остро это чувствовалось во время кризиса 1998 года. Тогда десятки миллионов людей переключали каналы с НТВ на ОРТ, с ОРТ на РТР, а потом снова на НТВ, а потом снова на ОРТ... И получали более-менее объективную картину.

В Украине кризис в 1998 году тоже был. Но сравнивать эти два кризиса – все равно, что сравнивать сильные волны с цунами.

Экономическое волнение в Украине привело к падению курса гривны. В России (за всю не скажу, но в Питере – точно) настал локальный апокалипсис. Многие компании прекратили работу. Люди не знали когда получат зарплату и получат ли когда-либо вообще.

В непривычно пустых переходах метро ветер гонял рваные газеты. Покупатели смели из магазинов весь джентльменский набор – соль, сахар, спички, ... А потом вернулись и смели все, что оставалось.

На оптовых продуктовых рынках цены были в разы выше, чем в тех магазинах, которые еще не закрылись по причине отсутствия товара. На базарах цены выставлялись в долларах. У каждой торговки был свой курс. И этот курс скакал как мячик со смешенным центром тяжести.

Никто не знал что будет завтра.

***

Когда мне говорят: "Украина – не Россия. Демократия и выборы у нас будут всегда", я вспоминаю Питер конца девяностых.

Если бы тогда питерцу сказали, что в России выборы превратятся в формальность, то он бы рассмеялся вам в лицо.

Выборы в России были. Но пришел кризис. Кризис 1998 года напугал всех так, что частичный отказ от демократии в пользу "стабильности и порядка" показался отличным выходом.

С таким планом и пришли к Ельцину его "семейные" олигархи. И указали на некоего Владимира Путина как на того, кто обеспечит стабильность и порядок этим самым олигархам.

Ельцин согласился и прозвучало знаменитое "я устал, я ухожу".

Вот только оказалось, что частичного отказа от демократии не бывает. Она или есть, или ее нет. И некоторые "семейные" олигархи это почувствовали на себе. Один оказался в тюрьме, второму удалось сбежать в Лондон. Теперь у них тоже стабильность. И порядок.

Березовский и Ходорковский получили урок, выучив который, ничего изменить уже не могут. Поезд демократии ушел. А Путин остался.

Да, Украина пока еще не Россия. Но с каждым днем становится ею все больше.

***

Я был на митинге в поддержку ТВі. Общался с многими хорошими и интересными людьми. И снова слышал: "Ну, эти выборы мы проиграем, а вот в 2015!..."

Да, если подоходить к этим выборам как к обычным очередным, мы их проиграем. А вот в 2015... А вот в 2015 никаких выборов уже не будет. Как нет их в России, как нет их в Беларуси.

Выборы не нужны Путину. Выборы не нужны Лукашенко. Выборы не нужны Януковичу.

Выборы уже выполнили свою роль – привели к власти Путина, привели к власти Лукашенко, привели к власти Януковича. Теперь они им не нужны.

В 2002 году провластные силы набрали в сумме 18%. ЗаЕдУ набрала 11,8%, СДПУ (о) – 6,3%.

И тем не менее весной 2004 года провластной коалиции для изменения Конституции не хватило всего 6 голосов. Представьте – имея фактическую поддержку в 18%, нагнуть почти 2/3 парламента!

А сейчас одна только Партия регионов имеет рейтинг около 25%. Соберет ли она 300 голосов для пожизненных выборов Януковича в парламенте – вопрос.

Вопрос, на который знать ответ абсолютно не хочется.

***

А вот вопрос, на который мы должны сами себе дать ответ, звучит так: То, что делает Янукович и ПР – это оккупация?

Или это просто плохая власть? Или может быть хорошая?

Если это просто плохая власть, тогда можно рассуждать о выборе меньшего зла и крутить носом.

А вот если это внутрення уголовно-совковая оккупация, тогда эта власть должна оказаться за гранью хорошо/плохо. Она должна быть вообще вынесена за рамки демократического процесса. Потому что демократической не является.

Мой ответ – да, это оккупация. Поэтому потенциальные лидеры сопротивления сидят в тюрьме. Независимые телеканалы лишаются частот и выбрасываются из кабельных пакетов. Сбор налогов не сильно отличается от сбора дани. А журналистов избивают полицаи.

Людям нужно объяснять разницу между плохой властью и оккупационной.

Потому что народ может избрать антидемократов. Вот только переизбрать их уже не сможет.

Роман Шрайк

Джерело: http://blogs.pravda.com.ua
 
GADДата: Вівторок, 18.09.2012, 21:29 | Повідомлення # 23
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6434
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
"Этот законопроект дает властям возможность общаться с прессой на повышенных тонах" - Портников

Законопроект, предусматривающий уголовную ответственность за клевету, в том числе для журналистов, безусловно является фактором давления на СМИ перед выборами.Об этом в комментарии Gazeta.ua рассказал главный редактор телеканала ТВi Виталий Портников.

"Этот закон касается не только журналистов, но и граждан в целом. Просто журналисты являются наиболее уязвимыми к применению этого средневекового закона. Мы прекрасно осознаем, что его главной целью является ограничение свободы прессы. Чтобы каждый журналист, который занимается журналистским расследованием или оценкой политической деятельности, понимал, что он находится под вероятным давлением. Тут двух мнений быть не может", - подчеркнул журналист.
Отвечая на вопрос о том, почему власть пошла на такой шаг именно перед выборами, Портников отметил: "Это делается из-за того, что люди не примут те результаты выборов, которые уже фактически предусмотрены. Законопроект принят только в первом чтении, надо бороться за то, чтобы он никогда не стал реальным законом. Если он будет принят, думаю, нам следует ожидать судебных процессов над теми журналистами, которые занимаются наиболее резонансными жанрами, такими, как расследование".

Портников отметил, что в этом случае понять логику поступков власти очень трудно.
"Ее никогда до конца не предусмотришь. Перед выборами это не добавляет процентов, но предоставляет возможность общаться с прессой на повышенных тонах", - считает журналист.

Джерело: http://gazeta.ua
 
GADДата: Понеділок, 24.09.2012, 21:24 | Повідомлення # 24
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6434
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Потому что власти так хочется

За обращением в ВТО не стоит ничего, кроме желания побольше зарабатывать, ничего не меняя

Поданная Украиной в ВТО заявка о пересмотре таможенных пошлин еще не раз будет фигурировать в отчетах украинского правительства в качестве яркого примера заботы о национальных интересах, попытки защитить отечественного производителя и стремления преодолеть кризисные явления в экономике. Но на самом деле эта заявка - великолепная возможность увидеть крайний инфантилизм власти.

Она разговаривает с международным сообществом на том же языке, на котором идет разговор с собственным бизнесом. Почему в Украине такая нелепая налоговая система? Почему при открытии собственного бизнеса необходимо проходить бесчисленное количество согласований? Почему одни могут переводить миллиарды на Кипр а с других стягивают последнюю рубашку?

Потому что нашей власти так хочется.

На том же языке идет разговор с Россией. Почему Кремль должен снижать нашей стране энергетические цены после того, как украинское руководство обвинило Владимира Путина в шантаже и подписании заведомо невыгодного для Украины соглашения? Зачем Путину спасать украинскую экономику и Виктора Януковича, если он в качестве условий для уступок видит присоединение Украины к Таможенному союзу и другим контролируемым Москвой интеграционным объединениям?

Потому что нашей власти так хочется.

Для чего странам-членам ВТО идти на беспрецедентный пересмотр таможенных пошлин, если даже в самой украинской заявке нет ни упоминания о возможных размерах пересмотра, ни соответствующих компенсационных мер?

Потому что нашей власти так хочется.

За этим желанием не стоит ничего, кроме желания побольше зарабатывать, ничего не меняя в самой стране. Вместо того, чтобы задуматься как изменить отвратительный экономический климат в одной из самых коррумпированных стран современного мира, правительство Николая Азарова просто опрашивает украинских бизнесменов, сколько они могли бы заработать, если увеличить ввозную пошлину. То, что это немедленно ударит по интересам потребителя, приведет к росту цен, правительство не волнует.

Потребителю бросят очередную подачку, "витину тысячу", чтобы заткнулся. Главное - могут ли отощавшие бизнесмены заработать немного больше, чтобы можно было бы обобрать, получить еще немного денег в бюджет и разворовать его! То, что главное в развитии бизнеса - это не увеличение пошлин на ввозимые товары, а создание климата наибольшего благоприятствования для своих производителей, борьба с коррупцией, уменьшение количества налогов и проверок, власти даже в голову не приходит. Ведь тогда людей нельзя будет обирать!

Так нашей власти не хочется.

Джерело: http://rus.newsru.ua
 
GADДата: Субота, 06.10.2012, 18:11 | Повідомлення # 25
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6434
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Відкритий лист Януковичу

Генеральний директор концерну “Українська електроніка”, миколаївець Олександр Перегончук надіслав відкритого листа Януковичу. :

“Пане Президент, звертається до Вас звичайний громадянин України, що не користується жодною пільгою, або імунітетом перед іншими співвітчизниками. Приводом же для цього відкритого листа з’явилися події, що супроводжували Ваш візит у Миколаїв з нагоди святкування 75 річчя Миколаївської області.

Відверто скажу, що ніколи не був і не міг бути Вашим прихильником щодо обрання на пост Президента України, внаслідок діаметральних протиріч наших принципів життя. Ми з Вами одного покоління але, коли я працював у пустелі Кара-Кум будуючи трансляційну мережу та на Уралі віддавав свій громадянський борг захисника Держави, розпочавши рядовим та вибувши до запасу офіцером, Ви відбували свій черговий строк покарання за скоєні злочини проти своїх співвітчизників. Думаю, що і в дев’яності роки ми теж не були по один бік «барикад».

Ми маємо зовсім різні ідеології і моральні цінності, але Ви обрані народом України у законний спосіб і тому я звертаюся до Вас – пане Президент.

Пане Президент, можливо під час проїзду Миколаєвом Ви не звернули уваги на цілком пусту проїжджу частину вулиць по котрим рухався Ваш кортеж, та по кілька десятків автомашин, що юрбилися на кожній з прилеглих вулиць і котрих не випускала на головну дорогу міліція, якої вистачило на кожне перехрестя по декілька осіб? Можливо броньоване скло лімузину завадило Вам помітили масові потоки людей, багато з них з дітьми, що йшли по тротуарах пішки, тому що рух ВСЬОГО міського транспорту, на головних вулицях міста, було зупинено приблизно з 12 до 17 годин? Можливо Ви не помітили, що саме під час цього дійства полив дощ, заставши людей похилого віку, батьків з дитячими візочками зненацька, посеред дороги? Можливо Вам було б цікаво почути висловлювання на Вашу адресу бабусі – ветерана Великої Вітчизняної війни, котра дошкутильгала з палицею до зупинки тролейбуса, але так і не змогла дістатися у поліклініку на свої планові лікувальні процедури… Київське шосе і центр міста під час Вашого візиту викликали стійку асоціацію зі станом комендантської години, введеної окупаційною владою. Можливо Вам буде цікаво дізнатися, що внаслідок обурення людей, вщент було рознесено агітаційний намет Партії регіонів у одному з мікрорайонів міста.

Все це я спостерігав власними очами, коли теж йшов пішки чотири кілометри, і під час змушеної прогулянки у мене сформувалося декілька питань, відповіді, на які сподіваюся отримати особисто я та ще й декілька тисяч городян міста.

Чому, під час Ваших візитів, проводяться такі безпрецедентні заходи безпеки, яких не було навіть під час приїздів першого секретаря СРСР? Чи Ви так боїтесь народу, що Вас обрав на вищу посаду Держави? Чи не вважаєте Ви що для гаранта Конституції неприпустимо так поводитися з людьми, попираючи норми одразу декількох статей розділу ІІ і окремо статті 33 Конституції України, що гарантує свободу переміщення громадян України? Хто відповідатиме за машини «швидкої допомоги», які не змогли прибути до хворих, за зірвані зустрічі, нервові стреси похилих людей, здоров’я маленьких діток, які потрапили під дощ внаслідок вимушеної прогулянки? Чи поважаєте Ви тих людей, котрі найняли Вас охороняти їх Конституційні права і кожного дня працюють на утримання особисто Вас та всього величезного апарата Президента України, який забезпечує Вам комфортне життя? А якщо ні, то чи розумієте Ви, що будь-яка ємність має межу утримання тиску і чим більше підніметься тиск, тим більшій вибух очікує необачливого оператора?

Пане Президент. При Вас статки олігархів почали зростати небаченими темпами і в той же час знищені тисячі робочих місць підприємців. Країна все більше скочується до остаточного шматування та розподілу всіх стратегічних об’єктів державної власності між кількома наближеними до Вас «родинами», чого в таких масштабах ніколи не відбувалося.

При Вас з’явилися незрозумілі карні справи, котрі ані у народу України, ані у цивілізованого світу за кордоном не викликають жодної довіри. Це веде до ізоляції України з боку Євросоюзу та США, посилення ролі Росії у всіх сферах і галузях України і прямо загрожує її суверенітету.

Ви затвердили закон, дія котрого спрямована на поступове розмивання ролі української мови та заміни її переважно російською, що знову розхитало ледь стабілізовану ситуацію у суспільстві. І тому у мене та у мільйонів моїх співвітчизників виникає питання – чи то дії українського Президента?

Пане Президент, за роки Вашого керування країною у Вас не прибавилося симпатій серед тих, хто не голосував за Вас і значно убавилося серед Ваших прихильників, у минулому. На сьогодні, більша частина громадян України Вас не люблять і не поважають. Ваша влада тримається на безперервному посиленні репресивного режиму проти громадян України. У той час, коли кожного дня вмирають без належної медичної допомоги наші діти – закуповується додаткова поліцейська спецтехніка. За роки Вашого володарювання Україна втрачає міжнародний авторитет, а її народ перетворюється на кріпаків у олігархічних кланів. Терпіння українців довге, але не безмежне, тому пане Президент було б краще не доводити їх до того стану, коли вже не допоможуть ні паркани ні водомети, а в інтересах суспільства – піти у відставку добровільно.

Наприкінці хочу засвідчити, що я у цілком здоровому розумі, що може засвідчити багато співробітників та керівників підприємств, власноруч написав текст цього листа, без втручання і замовлення будь якої фізичної або юридичної особи, і повністю розумію можливі наслідки його публікації.

Олександр Перегончук,
генеральний директор Концерну «Українська електроніка», м. Миколаїв”

Джерело: http://svetonline.wordpress.com
 
GADДата: Субота, 13.10.2012, 17:20 | Повідомлення # 26
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6434
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Лох

Из моих детских воспоминаний: я болею, к вечеру мама приносит мне невиданное, невероятное, призывно пахнущее и очень-очень вкусное. Охотничьи сосиски. Мама — терапевт в поликлинике, вдумчивый врач. Её пациент — рабочий на колбасной фабрике, в цеху, изготавливающем колбасы для киевского партийного начальства.

Спустя несколько лет я начинаю фиксировать часть разговоров моих родителей приглушенными голосами… Так я узнаю о закрытых распределителях для высокого партийного и государственного начальства (ближний к нам — во дворе гастронома на углу Большой Житомирской и Владимирской), о пошивочных ателье, специальных сапожных мастерских, аптеке по улице Пушкинской, совершенно закрытой больнице в Феофании. Отдельная жизнь у слуг народа, эту фразу мой отец повторяет очень часто. Он, член КПСС и фронтовик, закончивший войну в поверженном Берлине, к этой особенной жизни не допущен.

Советская и партийная номенклатура всегда жила отдельно. Отдельно питалась, одевалась и обувалась. Отдельно лечилась. Умирая, отдельно, не смешиваясь с простым людом, размещалась на кладбище. В семидесятые прошлого века очередной советский «невозвращенец» Михаил Восленский издал в Германии, затем во Франции сенсационную книгу. «Номенклатура» Восленского систематизировала отрывочные знания западных советологов о реалиях жизни начальства в СССР. Там же была изложена история создания номенклатуры как правящего класса в СССР. Прежде Михаил Восленский был весьма информированным профессором истории в очень специальном Университете Лумумбы в Москве, где постигали таинства науки марксизма-ленинизма международные террористы. Был он, Восленский и членом Президиума Академии общественных наук. Знал многое и многое описал. Мы, граждане СССР, узнали о книге Восленского из передач «враждебных голосов». Глушили, конечно, но мы всё равно слышали, приспособились и к этому.

Всё это — не досужие воспоминания. Это пояснение к тому, что определяет особенности общественной и политической жизни в уже независимой Украине. Традиция, усвоенная и переданная теми, кто был частью советской номенклатуры либо стремился ею стать. Не успели в СССР, выхватили кусок пирога в независимом буржуазном государстве. И первый наш президент (впрочем, и второй), и значительная часть молодых управленцев — оттуда. Оттуда и навыки отдельной жизни, с высокими заборами. Только без прежней партийной дисциплины, жестко определявшей допустимую «отдельность». Сейчас — всё грубее, откровеннее. Принцип «мы и они» никто не скрывает. Маленькие комсомольские вожди, только начинавшие делать карьеру, нисколько не печалятся о распаде КПСС, они сумели роскошно, уверенно реализовать себя и в иных ценностях, прежде — враждебных, чуждых. И закрытые распределители им не нужны, и специальные пошивочные… Впрочем, им уже давно не нужна и больница в Феофании, к своим семейным и иным врачам они летают на самолётах. А Феофания… это так, символ нерушимости номенклатуры, не более того. Тем более, что оплачиваем её функционирование мы, рядовые налогоплательщики, обслуживаемые всё в тех же районных поликлиниках.

Слуги народа. Корты, конюшни, королевские апартаменты в гостиницах, бесхитростный бизнес, прежде называвшийся воровством из государственного бюджета. А я, наивный, так хотел свободы слова, свободы выезда и возвращения в страну. Сидел в карцерах, голодал… Зачем? Ради них? Рассуждал о правах человека, защищал слабых и гонимых. А они — приватизировали. Всё, и фабрики с заводами, и газовые трубы, и меня самого, наивного лоха, более миллиона долларов различных грантов честно использовавшего на перевод и публикацию нужных моей стране книг. Один из них, бывших комсомольских лидеров, ныне миллионер и уважаемый государственный муж, несколько лет назад сказал мне: «Всё просите чужие деньги, Семён Фишелевич? И опять — не себе. Так и жизнь ваша прошла. В карманах-то пусто. Не жалеете?»

Уже сожалею. Не о деньгах. О том, что не уехал, когда был молодым. Не смог, не захотел. Не смог оставить могилы лагерных друзей, одинокую маму Валеры Марченко, Лёлю Свитлычную. Конечно, лох.

Джерело: http://society.lb.ua
Прикріплення: 6724835.jpg(66Kb) · 8897535.jpg(49Kb)
 
GADДата: Субота, 13.10.2012, 17:22 | Повідомлення # 27
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6434
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Лох

Из моих детских воспоминаний: я болею, к вечеру мама приносит мне невиданное, невероятное, призывно пахнущее и очень-очень вкусное. Охотничьи сосиски. Мама — терапевт в поликлинике, вдумчивый врач. Её пациент — рабочий на колбасной фабрике, в цеху, изготавливающем колбасы для киевского партийного начальства.


Народу - баклажанная, номенклатуре - черная и красная

Спустя несколько лет я начинаю фиксировать часть разговоров моих родителей приглушенными голосами… Так я узнаю о закрытых распределителях для высокого партийного и государственного начальства (ближний к нам — во дворе гастронома на углу Большой Житомирской и Владимирской), о пошивочных ателье, специальных сапожных мастерских, аптеке по улице Пушкинской, совершенно закрытой больнице в Феофании. Отдельная жизнь у слуг народа, эту фразу мой отец повторяет очень часто. Он, член КПСС и фронтовик, закончивший войну в поверженном Берлине, к этой особенной жизни не допущен.

Советская и партийная номенклатура всегда жила отдельно. Отдельно питалась, одевалась и обувалась. Отдельно лечилась. Умирая, отдельно, не смешиваясь с простым людом, размещалась на кладбище. В семидесятые прошлого века очередной советский «невозвращенец» Михаил Восленский издал в Германии, затем во Франции сенсационную книгу. «Номенклатура» Восленского систематизировала отрывочные знания западных советологов о реалиях жизни начальства в СССР. Там же была изложена история создания номенклатуры как правящего класса в СССР. Прежде Михаил Восленский был весьма информированным профессором истории в очень специальном Университете Лумумбы в Москве, где постигали таинства науки марксизма-ленинизма международные террористы. Был он, Восленский и членом Президиума Академии общественных наук. Знал многое и многое описал. Мы, граждане СССР, узнали о книге Восленского из передач «враждебных голосов». Глушили, конечно, но мы всё равно слышали, приспособились и к этому.


Выходцы из советсткой партийной элиты не привыкли в чем-либо себе отказывать

Всё это — не досужие воспоминания. Это пояснение к тому, что определяет особенности общественной и политической жизни в уже независимой Украине. Традиция, усвоенная и переданная теми, кто был частью советской номенклатуры либо стремился ею стать. Не успели в СССР, выхватили кусок пирога в независимом буржуазном государстве. И первый наш президент (впрочем, и второй), и значительная часть молодых управленцев — оттуда. Оттуда и навыки отдельной жизни, с высокими заборами. Только без прежней партийной дисциплины, жестко определявшей допустимую «отдельность». Сейчас — всё грубее, откровеннее. Принцип «мы и они» никто не скрывает. Маленькие комсомольские вожди, только начинавшие делать карьеру, нисколько не печалятся о распаде КПСС, они сумели роскошно, уверенно реализовать себя и в иных ценностях, прежде — враждебных, чуждых. И закрытые распределители им не нужны, и специальные пошивочные… Впрочем, им уже давно не нужна и больница в Феофании, к своим семейным и иным врачам они летают на самолётах. А Феофания… это так, символ нерушимости номенклатуры, не более того. Тем более, что оплачиваем её функционирование мы, рядовые налогоплательщики, обслуживаемые всё в тех же районных поликлиниках.

Слуги народа. Корты, конюшни, королевские апартаменты в гостиницах, бесхитростный бизнес, прежде называвшийся воровством из государственного бюджета. А я, наивный, так хотел свободы слова, свободы выезда и возвращения в страну. Сидел в карцерах, голодал… Зачем? Ради них? Рассуждал о правах человека, защищал слабых и гонимых. А они — приватизировали. Всё, и фабрики с заводами, и газовые трубы, и меня самого, наивного лоха, более миллиона долларов различных грантов честно использовавшего на перевод и публикацию нужных моей стране книг. Один из них, бывших комсомольских лидеров, ныне миллионер и уважаемый государственный муж, несколько лет назад сказал мне: «Всё просите чужие деньги, Семён Фишелевич? И опять — не себе. Так и жизнь ваша прошла. В карманах-то пусто. Не жалеете?»

Уже сожалею. Не о деньгах. О том, что не уехал, когда был молодым. Не смог, не захотел. Не смог оставить могилы лагерных друзей, одинокую маму Валеры Марченко, Лёлю Свитлычную. Конечно, лох.

Джерело: http://society.lb.ua
Прикріплення: 0532558.jpg(66Kb) · 3371055.jpg(49Kb)
 
GADДата: Субота, 20.10.2012, 11:43 | Повідомлення # 28
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6434
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
«Регіонала» визнали найпродуктивнішим депутатом-привидом

«Регіонал» Сергій Кий виявився найпродуктивнішим депутатом привидом, який з’являвся у Раді дев’ять разів за нинішнє скликання, але зареєстрував майже 900 законопроектів, а його картка голосувала голосувала 525 разів. Про це свідчать результати «Рейтингу активності депутатів ВРУ 6-го скликання», що провели громадська організація "Прозора демократія" та інформаційне агентство "Українські новини".

«Головний парадокс – парадокс Кия: людина, яка є одним з найбільших прогульників одночасно найбільш продуктивний депутат. Це дуже одіозна Рада, можливо, найодіозніша за всі роки існування українського парламентаризму», – заявив політолог Володимир Фесенко.

Також, за результатами рейтингу, депутат фракції Партії регіонів Рінат Ахметов став найбільш злісним прогульником засідань Верховної Ради. Нанайбагатший українець відвідав лише одне з 553 засідань Ради, але його картка голосувала 527 разів.

Також одне засіданні з 553 відвідав ще один «регіонал» Олександр Лещинський, чотири – депутат від Партії регіонів Юрій Чертков.

Крім того, за результатами «Рейтингу активності депутатів ВРУ 6-го скликання», найактивнішим депутатом визнано представника НУНС Юрія Кармазіна, найдисциплінованішим – «регіонала» Михайла Чечетова, найскандальнішим – позафракційного Олега Ляшка.

Найбільшу медіа-активність виявив спікер Володимир Литвин, а Володимир Каплієнко став найбільшим «перебіжчиком» 6-го скликання.

За результатами опитування політологів і журналістів, серед скандалів і казусів найбільш значущим експерти визнали скандал, пов'язаний з прийняттям серед ночі нового Кримінально-процесуального кодексу.

Як повідомлялось, президент Віктор Янукович 14 травня підписавновий Кримінально-процесуальний кодекс, який Рада прийняла у цілому в ніч із 12 на 13 квітня.

Нагадаємо, Рінат Ахметов не бере участі у парламентських виборах-2012, а планує займатися благодійністю.

За матеріалами сайту : http://tyzhden.ua
 
GADДата: Субота, 20.10.2012, 13:18 | Повідомлення # 29
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6434
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Народ повстав проти Партії Регіонів

 
fantomДата: Вівторок, 23.10.2012, 16:28 | Повідомлення # 30
Майор
Група: Пользователи
Повідомлень: 181
Нагороди: 0
Репутація: 1
Статус: Десь пішов
Гепа,Допа,Джарти (вже помер),Пшонка та інші, не розумію як такі люди (злодії) при владі, це ми самі повинні в цьому, продаємося за гречку та за п"ять гривень.
 
Форум » ЖИТТЯ » Політичне » Покращання, реформи та інші стабілізеци
Сторінка 2 з 4«1234»
Пошук:

Вверх