Четвер, 28.03.2024, 10:34
LEVEL
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гость · RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Форум » ХОБІ,ЗАХОПЛЕННЯ » Нумізматика » Українська монета.
Українська монета.
GADДата: Понеділок, 13.04.2015, 16:08 | Повідомлення # 151
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Зображення монет: Яків Гніздовський

Прикріплення: 8746747.jpg (34.7 Kb) · 3691081.jpg (36.5 Kb)
 
GADДата: Середа, 29.04.2015, 08:08 | Повідомлення # 152
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
150 років Одеському національному університету імені І. І. Мечникова

Дата введення в обіг: 28 квiтня 2015

Монета номіналом 5 гр. виготовлена зі срібла (Ag 925), масою 15,55 г., діаметром 33, мм., якість карбування-пруф, гурт-гладкий із заглибленим написом, тираж-2000 шт.

Серія: Вищі навчальні заклади України

Присвячена одному з найстаріших вищих навчальних закладів України, що посідає значне місце у формуванні системи освіти, розвитку наукових досліджень і культури в Україні та має високий міжнародний авторитет.

Вартість, грн: 376





На аверсі монети розміщено: угорі малий Державний Герб України, під яким напис УКРАЇНА; стилізовану композицію, що символізує галузі науки та навчальний процес; у центрі номінал - 5/ГРИВЕНЬ та рік карбування 2015 (унизу).



На реверсі монети на дзеркальному тлі зображено будівлю Одеського національного університету імені І. І. Мечникова та по колу розміщено напис ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І. І. МЕЧНИКОВА, унизу на рельєфному тлі рік заснування університету 1865.


Дата введення в обіг: 28 квітня 2015

Монета номіналом 2 гр. виготовлена з нейзильбера, масою 12,8 г., діаметром 31, мм., якість карбування-спеціальний анциркулейтед, гурт-рифлений, тираж-35000 шт.

Серія: Вищі навчальні заклади України

Вартість, грн: 22



На аверсі монети розміщено: угорі малий Державний Герб України, під яким напис УКРАЇНА; стилізовану композицію, що символізує галузі науки та навчальний процес; у центрі номінал - 2/ГРИВНІ/2015 та внизу логотип Монетного двору Національного банку України.




На реверсі монети на дзеркальному тлі зображено будівлю Одеського національного університету імені І. І. Мечникова та по колу розміщено напис ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І. І. МЕЧНИКОВА, унизу на рельєфному тлі рік заснування університету 1865.

Художник: аверс: Фандікова Наталія реверс: Таран Володимир, Харук Олександр, Харук Сергій

Скульптор: Атаманчук Володимир, Дем`яненко Анатолій

За матеріалами сайту : http://www.bank.gov.ua/



Додаткове фото smile
Прикріплення: 1908932.jpg (43.6 Kb) · 2148163.jpg (45.5 Kb) · 1449728.jpg (44.3 Kb) · 2739758.jpg (47.4 Kb) · 1777387.jpg (30.0 Kb)
 
GADДата: П`ятниця, 01.05.2015, 08:02 | Повідомлення # 153
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Національний Банк України введе в обіг нову обігову гривню.

О введении в обращение памятных монет обычного качества "70 лет Победы. 1945 - 2015" номиналом 1 гривня 2015 года чеканки
Национальный банк


Постановление от 24.04.2015 № 270

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА


від 24 квітня 2015 року N 270

Про введення в обіг пам'ятних монет звичайної якості "70 років Перемоги. 1945 - 2015" номіналом 1 гривня 2015 року карбування

Відповідно до статей 33 - 35 Закону України "Про Національний банк України" щодо випуску монет України Правління Національного банку України постановляє:

1. Увести в обіг з 07 травня 2015 року обігові пам'ятні монети "70 років Перемоги. 1945 - 2015" номіналом 1 гривня 2015 року карбування.

2. Установити, що обігові пам'ятні монети "70 років Перемоги. 1945 - 2015" номіналом 1 гривня 2015 року карбування є законним платіжним засобом на території України, обов'язкові до приймання за їх номінальною вартістю всіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів і функціонують в обігу разом з банкнотами і монетами номіналом 1 гривня попередніх років виготовлення.

3. Центральному сховищу (Джус Ю. М.) здійснювати підкріплення територіальних управлінь Національного банку України, а останнім - банків України обіговими пам'ятними монетами "70 років Перемоги. 1945 - 2015" номіналом 1 гривня 2015 року карбування.

4. Банкам України забезпечувати приймання від клієнтів обігових пам'ятних монет "70 років Перемоги. 1945 - 2015" номіналом 1 гривня 2015 року карбування та їх видачу в порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

5. Департаменту грошового обігу (Зайвенко В. П.) довести зміст цієї постанови до відома територіальних управлінь Національного банку України та банків України для використання в роботі.

6. Департаменту грошового обігу (Зайвенко В. П.) підготувати офіційне повідомлення Національного банку України про введення в обіг обігових пам'ятних монет "70 років Перемоги. 1945 - 2015" номіналом 1 гривня 2015 року карбування, а Департаменту з корпоративних питань (Бондаренко Н. М.) розмістити цю інформацію на відповідній сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України та забезпечити в установленому порядку інформування громадськості через засоби масової інформації.

7. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови Національного банку України Смолія Я. В.


Голова В. О. Гонтарева

Джерело: http://search.ligazakon.ua/
 
GADДата: Субота, 02.05.2015, 11:59 | Повідомлення # 154
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
70 років Перемоги. 1945-2015


Дата введення в обіг: 5 травня 2015

Монета номіналом 5 гр. виготовлена з нейзильбера, масою 31,1г., діаметром 35 мм., якість карбування-спеціальний анциркулейтед, гурт-рифлений, тираж-35000 шт.

Серія: Перемога у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.

Монета увічнює подвиг українського народу, його значний внесок у перемогу антигітлеровської коаліції в Другій світовій війні. Монета присвячена 70-річчю перемоги над нацизмом в Європі. З перших днів війни до жовтня 1944 року центральною ділянкою всього європейського театру воєнних дій Другої світової війни була територія України, яка зазнала величезних людських і матеріальних втрат.



На аверсі монети розміщено: угорі напис півколом УКРАЇНА, під яким малий Державний Герб України, стилізовану композицію, що символізує життя, - дерево роду, на тлі якого в гнізді з гілки калини сидить птах, праворуч - рік карбування монети - 2015, унизу номінал - 5/ГРИВЕНЬ, ліворуч - логотип Банкнотно-монетного двору Національного банку України.



На реверсі монети розміщено стилізовану композицію: солдатська каска та квітки маку (використано тамподрук) - символи пам`яті, ліворуч напис 1945, праворуч - 2015; трикутники, що символізують полум`я свічок, угорі напис півколом 70 РОКІВ ПЕРЕМОГИ.

Художник: Таран Володимир, Харук Олександр, Харук Сергій

Скульптор: Дем`яненко Анатолій, Атаманчук Володимир


За матеріалами сайту : http://www.bank.gov.ua/
Прикріплення: 2764559.jpg (40.8 Kb) · 3204269.jpg (39.0 Kb)
 
GADДата: Середа, 06.05.2015, 20:25 | Повідомлення # 155
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов


Прикріплення: 1936130.jpg (32.6 Kb) · 2944420.jpg (35.1 Kb) · 8865534.jpg (31.1 Kb) · 2899942.jpg (41.5 Kb)
 
GADДата: Четвер, 28.05.2015, 20:06 | Повідомлення # 156
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Монета до 200-річчя від народження Тараса Шевченка стала кращою у 2014 році

Виготовлена вона зі срібла й важить 500 грамів. Нині колекційна монета, номінал якої 50 гривень, коштує майже 10 тисяч. Усього торік Національний банк випустив 43 види пам’ятних монет загальним тиражем 700 тисяч штук. Відзначили ж – за унікальність ідеї та художнє оформлення – ще дві – "Цикламен Коський" та до 70-річчя визволення України від фашистських загарбників.



Джерело: http://1tv.com.ua/
 
GADДата: Вівторок, 02.06.2015, 13:49 | Повідомлення # 157
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Київський фунікулер

Дата введення в обіг: 27 травня 2015

Монета номіналом 5 гр. виготовлена з нейзильбера, масою 16,54 г., діаметром 35 мм., якість карбування-спеціальний анциркулейтед, гурт-рифлений, тираж-35000 шт.

Серія: Інші монети


Присвячена одному із символів Києва, історичному об`єкту, що користується великою популярністю у жителів та гостей міста, спеціалізованому транспорту - Київському фунікулеру, збудованому в 1905 році. Спочатку він мав назву Михайлівський механічний підйом і був одним зі зразків прогресивного вирішення інженерного завдання.

Вартість, грн: 29

На реверсі монети розміщено міську композицію початку ХХ століття в стилі модерн: на тлі панорами Києва зображено фунікулер, на передньому плані - чоловіка та жінку (праворуч) та рослинний орнамент - стилізоване листя каштана (ліворуч), угорі написи: 110/РОКІВ, КИЇВСЬКОМУ/ФУНІКУЛЕРУ.



На аверсі монети розміщено: угорі малий Державний Герб України та напис півколом НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ; у центрі - сучасний вигляд Київського фунікулера (головний вхід на Поштовій площі); ліворуч унизу рослинний орнамент - стилізоване листя каштана; праворуч рік карбування монети - 2015, логотип Монетного двору Національного банку України, півколом номінал - П`ЯТЬ ГРИВЕНЬ.

Художник: Кузьмін Олександр, Скоблікова Марія

Скульптор: Атаманчук Володимир, Іваненко Святослав

За матеріалами сайту : http://www.bank.gov.ua/



Адреса: Поштова площа, верхня тераса Володимирської гірки

Як дістатися: ст.тметро Поштова площа

Київський фунікулер

Фунікулер у Києві, незважаючи на те, що є одним із видів транспорту, входить до числа пам'ятників архітектури столиці України 19 століття. Саме слово "фунікулер" латинського походження, перекладається російською мовою, як "мотузок", й означає канатний підйомно-транспортний засіб, що використовується для перевезення пасажирів на невеликі відстані при значних кутах підйому. Київський фунікулер являє собою систему, що йде від Подолу до Верхнього міста в Києві.



До початку 20 століття підйом з Подолу був одним з найбільш незручних в транспортному плані об'єктів Києва. Він приносив киянам багато неприємностей та незручностей, оскільки до Верхнього міста їм доводилося добиратися дерев'яними сходами, які налічували рівно 500 ступенів та 36 сходових майданчиків. Єдиним на той момент способом дістатися з Подолу до Верхнього міста був трамвай, який курсував Володимирським спуском. З розвитком транспорту в Києві раз у раз почали виникати спроби створити механічний підйомник біля Андріївської церкви, оскільки трамвай там пустити було неможливо через кривизну та вузькість самого узвозу. Постійне невдоволення мешканців міста, та й вимога поліпшення стану транспортної системи, поклали початок трудомісткої роботи зі створення першого в місті механічного підйомника. Він був досить дорогим в експлуатації, але через неможливість пустити тут інший вид транспорту, залишався єдино вірним виходом зі ситуації, що склалася.



Сама ідея будівництва фунікулера в Києві належить директору правління Московсько-Казанської залізниці, інженерові шляхів сполучення, автору низки робіт з питань залізничного будівництва Артуру Адольфовичу Абрагамсону. Співавторами проекту виступили інженери Н.К. П'ятницький (спроектував станційні павільйони) та Н.І. Баришников (розробив шляхові конструкції). У 1902 році міська управа, вислухавши всі пропозиції Абрагамсона, дала свою згоду на будівництво. Фунікулер назвали Михайлівський механічний підйом або Михайлівський електричний канатний підйом, адже поруч знаходився Михайлівський Золотоверхий собор. Спочатку планували спорудити дорогу довжиною 250 метрів, але це виявилося неможливо через те, що довелося б зносити один приватний будинок, власниця якого зажадала за знесення своєї садиби непідйомну для міста суму, та й до того ж її захищав закон про приватну власність. У результаті вийшло 200 метрів канатної дороги. Обладнання та візки вагонів було виготовлено у Швейцарії, злагоджену роботу системи забезпечували два мотори по 65 кінських сил кожен. Стрічковий гальмівник міг працювати у подвійному режимі: автоматично або з волі механіка. Місткість вагонів - 70 осіб кожен. Всі роботи було завершено у травні 1905 року, на ті часи вони вилилися у досить кругленьку для міської скарбниці суму - 172 тисячі рублів.

Офіційною датою відкриття у Києві фунікулера вважається 7 травня 1905 року, коли його було освячено й запущено. Нижня станція знаходилася на вулиці Боричів Тік, а верхня - на Михайлівській площі, прямо біля входу в собор. Михайлівський механічний підйом справно працював аж до 1928 року, коли при заміні тягового тросу, вагончик зірвався з затискних колодок і впав вниз. Зіткнувшись, обидва вагони розбилися, що слугувало стимулом для капітальної реконструкції підйомника. Нові вагони із поліпшеними стрічковими гальмами було виготовлено на Київському заводі електротранспорту. Під час ремонту лінію продовжили ще на 40 метрів. Тепер нижня станція знаходилася на вулиці Революції (нинішня Сагайдачного). Згідно плану другої п'ятирічки подібні підйомники повинні були з'явитися на Вознесенському узвозі, на Андріївській горі та біля мосту Євгенії Бош, чого, на жаль, не відбулося.



На початку 70-х років 20 століття за результатами Київської обласної інспекції, яка вказала на недостатню довжину верхньої станції, відсутність гальм на канатоведучому шківі, розташованому на верхній станції, було проведено додаткові роботи з усунення цих недоліків. У 1976 році інститут Київпроект запропонував замінити фунікулер ескалаторним підйомом, спорудивши декілька швидкісних ліфтів. Пропозицію було відхилено, і в 1984-1986 рр. за участю архітекторів Я. Віга, В. Єжова, О. Чупака, В. Шарапова, інженерів В. Рєзнікова, Н. Найко та інших було проведено реконструкцію київського фунікулера. Верхню станцію подовжено на 5 метрів, а нижню перебудовано повністю, замінено канатоведучий шків. На сьогоднішній день верхня станція виходить на верхню терасу Володимирської гірки, а нижня - на Поштову площу, поруч з однойменною станцією метро та Річковим вокзалом. Один рейс триває 2,5-3 хвилини, вагони рухаються зі швидкістю 2 метри за секунду. Сучасний фунікулер у Києві щорічно перевозить 5-7 мільйонів пасажирів, залишаючись по цей день досить затребуваним видом транспорту.


За матеріалами сайту: http://kievtown.net/
Прикріплення: 3643572.jpg (65.7 Kb) · 6351287.jpg (36.3 Kb) · 7070438.jpg (78.4 Kb) · 2696335.jpg (66.7 Kb) · 3561114.jpg (33.2 Kb)
 
GADДата: Понеділок, 06.07.2015, 15:54 | Повідомлення # 158
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Петро Прокопович

Дата введення в обіг: 8 липня 2015

Монета номіналом 2 гр. виготовлена з нейзильбера, масою 12,8 г., діаметром 31 мм., якість карбування-спеціальний анциркулейтед, гурт-рифлений, тираж-30000 шт.

Серія: Видатні особистості України

Присвячена 240-річчю від дня народження Петра Івановича Прокоповича - винахідника першого у світі втулкового (рамкового) вулика, основоположника вітчизняної науки про бджільництво та раціонального пасічництва в Європі. Петро Прокопович виділив рамку як самостійну частину житла для бджіл, що дало змогу одержувати чистий стільниковий мед без знищення бджіл. Це був визначний крок в історії пасічництва.



На реверсі монети зображено портрет Петра Прокоповича, під яким написи: ПЕТРО/ПРОКОПОВИЧ, 1775/1850; праворуч - бджолині стільники в рамці, на яких сидить бджола.



На аверсі монети розміщено: угорі напис півколом НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ, ліворуч - малий Державний Герб України; стилізовану композицію: у центрі - рамковий вулик Петра Прокоповича, з якого вилітають бджоли, та старовинний вулик, бджолині стільники (ліворуч); унизу на матовому тлі: номінал - 2 ГРИВНІ, ліворуч - рік карбування монети - 2015; праворуч на дзеркальній поверхні - логотип Монетного двору Національного банку України.


Художник: Фандікова Наталія

Скульптор: Іваненко Святослав, Дем`яненко Володимир

За матеріалами сайту : http://www.bank.gov.ua/

Українець Петро Прокопович 200 років тому винайшов рамковий вулик, який фахівці назвали епохальним відкриття

Мертві бджоли не гудуть

Повороти долі несподівані. Але небайдужа людина їй не коритиметься, а прокладатиме свій шлях. Так було і з Петром Прокоповичем. Він народився 29 червня (12 липня) 1775 року у сім’ї священика. Звісно, батько-дворянин хотів, щоб син наслідував його справу. Тож із 1786 по 1794 рік Петро навчався у богословському класі Києво-Могилянської академії. Однак від служби священиком відмовився, мріючи продовжити навчання в Московському університеті.

Певно, у батька був крутий норов, бо за його вказівкою юного богослова зарахували до Переяславського кінно-єгерського полку. Гусар вільно володів французькою, німецькою, грецькою, латинською та російською мовами.

Але не лише освіченістю вирізнявся новобранець. За хоробрість, виявлену у військових походах, його відзначив сам Олександр Суворов. Помітили і знання Петра Прокоповича: він виконував обов’язки керівника канцелярії Деволанта під час розбудови міста Одеси. Згодом призначили ад’ютантом генерал-майора К. Боура. Здавалося, кар’єра складається успішно.

Винахід сприяв розвиткові цивілізації

Однак 1898 року в чині поручика за власним бажанням він іде у відставку, а за вихідну військову допомогу купує неподалік села, де народився, три десятини землі та 32 вулики. Звісно, пан послав доглядати господарство кріпаків. Та, як потім сам писав, вони уявлення не мали, що робити з бджолами і як біля них ходити. Це, мабуть, і змусило господаря самотужки взятися за справу.

Вчитись не було в кого. Пасічники-сусіди добували мед варварським методом, тобто винищували бджіл при відбиранні меду. Петро Іванович це категорично не сприймав. От і почав пошук, скажемо так, цивілізованого методу господарювання. Спостерігав, аналізував, експериментував. І все, що робив, давало хорошу віддачу. Сусіди почали наслідувати його досвід і прозвали «прозорливим».

Його пасіка через вісім років налічувала вже 550 бджолиних сімей. Для них 1814 року він сконструював рамковий вулик, що його згодом фахівці назвали епохальним відкриттям, яке стало чіткою межею між диким і раціональним, або науковим, бджільництвом. Прокопович першим у світі одержав чистий стільниковий мед без розплоду і без попереднього знищення бджіл. Це було відкриття, яке, без перебільшення, сприяло розвитку цивілізації. Бджіл уже не знищували. Отже, вони й надалі виконували своє основне завдання: запилювали рослини. Вулик Прокоповича дав поштовх новим винаходам: з’явилася штучна вощина і медогонка. Ці три новинки стали основою розвитку в усьому світі раціонального ведення бджільництва.

Прокопович був надзвичайно вимогливою до себе людиною. Всі знання про бджіл він здобував шляхом власних спостережень. З висновками не поспішав. Першу статтю «Про бджільництво» надрукував у «Земледельческом журнале» через 27 років після початку дослідницької роботи. При цьому підкреслив, що «…всякое познание его проистекало из беспрерывных наблюдений повторяемых опытов». Згодом побачили світ інші наукові праці.

Визнанням його заслуг стало обрання дійсним членом імператорського Вільного економічного товариства, нагородження золотою медаллю цього товариства, а також орденом св. Володимира. Цар надіслав йому свій подарунок — діамантовий перстень.

Проте все це не відволікало від роботи. Він одним із перших дослідників почав вивчати кормову базу бджіл, розмножував і вивчав медоноси. З усіх рослин найбільше виділяв синяк, назвавши його царем медоносів, оскільки за нектаропродуктивністю переважає гречку в 25 разів.

Прокопович першим зробив новаторський висновок, що бджолина сім’я — не випадкове скупчення комах. Дослідив і описав різновиди маток. Не меншим був його талант в іншому: новатор також виготовив безколісний плуг, косу, хлібозбиральну машину.

Тим часом кріпацтво, суспільна безграмотність не сприяли впровадженню винаходів. Тож не випадково, що рамковий вулик Прокоповича вперше застосував його учень у Німеччині.

Чи могло це задовольнити новатора? Звісно, ні. А тому 1828 року він заснував першу в Російській імперії та Східній Європі школу бджільництва. Розташовувалась вона в маєтку Прокоповича в селі Митченки Чернігівської губернії. 1830 року її перевели в село Пальчики. Там, крім бджільництва, вивчали садівництво, овочівництво, шовківництво та догляд за тваринами.

Школа проіснувала 53 роки. Освіту здобули понад 900 осіб. Засновник оприлюднив близько 80 наукових статей, які зробили справжню революцію у бджільницькій галузі. В історію він увійшов як класик бджільницької науки, що заклав фундамент подальшого розвитку галузі у світі.

Прокопович — Шевченко: «На пасіці»

— Там, — показує краєзнавець Петро Гаркуша, — поміщик Віктор Закревський після знайомства з Петром Прокоповичем посадив липовий гай і розводив бджіл. Саме там випробовували перший рамковий вулик — винахід Прокоповича.

Йдемо територією колишнього маєтку Закревського в Лемешівці Яготинського району Київської області. Від історичного гаю нічого не залишилося — його в 1917—1920 роках вирубали на паливо. Але є каштанова алея, якою ходив Тарас Шевченко. Віковічні дуби, під якими, можливо, сиділи два великих сини українського народу і вели неквапну бесіду. Є аура українського села, де Кобзар написав «Садок вишневий коло хати».

Прокопович зустрівся з Шевченком у червні 1843 року. Разом побували не лише в Лемешівці, а й у селі Пальчики, де Тарас Григорович намалював картину «На пасіці».

Уже пізніше (1856 року) темі пасічництва він присвятив повість «Близнецы», в якій розповів про бджоляра — винахідника рамкового вулика, організатора школи й автора статей із бджільництва. Отож Шевченка можна вважати ще й одним із перших пропагандистів великого бджоляра. А Прокопович, за свідченням очевидців, один із вуликів назвав «Шевченко».

На жаль, будинок, в якому зустрічались два великих українці, розвалюється. Аби не зусилля ентузіаста-пенсіонера, його б уже спіткала доля липового гаю.

Науковець вказав людству дорогу до скарбу, який черпають 200 років. От і виходить, що винаходом Петра Прокоповича користуються десятки тисяч пасічників, а докласти рук до збереження пам’яті про нього нікому.


Джерело: http://ukurier.gov.ua/

Прикріплення: 6996935.jpg (40.0 Kb) · 4843107.jpg (40.7 Kb) · 4973534.jpg (45.7 Kb) · 7988279.jpg (32.9 Kb)
 
GADДата: Неділя, 19.07.2015, 10:53 | Повідомлення # 159
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
НОрмальні зображення ( традиційно з мережі)

Прикріплення: 8193747.jpg (131.5 Kb)
 
GADДата: Неділя, 19.07.2015, 10:59 | Повідомлення # 160
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Андрей Шептицький

Дата введення в обіг: 15 липня 2015

Монета номіналом 2 гр. виготовлена з нейзильбера, масою 12,8 г., діаметром 31 мм., якість карбування-спеціальний анциркулейтед, гурт-рифлений, тираж-30000 шт.

Серія: Видатні особистості України


Присвячена 150-річчю від дня народження видатного церковного, політичного, громадсько-культурного діяча, мецената, митрополита Української греко-католицької церкви - Андрея Шептицького (мирське ім`я Роман-Марія-Александер), який сприяв національному самозбереженню українського народу. Подвижницька діяльність Шептицького на ниві християнського порозуміння і миротворення між Східною і Західною Церквами, його екуменічні ідеї на десятки років випередили свій час.

Вартість, грн: 22

На аверсі монети розміщено: угорі малий Державний Герб України та напис півколом НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ, у центрі - композицію з церковними атрибутами; унизу: номінал 2/ГРИВНІ, рік карбування монети - 2015; логотип Монетного двору Національного банку України (праворуч).



На реверсі монети зображено Андрея Шептицького, який сидить у кріслі з книгою на колінах, ліворуч - митра; праворуч написи півколом: МИТРОПОЛИТ АНДРЕЙ ШЕПТИЦЬКИЙ (унизу), 1865 - 1944 (угорі).


Художник: Кочубей Микола

Скульптор: Атаманчук Володимир



Шептицький Андрей – граф, митрополит Галицький, архиєпископ Львівський, єпископ Кам’янець-Подільський, громадський і церковний діяч, меценат, дійсний член НТШ.

Народився 29 липня 1865 р. у с. Прилбичі (Яворівського р-ну Львівської області) у родині графа Івана та графині Софії з родини Фредрів Шептицьких.

Рід Шептицьких – це одна з найдавніших українських боярських родин, грамоту на право земельного володіння якій у 1284 р. надав галицько-волинський князь Лев Данилович. З кінця ХVII і майже все ХVII ст.

Шептицькі дали цілу плеяду найвищих церковних ієрархів української греко-католицької та польської римо-католицької Церков. Серед них Варлаам Шептицький, єпископ у Львові. Атанасій і Лев Шептицькі, єпископи львівські, пізніше Києво-Галицькі митрополити. Вони є засновниками-фундаторами архикатедрального собору св. Юра у Львові, де статуї їх прикрашають фасад храму. По жіночій лінії Шептицькі мали родинне коріння з королівським родом Собєських, австрійським цісарським родом Стюартів. Через Фредрів Шептицькі пов’язали свій родовід із королями Італії, Португалії, Сардинії. Мати митрополита Андрея Софія була донькою видатного польського письменника, графа Олександра Фредро.

У подружжя Івана та Софії Шептицьких було семеро синів. Двоє (Стефан і Юрій) померли у дитячому віці, Леон розстріляний НКВД у 1939 р., Олександр гине від куль гестапо у 1941 р., Казимир-Климентій помирає на засланні у Володимирі над Клязьмою у 1951 р.. Найстарший Андрей при хрещенні отримав імена Роман, Марія, Олександр. Початкову та середню освіту здобув удома та в гімназії св. Анни у Кракові. Після закінчення гімназії деякий час перебував на військовій службі та через хворобу змушений був її залишити. Навчався на юридичному факультеті Краківського та Вроцлавського університетів. У 1888 р. здобув науковий ступінь д-ра права.

У 1887 р. здійснив подорож на Велику Україну та Росію, під час якої познайомився з філософом Володимиром Соловйовим та істориком Володимиром Антоновичем. У 1888 р. вступив до монастиря оо. Василіян у Добромилі. В чернецтві прийняв ім’я Андрей. Згодом студіював філософію та теологію у Кракові. Після закінчення навчання отримав наукові ступені доктора теології та філософії. У 1892 р. отримав священичі свячення у Перемишлі, згодом став магістром новиків (кандидатів до монастиря) у Добромилі (1892–1896 рр.), а з 1896 р. – ігумен монастиря св. Онуфрія у Львові. Деякий час був професором теології у Христинополі (Червоноград, Львівська область). Коротке єпископство у Станіславові (Івано-Франківськ) Андрей Шептицький розпочав із візитацій на Гуцульщині і Буковині. Ніхто з його попередників не писав до гуцулів послання їхнім діалектом.

У 1899 р. імператор Франц-Йосиф І іменував Шептицького А. Станіславівським єпископом, а папа Лев ХІІІ затвердив це рішення (хіротонія відбулася 17 вересня 1899 р.). Після смерті митрополита Юліяна Сас-Куїловського Шептицький А. 17 грудня 1900 р. був номінований Галицьким митрополитом. Інтронізація відбулася 17 січня 1901 р. у соборі св. Юра у Львові.

Митрополит Андрей двічі відвідав Росію та Білорусь (1907 р., 1912 р.). Сприяв розбудові Російської греко-католицької Церкви. У 1917 р. в Петербурзі було проголошено Російський греко-католицький Екзархат, а її екзархом призначено о. Леоніда-Леонтія Фьодорова. Створив апостольський вікаріат для вірних греко-католицької Церкви у Боснії, а в 1908 р. направив туди для місійної діяльності монахів-студитів. У 1907 р. Шептицький А. добився призначення єпископа для США (Сотер Ортинський), а в 1912 р. для українських поселенців у Канаді (Никита Будка). Перебуваючи у Києві, митрополит призначив о. Михайла Цегельського екзархом для католиків візантійського обряду в Україні. У 1910 р. брав участь у євхаристійному конгресі в Монреалі. Шептицький А. був ініціатором унійних Велеградських конгресів (1907–1928 рр.), у Бельгії створив східну гілку ордену бенедиктинців. У 1901 р. заснував монастир Студійського Уставу, ігуменом якого був його рідний брат Казимир-Климентій. У 1913 р. запросив до Галичини чин Редемптористів (ЧНІ), які прийняли східний обряд. Опікувався жіночими згромадженнями: СНДМ, Пресвятої Родини, Студиток, Милосердя, свщм. Йосафата. Скликав Синоди та Собори УГКЦ (1905 р., 1940–1944 рр.). Митрополит не залишав свого народу в часі Першої та Другої світових воєн. Усвідомлючи його міжнародний авторитет та значення праці для УГКЦ, царський російський уряд у вересні 1914 р. ув’язнив та відправив митрополита на заслання до Суздальського Спасо-Євфиміївського монастиря, де він перебував до 1917 р. У міжвоєнний період митрополит продовжував роботу з розбудови УГКЦ. З його ініціативи засновано Львівську греко-католицьку богословську академію (1928 р., ректор о. Йосиф Сліпий), Богословське наукове товариство (1923 р.), Український католицький інститут церковного з’єднання ім. Йосифа-Веніамина Рутського (1939 р.).

Вважаючи справу розбудови освіти й культури засобом національної оборони поневоленого народу, засновує Український Національний Музей (1905 р.), відстоює необхідність утворення українського університету у Львові, підтримує приватні народні школи ім. Б. Грінченка, князя Данила, єдину міську українську школу ім. М. Шашкевича, товариства "Просвіта", "Рідна Школа", Наукове Товариство ім. Шевченка, читальні, школи для ремісничої і гімназійної молоді, організації "Пласт", "Луг", "Сокіл-Батько", "Українська Молодь Христові", сприяє видавництву журналів для молоді "Наш Приятель", "Поступ", "Українське Юнацтво". В його особі знайшли надійного покровителя і мецената молоді художники, музиканти. Дбаючи про фізичне здоров'я свого народу, відкриває Народну Лічницю (1903 р.), Порадню для матерів, дитячі садочки, сиротинці. Помагав розбудовувати економічні установи (Іпотечний банк, товариство взаємного страхування «Дністер», та ін.).

На його думку зважали як тодішні лідери іноземних держав, так і провідники українського руху.

Рішуче обороняв свій народ перед окупантами. Зокрема різко виступив проти штучного голоду 1932–1933 рр. (Пастирське послання «Україна в передсмертних судорогах») та нищення польським урядом православних церков на Великій Україні.

Передбачаючи наростання репресій проти Церкви, митрополит таємно 22 грудня 1939 р. висвятив на єпископа з правом наслідства о. Йосифа Сліпого. У жовтні 1939 р. призначив Екзархів для вірних візантійського обряду, що проживали на території Радянського Союзу: єпископа Николая Чарнецького для Волині та Полісся, о. Климентія Шептицького для Росії та Сибіру та ін.

Як Глава УГКЦ своєю наполегливою діяльністю домагався, щоб український національний рух дотримувався засад християнського патріотизму, а Церква відігравала роль духовного і морального авторитету для українського народу. Метою життя митрополита була єдність Української Церкви та побудова Української Держави, "наділеної християнською душею".

Під час Другої світової війни Шептицький А. ставив питання про об’єднання всіх християн України навколо Київського Патріархату у єдності з Римським престолом, але не знайшов розуміння з боку окремих ієрархів Церкви та української інтелігенції. 30 червня 1941 р. благословляє проголошення відновлення Української Держави. Злочини НКВД у 1939 р. були причиною вітання 5 липня 1941 р. німецької армії. Були на те й особисті причини: 27 вересня 1939 р. у с. Прилбичах працівники НКВД розстріляли його рідного брата Леона з дружиною, сімейний маєток пограбовано, знищено родові документи.

Ніхто з єпископів у цілій Європі не виступав так відкрито й беззастережно проти нацизму та фашизму. Засуджуючи переслідування євреїв, звернувся (грудень 1941 р., лютий 1942 р.) з протестом до Гіммлера проти нищення єврейського населення у Галичині, пише листа до папи Пія ХІІ. За згодою Шептицького значна кількість євреїв переховувалася у монастирях та митрополичій резиденції у Львові. 21 листопада 1942 р. публікує послання «Не убий», в якому містилися заклики до примирення політичних сил українського суспільства, засуджувалися політичні вбивства. Подібні заяви та звернення призводили до частих обшуків у Соборі св. Юра та митрополичих палатах.

Митрополити Андрей Шептицький помер через три місяці після зайняття радянськими військами Львова (27 липня 1944 р.) 1 листопада 1944 р.
Видатний богослов, знавець як східного богослов’я і традицій, так і західного, аскет, Учитель Церкви, проповідник духовного життя, ще за життя визнаний українським народом "рідним Мойсеєм". Беатифікаційний процес розпочато 5 грудня 1958 р.


Джерело: http://tsdial.archives.gov.ua/
Прикріплення: 6322887.jpg (103.5 Kb) · 5900853.jpg (31.3 Kb)
 
GADДата: Четвер, 23.07.2015, 09:39 | Повідомлення # 161
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Успенський собор у м. Володимирі-Волинському

Монета номіналом 5 гр. виготовлена з нейзильбера, масою 16,54 г., діаметром 35 мм., якість карбування-спеціальний анциркулейтед, гурт-рифлений, тираж-35000 шт.

Серія:Пам'ятки архітектури України

Присвячена пам`ятці давньоруської архітектури, збудованій князем Мстиславом Ізяславовичем у 1156 - 1160 роках, Успенському собору у м. Володимирі - центрі Волинського князівства, місті літописання (нині - м. Володимир-Волинський). Собор був своєрідним центром духовного та громадського життя на Волині, усипальницею князів, бояр і єпископів, однією зі сторінок давньоруської архітектурної спадщини.

Вартість, грн: 29

На реверсі монети зображено: Успенський собор (праворуч), угорі на другому плані - стилізовану сцену його закладання, ліворуч напис: УСПЕНСЬКИЙ/ СОБОР/ХІІ ст.; унизу декоративний орнамент на тлі якого - напис ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ.



На аверсі монети розміщено: угорі - рік карбування монети 2015, малий Державний Герб України (ліворуч), під яким напис УКРАЇНА; номінал - 5/ГРИВЕНЬ (праворуч), під яким логотип Монетного двору Національного банку України. Основною композицією аверсу є стилізований фрагмент іконостаса та царських врат собору.


Художник: Таран Володимир, Харук Олександр, Харук Сергій

Скульптор: Атаманчук Володимир, Дем`яненко Анатолій

Джерело: http://www.bank.gov.ua/

Успенський собор у Володимирі-Волинському



Володимир-Волинський — одне з найстародавніших міст України. Офіційно його вік прийнято відлічувати з 988 року — дати першої згадки в «Повісті минулих літ», проте в реальності його історія бере свій початок у набагато раніші часи. Десь тут (а може, саме на цьому самому місці) в VI — поч. X ст. існував головний центр дулібів — союзу праслов’янських племен, що мешкали у верхів’ях Дугу і басейні правих приток верхньої Прип’яті. З цих етнічних груп пізніше утворилися волиняни (бужани), древляни, а можливо й інші племінні союзи східних слов’ян. У середині VII ст. дуліби були скорені аварами, зазнавши від них, як свідчить «Повість минулих літ», жорстоких принижень. Звільнившись від аварського ярма, дуліби в 907 р. брали участь в поході київського князя Олега на Візантію. У 988 р. князь Володимир Святий приніс на волинські землі християнство. На його честь і було побудоване (або, за іншою версією, перейменоване) місто Володимир-Волинський.

Родючий ґрунт, м’який клімат, безпека від кочівників зробили благодатну Волинь однією з найбагатших земель в Київській державі. З 1118р. Волинське князівство зберігалося за нащадками Володимира Мономаха. На межі ХІІ-ХІІІ ст. князь Роман Мстиславич Волинський об’єднав Волинь і Галицьку землю в одне велике князівство, рівне великим європейським королівствам, яке пережило татарське нашестя і проіснувало до XIV ст. Міста Галицько-Волинської землі були заможні, багатолюдні і гарні, через них проходили найважливіші торгові шляхи загальноєвропейського значення, що вели до Праги, Регенсбургу, Кракова, Гданська. За своїм значенням і багатством Волинська єпископська кафедра займала друге місце після Київської митрополії.

Кафедральний Успенський собор Володимира-Волинського — єдиний храм княжої епохи, що зберігся на Волині з домонгольських часів, — побудував в 1156-1160 рр. князь Мстислав Ізяславич, правнук Володимира Мономаха. Тому і називають його літописи «Мстиславовим храмом», а іноді ще «Отчим собором». Зводила «Мстиславів храм» артіль переяславльських майстрів. Успенський собор настільки близький київським і чернігівським пам’яткам, що відмінності тут є лише в другорядних деталях: стіни і стовпи тонше, пропорції дещо інші. Конструкція, техніка кладки і архітектурні форми володимир-волинського собору подібні до архітектури Кирилівської церкви в Києві. Очевидно, архітектори отримали тверде завдання — не відступати від київських зразків. Про участь майстрів з Переяславля свідчить лише своєрідна техніка формування цеглин-плінф.

Успенський собор — найбільший з пам’яток подібного типу (22,5×34,5 м, висота 18,5 м). У плані він тринефний, шестистовпний. Подібно до домонгольських пам’яток Придніпров’я, архітектурно-художній образ храму простий і величний. Собор вражає суворою нерухомістю своїх мас. Гладінь стін пожвавили лише невеликі напівколонки і стримано орнаментований фриз. Судячи з того, що на хори можна було потрапити тільки через двері в Другому ярусі зовнішньої стіни, будівля була безпосередньо сполучена з княжим палацом переходом.
У княжу епоху Успенський собор використовувався не тільки для богослужінь — тут здійснювалися важливі державні акти, зводилися на «златокований» престол князі. Тут, як свідчить Іпатіївський літопис, знайшов свій останній спочинок засновник собору — князь Мстислав Ізяславич, тут поховані князь Василько Романович, його дружина княгиня Олена і син Володимир Василькович.
Коли в 1240 р. Володимир був узятий татарами, в стінах собору шукали порятунку багато сотень городян. Увірвавшись до храму, загарбники влаштували різанину. За свідченням літописців, церква була «наповнена трупами», проте сам храм щасливо уникнув руйнувань.

У ХІV-ХV ст. Успенський собор зберігав свою роль головного храму Волині. У 1491 р. він жорстоко постраждав від нападу татар, але вже через три роки був відновлений. У 1560-і роки, під час боротьби за Володимирську кафедру, собор знову виявився сильно пошкодженим: один з претендентів намагався «викурити» свого суперника, що засів в єпископській резиденції, за допомогою гармат.
У 1683 р. храм горів. У 1753 р. під час чергового ремонту західний фасад отримав оздоблення в стилі пізнього ренесансу. Через три десятиліття звалилася частина склепінь і богослужіння в храмі припинилися. Спроби відновити його виявилися невдалими. Якийсь час собор навіть використовувався як складське приміщення. Лише в 1896-1900 рр. під керівництвом архітектора Г. І. Котова була зроблена масштабна реставрація, що повернула первинний вигляд унікальній пам’ятці середньовічної архітектури. 17 вересня 1900 р. собор був заново освячений.

Від первинного декору до наших днів в храмі майже нічого не збереглося. При дослідженнях були знайдені лише невеликі залишки фрескових розписів. В Успенському соборі зберігається величезний (близько 2 м) запрестольний хрест (XVII ст.). На дерев’яній основі закріплений бронзовий чеканний посріблений і позолочений хрест з Розп’яттям, прикрашений чеканним орнаментом рослинних мотивів в стилі Відродження. Образ Христа виконаний майстерно і реалістично, тоді як моделювання форми тіла стилістично пов’язане з традиціями площинного різьблення XVI-XVII ст.


Джерело: http://uastudent.com/
Прикріплення: 4383620.jpg (30.4 Kb) · 2457726.jpg (13.5 Kb)
 
GADДата: Субота, 25.07.2015, 21:16 | Повідомлення # 162
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Київський князь Володимир Великий

Дата введення в обіг: 24 липня 2015

Монета номіналом 20 гр. виготовлена зі срібла (Ag 925), масою 62,2 г., діаметром 50, мм., якість карбування-спеціальний анциркулейтед, гурт-гладкий із заглибленим написом, тираж-2000 шт.

Серія: Інші монети

Присвячена видатному державному та політичному діячеві, творцю середньовічної європейської держави Руси-України - князю Київському Володимиру Великому та вшановує його пам`ять у зв`язку з 1000-літтям упокоєння. Монету виготовлено з використанням технології патинування, елемент оздоблення - локальна позолота (вміст золота в чистоті не менше ніж 0,002 г).

Вартість, грн: 1121

На аверсі монети розміщено: ліворуч малий Державний Герб України, під яким напис УКРАЇНА; праворуч рік карбування монети 2015, номінал 20/ГРИВЕНЬ; у центрі зображено срібляник - одну з перших монет, які карбувалися в Київській державі, під ним - фрагмент древнього Києва (використано локальну позолоту), до розбудови якого Володимир Святославович доклав багато зусиль; праворуч і ліворуч стилізовану композицію - пагорби з назвами племен, які населяли цю територію.



На реверсі монети в центрі зображено київського князя Володимира Великого (використано локальну позолоту), який тримає в одній руці хрест, у другій - макет храму; навколо нього розміщено чотири медальйони зі стилізованими зображеннями державотворчих діянь князя: карбування монет, приєднання нових територій і захист кордонів держави, економічний розвиток і торгівля, хрещення населення та утвердження християнства як державної релігії; ліворуч і праворуч від князя - стилізовані написи: КИЇВСЬКИЙ КНЯЗЬ, ВОЛОДИМИР ВЕЛИКИЙ.


Художник: Таран Володимир, Харук Олександр, Харук Сергій

Скульптор: Дем`яненко Володимир, Демяненко Анатолій

Джерело: http://www.bank.gov.ua/

Прикріплення: 5884393.jpg (100.9 Kb)
 
GADДата: Вівторок, 04.08.2015, 18:04 | Повідомлення # 163
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
75 років Чернівецькій області


Дата введення в обіг: 5 серпня 2015

Монета номіналом 5 гр. біметалева із недорогоцінних металів, масою 9,4 г., діаметром 28 мм., якість карбування-спеціальний анциркулейтед, секторальне ріфлення, тираж-30000 шт.

Серія: Області України

Присвячена краю, у якому поєднані історичні долі Північної Буковини та частини Бесарабії, розташованому на південному заході України в передгір`ї Карпат за течією річок Дністер і Прут. Цей регіон багатий рекреаційними ресурсами, у ньому є економічний потенціал для розвитку міжрегіональної та міжнародної співпраці. Цей мальовничий куточок української землі є благодатним краєм багатопрофільного туризму, масового пізнавально-оздоровчого відпочинку: тут багато об`єктів заповідного фонду, численні пам`ятки історії та культури, джерела мінеральних вод.



На аверсі монети розміщено: угорі малий Державний Герб України, по колу написи: НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ (угорі), П`ЯТЬ ГРИВЕНЬ (унизу), праворуч логотип Монетного двору Національного банку України; угорі Трьохсвятительська церква Резиденції буковинських митрополитів на тлі Хотинської фортеці; на передньому плані зображено композицію: на пагорбі вівці та музикант, який грає на трембіті, під якою - стилізовані елементи: фрагменти нотного запису пісні `Червона рута`, буковинського орнаменту та квітка; праворуч над трембітою рік карбування монети - 2015.



На реверсі монети зображено герб області, по колу розміщено написи: ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСТЬ (угорі), ЗАСНОВАНА У 1940 РОЦІ (унизу).


Художник: Іваненко Святослав

Скульптор: Іваненко Святослав

За матеріалами сайту: http://www.bank.gov.ua/
Прикріплення: 1865661.jpg (59.5 Kb) · 3486438.jpg (58.5 Kb)
 
GADДата: Неділя, 09.08.2015, 14:07 | Повідомлення # 164
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Прикріплення: 1961526.jpg (49.6 Kb)
 
GADДата: Вівторок, 18.08.2015, 18:14 | Повідомлення # 165
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
475 років першій писемній згадці про місто Тернопіль

Монета номіналом 5 гр. виготовлена з нейзильбера, масою 16,54 г., діаметром 35 мм., якість карбування-спеціальний анциркулейтед, гурт-рифлений, тираж-35000 шт.

Серія: Стародавні міста України

Присвячена мальовничому обласному центру, розташованому на р. Серет (притока Дністра), - місту Тернополю, яке вперше згадується в привілеї короля польського і великого князя литовського Сигізмунда І, наданому Яну Тарновському на заснування міста.



На аверсі монети розміщено: угорі на тлі орнаменту - малий Державний Герб України, під яким напис УКРАЇНА; у центрі на дзеркальному тлі - панорама сучасного міста Тернопіль, над якою герб міста; унизу: рік карбування - 2015; напис півколом: П`ЯТЬ ГРИВЕНЬ та праворуч логотип Монетного двору Національного банку України.



На реверсі монети угорі на дзеркальному тлі розміщено написи: ТЕРНОПІЛЬ/ПЕРША ПИСЕМНА ЗГАДКА, під якими на тлі стилізованого сувою, скріпленого печаткою, зображено портрет Яна Тарновського, праворуч від якого - стародавній замок; написи: ЯН ТАРНОВСЬКИЙ/1540 (праворуч) та ТЯRNOPOLIE (ліворуч).


Художник: Таран Володимир, Харук Олександр, Харук Сергій

Скульптор: Дем`яненко Володимир, Демяненко Анатолій
Прикріплення: 8670078.jpg (35.9 Kb) · 8887632.jpg (35.0 Kb)
 
Форум » ХОБІ,ЗАХОПЛЕННЯ » Нумізматика » Українська монета.
Пошук:

Вверх