|
Про мову
|
|
| mgdzs | Дата: Вівторок, 05.06.2012, 21:58 | Повідомлення # 16 |
 Подполковник
Група: Пользователи
Повідомлень: 275
Статус: Десь пішов
| ставлюся дуже скептично до скидання ярма . Нашій біомасі треба щоб хтось його скинув за нас, навіть тоді ми цього не помітемо, нажаль. 
|
| |
| |
| GAD | Дата: Вівторок, 05.06.2012, 22:01 | Повідомлення # 17 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| "Мені не хочеться описувати, як у нас в країні все погано і ніхто нічого не робить, а закінчити пост радикальними висловами з банальними пропозиціями. Краще жахливий повний пі..ц, ніж криза без кінця з таким пофігізмом.
Ми чекаємо, сподіваємося на світле майбутнє. Але не буде світлого майбутнього, тому що немає людей, які його зроблять зараз. Подивіться не просто навколо, а подивіться уважно - ВСІХ ВСЕ ВЛАШТОВУЄ. Давайте будемо чесні перед самими собою - ми любимо гадити, ми бидло і нам це подобається. Ми гадим фізично і морально скрізь і завжди, ми гадим всім, і людям і рослинам і тваринам.
Ми більше нічого не вигадуємо і не робимо (хіба що крупновузлове складання іноземних бидло-авто і комп'ютерів), мистецтво теж стало кошмаром - наприклад, блюванути на полотно, або кровищі побризкати класно так. І навіть того у нас майже немає. Крім ПінчукАртЦентру не можу нічого згадати. Мета пропала і бажання жити. Хочеться тільки щоб дупа м’яко сиділа і їжа була не гірше ніж у інших ... Польоти до зірок? Мрії? На .. ..."зачєм"? Прийшов додому з роботи (навчання) шнягу з дивана (комп'ютерного крісла) звісив, поїв, знову звісив, поспав і знову на роботу. Запитайте у будь-кого "Про що ти мрієш?" Нуу ииии так це епт, щоб це як воно ёли-пали гроші щоб до .. уя було хиии. "Просто проводимо час. А ви думали? Думали, апокаліпсис - це метеорит в Землю або страшна інфекція, або Фаллаут? Апокаліпсис в головах людей починається - як мааааасенькая така бомба з годинниковим механізмом...
Ми нікого не любимо і не поважаємо, навіть самих себе, тому що знову повторюся - МИ бидло і НАМ ЦЕ ПОДОБАЄТЬСЯ! А якщо врахувати скільки нас, то все стає на свої місця. Такий наш народ, така наша держава, такий наш УКРАЇНСЬКИЙ ОБРАЗ ЖИТТЯ.
Психологи говорять, що змусити людину різко змінити свій спосіб життя може тільки біль і страх, так що радикальні зміни в наших душах можливі лише з приходом тотального жаху і моря крові. Або будемо чекати довго й нудно, поки не народяться нові люди і не змінять життя на краще. З цього випливає, що якщо хочете решту життя прожити як люди є два варіанти:
1. Тікайте звідси (швидше!!!)
2. Змінюйтесь (і не бійся, коли ти один - бійся, коли ти нуль!) "
|
| |
| |
| GAD | Дата: Вівторок, 05.06.2012, 22:08 | Повідомлення # 18 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Але все ж таки є достойні приклади , коли можна здійснити зміни швидко ..але не без болі звичайно. В нас нема ідеї ( за виключенням) .....а потрібна бути, звідси і мета в житті і сенс життя і радість від невеличких перемог !
|
| |
| |
| fantom | Дата: Середа, 06.06.2012, 20:36 | Повідомлення # 19 |
|
Майор
Група: Пользователи
Повідомлень: 181
Статус: Десь пішов
| Пропоную :
http://newzz.in.ua/histori....ii.html
|
| |
| |
| GAD | Дата: Четвер, 07.06.2012, 21:16 | Повідомлення # 20 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Я теж пропоную : ))) ( обережно ненормативно ( зовсім трошки)) 
http://www.youtube.com/watch?v=rCVOJWrcstI
|
| |
| |
| GAD | Дата: Субота, 09.06.2012, 09:43 | Повідомлення # 21 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| На Івано-Франківщині виселяють нардепів-регіоналів, які підтримали "мовний" законопроект
В Івано-Франківській області виселяють народних депутатів-регіоналів Ігоря Зварича та Володимира Личука, які підтримали скандальний законопроект "Про засади державної мовної політики" Вадима Колесніченка та Сергія Ківалова.
Зокрема, як стало відомо Gazeta.ua, сьогодні під будівлею Івано-Франківської обласної ради відбулась акція на захист української мови. На ній були представлені основні опозиційні сили Прикарпаття.
"5 червня ми виїздили з облрадою під Верховну Раду. Там провели позачергове засідання і прийняли звернення проти законопроекту Колесніченка-Ківалова. Сьогодні на мітингу ми його зачитали", - розповів депутат Івано-Франківської облради від ВО "Свобода" Сергій Адамович.
За його словами, люди принесли для двох "франківських зрадників" Зварича та Личука велику валізу з російськими прапорами і написом "Вокзал — Росія". Він додав, що один з парламентаріїв — Личук — є вчителем української мови.
"Вчора активісти довго шукали на базарі велику подерту валізу, щоб у ній вмістився увесь антиукраїнський мотлох цих депутатів. Або вони, як вороги і сепаратисти, працюють і хочуть розколоти країну за мовною ознакою, або їм дуже погано живеться в Україні, і вони тут мучаться. Але ми їх не тримаємо і відпускаємо, якщо їм важко. Хай їдуть там, де їм буде легше", - відзначив Адамович.
Політик наголосив, що люди на акції навіть скинулись для "зрадників" копійками на квитки, "аби їм було вже зовсім легко".
"До них має дійти розуміння, що на другому читанні законопроекту вони не повинні так робити", - резюмував свободівець.
Джерело: http://gazeta.ua
|
| |
| |
| GAD | Дата: Неділя, 10.06.2012, 18:47 | Повідомлення # 22 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Східняки говорять правильніше
Вкотре помічаю, наскільки часто східняки, навіть там, у себе, в повально російськомовному оточенні, краще володіють українською, ніж західняки, які часто вдаються до суржизмів і полонізмів. Бо на сході вчать мову з нуля. Як іноземну.
Коли ти по стійно перебуваєш в іншомовному оточенні, то цеспонукає повсякчас дивитися на себе зі сторони й розуміти, що ти вирізняєшся серед маси. Також ти усвідомлюєш свою відповідальність, бо ж за тобою люди складають враження й роблять висновки про українську мову та українство загалом, адже ти один із тих, хто насмілився втілити свій патріотизм бодай у мові.
Мабуть, коли на сході України певна людина раптом виділяється своєюу країнською (якщо такі існують) серед російськомовного натовпу, це подумки викликає таку реакцію: "Ану, ану, давай, покажи "класс". Посмотрим, что там у вас за украинский, чем он хорош. Неужели на нем можно разговаривать?" Відповідно до цього потім люди формують свою позицію щодо державно-національних і політичних питань. Це все, напевне, й зобов'язує постійно мовно вдосконалюватися й опановувати українську дедалі глибше, і глибше, і глибше... Щоб бути взірцем.
На заході ж люди чують українську з дитинства, і це в певному сенсі розслабляє. Мовляв, навіщо мовно вдосконалюватись, якщо і так всі нею розмовляють, якщо можна хапати нове з чужих вуст? Тобто у західняків оці чіткі "східняківські" межі "як правильно сказати українською" є доволі розмитими. Крім того, та літературна українська, якій вчать дітей на заході у школах та інститутах сприймається ними, мабуть, як щось зідеалізоване й неприроднє, бо ж змалечку ти спілкуєшся в родині по-одному, а в школі тебе вже вчать по-іншому, тому важко перелаштовуватися. Слід відмітити також надзвичайну діалектну й говіркову строкатість "західноукраїнської мови": пройдися від села до села – і ти вже почуєш дещо інше її забарвлення.
За відсутності мовної політики в державі, все пускається на самоплин: одного чіткого взірця не надають, тому балакають усі, як кому заманеться. Це все створює сприятливі умови для проникання в мовний обіг тьми-тьмущої іноземних словечок. Натомість на сході єдині джерела української мови – це сяка-така кількість літератури, телебачення, заняття у навчальних закладах... та й, напевно, все. У цих сферах звучить переважно літературна мова, отже, східняки тільки таку й знають за відсутністю інших джерел.
Джерело: http://gazeta.ua
|
| |
| |
| GAD | Дата: Неділя, 10.06.2012, 19:03 | Повідомлення # 23 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| О слово рідне, хто з тобою я?
Якось знайома з Новосибірська зауважила, наскільки приємніше українською мовою називається "больница". Лікарня — де лікують, а не лишень "боль" і "больные". Вона ж питала, чому ми постійно кажемо "чють-чють", коли маємо таке гарне "трохи".
Я їй уже не казав, що українською буде "ледь-ледь", але став приглядатися до подібних пар слів уважніше. Психологія народу - в серцевині його слів.
Що за народ, який не має слова "трохи", а розрізняє тільки "много-немножко"— вже питання. І якщо над такими прикладами помислити — випливає на додачу до лікарні ще їдальня, де їдять, а не тільки столи стоять, як у "столовій". Заїжджений приклад, що мова – від "мовити", а не просто "язик", який мають і звірі - з тієї ж опери.
Тож про мову. Їжу росіяни називають "пища". Письменник Юрій Винничук любить жартувати, що це тому, що коли щось живим їсти, то воно пищить. Але хто розбере таких байкарів, як він – де в них закінчується бібліографія і починаються жарти.
Але навіть словом "нехай" у росіян стало "пускай", згодом перейшовши у "пусть": "пускай бежит, пускай".
Мисливець у Росії - "охотник", від пажерливого "охота". Очевидно, мислити, щоб перемогти і вполювати когось у тайзі, не так уже й важливо.
З українськом "перемогти" все зрозуміло - щось більше, ніж "могти", натомість, у слові "победа" знову вчувається якийсь неприєминй корінь. Дослідники виводять слово від "по біді". "Победил" - пережив біду, себто бійню.
Ще трошки про приземленість у несподіваних місцях. Лівацьке слово "товариш", яке з російської поширилось на інші слов'янські мови, пішло саме від товару. Первинно означало напарника в торгових справах.
У слові "дружина" міститься часточка "друг", натомість "супруга" — від того, що спряжена. "Супруги" – спряжені в пару.
Дехто хибно міркує, що "узнать усю подноготную" - це від наготи. Насправді – від того, що при допитах на просторах теперішньої Росії мали звичай застромлювати людям скалки під нігті. Навіть українське "запитувати", "питати" в Росії набуло "вузькоспеціалізованого" смислу – катувати.
Хто не вірить – хай пересвідчиться: первісне слов'янське слово "дитя", наше "дитина", в російській мові бере витоки від раба. "Ребенок" - маленький раб. А немовля в росіян - "ребенок грудной".
І поки українське подружжя свого малюка виховує, на схід від них супруги його ровесників "воспитывают". Щось ближче до "відгодовують".
То, може, такими прикладами й пояснюється те, що Росія така велика, і що на широких просторах довкола неї так міцно тримається її могутня мова? Там де її носії на чомусь "настаивают", українці лишень "наполягають".
На прощання скажу, що побажання "спокойной ночи" натякає на те, що в людей, серед яких воно прижилося, постійно неспокої мусили коїтися — мрією було в тиші доспати до ранку.
А хто незлюбив мене за таке збурювання тихого болота – хай не обзивається, а просто поділиться іншим поглядом. Але знайте, що вважаю так не тільки я.
Білорус Хаданович у перекладі українця Жадана:
"...
Можна піти в добровільні вар'яти,
ліжко спаскудити словом "кровать",
тільки не треба народ наш лякати,
тільки не треба мас турбувати.
Тільки не треба мас турбувать".
Джерело: http://gazeta.ua
|
| |
| |
| GAD | Дата: Неділя, 10.06.2012, 19:05 | Повідомлення # 24 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Утискати російську - справедливо
Чи утискають російську мову в Україні? Звичайно, утискають. Зараз становище з мовою в Україні повністю підпадає під поняття "позитивна дискримінація". Маю на увазі деякі законодавчі преференції групі, яка в недавньому минулому піддавалася тиску й обмеженням.
Якийсь із американських президентів казав: "Якщо когось після тривалого рабства випустити на волю - нерозумно очікувати, що він одразу на рівних конкуруватиме з іншими". Після століть русифікації українській мові потрібні особливі умови, щоб повернути її колишню силу.
Законопроект Колесниченка-Ківалова скасовує цю "позитивну дискримінацію". Українська мова залишиться державною, але в приватному порядку, тобто в рекламі, в телебаченні тощо, він дасть повну свободу. Колесниченко розраховує, що варто лишень зірвати кволі замки, які сковують російську - і українська просто вимре, не витримавши конкуренції.
Насправді Колесниченко - просто дрібненький капосник у порівнянні, наприклад, із міністром внутрішніх справ Російської імперії Петром Валуєвим або царем Олександром ІІ, - у тих можливостей знищити українську мову було незрівнянно більше.
Ось повний список того, що творила російська держава - Хронологія заборони української мови. Раджу до прочитання. Якщо Колесниченко думає, що можна ось так просто знищити те, що жило в людях століттями, боролося і знову проростало, незважаючи ні на що - то хрін йому в ніс. Мова - душа народу, а душа безсмертна і законам не підкоряється. Якщо закон Ківалова-Колесниченка приймуть - я почну вести свій блог українською. Вибачайте, мої любі іноземні френди. Можливо, це й не раціонально, але правильно.
А взагалі, в перспективі, закон про захист регіональних мов треба буде прийняти. Коли держава не лізе в особисті справи громадян і не вказує, якою мовою видавати газету чи писати рекламні оголошення - це ж добре, чи не так?
Так, добре, але ще рано. Для справедливості "позитивна дискримінація" повинна тривати стільки років, скільки Україна була підпорядкована Росії. Рахувати - з часу приєднання Війська Запорозького до Московського Царства і до Незалежності, тобто з 1654-го до 1991-го: 358 років.
20 років уже минуло, залишилося ще трохи.
Джерело: http://gazeta.ua
|
| |
| |
| GAD | Дата: Неділя, 10.06.2012, 19:07 | Повідомлення # 25 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Хронологія заборони української мови.
* 1627 рік. Указом царя московського Олексія Михайловича та його батька патріарха Філарета звелено було книги українського друку зібрати і на пожежах спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати українські книги. Так, у Москві спалено 'Учительное євангеліє' Транквіліона-Ставровецького разом з іншими його книгами та 'Катехизис' Лаврентія Зизанія Тустановського.
* 1669 рік. Після Люблінської унії — гоніння на українські книги, надруковані на польській території,
* 1672 рік. Указ про заборону в усіх містах усіх чинів людям тримати в себе вдома та на території Польщі відкрито чи таємно українського друку книги, а хто їх має, то суворо наказано приносити і здавати воєводі, місцевому правителю.
* 1677 рік. Патріарх московський Іоаким наказав з українських книг знищити листки, які мають різницю від книг московських.
* 1689 рік. Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати І том 'Четьї-мінеї' Дмитра Ростовського.
* 1690 рік. Московський патріарх Іоаким указом заборонив усе українське письменство, а І том книги 'Четьї-мінеї' Данила Заточника звелено спалити.
* 1693 рік. Лист Московського патріарха до Києво-Печерської лаври про заборону будь-яких книг українською мовою.
* 1709 рік. Указ Петра І про заборону друку книг українською мовою, а книги, друковані церковно-слов'янською мовою, звіряти з російським виданням, щоб у них ніякої різниці не було.
* 1720 рік. Указ Петра І, щоб знову книг ніяких, крім церковних попередніх видань, в Україні не друкувати, а ті старі книги з книгами великоросійського друку зрівняти, щоб ніякої різниці і особливого наріччя в них не було.
* 20 грудня 1720 року. Петро І видав указ київському губернському князю Голіцину, щоб - во всех монастырях, остающихся в Российском государстве, осмотреть и забрать древние жалованные грамоты и другие куртиозные письма оригинальные, а также книги исторические, рукописные и печатные.
1721 рік. Наказ Синоду надсилати книги з українських друкарень у синодальну контору для виправлення їх згідно з російськими вимогами та вимовою й звірення клеймом цензора.
* 1724 рік. Друкарня Києво-Печерської лаври оштрафована на одну тисячу карбованців за друкування книг, не у всьому схожих з великоросійськими. На таку ж суму і за таку ж 'провину' оштрафовано і Чернігівську друкарню, яку перевезли до Москви.
* 1726 рік. Київський митрополит Іосиф Кроковський склав акафіст святій Варварі. Москва дозволила Лаврі друк, але з умовою його перекладу на російську мову («на великороссійское нарЂчіе»). У серпні 1726 р. розпорядження Синоду про заборону друкувати будь-яку книжку, яка раніше не друкувалася санкт-петербурзькою або московською синодальною друкарнями. Знову наказано, щоб правопис і наголоси точно повторювали московські.
* 1729 рік. Наказ Петра І про переписування в Україні державних постанов та розпоряджень з української мови на російську.
1740 рік. Російська імператриця Анна Іванівна створила правління гетьманського уряду під керівництвом московського князя Олексія Шаховського та запровадила російську мову в діловодстві на території України. Переписи 1740 — 1748 рр. свідчать, що в семи полках Гетьманщини на 1094 села припадало 866 шкіл з викладанням українською мовою. У 1804 р. було видано царський указ, який заборонив навчання українською мовою. Результати національного гніту одразу позначились на стані освіти в Україні. Уже перепис 1897 р. показав, що на 100 осіб було лише 13 письменних.
* 1748 рік. Наказ Синоду Київському митрополитові Самуїлу Милославському ввести в Києво-Могилянській академії та в усіх школах України російську мову викладання, в результаті чого на Лівобережжі зникло 866 українських шкіл.
* 1750 рік. Після скасування Канцелярїї міністерського правління малоросійських справ у
* 1750 рік. Після скасування Канцелярїї міністерського правління малоросійських справ у м. Глухові з неї вилучені та перевезені до Росії справи таємного діловодства. Документи архіву Запорозької Січі, знайдені під час розорення Січі генерал-поручиком Текелією у скрині під престолом січової церкви, опинилися в Московському відділенні загального архіву Головного штабу.
* 1755 рік. Синод наказав Києво-Печерській лаврі перекласти на російську мову 'Четьї-мінеї' св. Дмитрія Ростовського та Києво-Печерський патерик.
* 1763 рік. Указ Катерини ІІ про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
* 1764 рік. Скасування Катериною ІІ українського гетьманства, а з ним — ліквідація українських навчально-культурних закладів та усунення від влади україномовних чиновників.
* 1765 рік. Ліквідація Катериною ІІ козацького устрою на Слобожанщині та козацьких шкіл.
* 1766 рік. Синод видав суворий указ Києво-Печерській лаврі друкувати лише ті книги, які в московській друкарні
1769 рік. Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати букварі українською мовою і наказав відібрати у людей ті букварі, які були вже на руках.
* 1782 рік. Катерина ІІ створила комісію для заведення в Росії народних училищ, завданнями яких було запровадження єдиної форми навчання та викладання російської мови в усіх школах імперії.
* 1784 рік. Синод наказує митрополитові Київському і Галицькому Самуїлу карати студентів та звільняти з роботи учителів Києво-Могилянської академії за відхід від російської мови.
* 1785 рік. Наказ Катерини ІІ по всіх церквах імперії правити службу Божу російською мовою. Російська мова заведена у всіх школах України.
* 1786 рік. Синод знову наказує митрополитові Київському контролювати Лаврську друкарню, щоб ніякої різниці з московськими виданнями не було, а в Києво-Могилянській академіі негайно ввести систему навчання, узаконену для всієї імперії.
1789 рік. У Петербурзі з ініціативи Катерини ІІ видано Порівняльний словник усіх мов, у якому українська мова визначається як російська, спотворена польською.
* 1811 рік. Закриття Києво-Могилянської академії.
* 1847 рік. Розгром Кирило-Мефодіївського братства.
* 1853 рік. Покалічено видання Літопису Грабянки.
* 1862 рік. Позакривано українські недільні школи. Припинилось видання українського літературного та науково-політичного журналу Основа.
* 1863 рік. Валуєвський циркуляр: 'Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє — ворог Росії'.
1864 рік. Тисячі пудів архівних матеріалів вивезли до Москви після судової реформи. Згідно з обіжником Міністерства юстиції від 3 грудня 1866 року, туди потрапила велика кількість документів ліквідованих установ із Волинської, Київської, Катеринославської, Подільської, Хе*рсонської та Чернігівської губерній.
* 1869 рік. За законом, чиновникам усіх відомств призначалась значна доплата за русифікацію.
* 1876 рік. Емський указ. Заборона ввозити українські книги з-за кордону, заборона підписувати українські тексти під нотами, заборона українських вистав. Невипадково хор М.Лисенка змусили співати у концерті українську народну пісню Дощик французькою мовою.
* 1881 рік. Закон про дозвіл на друкування словників українською мовою, але за російським правописом, а постановка українських вистав залежить від місцевого начальства.
* 1887 рік. Рукопис граматики української мови цензор повернув, не читаючи, відписавши авторові, що нема потреби дозволяти до друку граматику тієї мови, яка приречена на небуття.
* 1888 рік. Указ Олександра ІІІ 'Про заборону вживания в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами'.
* 1889 рік. У Києві, на археологічному з'їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української.
* 1892 рік. Російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з російської мови.
* 1894 рік. Заборона ввезення українських книг з-за кордону.
* 1895 рік. Заборона української читанки та українських книг для дітей.
* 1903 рік. На відкритті пам'ятника І.Котляревському у Полтаві не дозволено промови українською мовою.
* 1905 рік. Кабінет Міністрів Росії відкинув клопотання Київського та Харківського університетів про скасування заборони української мови, визначаючи це несвоєчасним.
* 1906 і 1907 рік. Закриття Просвіти в Одесі та Миколаєві.
* 1908 рік. Указ сенату про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії.
* 1910 рік. Указ Столипіна про зарахування українців до розряду інородців і про заборону будь-яких українських організацій.
* 1914 рік. Указ Миколи І про заборону української преси.
* 1919 рік. Після завоювання України більшовиками — знищення національно свідомої частини населення та заборона всіх українських літературних, драматичних та усних творів, серед яких лише українських народних пісень — триста тисяч.
* 1921—1923 роки. Голод в Україні.
* 1922 рік. Ліквідація Просвіт на Кубані, в Зеленому Клину та в інших місцях проживання українців.
* 1929 рік. Арешт українських науковців та духовенства — заміщення їх російськомовними.
* 1932 рік. Спланована та здійснена за підтримкою, чи пак з мовчазної згоди 'світового співтовариства', акція ліквідації українського народу. В Україні, яка володіє 40 % світового чорнозему, умертвлено голодом до 12 мільйонів носіїв української мови, саме селян, щоб зберегти зрусифіковане міське населення. У містах введено карткову систему та паспорти.
* 1933 рік. Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників.
* 1938 рік. Постанова ЦК КП(б) про обов'язкове вивчення в школах республіки російської мови.
* 1939 рік. Після «визволення» Західної України — закриття частини українських і відкриття російських шкіл.
* 1940 рік. Депортація населення Галичини у Сибір.
* 1946 рік. Постанова Ради Міністрів Радянського Союзу про затвердження українського правопису, наближеного до російського. Голод в Україні.
1947 рік. Каганович провів чистку серед діячів української культури. Знов депортація в Сибір населення Західної України. План вивезення українців у Сибір зірвався через нестачу вагонів.
* 1949 рік. Заборона повертатися в Україну тим робітникам, котрі були вивезені під час війни разом зі своїми заводами. Для відбудови промисловості в Україні присилали росіян. З КП(б)У виключено за націоналізм 3 % комуністів на XVI з'їзді партії. На цілину — в Казахстан та Сибір — вивезено 100 тисяч українських юнаків та дівчат.
* 1958 рік. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання. 17 вересня 1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла відповідну Постанову.
* 1961 рік. ХХІІ з'їзд КПРС — нова програма партії про злиття націй в єдиний радянський, тобто російський, народ.
* 1947 рік. Каганович провів чистку серед діячів української культури. Знов депортація в Сибір населення Західної України. План вивезення українців у Сибір зірвався через нестачу вагонів.
* 1949 рік. Заборона повертатися в Україну тим робітникам, котрі були вивезені під час війни разом зі своїми заводами. Для відбудови промисловості в Україні присилали росіян. З КП(б)У виключено за націоналізм 3 % комуністів на XVI з'їзді партії. На цілину — в Казахстан та Сибір — вивезено 100 тисяч українських юнаків та дівчат.
* 1958 рік. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання. 17 вересня 1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла відповідну Постанову.
* 1961 рік. ХХІІ з'їзд КПРС — нова програма партії про злиття націй в єдиний радянський, тобто російський, народ.
1979 рік. Ташкентська конференція — Російська мова — мова дружби народів.
* 1983 рік. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів Радянського Союзу Про поліпшення вивчення росіиської мови у школах республік. Доплата за російську мову викладання 15 % та поділ класів.
* 1989 рік. Постанова ЦК КПРС Про єдину офіційну загальнодержавну мову в Радянському Союзі (російську). Те ж у проекті Конституції М.Горбачова.
* 1990 рік. Верховна Рада Радянського Союзу. Закон про мови народів Радянського Союзу закріплює за російською мовою статус офіційної на всій території Радянського Союзу.
* 1994 рік. Намагання надати російській мові статус офіційної в незалежній Україні.
* 1995 рік. Алма-Ата. Спільний науковий простір (тобто російський) для СНД."
|
| |
| |
| GAD | Дата: Вівторок, 12.06.2012, 19:20 | Повідомлення # 26 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Кличко пообіцяв виборцям добре вивчити українську мову
Лідер партії "УДАР" Віталій Кличко пообіцяв навчитися говорити хорошою українською мовою.
Про це Кличко повідомив вчора на зустрічі з жителями Івано-Франківська.
Відповідаючи на питання, скільки років потрібно, щоб чиновники вищого рангу навчилися розмовляти українською мовою, Кличко сказав: "Якщо є бажання, то будь-яку мову можна вивчити, навіть китайську".
Він вибачився за свої недоліки в українській мові, оскільки є сином колишнього військовослужбовця і не вчився в українській школі.
"Обіцяю, що найближчим часом я буду говорити прекрасною чистою українською мовою", - підкреслив Кличко.
Він висловив переконання, що "в Україні повинна бути єдина державна мова - українська".
За матеріалами сайту : LB.ua
|
| |
| |
| GAD | Дата: Середа, 13.06.2012, 21:33 | Повідомлення # 27 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Комуніст згадав, як Колесніченко у вишиванці захищав "бандерівщину", а потім "сів на проросійську тему"
Після розпаду Радянського Союзу сьогодні вже "регіонал" Вадим Колесніченко захищав українську мову в Криму.
Про це у коментарі Gazeta.ua розповів керівник "Комуністичної парії робітників і селян" Леонід Грач.
За його словами, в той час Колесніченко дійсно носив вишиванку.
"Ми знаємо історію прибуття Колесніченка із Західної України. Здається, з Тернопільщини до Криму. Коли я керував партійним апаратом, ми забирали його на партійну роботу в Ялтинський міський комітет партії. Це були останні місяці радянської влади, коли він віддано служив комуністичній деї. А потім на очах по суті став антикомуністом, завзятим шовіністом", - згадує нардеп.
"Але є ще один виходець, який пройшов через Крим, - додав комуніст. - Арсеній Яценюк. Він теж тут встановлював українську мову і розмовляв, і таблички українською розміщував на комітеті".
Грач наголосив, що різка зміна пріоритетів - це сувора дійсність пострадянської політики, коли люди міняють партквитки.
"І ми пам'ятаємо, як Вадим Колесніченко ще кілька років тому намагався захищати "бандерівщину". Таке з людьми на жаль відбувається. Це як фільм "Весілля в Малинівці" - коли староста села змінює головний убір з червоною зіркою на інший і каже: "Влада змінилася". Це страшне явище, тому що коли люди коливаються так сильно, це завжди небезпечно", - додав він.
Колесніченко просто зрозумів, що тема російської мови може принести йому хороші дивіденди, вважає Грач.
"Людина, яка фактично втекла з тих місць, повинна була не втекти, а треба було до кінця захищати це ось там. Тому, це швидко минуло й він сів на проросійську тему, зрозумівши, що вона може принести дивіденди. І вона приносить дивіденди йому, особливо сьогодні", - резюмував політик.
Інна ІВЕРШЕНЬ
Джерело: http://gazeta.ua
|
| |
| |
| GAD | Дата: Середа, 13.06.2012, 21:37 | Повідомлення # 28 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| У Севастополі збирають підписи на підтримку "мовного" законопроекту Колесніченка
Активісти Севастопольської міської організації Партії регіонів в рамках всеукраїнської акції "Ми хочемо говорити рідною мовою" почали збір підписів на підтримку законопроекту "Про засади державної мовної політики".
За словами одного з організаторів акції Володимира Єрмакова, збір підписів розпочався 12 червня, і вже зібрано 3800.
"Ми встановили 19 наметів в чотирьох районах міста. За вчорашній день тільки в Ленінському районі ми зібрали 760 підписів", - сказав Єрмаков.
Роботу зі збору підписів на місцях здійснюють і голови первинних партійних організацій. За словами Ермакова, севастопольці зможуть залишити свій підпис в підтримку законопроекту до 2 липня. Щодня підписні листи передаються до Верховної Ради одному з авторів законопроекту Вадиму Колесніченку.
Як повідомлялося, всеукраїнська акція, ініційована Партією регіонів, "Ми хочемо говорити рідною мовою" стартувала в Севастополі мітингом біля пам'ятника імператриці Катерині II 8 червня. Під час акції крім збору підписів заплановано проведення публічних заходів інформаційно-просвітницької спрямованості, зокрема, науково-практичних конференцій, засідань тематичних круглих столів, громадських форумів.
Джерело: http://gazeta.ua
|
| |
| |
| GAD | Дата: Четвер, 14.06.2012, 17:35 | Повідомлення # 29 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
|
|
| |
| |
| GAD | Дата: П`ятниця, 15.06.2012, 18:26 | Повідомлення # 30 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| На филолога? Зря выброшенные деньги!
Я росла в російськомовному середовищі. На той час, коли мала йти до школи, у моєму місті української просто не було. На уроках мови діти сміялися зі слів "кватирка, "краватка". Найбільшого розумаку можна було збити з пантелику, запитавши, що таке "сокира", "паркан" чи "шкарпетки". В родині панував суржик. А на канікули я їздила на Волинь до бабусі і там розмовляла українською.
Пошук місця в житті після школи привів мене на філфак педвузу. Не скажу, що це було за покликанням. Однак я намагалася бути принаймні послідовною.
На останньому курсі на Великодні свята заздалегіть чкурнула додому. Там виникли проблеми з газовим обладнанням, а тут за два дні Паска, потім травневі — і так два тижні вихідних. Щоб терміново викликати майстра, треба було йти писати заяву.
Час пообіді, Страсна п'ятниця, контора майже порожня. Я - єдиний, нежданий відвідувач. Розгублено пояснюю ситуацію, мовляв, раніше не могла, студентка, щойно з сесії приїхала…
- Пишите заявление на имя начальника, образец на стене.
Пишу заяву, підписую, несу на візування начальнику. Він недбало бере її, ковзнувши поглядом, різко кладе на стіл.
- Что это? - на його обличчі вираз не інакше як "брєзґлівості". Я написала заяву українською, старанно переклавши зразок.
- Заява... На кого ты, говоришь, учишься? - крізь зуби цідить чиновник.
- На вчителя української мови.
- Скажи своей маме, что она зря выкинула деньги!
Наступного ранку о пів на дев'яту в наші двері гупає бригада газовиків. За півгодини все ладнають, о дванадцятій ми вже печемо паски. Мабуть, чиновник таки пошкодував мене і мою нерозважливу маму.
Через останні подї я замислилась: чи не був він тоді правий? Що це було? Шовінізм чи далекоглядність?
Джерело: http://gazeta.ua
|
| |
| |
