Субота, 27.04.2024, 00:53
LEVEL
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гость · RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 4
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • »
Форум » ЖИТТЯ » Політичне » Покращання, реформи та інші стабілізеци
Покращання, реформи та інші стабілізеци
GADДата: Субота, 30.06.2012, 08:50 | Повідомлення # 1
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
С шапкой по кругу

Придуманный министром социальной политики Украины Сергеем Тигипко способ погашения долгов по зарплате вызвал бурную реакцию в обществе и экспертной среде.




Выступая перед николаевскими судостроителями, доведенными до отчаяния регулярными невыплатами зарплат, чиновник анонсировал готовящийся в недрах Кабмина законопроект о солидарной ответственности, согласно которому задолженность по зарплате на госпредприятиях будет погашаться из специального фонда, который составят отчисления из заработной платы работающих граждан страны. Механизм работы фонда таков. Сегодня работодатель отчисляет 36,6% заработной платы в качестве социальных взносов. Планируется эти средства перераспределить по-новому, урезать количество денег, выделяемых на другие социальные программы, сэкономив, таким образом, определенную сумму на погашение задолженности по оплате труда. Короче говоря, спасать оказавшихся в беде товарищей будут их же коллеги по несчастью.

На сегодняшний день срочно требуется более миллиарда гривен на эти нужды, долг растет с каждым днем, другого пути решения проблемы министр не видит. Эксперты резко раскритиковали эту инициативу, обвинив министра в популизме.

Лидер общественного движения «Украинский выбор» доктор юридических наук Виктор Медведчук считает, что таким образом правительство, решило подменить сам принцип организации подобных фондов и, конечно же, создать отдельную административную структуру, занимающуюся перераспределением средств: «Сегодня государство предлагает, чтобы все работающие из своего кармана оплачивали его собственную неэффективность как менеджера. Встречным может стать предложение объявить Кабмин банкротом».

Эксперты отмечают, что даже если правительству удачно поделить фонд социального страхования, проблема невыплат зарплат решена не будет. Ведь предложение премьера касается исключительно государственных предприятий. В частном секторе ситуация более сложная и запутанная. Массовые задержки и невыплаты становятся частью быта не только работников заводов, но и белых воротничков. Каждое четвертое предприятие страны задерживает, а то и вовсе не выплачивает зарплату сотрудникам.

В корпоративном секторе задолженность растет быстрее, так как здесь значительные суммы выплачиваются в конвертах. В последнее время по указке сверху бухгалтеры компаний конверты стали «зажимать». По данным президента Центра рыночных реформ, доктора экономических наук Владимира Ланового, теперь около 300 тысяч предприятий преимущественно частного сектора регулярно задерживают оплату труда своих сотрудников. Счет идет не на дни, а на месяцы, кварталы, годы, а суммы исчисляются многими миллиардами гривен.

Мы готовим сейчас законопроект, который предусматривает солидарную ответственность всех работающих по отношению к тем людям, которые попадают в такую ситуацию, – сказал Тигипко. – Скорее всего, часть средств единого социального взноса будет перераспределена из отдельных социальных фондов еще в один фонд, в котором не будет отдельно создаваться администрация, но в котором будут накапливаться средства для предприятий, на которых будет вот такая ситуация
— Сергей Тигипко


В свою очередь, предприниматели сетуют, что не могут исправно платить жалованье из-за чрезмерной налоговой нагрузки и низкой покупательной способности населения. Первое на чем приходиться экономить, - это оплата труда персонала. Бизнес уходит в тень и накапливает зарплатные долги, помимо прочего, из-за высоких социальных отчислений.

Порочный узел с каждым годом затягивается все туже. И дело не в кризисе, на который предпочитают ссылаться высокопоставленные чиновники и крупные работодатели. Проблема заключается в организации экономики в стране. Немецкий политолог Александр Рар в интервью журналу «Корреспондент» сравнивает промышленность Украины с экономикой послевоенной Германии, когда крупнейшие предприятия принадлежали одному хозяину, что позволяло тому беспрепятственно присваивать себе чуть ли не всю прибыль. Но теперь, говорит Рар, в Европе все изменилось - во главе предприятия стоит топ-менеджер, нанятый акционерным собранием и подотчетный наблюдательному совету компании.

«То есть много совершенно независимых людей следят за законностью его действий, в том числе и за выплатой зарплат, - рассказывает Рар. - У вас же, наоборот, такого контроля зачастую просто нет, профсоюзы бездействуют или коррумпированны, и хозяин может присвоить себе 90 % всей прибыли, что больше похоже на феодализм».

Украинская власть лишь охраняет устои этого феодализма, а предложение социального министра о «спасении утопающих руками самих утопающих» - лучшее тому подтверждение.

Джерело: http://blogs.lb.ua
Прикріплення: 8668581.jpg (42.1 Kb)
 
GADДата: Субота, 30.06.2012, 08:54 | Повідомлення # 2
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
ПОКРАЩЕННЯ. Україна вимирає

Нація в небезпеці, а янучари жиріють і грабують .. грабують .. . Діти гинуть від захворювань які успішно лікують на Заході, а Янукович будує вертолітні майданчики і купує світильники дорожче стану простого українця за все його трудове життя. Пенсіонери ледь животіють а Колесников з Ахметовим за добу приватизують по пів області. Папа Межигірський з сином стоматологом Сашею, ділять Україна як пиріг, а в поліклініках і лікарнях нічим надати першу допомогу, не то що б проводити лікування. Чому вимирає Україна? Про це пан Віктор Каспрук:

"Україна вимирає, і це питання сьогодні стає питанням номер один національної безпеки. Адже який сенс в існуванні держави, якщо її населення з року в рік неухильно скорочується, а його якісний склад невідворотно деградує? Чому українці в діаспорі, як правило, ніколи не бувають бідними? Але чому у себе вдома, в Україні, українцям майже нічого не належить, і вони не можуть захистити своє право розпоряджатися ресурсами своєї Батьківщини?

Той факт, котрий відзначають вітчизняні та світові дослідники, а саме – вимирання за роки незалежності українців, не дивлячись на те, що воно відбувається не в такому шаленому темпі, як і в роки Голодомору 1932-33 років (хоча за 20 років вимерло вже майже стільки ж людей), ставить перед нами непросте запитання. Як саме і з яких причин двічі протягом останніх ста років на теренах України запущені одні й ті ж самі геноцидні процеси? Наслідок яких один – вимирання української нації.

З історії відомо, що подібне знелюднення – аж до повного зникнення – притаманне ситуаціям, коли населення зіштовхується поза контекстними викликами. Викликами, котрі лежать за межами контексту існуючого стану (системи) буття народу і тому не можуть бути осмисленими і вирішеними. Принаймні в межах існуючої системи буття.

Із подібними викликами зіштовхувалися немало народів, зокрема ґуанчі Канарських островів чи індіанці Америки. Зіштовхнувшись із конкістадорами Європи, перші зникли з мапи історії, а рештки цього етносу були асимільовані, а другі – на століття залишилися відкинутими на маргінеси на власній землі. Причиною стала не стільки неспроможність до збройного опору (і ті і інші – робили це відважно та не безуспішно), скільки неспроможність жити та діяти в новому історичному контексті.

Українців загарбали не зайди-конкістадори

Проте українців, принаймні в 1991 році, начебто не загарбали зайди-конкістадори. Самі громадяни України, виїхавши до Європи, Америки чи інших країн, успішно інтегруються до сучасного світового контексту – незалежно від віку, освіти чи статі. Відтак закид, котрий можна часто почути від зарубіжних та вітчизняних дослідників, про неготовність українців до умов ринку та демократичного суспільства не витримує перевірки фактами. Позаконтекстний виклик очевидно що лежить в іншому суспільному вимірі. Вимірі, котрий окремі громадяни не можуть (а можливо – і не мусять в принципі) відслідковувати, осмислювати та відповідати в ньому на виклики.

У 1932 році комуністичний режим в СРСР, застосувавши тоталітарні важелі, створив штучний дефіцит ресурсів (аж до харчів), можливостей до самодіяльності та можливості покинути терени зони геноциду. Українці зіштовхнулися з викликом, котрий був поза контекстом будь-яких (як офіційних, так і неофіційних) стосунків «громадянин – держава». Держава, котра за визначенням покликана захищати громадян від поза контекстних викликів, сама їх продукувала. З іншого боку, виклик мав системне походження рівнів, що не входять до рівнів компетентності та життєвого контексту громадян. Нині цей прояв геноциду відомий як Голодомор 1932-33 років.

У 1991-2012 роках Українська держава, приватизована радянською номенклатурою із застосуванням усіх формальних та прихованих важелів впливу на суспільство, створила прихований, але також штучний, дефіцит ресурсів (аж до харчів), можливості до самодіяльності та можливості покинути терени зони геноциду.

Проте нині це не носить (принаймні, про людське око) такий явний та тотальний характер. Громадяни теоретично можуть покинути країну. На ділі для 90% продовжує існувати «залізна завіса».

Теоретично – в магазинах усе є. Насправді для понад 90 відсоткам громадян бракує коштів, щоб купити найнеобхідніше, і діти з незаможних родин, народжені в часи незалежності, на зріст менші і худіші від попередніх поколінь – як у часи після Другої світової війни.

Теоретично – в Україні капіталізм та демократія. У реальності – протекціонізм, корупція та відсутність ресурсів перетворили це на фарс періоду феодалізму. Тому населення України вимирає. Не так швидко, як в роки Голодомору, але надійно і впевнено – як у концтаборах СС та НКВС.

Вже сьогодні можна впевнено і цілком підставно говорити про Ресурсомор 1991-2012 років. Про геноцид, проведений номенклатурою проти власного народу. Геноцид, котрий, як і в 1932-33 роках мав цинічно-прагматичні цілі – ресурсне пограбування народу та винищення потенційних противників правлячої еліти.

«Скромність» батьків-завновників

Щоб зрозуміти причини нинішньої ситуації в Україні, варто звернутися до тих часів, коли у 1991 році вирішувалося питання незалежності. І при цьому спробувати пояснити хоча би собі – чому це у Сполучених Штатах батьки-засновники держави користуються такою величезною пошаною в американського народу, а українці батьків-засновників такої України, якою вона є сьогодні, майже не знають, а якщо й знають, то навряд чи поважають.

Подібна «скромність» очевидно має свої вагомі причини. Адже усе те, що відбулося з Україною, починаючи від самого початку відродження її незалежності, так само, як і питання – кому має належати майно і всі активи Української держави, було домовлено і проговорено ще понад 20 років тому. Бо ті, хто перебирав на себе відповідальність за унезалежнення України від Москви, прекрасно усвідомлювали, що в умовах вільної політичної і економічної конкуренції утримати владу і привласнити майно держави Україна вони просто не зможуть.

Тому і було створено для українського народу антиконкурентне середовище, за якого зберегти колишню радянську номенклатурну матрицю не складало жодних проблем. А це фактично автоматично означало, що колишня радянська комуністична номенклатура не дасть змоги українцям створити свою українську систему, а значить і замінити «русский мир», котрий домінував в Україні з часів СРСР, на «український світ».

Вже у перші часи української незалежності було вирішено батьками-засновниками (хоча краще, можливо, було б їх назвати батьками-дерибанщиками України), що у жодному разі не можна допустити, щоб в українському середовищі могли з’явитися багаті люди. Бо це було б прямою загрозою тій «Україні», яку вони вирішили будувати під свої потреби. Оскільки подібні заможні українці почали б фінансувати українську справу, а значить з’явились би партії, котрі було б створено не під потреби якогось псевдолідера, і виникав би середній клас та формувалося б громадянське суспільство.

Але стара номенклатурна комуністична аристократія не бажала втрачати кермо контролю над ситуацією, і тому дуже швидко перелицювалася на нову еліту вже незалежної Україні. Тотальна корупція, політичне розбещення і безпринципність не з’явилися в Україні самі по собі, їх було перенесено зі старої радянської дійсності і вправно прищеплено до стовбура нової Української держави.

Вимирання українців відбувається такими надшвидкими темпами, що за рівнем смертності Україна уже наближається до Сомалі. Як це взагалі могло статися на найкращих у світі чорноземах, на благодатній землі з освіченим і працьовитим народом?

Чи є головними причинами мізерна заробітна плата, низький рівень життя, важкі умови праці, кричуща соціальна нерівність в суспільстві, недоступність професійного лікування, алкоголізм, неможливість забезпечити повноцінне харчування і заробити на квартиру для тих, хто не входить, або ж не обслуговує владний режим?

На загал, алкоголізм у цьому списку лише один із інструментів для пришвидшеного усунення із життя тих, хто не вписується в реєстри «потрібних» людей, залучених для обслуговування потреб олігархату. Хоча українець «зношується» і так, не маючи можливості для фізіологічного і психологічного відновлення свого організму, змушений з усіх сил бігти за «механічним зайцем» прогнозованих негативних змін, наперед знаючи що у нього немає жодних шансів коли-небудь його взагалі наздогнати.

Ресурсомор не вдасться пересидіти нікому

За своєю ментальністю українці взагалі-то індивідуалісти. Але настає час зрозуміти, що їм по одному з катастрофічною ситуацією в Україні не справитися. Ресурсомор лише поглиблюватиметься, і може пройти іще трохи часу і вся Україна належатиме взагалі кільком особам. І якщо все відбуватиметься такими ж темпами, то перший у світі трильйонер буде проголошений саме на українській території.

Сучасний геноцид в Україні, націлений проти української нації, має цілком рукотворний і цілеспрямований характер. І відповідальними у його проведенні несуть, в першу чергу, батьки-засновники, вони ж «куратори» України. Які підсадили свого часу Леоніда Кучму до влади, щоб той заклав фундамент системи, за якої професійні навички, моральні принципи і фахова підготовка людини не мають жодного значення. Головне – це відданість антиукраїнській системі та повна сервільність, до якої сам Кучма неодноразово закликав.

«Куратори» України всі ці роки не дуже бажали публічно «світитися», але це не означає, що їх зовсім немає. Це саме вони напустили «дніпропетровську», а потім і «донецьку» орду на Київ. І для них сьогодні найголовніше завдання – це віднайти схеми, за яких би, якимось чином, вдалося легітимізувати «законно приватизовану» олігархатом і ними власність, і, головне, зробити для українців умови життя такими нестерпними, щоб потім, після незначного покращення, вони змирилися із тим, що з ними було зроблено раніше.

Нині вийшло так, що інтереси української нації абсолютно не перетинаються з інтересами Української держави, яка приватизована на користь кураторів і олігархів та їхніх приспішників. І вимирання українців ніколи не вдасться зупинити, допоки вони не стануть повноцінними хазяями своєї території, землі і ресурсів…

Джерело: http://konotop5.at.ua
 
GADДата: Четвер, 19.07.2012, 19:37 | Повідомлення # 3
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Разбитые лампочки

Виталий Портников

Партия Регионов стала настоящим объединением тех, кто хочет жить не по законам, а по понятиям и праву сильного.


Еще когда начиналось преследование телеканала TBi - тогда главной целью было лишить его эфирных частот и доступа к зрителю - я говорил в телевизионном эфире о разбитых лампочках в подъездах, о темноте, в которой так удобно убивать, грабить и насиловать.

Находившиеся в студии представители партии наших побед саркастично покачивали головами - опять журналисты пытаются помешать правосудию и подменить обычные юридические процедуры демагогией. При чем тут лампочки? При чем тут цензура? Суд все решит!

Сейчас, я думаю, даже самому далекому от политики и журналистики человеку ясно, что речь идет о тенденции уничтожения свободной прессы на украинских просторах, а борьба за эфирные частоты оказалась лишь началом просто потому, что телевидение отключают от правды первым.

Репрессии против региональных изданий, попытки расправиться с неугодными журналистами даже в интернет-изданиях, ложь, которой распространяется эта мышиная возня, слаженные действия всех силовых структур, подконтрольных президентской администрации - все это говорит о давно спланированной кампании уничтожения свободы в стране.

Партия Регионов - это не просто партия разбитых лампочек, партия воровства, разрухи, коррупции и неправды. Это - партия темноты. Именно в темноте ее генералам удобно переводить на офшорные счета украденные у украинцев миллиарды. Именно в темноте ее офицерам легче отбирать бизнес у конкурентов и "крышевать" собственные начинания. Именно в темноте ее солдатам проще насиловать и избивать.

Партия Регионов стала настоящим объединением тех, кто хочет жить не по законам, а по понятиям и праву сильного. Это - настоящий заговор криминала и коррупции против Украины. Заговор, который торжествует: неправедное формирование правительства и конституционный переворот, уничтожение судопровоизводства, репрессии против инакомыслящих, ликвидация свободного слова и стремление уничтожить слово как таковое, лишив страну ее голоса - ее языка.

Можно, конечно, притворятся наивным, делать вид, что поддерживаешь "сильных менеджеров", проваливших все, что можно и умыкнувших все, что плохо лежит - но с каждым днем такая наивность перестает выглядеть убедительной.

Да, те кто выступает против Партии Регионов, тоже не ангелы. Да, среди оппозиционеров немало конъюнктурщиков, стремящихся использовать доверие людей ради личного обогащения. И профессионалов, готовых провести реформы, среди представителей оппозиции может оказаться ненамного больше, чем среди нынешних представителей власти.

Да, среди журналистов и мы сами знаем немало таких, для которых главное - это внимание телекамер и аплодисменты зрителей и читателей, а там хоть трава не расти. Разница - исключительно в глобальных целях. Что еще нужно, чтобы понять: главная цель Партии Регионов - чтобы никакой Украины не было, а была лишь кубышка для разворовывания, возможно, даже на территории другого государства? И тот, кто поддерживает эту организацию, соглашается именно с такой зловещей программой.

Джерело : http://rus.newsru.ua
 
GADДата: Середа, 25.07.2012, 07:07 | Повідомлення # 4
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Современные рабы



1. Экономическое принуждение рабов к постоянной работе. Современный раб вынужден работать без остановки до смерти, т.к. средств, заработанных рабом за 1 месяц, хватает, чтобы оплатить жилье за 1 месяц, еду за 1 месяц и проезд за 1 месяц. Поскольку денег хватает у современного раба всегда только на 1 месяц, современный раб вынужден работать всю жизнь до смерти. Пенсия также является большой фикцией, т.к. Раб-пенсионер отдает всю пенсию за жилье и еду, и у раба-пенсионера не остается свободных денег.

2. Вторым механизмом скрытого принуждения рабов к работе является создание искусственного спроса на псевдонужные товары, которые навязываются рабу с помощью тв-рекламы, пиара, расположения товаров на определенных местах магазина. Современный раб вовлечен в бесконечную гонку за «новинками», а для этого вынужден постоянно работать.

3. Третьим скрытым механизмом экономического принуждения современных рабов является кредитная система, с «помощью» которой современные рабы все больше и больше втягиваются в кредитную историю, через механизм «ссудного процента».

С каждым днем современный раб должен все больше и больше, т.к. современный раб для того, чтобы рассчитаться с процентным кредитом, берет новый кредит, не отдав старый, создавая пирамиду долгов. Долг, постоянно висящий над современным рабом, хорошо стимулирует современного раба к работе даже за мизерную плату.

4. Четвертым механизмом заставить современных рабов работать на скрытого рабовладельца является миф о государстве. Современный раб считает, что работает на государство, но на самом деле раб работает на псевдогосударство, т.к. деньги раба поступают в карман рабовладельцев, а понятие государства используется, чтобы затуманить мозги рабов, чтобы рабы не задавали лишних вопросов типа: почему рабы работают всю жизнь и остаются всегда бедными? И почему рабы не имеют доли прибыли? И кому конкретно перечисляются деньги, выплаченные рабами в виде налогов?

5. Пятым механизмом скрытого принуждения рабов является механизм инфляции. Рост цен при отсутствии роста зарплаты раба, обеспечивает скрытое незаметное ограбление рабов. Таким образом, современный раб нищает все больше и больше.

6. Шестым скрытым механизмом заставить раба бесплатно работать: лишить раба средств на переезд и покупку недвижимости в другом городе или другой стране. Этот механизм вынуждает современных рабов работать на одном градообразующем предприятии и «терпеть» кабальные условия, т.к. других условий у рабов просто нет и убежать рабам не на что и некуда.

7. Седьмым механизмом, заставляющим раба бесплатно работать, является сокрытие информации о реальной стоимости труда раба, реальной стоимости товара, который произвел раб. И доли зарплаты раба, которую забирает рабовладелец через механизм бухгалтерского начисления, пользуясь незнанием рабов и отсутствием контроля рабов над прибавочной стоимостью, которую рабовладелец забирает себе.

8. Для того, чтобы современные рабы не требовали своей доли прибыли, не требовали отдать заработанное их отцами, дедами, прадедами, прапрадедами и т.д., является замалчивание фактов разграбления по карманам рабовладельцев ресурсов, которые были созданы многочисленными поколениями рабов на протяжении тысячелетней истории или являются природными ресурсами, принадлежащими всем.

Вы все еще считаете, что вы свободны?
Прикріплення: 4228576.jpg (158.0 Kb)
 
GADДата: Середа, 25.07.2012, 07:12 | Повідомлення # 5
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Крик душі: податкова і міліція займаються бандитизмом?!



Отримав анонімного листа від підприємців Одещини. Вони голосували за Януковича. Вірили, що він їх захистить. Уже не вірять. Бояться. За свій бізнес, за себе і своїх дітей. Пишуть, що влада, замість їхнього захисту, займається рекетом і бандитизмом. Цікаво, чи підуть вони на вибори? А я якщо підуть, то знову повірять Януковичу, який знову пообіцяє їх захищати? Адже ми з Вами знаємо, що така ситуація не лише під Одесою, а в усіх регіонах України?! Знаємо, що декриміналізація влади і люстрація правоохоронних органів - пріоритетні завдання нової влади?!
---------
Здравствуйте! Пишет Вам группа предпринимателей рынка 7-километр г.Одессы. Это наш крик души. Несколько последних месяцев на рынке процветает натуральный рэкет и бандитизм. Им занимаются сотрудники налоговой инспекции и ОБЭП Овидиопольского р-на Одесской области, прикомандированные к рынку. Действия ведутся под прикрытием фирмы «Безпека бізнеса». Начинается всё очень культурно. К вам на рабочее место приходит представитель фирмы и вежливо предлагает юридические и правовые услуги по защите вашего бизнеса “от налоговой”, оставляет визитку. У нас все документы в порядке, налоговые платежи проплачены. Все сборы тоже. Бояться нам вроде бы нечего. Вы отказываетесь. Представитель фирмы приходит ещё раз и более настойчиво предлагает свои услуги. Вы опять отказываетесь. Через некоторое время к вам врывается!!! группа людей 5-6 человек ОБЭП + налоговая. Вместе. Суют вам в лицо удостоверения и начинается хамская психологическая атака на вас. В ход идет всё вплоть до следующих выражений: - “измордуем” - “дети есть? – найти не сложно’ - “сильно умных на полях орошения находят” - “товар конфисковать – дело одного дня” Что же нам на это отвечать? Прямым текстом вам велят заключить договор с фирмой «Безпека бізнеса» и сразу «сделать оплату» прямо в ОФИСЕ НА РЫНКЕ . Стоимость следующая: контейнер – 1600 гривен в месяц! И с контейнеров требуют оплату за год вперед; торговые склады - 3200 гривен в месяц. В случае отказа – опечатывают торговое место до вашего согласия и оплаты. Когда вы заключаете договор – вам выдается наклейка «объект под охороною», которую вы должны приклеить на дверях. Все действия осуществляются при соседях, нагло, не таясь. Сначала обходили только торгующих иностранцев, потом всех подряд. И сейчас такие наклейки висят уже на сотнях торговых мест. Потом неформально общаясь вам говорят, что собирают деньги в Киев. Люди, конечно, боясь расправы, вынуждены платить и молчать. Жаловаться на всё это на месте нам абсолютно некуда. Обнародованный телефон доверия результатов не дал. Обращаться к тем, кто тебя доит?... У нас на рынке большинство голосовало за президента Януковича в надежде на наведение порядка. Президент пытается изменить ситуацию в стране. Мы слышим призывы о наведении порядка и защите малого бизнеса. Но сейчас мы вынуждены закрывать бизнес, прятаться от людей в погонах. Такие огромные поборы вместе с возросшими налогами платить уже нечем. Мы думаем, что подобные действия накануне выборов являются самодеятельностью зажравшихся местных чинуш. И это прямая провокация против действий президента. Вся эта информация абсолютно правдивая. Её легко проверить, так как об этом знают сотни людей на нашем рынке. Люди крайне возмущены, но пока бояться выступать открыто, так как в этой преступной схеме задействованы местные силовые структуры. Мы написали это письмо анонимно, потому что боимся расправы. Копии этой жалобы мы направляем в различные органы власти и в СМИ. Так же это обращение отправляем письменно. Помогите нам пожалуйста. С Уважением, группа предпринимателей.

Анатолій Гриценко
Прикріплення: 1623958.jpg (5.7 Kb)
 
GADДата: Середа, 25.07.2012, 12:21 | Повідомлення # 6
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Портников: закон "регионалов" - Дамоклов меч и предупреждение журналистам

Действующая власть делает все возможное, чтобы окончательно уничтожить свободу слова в Украине.
Об этом в интервью Gazeta.ua рассказал главный редактор канала ТВi Виталий Портников.

"Регионал" Виталий Журавский предлагает ввести уголовную ответственность и сажать журналистов на 3-5 лет за клевету и личное оскорбление публичных людей.

Будет ли это означать негласную цензуру для СМИ?
- Вы должны были убедиться, что действующая власть делает все возможное, чтобы ограничить свободу слова в Украине любыми средствами. И то, что для этого используется законодательство, в этом нет для меня ничего удивительного. Для украинской власти закон - это лишь орудие, чтобы продлить свое господство, и первым доказательством этого является ситуация, когда Верховная Рада приняла закон, по которому тендеры перед Евро-2012 позволила проводить при участии одного участника. Фактически беззаконие принимает характер законности. И потом, когда говоришь людям, что они совершают противоправные действия, они показывают тебе ряд законодательных актов и говорят, что они действуют абсолютно честно. Это как в такой оруэлловской стране (Джордж Орруэл - писатель-фантаст -ред.), где добро есть зло, зло есть добро, закон является бесправием, а бесправие выглядит, как закон. В такой ситуации, конечно, же нужно принять некоторые статьи, которые позволили бы людям, которые имеют депутатскую неприкосновенность, подавать в суд на людей, которые не имеют неприкосновенности с той целью, чтобы эти люди не распространяли информацию об их участии в уничтожении этой страны. Если этот закон будет принят, он мне будет казаться логическим продолжением шагов власти по уничтожению украинских средств массовой информации и в результате украинской государственности. Потому, что я абсолютно уверен, что в результате деятельности действующей власти, продолжение существования украинской государственности находится под большим вопросом.

Почему этот документ появился именно сейчас, перед выборами?

- Именно поэтому он появился перед выборами - это предупреждение журналистам.

Успеют ли его принять?

- Даже если они его не успеют принять, он будет как Дамоклов меч висеть над украинским журналистским сообществом, напоминая, что могут быть какие-либо санкции - если оно будет вести себя неосторожно, рука законодателя его достанет.

Автор отмечает, что он исследовал европейский опыт. Так ли это на Ваш взгляд?

- Несомненно, в европейском законодательстве есть статьи, которые не позволяют обвинять людей безосновательно, требуют ответственности как СМИ, так и людей, которые там работают. Но знаете, что еще есть в Европе? Там есть независимые суды. Все эти статьи написаны для независимого судопроизводства. А вот представьте себе, как будут действовать подобные статьи в ситуации, когда украинские суды полностью подотчетны властям, или коррумпированы. Кто выиграет, или проиграет суд? Журналист, или депутат? Журналист, или прокурор? Журналист, или президент? Таким образом, даже цивилизованные статья закона в руках власти, которая фактически уничтожила украинское судопроизводство, является лишь методом наказания, а не методом правосудия

Как можно урегулировать этот вопрос в Украине?

- В Украине нужно урегулировать не этот вопрос. Надо начинать с построения государственности. То есть государства, в котором будет независимый суд, в котором будет уважаема Конституция, а не измененная волюнтаристским решением Конституционного Суда. В которой президент будет работать в рамках полномочий, доверенных ему избирателями, а не узурпированных в результате комбинации, созданной в кабинетах его Админинстрациии и подтвержденной Конституционным Судом. В которой правительство будет формироваться в результате коалиции политических сил, которые имеют поддержку большинства населения, а не в результате перехода депутатов, имеющих бизнес-интересы, на сторону президентского меньшинства. Вот когда все это будет: независимый парламент, независимый суд, независимая правительственная коалиция, - после этого мы сможем говорить, что нам нужно урегулировать некоторые вопросы законодательства. До этого момента любые подобные предложения являются обычным кощунством и последующим попыткам людей, которые находятся при власти, а значит при потреблении потоков, которые сегодня выводятся из Украины в огромном количестве, продолжить свое существование и поставить под вопрос существование украинского государства.

Джерело: http://gazeta.ua/ru
 
GADДата: Субота, 04.08.2012, 21:43 | Повідомлення # 7
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
УГРЮМОЕ МОЛЧАНЬЕ ТЕРРИКОНОВ

...Явился на съезд в окружении 15 охранников...



Лидер ворочался в царской постели, цепляясь манжетами ночной рубашки за резные выступы ручной работы. Уже давно перевалило за полночь, но сон все не шел. Зато ощущалось какое-то смутное беспокойство и неясный страх.

Дорогие настенные часы с платиновыми гирями тихим перезвоном отмерили очередной час. Лидер недовольно хмыкнул и повернулся на другой бок. Внезапно по комнате прошелестел слабый ветерок, в котором явно слышался тихий шепот:
- Не спится?
Сердце лидера дрогнуло. Голос был ему до боли знаком.
- Грек? - недоверчиво спросил он и открыл глаза. Над ним нависала неясная фигура, будто сотканная из табачного дыма.
- Узнал, - улыбнулась фигура. Лидеру вдруг стало страшно.
- Но ты же того... - сдавленым голосом сказал он.
- Мертв, да, - фигура рассмеялась и подлетела ближе. Испуганный лидер вжался в постель.
- Не бойся, я знаю, что ты не виноват. У тебя ума не хватило бы, - прошептала фигура, - Но вот у других...
- У кого других?
- Неважно, - фигура немного подалась назад, - Я пришел к тебе, чтобы предупредить...
- О чем? - сердце лидера забилось так, будто стремилось выпрыгнуть из груди.
- Увидишь, - прошептала фигура, - к тебе прийдут три духа. Они все покажут и расскажут.
- Что покажут? О чем расскажут? - испуганно спросил лидер, срываясь на фальцет.
- Остальное додумывай сам, - рассмеялась фигура, медленно удаляясь и растворяясь в воздухе.
- Ну капец, - заключил лидер и включил настольную лампу. На часах было десять минут четвертого. На постели примерно между ног красовалось мокрое пятно.
- И прислугу звать вроде стыдно, и самому убирать вроде неправильно, - лидер задумался на несколько секунд и нажал кнопку коммуникатора...

Кортеж, растянувшийся на несколько километров, на огромной скорости мчался по безлюдным улицам Киева. Где-то вверху шумели вертолеты, в которых сидели снайперы. Периодически раздавались хлопки - это портативные зенитные установки выстреливали в воздух обманки для ракет типа "земля-земля" и "воздух-земля". Лидер испуганно вжимался в кожаное сидение бронированного мерседеса и время от времени зевал, ощущая полный упадок сил. "Хорошо бы подремать", - подумал он и закрыл глаза.
- Что, не спалось, дядя? - послышался ехидный голос. Лидер испуганно глянул по сторонам и увидел рядом с собой худого рыжего пацана в меховой шапке. В одной руке подросток держал самокрутку, а в другой - горсть семок.
- Будешь? - пацан протянул семки лидеру и криво улыбнулся.
- Но как... Как ты сюда попал? - удивился лидер и хлопнул сидящего впереди охранника по плечу.
- Не боись, не укушу, - рассмеялся пацан, - И вертухаев зазря не беспокой.
Лидер прислушался. Вокруг было тихо. Водитель и охранник сидели неподвижно, будто время застыло.
- Кто ты? - спросил лидер, поворачиваясь к пацану.
- А сам не догадался, аль шапки не признал? - пацан снял с головы шапку и повертел ее в руках, - твой первый трофей, между прочим.
- Не признал, - честно признался лидер.
- И кто за тебя, тупого, голосовал, - пацан неодобрительно покачал головой, - ладно, ты шторку, короче, отодвинь.
- Зачем? - испугался лидер.
- Да не боись. никто тебя не грохнет, зуб даю, - пацан поднял верхнюю губу и показал на криво растущий передний зуб.
Лидер робко потянул шторку и посмотрел в окошко автомобиля. Они стояли посреди стадиона. На трибунах было полно людей. На вип-лоджии начали появляться первые зрители.
- О Боже! - побледнел лидер. Картинка была ему до боли знакома.
Вдруг раздался громкий хлопок и вип-ложу охватило пламя. На трибунах началась паника, люди кричали и разбегались в разные стороны. В окно автомобиля что-то ударилось и упало на траву. Лидер осторожно приподнялся. В траве лежали дорогие часы.
- Забери меня отсюда! - взмолился лидер, поворачиваясь к пацану. И застыл от удивления.
Пацана не было. На его месте сидел солидный мужик в дорогом лоснящемся костюме. На его руке были надеты золотые песочные часы. Внутри они были заполнены каким-то металлическим порошком.
- Нравится? - мужик поднес часы к лицу Лидера, - внутри платиновая стружка, - довольным голосом сообщил он и улыбнулся.
- А где этот?.. - удивленным голосом спросил лидер.
- Шкет? По этапу пошел, нечего было шапку красть, - мужик извлек откуда-то дипломат, - давай лучше о деле поговорим, ибо, - он постучал по наручным песочным часам, - время не ждет.
- А кто ты? - спросил лидер.
- А шкет не врал, ты таки тупой. Диккенса не читал, поди.
- Кого?
- Неважно, - мужик открыл портфель и достал оттуда планшет, - четвертый айпад, и не спрашивай откуда. Слышал о ютубе?
- А что это? - пожал плечами лидер.
- Один хрен не поймешь, - мужик махнул рукой, - смотри, - он нажал на кнопку и сунул планшет под нос лидеру.
Лидер посмотрел на экран. Какая-то толпа скандировала "Банду - геть!" Слышались единичные выкрики "Шоб ты сдох!"
- Кто эти люди? - испугался лидер.
- Население. Собирательный образ. Ты не отвлекайся, - посоветовал мужик.
Камера плавно переместилась на сцену. На ней появился какой-то мужчина.
- Из-за нашего лидера я потерял работу! Теперь мне нечем кормить детей, - прокричал он в микрофон.
- Шоб он сдох! - хором ответила толпа, вскинув кулаки в воздух.
- А я причем к его работе? - удивился лидер.
- Ну а как, - мужик рассмеялся, - хотел все решать - значит, надо за все отвечать. Может и не ты виноват, а твои дети или братки. Но твоим именем все происходит.
- Каким именем? - не понял лидер.
- Мда, - мужик выключил планшет, глянул на часы и вдруг показал рукой в окно, - о, смотри!
Лидер уставился в окно. За бронированным стеклом была застывшая киевская улица.
- Куда смотреть?
- А какая, в сущности, разница, - послышался раскатистый бас. Лидер повернулся и увидел батюшку зрелых лет с огромным золотым крестом на шее и слипшейся от грязи бородой.
- Вы какой конфессии, святой отец? - спросил лидер, - А то мне под угрозой анафемы сам патриарх запретил...
- Исповедоваться будем, сын мой? - перебил его батюшка, - Али обойдемся?
- А зачем? - испугался лидер.
- А вон, - батюшка кивнул в сторону окна. Лидер обернулся.
За окном военный грузовик медленно вез закрытый гроб. Вокруг него толпились люди, на их лицах сияло счастье.
- Сдох, собака! - слышалось в толпе, и толпа отвечала радостным смехом.
Лидер испуганно открыл окно и поймал первого попавшегося прохожего за руку, - Мужик, погоди, кого везут-то?
- Да козла этого, - радостно ответил мужик, - сдох наконец!
- А куда везут-то? - лидеру внезапно стало очень страшно.
- А сожгут нахрен и пепел развеют над свалкой. Кстати, - мужик подозрительно прищурился, - ты мне кого-то очень напоминаешь.
- Все, спасибо, извини, спешу, - лидер отпустил мужика и поспешно закрыл окно, затянув его шторкой.
- Так как, надумал исповедаться? - батюшка сладко зевнул, прикрыв рот рукой.
- Я не хочу... так, - с трудом выдавил из себя лидер.
- А почему тогда ведешь себя так, будто нарываешься? - удивился батюшка. Но лидер будто не слышал:
- Я не хочу... так, - шептал он про себя с широко раскрытыми от испуга глазами.
- Ай, только время потратил зря, - с искренней досадой в голосе произнес батюшка, - А этот дурак ничего не понял.
Батюшка хлопнул в ладоши и исчез. Воздух постепенно наполнили знакомые звуки.
- Вы в порядке? - спросил охранник, обернувшись к лидеру.
- Не знаю, - честно ответил тот.
- Ну ничего, скоро будем на месте. А пока возьмите вот леденец, мне помогает, - охранник протянул лидеру мятный леденец. Лидер схватил его и зажал в руке.
- Я жить хочу, - внезапно изрек он.
- Не переживайте, - охранник улыбнулся, - Завтра же прикажу усилить охрану.
- И снайперов по периметру. И бронированную дверь в мой кабинет, - судорожно бормотал лидер, - Не достанут...
Кортеж несся по безлюдной киевской улице, словно безмолвное свидетельство затмившего разум страха, который источал вокруг себя лишенный рассудка лидер.

За матеріалом : http://durdom.in.ua
Прикріплення: 7700020.jpg (58.1 Kb)
 
GADДата: Середа, 22.08.2012, 23:12 | Повідомлення # 8
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
М- Дя! ...але ж сумно якось )

 
GADДата: Четвер, 06.09.2012, 19:15 | Повідомлення # 9
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Репортаж с петлей на шее

Виктору Януковичу не откажешь в оригинальности: рычагом его авторитаризма стал Конституционный суд

Лозунг Януковича – "услышу каждого!" – становится как никогда более актуальным и конкретным. Президент действительно может услышать каждого своего критика – и отправить его в любую из имеющихся колоний и тюрем.



Авторитарные режимы формируются с помощью различных юридических рычагов. Где-то поджигают рейхстаг и под этим предлогом расправляются с политическими противниками – так окончательно оформился режим Адольфа Гитлера. Где-то проигрывают войну и объявляют чрезвычайное положение на десятилетия – так усиливалась диктатура египетской армии вплоть до свержения Хосни Мубарака. Где-то разгоняют парламент – так из президента превратился в монарха Александр Лукашенко

Бойтесь воплощения ваших обещаний вашими оппонентами! Не обещайте того, что может погубить и вас, и вашу страну. И убедитесь, как это будет выглядеть на деле

Виктору Януковичу не откажешь в оригинальности: рычагом его авторитаризма стал Конституционный суд – и этот же орган может стать могильщиком украинской государственности как таковой. Именно Конституционный суд был использован для легитимизации противозаконного большинства в парламенте – что дало возможность раз и навсегда отказаться от диалога и переговоров с политическими противниками.
Именно Конституционный суд противоречивым толкованием позволил без парламентского одобрения вернуться к старой редакции Конституции, позволив Виктору Януковичу сосредоточить в своих руках почти монархические полномочия. Теперь Конституционный суд принимает новое решение, фактически уничтожающее парламентаризм и дающее главе государства узаконенное право на беспередел.



Лишить депутатов неприкосновенности – означает без лишних забот найти подход к каждому. Лозунг предвыборной кампании Януковича – "услышу каждого!" – становится тут как никогда более актуальным и конкретным. Президент действительно может услышать каждого своего критика – и отправить его в любую из имеющихся в стране колоний и тюрем.

Да, лозунг снятия неприкосновенности был любимой мантрой всех украинских популистов последнего десятилетия – но осуществление этой мечты Виктора Ющенко и Юлии Тимошенко приходится на время, когда властная вертикаль уверенно контролируется одним-единственным человеком – и этот человек не Ющенко и не Тимошенко. Бойтесь воплощения ваших обещаний вашими оппонентами! Не обещайте того, что может погубить и вас, и вашу страну. И убедитесь, как это будет выглядеть на деле. Сейчас оппозиционера может защитить только лояльность – по крайней мере, лично к монарху и его семье. А сам монарх может ничего более не бояться.

Конституционный суд программирует украинский авторитаризм и накидывает петлю на и шею и без того уже задыхающейся украинской демократии

Конституционный суд принял еще одно судьбоносное решение – он отказал депутатам в праве лишать бывшего главу государства звания президента даже в случае импичмента. Это означает, что в случае принятия соответствующего законодательного акта о гарантиях бывшим президентам страны любой из них может получить пожизненный иммунитет – даже если будет отправлен в отставку.
В цивилизованном мире именно эта возможность лишения президентских прерогатив в случае досрочного прекращения полномочий по импичменту служит мощным ограничителем авторитарных тенденций и злоупотреблений со стороны главы государства. Нередки случаи, когда президент уходит в отставку добровольно, только чтобы не входить в соприкосновение с процедурой импичмента.

Но Янукович – и не только Янукович, но и его преемники – получают возможность идти до конца, ничего не опасаясь. Конституционный суд программирует украинский авторитаризм и накидывает петлю на шею и без того уже задыхающейся украинской демократии. Для того, чтобы авторитарное правление стало неизбежным и непобедимым, осталось сделать лишь несколько простых движений.

Джерело : http://ipress.ua
Прикріплення: 4353115.jpg (177.8 Kb) · 4891976.jpg (189.0 Kb)
 
GADДата: Четвер, 06.09.2012, 20:02 | Повідомлення # 10
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
"СУЧІЙ ПЄС"

 
GADДата: Четвер, 13.09.2012, 10:33 | Повідомлення # 11
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Наступ «регіонів» на суспільство. Інфографіка

З 2010 року, коли Україну очолили «донецькі», заточилася війна. Війна влади проти суспільства. Державний апарат заходився поступово згортати наші права і свободи, видушувати демократію і українську ідентичність. На цій інфографіці змальовано плин «бойових дій» на усіх фронтах. Наразі ми програємо. Але зберігаємо здатність ефективно контратакувати.



2010.

Бої за українську ідентичність


Голодомор 1932-33 років не геноцид - неодноразово заявляв Янукович. Подібні твердження підхопили посадовці всіх рівнів. Апофеозом став виступ Януковича в Страсбурзі на Парламентській Асамблеї Ради Європи, де він під час розгляду проекту резолюції з Приводу Голодомору 1932-33 років заявив, що Голодомор не був геноцидом.
Забути про геноцид. Програми, покликані відновити історичну пам'ять про геноцид, згорнуто до мінімуму.

Призначення росіян.

Систематичне призначення на державні посади людей, для яких російська чи радянська ідентичність часто переважає українську. (Микола Азаров, Володимир Семиноженко, Анатолій Могильов,) Більшість нових посадовців, що народилися в Україні, походять з Донбасу і, як правило, теж байдужим чи ворожим ставленням до української культури.
Російський націоналіст Табачник став міністром освіти й науки України (а після «адміністративної реформи» 2011 року – ще й молоді та спорту).

Засекречено архів КДБ.

Головний державний архів СБУ, закрив вільний доступ до документів, розсекречених у попередні роки. Проти історика Русалана Забілого порушено кримінальну справу.

Кіно російською.

Уряд скасував норму про те, що іноземні кінофільми, які дублюються для показу в Україні, мають дублюватися з фільмокопії мови оригіналу українською мовою.

Менше української під час ЗНО.

Міністр освіти Дмитро Табачник скасував рішення про складення тестів незалежного зовнішнього оцінювання з 2010 року лише українською мовою.

Бакалаври без української.

Міністр освіти Дмитро Табачник скасував обов’язковий іспит для бакалаврів з української мови.

Аспіранти без української.

Скасовано іспит з української мови для вступу в аспірантуру і складання кандидатського мінімуму.

Іноземні студенти без української.

Міністерство освіти дозволило іноземним студентам навчатися в Україні не українською, а російською мовою.

Цензурування підручників з історії.

Міністерство освіти розпочало політику ревізії навчальних програм та цензурування підручників з історії.

Встановлено погруддя Йосипа Сталіна

Виселення музеїв з Лаври.

Кабінет Міністрів і міністерство культури прийняли рішення про виселення більшості музеїв з території Києво-Печерської Лаври. Лише протести громадськості та проблеми з пошуком у Києві вільних приміщень призвели до того, що задум влади не реалізовано. Проте від нього не відмовилися остаточно.

Російська література замість світової.

Міністр освіти Табачник ініціював запровадження замість курсу зарубіжної літератури в школі курсу світової літератури. Насправді, за словами Табачника «російська література займатиме найбільший обсяг - 3/4 навчального процесу». Табачник також заявив, що завданням його міністерства є «повернення російської літератури мовою оригіналу».

Вулицю Івана Мазепи поділили.

Більшу частину вулиці Івана Мазепи в Києві перед приїздом до Києва Московського патріарха Кіріла перейменовано на вулицю Лаврську

Пільги для україномовного кіно.

У 2010 надано низку податкових пільг виробникам і розповсюджувачам національних фільмів, які зробленні українською.

Бої за права і свободи людини

Більше катують.

Збільшилося число випадків катувань та загибелі людей в установах правоохоронних органів. За даними Харківської правозахисної групи, оціночна кількість людей, що зазнали незаконного насильства з боку міліції, становила 780-790 тисяч людей (у 2009 році – 604 тисячі).

Більше убивають.

Число загиблих затриманих в міліції в 2010 році становило 51 особу (в 2009 році – 23). Широкого резонансу, зокрема, набула загибель у міліції київського студента Ігоря Індила.

Узурпація влади Януковичем.

Змінивши більшість суддів Конституційного Суду, Віктор Янукович розширив свої повноваження, по суті, узурпувавши владу в країні. Внаслідок цього на сьогодні президент Янукович реалізовує повноваження, на які його не уповноважували виборці.

Блокування мітингів.

Після приходу до влади Януковича в Україні поширилася практика незаконного силового перешкоджання проведенню мирних зібрань з боку міліції.

Зменшилася незалежність судів.

Законом «Про судоустрій і статус суддів» штучно звужено повноваження Верховного Суду України, натомість необґрунтовано розширено повноваження Вищої Ради юстиції з питань призначення та звільнення суддів та дисциплінарного провадження щодо суддів.
Заборони акцій протесту. Починаючи з 2010 року суди все частіше стали приймати необґрунтовані рішення про заборону вуличних акцій. Відмова громадян виконувати такі рішення, а також їх вільне тлумачення і й надміру агресивне виконання міліцією спричинила зіткнення демонстрантів з міліцією практично в усіх регіонах України.

Арешт Луценка.

Незаконно заарештовано опозиційного політика Юрія Луценка. У 2012 році Європейський суд з прав людини визнав арешт незаконним і політично мотивованим, після чого проти Луценка почали фабрикувати нові звинувачення.

Незаконні дії щодо журналістів.

Лише з боку адміністрації Президента Київська незалежна медіапрофспілка зафіксувала 12 випадків незаконних дій щодо журналістів.

Закриття шкіл.

В Україні почалася хвиля закриття шкіл. Особливо багато таких випадків і пов’язаних з ними протестів у 2010-12 роках мали місце в Донецькій та Луганській областях.

Блокування міліцією автобусів з протестувальниками.

Відновлено практику затримання міліцією під надуманими приводами автобусів з учасниками акцій протесту, що прямують до Києва.

Ректорів перетворюють на стукачів.

СБУ запровадило практику збирання з ректорів вищих навчальних закладів листів з зобов’язанням стежити за тим, щоб студенти не брали участі у небажаних для влади протестних акціях.

Бази даних на усіх «активних».

З ініціативи адміністрації Президента місцеві держадміністрації розпочали збір інформації про політичні уподобання та настрої тисяч активних громадян по всій країні.

Позбавлення волі активістів Податкового Майдану.

Під надуманими приводами «перекриття доріг» і «пошкодження плитки на Майдані Незалежності» було сфабриковано кримінальні справи проти учасників «Податкового майдану» у Києві. Деякі учасники «податкового майдану» були безпідставно заарештовані. Наприклад, Сергій Костаков провів в ув’язненні 7 місяців.

...далі буде...
Прикріплення: 6313918.jpg (352.5 Kb)
 
GADДата: Четвер, 13.09.2012, 10:48 | Повідомлення # 12
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
...продовження...

2011.

Бої за українську ідентичність


Призначення адептів «ркусского міра» в Міносвіти.

Міністр освіти Табачник усунув від керівництва Центру оцінювання якості знань абітурієнтів професіоналів, призначив на цю посаду свою заступницю Ірину Зайцеву, яка працювала у Луганському обласному російському центрі.

Скасовано конкурс з української мови.

Міністерство освіти відмовилося підтримувати конкурс української мови імені Петра Яцика.

Переведення майже усіх садочків і шкіл Одеси на двомовність.

Як наслідок у 2011/12 навчальному році в Одесі 48% першокласників навчалися російською мовою. Аналогічні заходи в 2011-12 роках здійснено в деяких інших містах Сходу та Півдня України.

Ліквідація 12-річної шкілької освіти.

Верховна Рада скасувала запровадження в Україні 12-річної шкільної освіти, до якої освітня система готувалася понад 10 років. Це рішення спрямоване на ізоляцію української шкільної освіти від світового освітнього процесу і її утримання в рамках російсько-радянської освітньої моделі.

Вивішування червоного прапора.

Верховна Рада прийняла закон, який називає радянсько-комуністичний червоний прапор «прапором Перемоги» і зобов’язує використовувати його 9 травня та в інші дні, пов’язані з подіями Другої світової (в законі – «Великої Вітчизняної») війни поруч з державними прапорами. Окремі положення Закону Конституційний Суд визнав неконституційними, проте в цілому норми, які возвеличують радянсько-комуністичну символіку і заохочують її використання, залишаються чинними.

Кіно російською.

Верховна Рада внесла зміни до законодавства, які дозволяють демонструвати в Україні іноземні фільми, дубльовані не українською мовою (за умови наявності українських субтитрів).

«Зарніца».

Міністерство освіти відновило проведення в Україні радянської дитячої мілітаристської гри «Зарніца»

Український інститут національної пам’яті фактично знищено.

З центрального органу виконавчої влади його перетворено на рядову дослідну установу. Директором Інституту, став екс-функціонер КПРС, Валерій Солдатенко.

Російська у ЗНО.

Міністерство освіти запровадило незалежне зовнішнє оцінювання з російської мови.

У суді без української.

Новий Закон України «Про судоустрій» дозволив використовувати в судовому процесі як українську, так і іншу мови. До цього не використовувати українську мову в судовому процесі мали право лише особи, які нею не володіють.

Витіснення української зі Сходу.

Донецька, Луганська, Запорізька обласні, Одеська, Севастопольська міські та інші місцеві ради ухвалили і впроваджують в життя незаконні рішення про використання російської мови поруч або замість української.

Ліквідація української мови в Одесі.

Одеська міська Рада і міський голова Олексій Костусєву 2011 році перевів практично всю роботу міської ради і підлеглих їй виконавчих структур на російську мову. У 2010 році подібні рішення ще скасовувалися завдяки реакції прокуратури та рішенням судів, однак з 2011 правоохоронні й судові органи заплющили очі на незаконну русифікацію.

Еuronews розпочав мовлення українською

Більше грошей на українське кіно.

Істотно збільшено бюджетні видатки на виробництво та розповсюдження національних фільмів.

Бої за права і свободи людини

Арешт Юлії Тимошенко.

«Сталінські» суди [/i

]проти Тимошенко, Юрія Луценка та інших заарештованих діячів опозиції і винесення обвинувальних вироків відбулися з численними порушеннями процесуального законодавства.

[i]Насильство зростає.

Кількість людей, які зазнали насильства у міліції зросла до 980 тисяч, - дані Харківської правозахисної групи.

Суд у лікарні над Тимошенко.

Суд у «справі ЄЕСУ 1996 року» відбувся в приміщенні медсанчастини слідчого ізолятора упродовж 12 годин поспіль. Українські й зарубіжні правозахисники та західні дипломати заявили про безпрецедентне порушення принципів демократичного судочинства.

Обмеження на виборах.

В новому законі про вибори до Верховної Ради запроваджено штучну заборону на участь у виборах виборчих блоків, запроваджено заставу в розмірі 2 млн. гривень для участі партії у виборах. У такий спосіб штучно створено проблеми для участі у виборах політичних сил, що не мають значних фінансових ресурсів та/або бажають об’єднатися у виборчі блоки.

Зміни до Кримінально-процесуального Кодексу,

дозволили суду за поданням слідчого та прокурора довільно обмежувати строк ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами справи.

Сіли за пам’ятник.

За пошкодження погруддя Сталіну в Запоріжжі (законність встановлення погруддя – сумнівна, а провокаційно-антиукраїнський зміст незаперечний) декілька активістів громадської організації «Тризуб» засуджені до ув’язнення терміном від 2 до 3 років, а також зобов’язані виплатити компенсацію комуністичній партії.

Засекречено рішення судів.

Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України" скасовано вимогу вносити всі рішення судів до Єдиного реєстру. Відтепер "перелік судових рішень судів загальної юрисдикції, що підлягають включенню до Реєстру, затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України".

Тиск на незалежні медіа.

У Харкові, Одесі та інших містах влада під різними приводами перешкоджала роботі незалежних від неї місцевих телекомпаній, ретрансляції їх сигналу тощо.

При обміні валюти потрібно показувати паспорт.

2011 року ухвалено Закон

«Про доступ до публічної інформації», який надав журналістам і всім громадянам широкі можливості для отримання інформації, у т.ч. про діяльність органів влади.

2012.

Бої за українську ідентичність

СБУ керує уродженець Росії.

Призначення на посади у сфері оборони й національної безпеки людей, тісно пов’язаних з Росією. На посаду голови СБУ призначено уродженця Московської області й колишнього співробітника КГБ Ігоря Калініна.

Міноборони керує екс-громадянин Росії.

На посаду Міністра оброни призначено уродженця Казахстана Дмитра Саламатіна, який щонайменше до 2005 року був громадянином Російської Федерації.

Бої за права і свободи людини

Справа проти видання «Лівий берег».

Закрита після протестів правозахисників та журналістів.

Намагання закрити популярний файлообмінник ex.ua. Завдяки масовим хакерським атакам на офіційні сайти файлобмінник вдалося захистити.

Справи проти телеканалу ТВі і його гендиректора.

(закрита після протестів журналістів та громадськості). Проте телеканала викидають із кабельних мереж, а за інформацією гендиректора Княжицького, Нацрада планує відібрати у каналу ліцензію.

Через парламент "проштовхують" закон про мирні зібрання,

що ускладнить поведення мітингів, пікетів, демонстрацій тощо. Наразі невдало.

Розширення прав підсудних.

Новий Кримінальний процесуальний кодекс розширює права підсудних та обвинувачених, у т.ч. посилює принцип змагальності в судовому процесі, обмежує терміни тримання людини під вартою, можливості затягування судового розгляду тощо.

Водночас Кодекс містить і низку сумнівних нововведень (наприклад, позбавляє права бути захисниками осіб, які не є адвокатами).

До наших читачів

Напевно, мапа вийшла неповна. Якщо, на вашу думку, ми пропустили щось особливо важливе на тему, що висвітлена в інфографіці, та що відбувалося за останні два з половиною роки, напишіть нам про це у коментарях.

Джерело: http://texty.org.ua
 
GADДата: П`ятниця, 14.09.2012, 09:43 | Повідомлення # 13
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Сучьи псы. Почему нами руководят в стиле партхозактивов.

Телезрителям нравится публичная порка большими начальниками начальников поменьше. Значит, можно пороть и простых подданных, пишет Виталий Портников

Когда президент Виктор Янукович набросился на министра экономики Петра Порошенко и других министров с уничтожительной критикой и громкими предупреждениями об ответственности, это еще можно было воспринять в качестве политического шага. В конце концов, Порошенко говорил о необходимости введения утилизационного сбора за использованную сельхозтехнику, и мы никогда не узнаем - если не получим возможность провести специальное расследование бизнес-интересов президентской семьи и ближайшего окружения - почему это невинное, на первый взгляд, замечание могло не понравиться президенту и привести к вспышке гнева. Но когда в тот же день появилась информация о публичном унижении, которому Янукович подверг первого вице-премьера Валерия Хорошковского, стало ясно, что главная цель все же - вытереть ноги.

Цель вполне логичная и полностью соответствующая советскому стилю руководства, заимствованному, кстати, еще из имперских времен. Разница была в том, что государь был государь император и не позволял себе оскорблять сановников бранными словами. Но и он же отвечал за все, и подданные точно знали - как, впрочем, знают и сейчас, что царь хороший, а бояре плохие. Эта же логика управления передалась большевикам - не нужно, думаю, объяснять, что утвердившееся у власти хамство постепенно перенесло в высшие сферы манеры "вороньей слободки". Но раз население продолжало считать, что помыслы у вождя чисты, а чиновники не могут воплотить их в жизнь, требовалось это наглядно демонстрировать. У Сталина, в отличие от Путина или Януковича, еще не было телевидения и интернета - он бы развернулся! Зато у Иосифа Виссарионовича под рукой было НКВД: эта замечательная организация отстреливала министров и прочих любимых руководителей пачками, так что и кричать на них было не нужно.

В наше менее людоедское время публичную порку подчиненных сделали телевизионным атрибутом авторитарных правителей. Путин с удовольствием распекает министров перед камерами в начале программы "Время". Теперь ему пытается подражать Янукович. Да, Путин не оскорбляет людей, а просто сверлит их глазами и говорит жесткие слова - происхождение у российского и украинского президентов отличается, да и темперамент разный. Но цель - снятие с себя ответственности при сосредоточении в руках абсолютной и непререкаемой власти - достигается. Населению привычно нравится этот кошмар.

Ну а дальше, как и следует ожидать - хамство и расправа как стиль от главного чиновника передается чиновничкам поменьше. И вот уже одиозный мэр Харькова Геннадий Кернес тоже без очевидного повода называет подчиненного "сучьим псом". И тот покорно слушает, вместо того, чтобы отвесить пощечину зарвавшемуся градоначальнику или хотя бы подать на него в суд за публичное унижение. Нет, у нас крепостные на бояр в суд не подают, они гнобят тех, кто пониже. Поэтому те, кто пониже, вымещают зло на обычных гражданах, радующихся царским приступам запрограммированной ярости. И не говорите, что граждане этого не заслужили. Пока граждане будут аплодировать хамству первого лица - а Ющенко хамил не хуже Януковича, и Кучма не меньше Ющенко - каждый маленький чиновничек, подвергнутый показательной порке, будет иметь лицензию на издевательство над ними.
Таковы уж правила феодального общежития в обществе без собственного достоинства.

Виталий Портников, журналист

Джерело: http://liga.net
 
GADДата: П`ятниця, 14.09.2012, 10:03 | Повідомлення # 14
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Чужие здесь не ходят

Виталий Портников

Президенту хочется показать европейцам, что они никто – и окружение исполняет.


Решение украинских официальных властей о недопуске представителей Европейского Союза к бывшему премьер-министру страны Юлии Тимошенко – еще одно убедительное свидетельство наплевательского отношения и к внешней политике Украины, и к ее перспективам, и, в конце концов, к самой возможности занимать деньги на внешних рынках. Можно только поражаться тому, до какой степени "наоборот" делают все в окружении Виктора Януковича – а можно к этому просто привыкнуть.

До выборов украинского парламента – а именно они могут оказаться Рубиконом в отношениях между нашей страной и Европейским Союзом – осталось всего несколько недель. Казалось бы, именно эти недели – пусть только недели – должны были бы стать декорацией украинской открытости и демократичности. Да, Тимошенко в заключении, но встречается с высокими гостями. Да, властям не нравится критика независимых телеканалов, но они уважают свободу слова. Да, президент недоволен работой правительства, но уверен, что оно добьется новых успехов.

Но в зазеркалье все перевернуто. К Тимошенко не просто не пускают европейцев: отвратительная пропагандистская машина "регионалов" занялась новым этапом ее дискредитации, на этот раз с помощью сокамерницы. С ТВi борются всеми возможными способами – или почти всеми, потому что министерство обороны, как это обычно бывает во всех "банановых" диктатурах, еще не задействовано. Янукович публично унижает министров и устраивает им выволочки. Зачем?

А затем, что ему так хочется. Это самое обыкновенное самодурство. Ему хочется показать европейцам, что они никто – и окружение исполняет. Ему хочется дискредитировать Тимошенко – и окружение работает. Ему хочется, чтобы никто больше в эфире не сомневался в его успехах и величии – и канал уничтожают. Ему хочется вытереть ноги об окружение – и окружение стелится. Коврик - так коврик! Будьте только довольны, Ваше Величество!

А о последствиях таких шагов никто не думает – и думать не будет. У президента Украины праздник вчера, сегодня и всегда – до того момента, пока народ захваченной им страны не вспомнит, что государство существует не для ублажения монарха и исполнения его сумасбродных желаний, а для людей. Но Виктор Янукович, похоже, свято уверен, что у украинцев отшибло память.

Джерело: http://rus.newsru.ua
 
GADДата: П`ятниця, 14.09.2012, 13:11 | Повідомлення # 15
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Шесть недель до расправы

Виталий Портников

Главная цель президента - не предотвратить крах, а найти виноватых.


"Плохому танцору всегда что-то мешает. "Что вы рассказываете и кому вы рассказываете? Я вам головы поотрываю, очень скоро. Сразу после выборов, если вы будете рассказывать и не делать. Я об этом сказал премьер-министру и сегодня вам говорю, всем остальным, кто сидит здесь в первом ряду. Полтора месяца осталось. Хотите играть в политику - поиграете в политику. Рассказчики...", - возбужденно отреагировал президент Виктор Янукович на вполне невинную и логичную реплику министра экономики Петра Порошенко, призвавшего его содействовать обнародованию уже принятого - ! - Кабинетом министров постановления об утилизационном сборе в отношении сельскохозяйственной техники.

Можно, конечно, представить себе, что Янукович - просто один из лоббистов, не заинтересованных в таком обнародовании. Однако ситуация в этом случае выглядит слишком примитивно. Янукович искушен в аппаратных играх, он понимает, что после такой фразы могут кинуться исследовать семейный бизнес, анализировать, кто из его ближайшего окружения не заинтересован в сборе. Да и мелковато все это. Янукович - если бы он был заинтересован в том, чтобы постановление не появилось - просто промолчал бы. У него достаточно рычагов, чтобы остановить любой документ, и Порошенко никогда не обнародовал бы факты его участия в таком лоббировании.

Можно предположить, что Янукович обозлен лично на Порошенко, который получил министерский портфель, а теперь имеет все шансы получить и депутатский - и таким образом избежать "раскулачивания", становящегося главной задачей президентских налоговиков и таможенников. Но гнев президента обрушился вовсе не на одного министра экономики - Янукович, в лучших традициях сталинских партхозактивов, обвинял всех, кто сидел перед ним.

И это как раз объяснимо. Янукович не хуже, а то и лучше, чем рядовой украинец представляет себе масштабы грядущего краха, и его главная цель сегодня - не предотвратить этот крах, а найти виноватых. Именно это позволит, не меняя политику, обогащаться и сохранять власть после парламентских выборов.

До выборов власть еще может удержать экономику - но не дольше. После Янукович может предъявить своим соратникам - "рассказчикам" - претензии и даже приговоры. Последнее может понадобиться для наводнения экономики "олигархическими" деньгами. И если "раскулачивать" тех, кто сидит в первом ряду перед Януковичем, их денег хватит и ему, и семье, и стране - примерно до 2015 года. А приговоры продемонстрируют Западу, что Янукович борется с коррупцией и в собственном окружении. Запад, конечно, не поверит, зато поверит электорат.

Новый же премьер-министр сможет начать свою деятельность уже не с устаревшей критики Тимошенко, а с критики Азарова, Колесникова, Тигипко, Хорошковского и примкнувшего к ним Порошенко. Этого запала ему и его правительству вполне хватит до 2015 года, когда украинцы изберут своим президентом "нового Януковича", который назначит премьером своего собственного Ющенко-реформатора. По аналогии с декорациями Кучмы таким новым Ющенко сможет стать какой-нибудь Арбузов - ему только нужно поручить хорошо выучить роль, ознакомиться с Трипольской культурой и установить тайные связи с диаспорой. А Януковичу нужно не забыть снять Арбузова за годик-другой до президентских выборов и назначить преемником собственного сына.

И если все пойдет хорошо, то уже в 2020 году украинцы с лозунгами "Банду - геть!" и "Арбузов! Арбузов!" выйдут на Майдан.

Джерело: http://rus.newsru.ua
 
Форум » ЖИТТЯ » Політичне » Покращання, реформи та інші стабілізеци
  • Сторінка 1 з 4
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • »
Пошук:

Вверх