|
Захоплюючий шлях української валюти
|
|
| GAD | Дата: Понеділок, 07.11.2011, 23:20 | Повідомлення # 1 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Історія монет, що мали ходіння або випускалися в Україні, дуже цікава. Хоча б тому, що першою ваговою, грошово-ваговою та грошово-лічильною одиницею Стародавньої Русі та інших слов'янських земель була теж гривня. Є відомості, що в слов'янських мовах гривнею називалася вагова і грошова одиниця Скандинавії і Середньої Європи - марка. А сама назва "гривня" походить від прикраси із золота або срібла у вигляді обруча, яке зручно було носити на шиї. У просторіччі частину шиї нижче потилиці у людей називається загривком (нині більше в ходу друге значення загривку - нижня частина гриви у холки коней). Дорогу прикрасу на загривку або шиї стало називатися гривнею. А оскільки воно мало вагу, то слово "гривня" стало означати певну кількість дорогоцінного металу.
Срібна гривня вже як грошово-вагова одиниця, що складається з певної кількості однакових монет, стала називатися гривнею кун. Через неоднакового ваги імпортованих монет вже в XII столітті гривня срібла (близько 204 г) за цінністю стала дорівнювати 4 гривням кун (1 гривня кун приблизно дорівнює 51 г). У Київській Русі був недовгий період карбування златників і срібників. Перша золота монета Київської Русі - златників - випускалася в кінці X - початку XI століть, за князя Володимира Святославовича. Зовнішнім виглядом і вагою Златник подібний солід, який ввів в обіг імператор Костянтин в Римській імперії з 324 року і який став основною лічильно-грошовою одиницею Візантії. Солід під назвою "номізма", а також візантійська срібна монета "міліарисії" (на один солід йшло 14, а потім 12 мілісарій) завозилися в Київську Русь з Візантії і брали участь у грошовому обігу. Златник з часом став російської одиницею ваги (близько 4,266 г). Але називалася вона вже золотником. Золотник цінувався. "Малий золотник, та дорогий" - так говорить прислів'я.
|
| |
| |
| GAD | Дата: Понеділок, 07.11.2011, 23:20 | Повідомлення # 2 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Перші срібні монети, що чеканилися в Київській Русі, датуються кінцем X століття, випускалися вони і на початку XI століття, тобто недовго. У цей час на Русі відчувався брак срібних зарубіжних монет (арабських дирхемів). Крім того, власні монети сприяли підняттю престижу держави, його значущості, суверенності. Зі срібла арабських монет срібники з зображенням князя на аверсі (лицьовій стороні) і Христа - на звороті (реверсі) карбували в Києві Володимир Святий (978-1015), Святополк (близько 1015), Ярослав Мудрий в Новгороді (до 1015 року) і в Києві (з 1019 року). Близько 1070 чеканилися ще й монети тмутараканського князя Олега-Михайла, на одній стороні яких містилося зображення архангела Михаїла, а на другий напис: "Господи, помози Михайлу". Срібники, або срібняки, випускалися в невеликій кількості і не надали великого впливу на грошовий обіг Київської Русі.
 
Після припинення недовговічною карбування давньоруських монет (златників і срібників) наступив на Русі так званий "безмонетний період" (XII, XIII і частково XIV століття). У хід пішли "нерозмінні" злитки срібла, так звані монетні гривні. За нинішніми мірками форма гривень була незвичайною. З XI століття в Київській Русі в обігу були київські гривні шестикутної форми вагою 140-160 р. Відомі спочатку на північно-західних руських землях, а з середини XIII ст. - На всій території Стародавньої Русі новгородські гривни представляли собою довгі срібні палички вагою близько 204 р. Використовувалася в зверненні і близька за формою до київської, а за вагою - до новгородської чернігівська гривня. Нарешті, в ході були також ладьеобразние татарські гривні, які знаходять найчастіше разом з татарськими монетами XIV століття.
На жаль, наявні (зібрані наукою) дані про гривню іноді суперечливі. Так, в одній з публікацій стверджується: "На протязі XIII-XIV століть вага гривні зменшився до 184 р. З другої половини XIII століття з'явився злиток у половину грошової гривні -" карбованець ", який у XV столітті остаточно витіснив гривню". Ці відомості спрощують ситуацію з гривнею і невірні.
|
| |
| |
| GAD | Дата: Понеділок, 07.11.2011, 23:21 | Повідомлення # 3 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| З XV століття зливки срібла перестали бути грошово-платіжними одиницями (у зв'язку із збільшеною карбуванням монет), хоча гривня продовжувала існувати вже тільки як одиниця ваги - "грівенка" - аж до заміни її фунтом у XVIII ст. Рубль в XV столітті закріпився як грошово-рахункова одиниця, а пізніше став основною одиницею російської монетної системи. Що ж стосується терміну "карбованець", то це всього-на-всього українська назва рубля. Але і воно має свою історію. У XVIII столітті протягом декількох десятиліть чеканилися рублі з косими насічками (карба) на ребрі замість написів монет. Такі монети називали "карбованцями". І хоча на гурті, тобто ребрі монет, з метою запобігання коректного зменшення їх ваги шляхом обрізання цінного металу замість насічок вказували то зразок, то вага металу або вміст в них чистого срібла, саме насічки на гурті (Карби) дали путівку в життя новому українському слову. А слово "рубель", безумовно, створено від дієслова "рубати". Ось що повідомив письменник Володимир Чівіліхін з цього приводу: "Гривню почали рубати надвоє, кожен срібний" рубль "важив вже вдвічі менше". Правдоподібно, хоча іноді можна зустріти і твердження, що рублем називали не тільки половинки гривні, а будь-які шматки або шматочки срібла, відрубувати від злитків. Гірше інше. Письменник Чівіліхін користується "своїми даними" про гривню: "Основною грошовою одиницею в домонгольської Русі була гривня, не однакова по вазі і формі в різних князівствах. Це не монета, а золотий або срібний брусок, і не маленький, і не легенький - важив він мало не півфунта, а точніше, 195 грамів. Хоча є підрахунки, які визначають середню вагу гривні приблизно в 70 грамів ". Що тут можна сказати про "точності" підрахунку?
З термінами "гривня" і "рубль" пов'язані ще кілька слів у російській і українській мовах. Зазвичай під гривеників розуміють суму або монету в 10 копійок. Іноді вказують, що слово "гривеник", яке означало срібну монету в 10 копійок, нині застаріло. На ділі це назву до останнього часу зберігалося в ужитку. Історія гривеника куди коротша, ніж гривні. Срібна монета російська - гривеник - введена в обіг в 1701 році при Петрі I і дорівнювала вона 10 копійкам. Назва "гривеник" зберігалося на срібних монетах XVIII століття до 1796 року, пізніше, відповідно до її перевагою, вказувалося вже - "10 коп". На срібному гривеник 1746 на аверсі дано зображення імператриці Єлизавети Петрівни з відповідним написом, а на звороті поміщений напис "гривеник" та зазначений рік випуску монети. З другої половини XVIII століття до 1839 року карбувався і гривеник (10 коп.) З міді. З 1867 вміст срібла в гривеник зменшилася наполовину, у той час як в рублях і полтиника воно залишилося без змін.
|
| |
| |
| GAD | Дата: Понеділок, 07.11.2011, 23:21 | Повідомлення # 4 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| У наш час мало хто знає різницю між словами "гривеник" і "гривень". Та й до революції і після, кажучи "семигривеника", багато хто мав на увазі 20 копійок, то є два гривеника. Але, виявляється, гривень називали один час мідну монету вартістю в 3 копійки! Бо ця трехкопеечная (а де-не-де начебто має ціну 2,5 копійки) монета після грошової реформи 40-х років XIII століття в Росії за цінністю дорівнювала 10 мідним копійкам попередніх випусків. Не варто було б докладно зупинятися на що вийшов з ужитку термін, якщо б не одна обставина: в Україні гривень, або монету в 3 копійки, називали "гривня"! І тому до такого настільки близьким до сучасним українським грошам терміну нам ще доведеться повернутися пізніше.
Крім карбованця в українській мові для позначення рубля було ще одне слово, яке вважається застарілим, - "карбованця". На відміну від українських словників у росіян, хоч і з позначкою просторічні, слово "карбованця" є. Виникло поняття "карбованця" для позначення "цілого" рубля, тобто повновагого срібного на відміну від Асигнаційного паперового рубля, реальна вартість якого становила в 1812 році близько третини срібної монети (іноді вказують, що тоді рубль асигнаціями коштував лише 25 коп.).
На території України ходили монети багатьох країн. У Польщі, починаючи з X століття, чеканилися денарії, а у Великому князівстві Литовському їх виготовляли з другої половини XIV ст., І називалися вони "пенязь". На українських землях в обігу були пенязь декількох типів. Так як литовські монети за якістю були краще польських, то литовський гріш прирівнювався до 10 пенязь, а за польський давали 8 пенязь. Звідси виникло українське народне назва польського гроша - "Осьмак". Були також "кроки", "шеляг" та інші. Своїх же монет українці не мали, але на українських землях монети карбувалися. Назва польської 30-копійчаною монети (злотовкі) - тимф (тинф) - походить від прізвища орендаря монетних дворів Польщі Анджея Тимфа. На що випускалися у Львові тимфах містилася велика королівська монограма, на карбованих у Бидгощі тимфах монограма була поменше. Можливо, тимфи карбувалися також на монетних дворах у Кракові, Познані та інших містах, оскільки надмірне їх кількість в обігу - понад 7 мільйонів тимфов-злотовок! - Призвело до розладу грошового господарства Польщі. "Фірмовим знаком" виготовляються в 1657-1667 роках (іноді для тимфов вказують зовсім вузький часовий інтервал - 1663-1666 роки) у Львові монет було зображення герба міста Львова - лева на нижньому боці аверсу. Тимфи залишалися в обігу довгий час. Лише в 1776 році їх почали виводити з обігу, виплачуючи за один тимф 27 мідних грошів (в 1717 році їх ціна була вищою - 38 грошів міддю). Є повідомлення, що в перебувало під владою Польщі Львові значно раніше, ще в 1351-1414 роках, карбувалася автономна монета, але в незначній кількості.
|
| |
| |
| GAD | Дата: Понеділок, 07.11.2011, 23:21 | Повідомлення # 5 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| У західних областях України, в Білорусі та Литві знаходили велику кількість скарбів дрібних монет - боратінок. Боратінкі - це ті ж мідні шеляг, тільки значно більш легкі, що випускалися в 1659-1666 роках за проектом Боратин. На аверсі всіх боратінок поміщений портрет короля Яна Казимира з відповідним написом латинською мовою. Коронні (польські) боратінкі відрізнялися від боратінок литовських зображенням і написом на реверсі. Ці монети переважали в обігу Речі Посполитої до середини XVIII століття.
Не можна не згадати (в силу їх оригінальності, чи що) потрапляли у великих кількостях на українські, білоруські, прибалтійські та інші землі чеканилися підпільно на монетному дворі в місті Сучави (Молдова) монети. Загальна їх найменування - Сучавським підробки, а мали вони вигляд біллонних солідів (шилінгів) зі знаками ризьких монетних дворів. На їх реверсі нерідко дати випуску монет не співпадають з датами правління шведських королів, монограми яких знаходяться на аверсі. До Сучавським підробкам відносяться фальшиві соліди Густава II Адольфа (1611-1632), Христини (1632-1654), Карла X Густава (1654-1660) і Карла XI (1660-1697), шилінги короля Густава II Адольфа з датами правління 1633-1635 рр.. (Насправді він помер у 1632 р.) та ін Сучавським підробки називалися також "волоськими шилінгам", за вартістю прирівнювалися до боратінкам (польським і литовським мідним шеляга або солідів) і у зверненні залишалися до 60-х років XVIII століття.
Спеціально для звернення тільки в Україні за царя Олексія Михайловича йшла підготовка до випуску схожою на польську російської регіональної монети в Путивлі. До кінця 1675 це зробити не вдалося. І лише при царях Івані і Петра Олексійовича в 1686-1687 роках на Монетному дворі в Севську (нині Орловська область) вдалося випустити "сєвські чехи" (гіршої якості в порівнянні з польськими Півтораком, або полуторагрошевікамі). Мета - вилучення з обігу в Україні іноземних монет - не була досягнута, але в XVII-XVIII століттях чехи були одними з найпоширеніших монет в Україні. Маючи гідність у 1,5 гроша, вони прирівнювалися до 1 російської копійці. На аверсі севський чехів під трьома коронами містився російська двоголовий орел і напис була, яка вказує на початкові літери імен і титулів царів Івана і Петра латинською мовою. На реверсі севський чехів вказана дата випуску та місце карбування - Сєвськ, що і відбилася в їхній назві. Саме сєвські чехи в літературі деколи називали "злодійськими", але нічого протизаконного в їх випуск після возз'єднання України з Росією не було. Інша справа, що в цей час в Україні було відразу кілька гетьманів.
|
| |
| |
| GAD | Дата: Понеділок, 07.11.2011, 23:22 | Повідомлення # 6 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Син Богдана Юрій Хмельницький то переходив на бік Польщі (в 1660 році), то намагався правити Україною як ставленик турецького султана (у 1677 році), поки не був страчений в 1685 році турками в Кам'янець-Подільському. Претенденти на гетьманство і самі гетьмани монет не випускали.
Під час царювання Олексія Михайловича в січні 1654 року Переяславська Рада ухвалила рішення про возз'єднання України з Росією. На честь цієї події в Москві в тому ж 1654-му були виготовлені золоті медалі різної вартості, що мали вигляд монет. Золоті копійки і медалі більш високих номіналів українське населення вважало за грошима. У словниках з нумізматики і довідниках відомостей про такі "монетах", природно, немає. Відзначимо, що випуск монетовідних медалей для Росії став традиційним. Особливо багато їх чеканилося при Петрі I. Наприклад, срібна медаль "За взяття Шліссельбурга" була заснована в 1702 році, діаметр її - 52 мм. Нинішня вартість - не менше 2500 доларів США (але тільки хто її продасть? Дане зауваження відноситься і до решти згадуваним тут раритетів). Заснована в травні 1703 медаль "небувало буває" в пам'ять взяття в гирлі Неви двох шведських судів (у операції особисто брали участь Петро I і його улюбленець Олександр Меншиков) діаметром 54 мм випущена була двох видів: із золота (орієнтовна ціна нині - 5000 доларів ) та в сріблі (2500 доларів). На медалях "За взяття Нарви", "За перемогу при Каліші", заснованих відповідно у 1704 і в 1706 роках, а також на згаданих нами раніше, на лицьовій стороні є погрудноє зображення Петра у профіль. У той же час багатьом воїнам, наприклад, суворовським "чудо-богатирів", могли в якості медалей видавати срібні рублі і інші монети (існувало навіть поняття "нагородної рубль").
Отже, аж до здобуття Україною самостійності на українських землях національних грошових знаків, за винятком 1917-1920 років, не існувало. Карбування монет київськими князями припинилася ще до татаро-монгольської навали, і була вона вельми короткочасною. А як же згаданий раніше "крок", що опинився найменшою грошовою одиницею в післяреволюційній Україні? Адже рубль Центральної Ради прирівнювався до 200 кроків (а номінал кредитного квитка дорівнював 100 карбованців). Що стала з березня 1918 основною грошовою одиницею тієї ж Центральної Ради гривня ділилася на 100 шагів. Здавалося б, крок Ради просто зобов'язаний був карбуватися. Але розруха в країні (напруження з металом, нестійкість влади і т. п.) істотно змінила процес випуску кроку. Замість монет в обігу з'явилися з грудня 1917 марки в 10, 20, 30, 40 і 50 кроків!
|
| |
| |
| GAD | Дата: Понеділок, 07.11.2011, 23:22 | Повідомлення # 7 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Після розвалу СРСР гостро постало питання про виробництво і створення власних грошей в Україні. Після короткого нового "безмонетний" періоду, коли в ході були паперові купони (перші купони взагалі не мали номерів, у той час як навіть на трамвайних квитках номера завжди були. Вже виходячи з назви було ясно, що купони не зможуть бути повноцінними грошима), з'явилися паперові гривні і металеві копійки (монети у 50, 25, 10, 5, 2 і 1 копійки). Ми користуємося цими грошима вже досить довго, так що про них поширюватися особливо не будемо. Все ж слід вказати, що були пропозиції назвати монети кроками, як у старе "добре" час, але для всіх володіють російською мовою крок - це перш за все рух ногою, хода або відстань від ноги до ноги при ходьбі, але ніяк не гроші. Термін "шеляг" сприймається українцями як щось зовсім мізерне - в три рази менше гроша. Слова "сотка" і "сотник" в Україні відомі здавна. Тому висловлювалося побажання соту частину гривні назвати "сотка", на зразок сотої частини болгарського лева-стотінкі. Але вибір був зроблений на користь копійки, до якої так звикло населення України.
Що стосується основної грошової одиниці, то не пройшли пропозиції будуть використані для неї найменування "рубль" (щоб відрізнятися від сусідів), "карбованець" (всього-на-всього калька або переклад з російської того ж рублі) і "гривня" (очевидно, тому що це була "валюта" не тільки Київської Русі, а й Новгорода і взагалі всіх східнослов'янських земель). Міг би піти в хід термін "гривня", але, як ми пам'ятаємо, так в Україні називали у свій час гривень, тобто трехкопеечную монету. І ось "гривня" опинилася в самий раз! Різнитися від усіх раніше тих, що були термінів хоч однією літерою і в той же час як би зберігає спадкоємність. Залишається додати, що якщо раніше з нагоди ювілеїв та визначних подій випускалися монети номіналом вище гривні, то з 2003 року в обігу вже є і металеві гривні.
Автор: Володимир СОЛОМІН
|
| |
| |
| fantom | Дата: Вівторок, 08.11.2011, 09:49 | Повідомлення # 8 |
|
Майор
Група: Пользователи
Повідомлень: 181
Статус: Десь пішов
| Багато того про що і не догадувався, та що там не знав.
|
| |
| |
| GAD | Дата: Четвер, 25.10.2012, 17:52 | Повідомлення # 9 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| У чому зберігати заощадження? В українських монетах
Пішов одинадцятий рік відтоді, як побачила світ перша монета незалежної України. Сталося це 7 травня 1995 р., тому цілком логічно, що двохсоттисячокарбованцевий (нинішні дві гривні) грошик, викарбуваний із нейзильберу (сплав міді, нікелю та цинку), був присвячений 50-річчю перемоги над фашизмом. Своїх потужностей тоді в Україні не було, і замовлення розмістили в Росії на Московському монетному дворі (ММД). Перші кілька десятків тисяч сріблястих круглячків вручили ветеранам Великої Вітчизняної як сувеніри, хоча монета мала ходіння нарівні з «фантиками», як презирливо назвали тоді купонокарбованці. Звісно, її тираж у 250 тис. шт. не дозволяв монеті стати розмінною, більше того, її навіть не можна було назвати рідкісною, якби не одне але... Перший млинець, як годиться, вийшов глевким: через помилку гравера при виготовленні штампа літера «У» в написі «П’ятдесят років перемоги у Великій Вітчизняній війні» вийшла схожою на «Х». У такому вигляді було викарбувано близько 4% тиражу, потім помилку помітили й виправили. Але «неправильні» монети вилучати не стали. Тепер вони коштують приблизно 500 грн. за штуку або в 10 разів дорожче від виготовлених відповідно до креслення, із чого випливає, що їхні власники свого часу дуже вигідно вклали гроші.
Однак стати непоганим вкладенням капіталу можуть не тільки такі, по суті кажучи, дефектні українські монети, а й цілком кондиційні, причому як золоті та срібні, так і викарбувані з некоштовних металів. Основна причина — їхні невеликі тиражі. Починаючи з 1995 р., випущено більш як 230 різновидів різноманітних монет made in Ukraine, а до кінця цього року кількість їхніх видів перевищить 250 шт., тобто в середньому щомісяця Банкнотно-монетний двір Національного банку карбує два нові грошики. Для порівняння: у Сполучених Штатах за рік виходить лише дві-три нові монети. Скільки точно їх буде виготовлено в Україні 2005 року, сказати неможливо, попри те, що план їх випуску був затверджений Нацбанком. Приміром, за півроку понад план уже викарбувано три, хоча голова НБУ Володимир Стельмах обіцяв, що їхня кількість зменшуватиметься. Однак нещодавно, до 50-річчя від дня заснування, вшановано «своєю» двогривнівкою «Київміськбуд», а до 75-річчя — Харківський аерокосмічний університет ім. Жуковського.
Але щоб знати, які з них найцінніші, варто бодай побіжно ознайомитися з тим, якими вони бувають.
Другою монетою, викарбуваною на ММД, була монета, присвячена Б.Хмельницькому (200 тис. і 1 млн. крб.). Була ще серія «Міста-герої»: Київ, Одеса, Севастополь, Керч (200 тис. крб.). Замовляла Україна гроші також у Словаччині, Польщі, Великобританії, тому й виходили вони різними за розміром і технологією виконання. Навіть номінал позначали по-різному — то «1 000 000» то «1 мільйон». Ось монета, присвячена першій участі України в Олімпійських іграх, ось наш біль — Чорнобиль... Леся Українка, Грушевський, Сковорода... Усього в карбованцях вийшло 12 різних монет у мельхіорі (загальний тираж — 1,525 млн.) і 9 — у сріблі (90 тис.). Останньою стала срібна одноунцієва (31,1 г) «Незалежність» номіналом 2 млн. крб., що побачила світ 24 серпня 1996 р. — за вісім днів до запровадження гривні. Вона велика — 39 мм у діаметрі і радше схожа на медаль: молода українка в національному костюмі тримає лавровий вінок над картою України з прапором. Їх вручали почесним гостям, а решту Нацбанк продавав потім за «смішну» ціну в 42 грн. як сувеніри, бо після 16 вересня 1996 р., коли остаточно перестали ходити карбованці, ці монети, в тому числі й «Незалежність», стали неплатіжними. Сьогодні такий грошик оцінюється в 1 тис. дол.
Почалася «гривнева ера». Втім, Словаччина встигла виготовити нам ще п’ять замовлених «двушок», у яких на лицьовій стороні змінили позначення номіналу з карбованців на гривні: «Софіївка», «Десятинна церква», «1-ша річниця Конституції України», «Соломія Крушельницька» і «Юрій Кондратюк». Особисто мені найбільше подобається «Соломія» — шляхетний профіль видатної співачки у витонченому капелюшку чудово виглядає на потемнілому від часу мельхіорі.
Першу вітчизняну двогривнівку «Монети України» випустив Луганський верстатобудівний завод 1996 року, причому на ній єдиній номінал чомусь позначено літерами — «дві гривні». А із січня 1998 р. усі ювілейні та пам’ятні монети карбують на Банкнотно-монетному дворі НБУ. Відтоді остаточно встановлено як розміри — 31 мм у діаметрі і вага — 12,8 г, так і матеріал — нейзильбер. Самотніми «двушки» залишалися недовго: вже наприкінці 1998 р. з’явилися дві нейзильберові п’ятірки із зображеннями відновлених Успенського та Михайлівського золотоверхого соборів у Києві. Вони більші (35 мм) і, звісно, важчі (16,54 г). Ці ж храми вийшли в сріблі (10 грн., вага 1 унція) і золоті (100 грн., 1/2 унції, золото 900-ї проби). Є ще п’ятірка з двох металів: усередині — жовтий нордик, зовні — білий мельхіор. Вони найменші — 28 мм у діаметрі, вагою 9,5 г і мають дуже гарний вигляд. Перші дві такі монети склали серію «На межі тисячоліть», тепер їх вісім.
За десять років, що минули з моменту карбування нашої першої ювілейної монети, тематика колекційних українських грошей дуже урізноманітнилася, тільки монет зі срібла випущено більш як 80 найменувань, із золота — 16, із некоштовних металів — понад сотню. Традиційні для багатьох держав серії: «Національні герої», «Видатні діячі», «Флора і фауна», «Пам’ятки архітектури», «Стародавні міста» тепер є й у нас. Наприклад, «Князівська Україна» — вісім срібних одноунцієвих монет, на яких зображено засновника Києва Кия, князів Аскольда, Святослава, Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, Данила Галицького, княгиню Ольгу. Є і ноу-хау: монети з голограмами (2 унції срібла) — загалом їх сім. «Горить» вічний вогонь на монеті «60 років визволення Києва» і олімпійський — на монеті, присвяченій Іграм-2004, сяє логотип літаків-велетнів «Мрія» і «Антей», усіма барвами веселки переливаються візерунки на рушниках монети, присвяченої Т.Шевченкові, нагадує про велику перемогу орден Вітчизняної війни на монеті, присвяченій 60-річчю позбавлення світу від коричневої чуми. А недавно з’явилися гроші... з напівкоштовними каменями. На честь 200-річчя Харківського університету викарбувано срібну (1/2 унції) п’ятірку зі вставкою з фіаніту, який символізує «планету знань» у зображеній на реверсі Сонячній системі.
Водночас тиражі неухильно зменшуються. Якщо перші монети карбували в кількості 100—250 тис. шт., то тепер їхні тиражі впали до 20—30 тис., попри зрослу популярність. А були ж часи, коли перші вітчизняні монети Нацбанк продавав за номіналом, і їх іще й брати не хотіли! Якось задля цікавості я спробувала розрахуватися за покупку п’ятигривневою монетою. На одному зі столичних ринків узяти гроші відмовилися, навіть незважаючи на мою емоційну заяву про те, що продавець тим самим порушує закон. А ось у супермаркеті після уважного огляду монета перекочувала до каси. Вже йдучи, почула, як покупець, що стояв позаду мене, наполегливо просив дати йому здачу саме цією п’ятіркою, мовляв, щоб порадувати синочка-нумізмата. Така нинішня увага до українських монет пояснюється тим, що сумарний тираж ювілейних і пам’ятних грошей, випущених за роки незалежності, не перевищує 8 млн. екземплярів, включаючи викарбувані 1995—1996 років металеві купонокарбованці. 2004 рік — 437 тис. Причому золотих і срібних — трохи більше ніж півмільйона, решта — з нейзильберу й мельхіору. Тобто одна монета із некоштовних металів припадає десь на півтора десятка жителів України, а із золота та срібла — значно менше — одна на сто. Хоч вони і є повноцінним платіжним засобом, навряд чи хтось понесе до магазину срібну, а тим більше золоту монету: ціна коштовного металу, із якого її викарбували, у кілька разів перевищує номінал. Приміром, монета зі срібла 925-ї проби номіналом 20 грн. і вагою в одну троїсту унцію (31,1 г) навіть як метал коштує приблизно втричі дорожче від номіналу, а із золота — майже вп’ятеро. Спеціалісти Нацбанку пояснюють це тим, що в усьому світі гроші з коштовних металів призначені не для обігу, а для колекціонування та вкладення коштів, тому їхній номінал — величина умовна. Тиражі грошей із коштовних металів мізерні: як правило, 3—5 тис. екземплярів для золотих монет, до 10 тис. — для срібних. Причому додаткове карбування виключене. Саме невеликі тиражі плюс висока художня цінність та оригінальність роблять наші золоті й срібні монети надзвичайно рідкісними й бажаними для нумізматів, переважно закордонних. Вітчизняні колекціонери зазвичай задовольняються «демократичними» грошиками з нейзильберу, тиражі яких на порядок вищі і продають їх за номіналом у регіональних управліннях НБУ і деяких комбанках.
Найменші тиражі — 1 тис. шт. — у двох монет: «10 років проголошення незалежності України» (срібло 925-ї проби, вага дві унції, або 62,2 г, номінал 20 гривень) і «Оранта» (золото 999,9 проби, вага одна унція, номінал 500 гривень). Годі й казати, що, ледь з’явившись, ці дві монети стали для колекціонерів у прямому сенсі слова дорожчі від золота. За офіційної ціни «Незалежності» у 120 грн., «Оранти» у 2700 грн. (інформація із сайта Нацбанку), на чорному нумізматичному ринку вони йдуть відповідно по 1 тис. дол. і 5 тис. дол. Наприкінці 1990-х років монети з некоштовних металів сотнями скуповували за номіналом в основному ділки від нумізматики, продаючи їх потім утридорога. Набули популярності й золоті монети, особливо враховуючи, що спочатку Нацбанк реалізовував їх за значно вигіднішою ціною, ніж срібні. Приміром, серія «Оранта» випуску 1997 р.: номінал 50 грн. (3,11 г золота 999,9 проби) — 350 грн., номінал 125 грн. (7,78 г Au999,9) — 850 грн., номінал 250 грн. — (15,55 г Au999,9) — 1400 грн., нарешті, п’ятсотгривнівка (31,1 г Au999,9) — 2700 грн. Згадавши, що унція золота коштувала тоді близько 300 дол., а курс гривні до долара був близько 1,75, виходило 5—6 номіналів. Неважко було зрозуміти, що за тиражів 1—3 тис. шт. такі гроші швидко стануть нумізматичною рідкістю, і вкладений у них капітал принесе прибуток у 100—200%.
Втім, і на більш широко розповсюджених монетах цілком можна з часом заробити. Приміром, навіть викарбувані в 1997—2000 роках двушки й п’ятірки звичайного виконання, які можна було придбати за номіналом, сьогодні можна здати перекупникам щонайменше по 2—5, а то й 10 номіналів. Минуть два-три роки і вони зростуть у ціні в два-три рази. Приміром, уже сьогодні окремі монети випуску 1995—2000 рр. номіналом 2 або 5 грн. можна купити тільки на чорному ринку разів у 20—50 дорожче, залежно від тиражу. Наприклад, пам’ятних монет у 2 гривні, присвячених Щорічним зборам ради керуючих ЄБРР, що відбулися в Києві 1998 року, було загалом 10 тис., причому значна їхня частина поїхала за кордон як сувеніри. Через 3 роки за «ЄБРР» на чорному ринку просили 25—30 грн., через п’ять років — 25—30 дол., сьогодні їх... купують за кордоном і завозять до нас для комплектації повних колекцій українських монет із некоштовних металів, які потім вивозять на Захід і продають по 1 тис. євро за комплект за номінальної вартості близько 500 грн.
Монети класифікують
за якістю карбування.
Пруф — вища категорія якості карбування: поверхня рівна, дзеркальна, без видимих неозброєним оком дефектів і, як правило, має матовий малюнок із опуклим рельєфом.
Анциркулейтед — глянсова поверхня площі і матова чи глянсова поверхня рельєфного малюнка без видимих дефектів або з одиничними дефектами, які не погіршують загального вигляду монети.
Звичайні — монети з чистою поверхнею, яка зберігає початковий блиск і на якій допускаються незначні пошкодження (подряпини тощо), що виникли в процесі карбування.
Монети бувають пам’ятні
та ювілейні.
Пам’ятні — випускають з нагоди важливих подій внутрішнього чи міжнародного життя.
Ювілейні — різновид пам’ятних монет, які випускають із нагоди ювілеїв видатних особистостей, значних подій в історії держави та людства.
Джерело: http://dt.ua
|
| |
| |
| GAD | Дата: П`ятниця, 26.10.2012, 21:36 | Повідомлення # 10 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Історія гривні
У різні історичні періоди слово "гривня" означало мідяну монету у дві з половиною копійки, згодом - у три, і, нарешті, назву "гривеник" дістала у народі срібна монета вартістю у десять копійок (зберігалася ця традиція, як відомо, і за радянських часів).
Водночас із назвою "гривеник" у народі зберігалася й запозичена з польської мови назва "злотий", яка перейшла на срібну монету у п'ятнадцять копійок.
Проголосивши своїм Третім універсалом 18 липня 1917 року утворення Української Народної Республіки, Центральна Рада запровадила в Україні нову національну валюту. Первісно такою валютою було визначено український карбованець, вартість якого дорівнювала 17,424 долі щирого золота (1 доля = 0,044 г золота). Ухвалою Центральної Ради від 19 грудня 1917 року було видрукувано перший грошовий знак Української Народної Республіки — купюру вартістю у 100 карбованців. Автором оформлення грошового знака був визначний український художник-графік Георгій Іванович Нарбут.
Оформлюючи свою купюру, Нарбут застосував вишукані орнаменти в дусі українського барокко XVII—XVIII століть, декоративні шрифти, зображення тризуба (родового знаку князя Володимира Великого) та самостріла (герба Київського магістрату XVI—XVIII століть). Напис "100 карбованців" подавався на купюрі мовами чотирьох найчисленніших націй, що живуть на території України, — українською, російською, польською та єврейською (івритом).
З випуском нарбутівської стокарбованцевої купюри пов'язаний вибір тризуба як державного герба України. Георгій Нарбут, проектуючи ескіз купюри у 100 карбованців, звернув увагу на тризуб як знак, характерний для найдавніших національних грошей України — злотників та срібняків князя Володимира, і вмонтував його до композиції ескізу. Оригінальний знак одразу запам'ятався українським патріотам. Тризуб тут виступав як алегорія українського державотворення ще від часів Володимира Великого, що також мало глибоко патріотичний зміст. Після введення купюри в обіг майже одразу ж було зафіксовано випадки її фальшування. З огляду на те, а також на деякі політичні причини (так, УНР, яка за Третім універсалом визначалася як складова частина федеративної Росії, проголошувалася за Четвертим універсалом 22 січня 1918 року "самостійною, ні від кого не залежною державою") Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці — гривні, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 карбованця.
Протягом 1918 року в Берліні було видрукувано грошові знаки у 2, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень (проекти двох останніх було виконано вже після проголошення гетьманату на чолі з Павлом Скоропадським). Ескіз першої купюри, оздобленої досить простим геометричним орнаментом, виконав Василь Кричевський, трьох наступних — Георгій Нарбут. Гривневі купюри Нарбута, як і попередня, відзначалися вишуканим оформленням. Так, в ескізі 10-гривневої купюри Нарбут використав орнаменти українських книжкових гравюр XVII століття, 100-гривневої — зображення робітника з молотом та селянки з серпом на тлі розкішного вінка з квітів і плодів, 500-гривневої — свою улюблену алегорію "Молода Україна" у вигляді опроміненої дівочої голівки у вінку (завдяки цій деталі купюра отримала гумористичну народну назву "горпинка").
Гетьман Павло Скоропадський, прийшовши до влади в Україні у квітні 1918 року, відновив як основну грошову одиницю Української Держави карбованець, що поділявся на 200 шагів. Було виготовлено ескізи купюр у 10, 25, 50, 100, 250 та 1000 карбованців. З цих купюр Георгієві Нарбутові, який очолив утворену при гетьмані "Експедицію з заготовлення державних паперів", належав ескіз лише 100-карбованцевого знаку, де він використав портрет Богдана Хмельницького, індустріальні мотиви (композицію з ремісничих інструментів) та створений ним самим проект герба Української Держави зі сполученням символів "тризуб" та "козак з мушкетом". Ескізи інших купюр, що не визначалися високим художнім рівнем і виглядали досить еклектично, виготовили І.Золотов, І.Мозалевський, А.Богомазов та інші графіки.
Хронологія введення грошових знаків УНР та Української Держави в обіг була такою: 5 січня 1918 року — 100 карбованців (ескіз Г.Нарбута); 6 квітня 1918 року —25 та 50 карбованців ("лопатки", ескізи О.Красовського); 17 жовтня 1918 року — 10, 100 та 500 ("горпинки") гривень (ескізи Г.Нарбута); жовтень 1918 року — 1000 та 2000 гривень (ескізи І.Мозолевського); серпень 1919 року — 10 ("раки") та 1000 карбованців (ескізи І.3олотова), 100 карбованців (ескіз Г.Нарбута) та 250 карбованців ("канарейки", ескіз Б.Романовського); жовтень 1919 року — 25 карбованців (ескіз А.Приходька).
Після переходу влади в Україні у грудні 1918 року до рук Директорії на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою основною грошовою одиницею відновленої УНР знову було проголошено гривню.
"Більшовицькі тисячки" запроваджені Раднаркомом на землях Радянської України, мали мізерний курс (1 золотий карбованець = 5457000000 радянських карбованців). Це становище спричинилося до проведення у 1922—1924 роках грошової реформи, наслідком якої стало введення в обіг радянського червінця (1,6767 г золота). 1924 року було встановлено курс нового радянського карбованця, який дорівнював 1/10 червінця. Ця подія стала моментом остаточного утвердження радянської валюти.
Акт проголошення незалежності України відкрив дорогу для запровадження в нашій молодій державі повноцінної національної валюти. Такою валютою мала стати, згідно з традиціями як доби Київської Русі, так і періоду визвольних змагань 1917—1920 років, гривня. Щодо назви розмінної монети, то для неї пропонувалися назви "сотий", "резана", але врешті було віддано перевагу звичній уже "копійці". 1992 року перші зразки української національної валюти було виготовлено в Канаді за ескізами В.І.Лопати. Однак в обіг в Україні з 1992 року було введено тимчасову валюту, розраховану на перехідний період, — український карбованець, або купоно-карбованець. Саме ця грошова одиниця ставала протягом 1992—1995 років жертвою інфляції, зумовленої економічною кризою перехідного періоду.
Посилення у 1995 році і першій половині 1996, року стабілізаційних процесів в економіці, зокрема значне зниження темпів інфляції, суттєве призупинення спаду виробництва, стабілізація курсу українського карбованця до іноземних валют, зростання доходів населення, створили належні умови для запровадження гривні, яка згідно з Конституцією України є грошовою одиницею нашої держави.
25 серпня 1996 року в засобах масової інформації було оголошено Указ Президента України Леоніда Кучми "Про грошову реформу в Україні".
Відповідно до Указу Президента України грошова реформа в нашій державі проводилася від 2 до 16 вересня 1996 року. У перший же день реформи за встановленим курсом було перераховано у гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та організацій, а також вклади громадян. Карбованцеві вклади населення було перераховано у гривні за курсом 100000 карбованців за одну гривню без будь-яких обмежень і конфіскацій із вільним їх використанням у гривнях.
Протягом 15 днів — від 2 до 16 вересня 1996 року — в готівковому обігу одночасно вільно використовувалися як гривні, так і карбованці з поступовим вилученням останніх. Після 16 вересня 1996 року приймання карбованців в усі види платежів було припинено і єдиним законним засобом платежу на території України з цього моменту стала гривня.
З початку реформи всі видачі готівки з кас банків (у тому числі для виплати заробітної плати, пенсій та інших доходів), безготівкові розрахунки здійснювались тільки у новій національній валюті.
Грошова реформа в Україні стала надзвичайною подією для нашої держави, в результаті якої було створено один з невід'ємних атрибутів державності — національні гроші. Зарубіжні аналітики вітали здійснення грощової реформи у нашій державі, розглядаючи введення української валюти — гривні — як свідчення початку стабілізації української економіки.
Джерело: http://www.bank.gov.ua
|
| |
| |
| GAD | Дата: Четвер, 21.03.2013, 21:46 | Повідомлення # 11 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
|
Класифікація монет за тематикою згідно з НБУ. Українські ювілейні монети виглядають так:
Видатні особистості України
Вищі навчальні заклади України
Відродження української державності
Герої козацької доби
Гетьманські столиці
Духовні скарби України
Знаки зодіаку
Княжа Україна
Літаки України
Міста-герої України
На межі тисячоліть
Найменша золота монета
Народні музичні інструменти
Обрядові свята України
Пам'ятки давніх культур України
Пам'ятники архітектури України
Славетні роди України
Спорт
Стародавні міста України
Східний календар
Флора і фауна
2000-ліття Різдва Христового
Інші монети
|
| |
| |
| GAD | Дата: Четвер, 28.03.2013, 00:48 | Повідомлення # 12 |
|
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Наша не наша "копійка". Чому в дрібних монет така назва
Українці з підозрою ставилися до схожих на риб'ячу луску московинських монет. Вони були некрасиві і дуже незручні - через дрібний розмір легко губилися. Сам цар Петро презирливо називав дрібненькі копійки "вошами".
15 років тому в кишенях українців зашелестіли гривневі купюри та задзеленчали копійки з тризубом. З того часу багато чого змінилося. Князі встигли відпустили лапаті бороди, а гривня схуднути відносно долара майже у 4,5 рази.
Якщо ж врахувати, що й долар з того часу теж значно втратив у вазі, то сучасна гривня, порівняно з "тією", зразка 1996 року, взагалі - дистрофік. Але розмова не про це. А про деякі логічні недоречності нашої валютної системи.
Сьогодні ніхто, хіба що крім істориків, і не замислюється, чому наша розмінна монета називається "копійкою", і яке відношення ці "копійки" взагалі мають до України загалом, і до давньоруської гривні, на честь якої і названо українську валюту зокрема? Скажемо відразу - ЖОДНОГО!
Варто зробити невеличкий екскурс в історії "копійки".
Свій родовід російська "копєйка" веде від "дєнгі" - монети, яка почала карбуватися з XIV століття в північно-східних князівствах, що входили до складу Золотої Орди.
Дєнга. Татарський предок "копійки" - монета Василя Кірдяпи, приблизно 1388-1391 рік.
"Дєнга" - це спотворена назва ординської монети "танга". Перші московські "дєнгі" навіть оформлювалися на зразок золотоординських. Більш за те - арабські написи на них зберігалися ще за царя Івана ІІІ!
Народження, власне, "копєйкі" відбулося 1534 року, коли цариця Єлена Глинська (родом з Поділля, до речі - ІП) провела грошову реформу. До того в Московському царстві в обігу було безліч різнокаліберних "дєнєг", що карбувалися різними уділами. Вони мали найрізноманітнішу вагу і цінність, що дуже ускладнювало торгівельні операції.
Згідно з реформою Глинської, в обігу залишилися лише нові уніфіковані монети. Основною була "московська дєнга" - на ній було зображено князя з шаблюкою. Хоча після реформи цю монету випускали у різних містах, офіційно вона називалася "дєнга московская, сабульная", "московка", "сабєльніца".
Класична копійка-"лусочка"
Інша монета була у два рази більшою. За вагою вона відповідала "дєнгі", що карбувалася у Новгороді. Там князя зображували вже зі списом (копієм). За цією "великою" монеткою закріпилася назва "дєнга, новгородская копєйная", "новгородка, "копєйка". Її вага була "цілих" 0,68 гр., а розмір - з ніготь мізинця дорослої людини.
Для менших платежів карбувалася "полушка" - половинка "московської дєнги", або ж чверть від "копєйки". На ній зображували пташку. Зауважимо, що "дєнга" (танга) стала "денЬгою" лише наприкінці XVIII ст.
Отож, закономірне питання: "Яке відношення до гривні княжих часів має нашадок татарської "танги" з вершником "копьєносцем""? Аж ніякого!
Є ще один цікавій аспект. Класична "копійка" (викарбувана на шматочках плющеного срібного дроту та з царем-вершником) в Україні майже не ходила.
Ще одна "лусочка". Петро І називав такі "вошами"
Коли за царя Олексія Михайловича було укладено Переяславські угоди, вага "тяжкої" копєйної дєнги ("копійки") заледве відповідала вазі "сабельної" часів Глінської. А за часів співцарювання Івана та Петра Олексійовичів - вже схудла до розмірів колишньої "полушки".
До того ж українці з підозрою ставилися до неоковирних та схожих на риб'ячу луску московинських монет. Вони були некрасиві (ще б пак, їх виготовляли зі шматочків дроту) та дуже незручні - через дрібний розмір ці монети легко губилися. Нагадаємо, що й сам цар Петро презирливо називав дрібненькі копійки-лусочки "вошами".
Був ще один аспект. Навіть наприкінці XVII ст. грошові відносини в самому Московському царстві були розвинені дуже слабко. Всюди панувало натуральне господарство. Тож мікроскопічні монетки (більших в Московському царстві не існувало взагалі!) цілком задовольняли ринок.
В Україні ж, навпаки, - внутрішній ринок процвітав, йшла жвава торгівля на всіх рівнях. Тож була потрібна велика кількість найрізноманітнішої монети.
Для порівняння: предок долара - австрійський таляр 1694 року
Московські ж гроші були непрактичними - для великих і середніх платежів вони були замалими. Для купівлі всякого дріб'язку - задорогими. До того ж українці звикли користатися красивою та якісною західноєвропейською монетою, а не "вошами".
Вперте небажання українців брати до рук потворні московинські "капєйки" призвело до такого цікавого явища, як карбування "Сєвських чехів".
"Сєвський чех". Такі монети карбували для українців, які не хотіли приймати "воші"
"Чехами" в Московському царстві називали західноєвропейську монету в півтора гроша. В XVII ст. вона масово карбувалася різними європейськими країнами і мала уніфікований дизайн. На аверсі - герб країни чи правителя, не реверсі - зображення "держави" (кулі з хрестом).
Цю монету карбували у 1687 році (на монеті, правда значиться 1686 р.) у місті Сєвськ (наразі - районний центр Брянської обл.) для грошового забезпечення Кримського походу. "Чехи" призначалися виключно для платежів на території Гетьманщини. Бо копійки там не проходили.
На територію Лівобережної України копійка масово потрапляє лише після грошової реформи Петра І, коли цар-реформатор взяв за зразок західноєвропейські монети. А от на землі Правобережної України копійки поширилася лише після третього поділу Речі Посполитої, коли Правобережжя включили до складу імперії.
Зворотній бік "сєвського чеха"
До того копійка там була рідкість. Згадайте лише шевченківських "Гайдамаків". Мідна царська копійка (на ній теж був вершник зі списом, але вже не князь-цар, а Св. Георгій, що вражає змія) використовувалася гайдамаками, як розпізнавальний знак-пароль. Останнє яскраво свідчить, що монета ця була рідкістю.
В 1991-1992 рр піднімалося питання, як має називатися розмінна українська монета. На жаль, широкого обговорення тут не було. Все вирішували чиновники. Хоча пропонувалися такі історичні назви, як "шаг" (як за УНР), і "куна", і "сотенка" (сота частина) і, навіть, "списівка" - зупинилися на звичній "копійці". Мовляв, так населенню буде зручніше та звичніше.
Такі монети гайдамаки використовували, як розпізнавальний знак
Але "звичніше" як аргумент - дуже слабкий. Чого ж тоді не залишили звичний "рубль", як це зробили, наприклад, в Білорусі? Правда, аби все було не так, як у росіян, поміняли колір монет. Більші номінали зробили "жовтими", а менші, навпаки, - "сріблястими".
Наразі про виправлення цієї помилки навіть мови бути не може. Карбування роздрібної монети - справа дорога. Наприклад, як повідомляє Національний Банк України, собівартість виготовлення монети номіналом в 1 копійку складає... 16 копійок! Перекарбування усього дріб'язку - це сотні мільйонів...
Заміна розмінної монети має сенс лише у випадку, не призведи Господи, якоїсь надзвичайної фінансової пригоди на кшталт російського дефолту 1998 року... Тож краще нехай вже залишаються не наші "копійки".
Джерело: http://www.istpravda.com.ua
|
| |
| |
