Вівторок, 19.03.2024, 11:11
LEVEL
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гость · RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Велофорум » ВЕЛОТУРИЗМ » Як це роблять інші. (Експедиції)
Як це роблять інші.
fantomДата: Вівторок, 14.02.2012, 16:25 | Повідомлення # 1
Майор
Група: Пользователи
Повідомлень: 181
Нагороди: 0
Репутація: 1
Статус: Десь пішов
Ось тут, друзі, ви побачите багато цікавого та повчального а можє й спишитесь а там і спільні експедиції, все можливе, аби було бажання. Ну хоча подивитесь:

http://401.nov.ru/
 
mgdzsДата: Вівторок, 14.02.2012, 20:16 | Повідомлення # 2
Подполковник
Група: Пользователи
Повідомлень: 275
Нагороди: 1
Репутація: 2
Статус: Десь пішов
да , численность учасников завидная ...
места интересные и красивая природа ...

Додано (14.02.2012, 20:16)
---------------------------------------------
есть с кого брать пример

 
GADДата: Вівторок, 14.02.2012, 20:23 | Повідомлення # 3
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Якщо кожен з нас приведе на сайт одного користувача , який буде його відвідувати .... доречи в нас невеличкий "ювілей" - кількість користувачів сайту перевалила за 50 !

Але по темі .... переглянути посилання не встиг в повному об'ємі... сподобався лісапєд там старий.
Втім сайтів на туристичну тематику в неті багато. Хто б взявся просувати цей напрям на нашому сайті(використовуючи великий інтернет простір ) . Самому з усім не впоратись. Можливо є хто зміг би це робити? ВіктОр можливо б і робив це , як зацікавлений в цьому і взагалі відповідальнсть в нього на рівні, але в нього постійного доступу до мережі (на жаль) нема.
 
fantomДата: Вівторок, 14.02.2012, 20:27 | Повідомлення # 4
Майор
Група: Пользователи
Повідомлень: 181
Нагороди: 0
Репутація: 1
Статус: Десь пішов
Было-бы желание!
 
mgdzsДата: Вівторок, 14.02.2012, 20:34 | Повідомлення # 5
Подполковник
Група: Пользователи
Повідомлень: 275
Нагороди: 1
Репутація: 2
Статус: Десь пішов
желание писать или желание катать?
 
GADДата: Вівторок, 14.02.2012, 21:01 | Повідомлення # 6
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Гадаю з катанням все в нормі в більшості , а от в епістолярному жанрі відслідковується апатія )))
 
fantomДата: Четвер, 16.02.2012, 20:27 | Повідомлення # 7
Майор
Група: Пользователи
Повідомлень: 181
Нагороди: 0
Репутація: 1
Статус: Десь пішов
Одно другому не мешает.

Додано (16.02.2012, 20:27)
---------------------------------------------
Дуже здивований що не один наш вєлотурист (а така група вже є) не заходить и не спілкується, а у багатьох є що порадити. Ну то вже їхні справи.

 
GADДата: Четвер, 16.02.2012, 23:35 | Повідомлення # 8
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Маю надію що долучення до сайту Віктора змінить цю ситуацію.
 
GADДата: Вівторок, 31.07.2012, 23:11 | Повідомлення # 9
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Голландец по имени Ялте преодолел на велосипеде 4 страны ради украинского курорта-тезки

Путь экстремала пролегал через Швецию, Норвегию, Финляндию и Россию



На днях в Днепропетровск прибыл 21-летний парень из Голландии, совершивший велопутешествие в Украину. В нашей стране его вояж остался незамеченным СМИ, а вот в Европе об этом активно писала пресса. Финальным пунктом назначения он выбрал нашу Ялту и неспроста, ведь зовут его — Ялте Нордер.

Как рассказал «Сегодня» днепропетровец Георгий Кравченко, познакомившийся с необычным путешественником в Крыму, и приютивший его в Днепре, Ялте выехал из Голландии на своем двухколесном коне 22 апреля этого года, а его путь в Украину пролегал через Швецию, Норвегию, Финляндию и Россию.

«В пути ночевал в палатке под открытым небом и у людей. В Украине очень гостеприимный народ, люди много помогали, кормили и поили. Повидал на своем пути много — от медведя в 20 метрах от палатки в шведских лесах до русских бандитов, которые заставляли меня пить водку», — вспоминает о своих приключениях Ялте.

Кравченко встретил иностранца недалеко от Судака. «Я проезжал мимо него на авто, искал место, чтобы разбить палатку. Он меня привлек своим внешним видом — бородатый весь и с великом. Оказалось, что он с другом поспорил под пиво, кто из них раньше сбреет бороду. Та у него уже борода приличная за три месяца отросла. Разговорились с ним, узнал его историю и пригласил к себе в гости. Правда, завтра он уже уезжает из Днепропетровска в Киев, а дальше отправится домой», — рассказал нам Георгий.

Возвращаться в Голландию парень будет уже не столь экстремальным путем, а полетит из Киева самолетом.

Джерело: http://www.segodnya.ua
Прикріплення: 4671964.jpg (75.6 Kb)
 
GADДата: Субота, 31.08.2013, 17:57 | Повідомлення # 10
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
"Французькі дівчата такі, як наші часів Брєжнєвського застою"



Тернопільський 49-річний велотурист Олексій Пізник за 270 євро організував для себе місячний велотур по Європі. Проїхав Польщу, Словаччину, Австрію, Швейцарію, Німеччину і Францію.

"Вирішив поїхати в Європу, бо дуже хотів побачити на власні очі як там люди живуть. Я ж 1963-ого року народження. Прожив в СРСР – тоді взагалі виїхати нікуди не було можливо. Тепер є час, можливість, а грошей багато не потрібно.

За весь час подорожі проїхав 2400 кілометрів велосипедом. Витратив 270 євро – 150 на переїзди потягом – ним долав ті ділянки, які було нецікаво їхати. Ще 40 злотих на штраф, за те, що в Польщі їздив велосипедом по перону. Решта пішла на їжу.

Зранку готував на пальнику вівсянку. Її взяв з України, потім докупив в Німеччині. Пив українську каву „Галка". Вона хоч не має ні запаху ні смаку, але добрий вміст кофеїну. Часто купував „Снікерси". Воду брав у місцевих. Казав „Гів мі, пліз, вассер".

Більшість європейських велотуристів ночують в кемпінгах. Але там треба 10 євро платити. А я за 10 євро міг два дні жити. Тому ночував прямо біля велотраси. В них це неприйнято. Трохи зглядалися на мене, але ніхто нічого не казав.

Кілька разів ночував взагалі без намету. Один з випадків – заблудився в Базелі. Центр міста, десята година, всюди житлові райони, нема де палатку поставити. Найшов якусь церкву. Ворота були закриті, але був боковий вхід – через школу. Найшов місце між сіткою і кущами. Постелив каремат, спльник – ліг спати. Щогодини будився, коли на церкві бив дзвін. Зранку розбудили собачки – якась жінка з сигареткою їх вигулювала. Була вже восьма ранку. Я почекав поки жінка піде, зібрався, і пішов через школу назад.
В французькому Діжоні вигнали з вокзалу пів дванадцятої ночі. Там поїзди вночі не їздять і вокзали закривають. Я пішов на трамвайну зупинку. Біля неї була велосипедна стоянка і кущі. Ліг в кущі і до ранку переспався.



Люди в Європі дуже доброзичливі. Завжди допомогали мені велосипед в потяг пакувати. Я важу 50 кілограм, а велосипед великий, і важить, разом з багажною сумкою, кілограм 25. Мені просто маси не вистачало своєї, щоб комфортно його заносити. Словаків, німців, французів навіть просити не потрібно було – просто підходять і допомагають.
В Німеччині після дощу зупинився намет на автобусній зупинці просушити. Німець з найближчого будинку вийшов, запропонував кави. Я відмовився, то він свою дочку прислав. Не хотів відмовлятися – попросив зробити чаю. Принесла півлітрове порцелянове горнятко. Розпитувала звідки я. Я запросив її в Україну.

В нас існує міф, що француженки якісь дуже красиві і сексуальні. А вони як наші дівчата часів брєжнєвського застою. Простенько, по домашньому вдіті. Жодної сексуальності. Я подумав, що якби одружився на францужанці, то мав би не обʼєкт сексуальних домагань, а друга до кінця життя.


Джерело: http://gazeta.ua
Прикріплення: 6388483.jpg (493.6 Kb) · 2540812.jpg (494.7 Kb)
 
GADДата: Понеділок, 09.03.2015, 19:50 | Повідомлення # 11
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Koga Solacio Марка Бомонта готова до нового рекорду

Карбоновий з дисковими гальмами велосипед Koga Solacio з деякою модифікацією допоможе відомому мандрівникові Марку Бомонту встановити рекорд з подолання 10609 кілометрів.

Відомий велосипедист-мандрівник спробує побити рекорд з подолання відстані від Каїра до Кейптауна на велосипеді, який зараз становить 59 днів. Бомонт планує проїхати цей маршрут менш ніж за 50 днів. На цьому тижні був представлений дисковий Koga Solacio, який велосипедист буде використовувати.

Можливо, Ви пам'ятаєте як 2008 Бомонт проїхав 29444 кілометра по всьому світу за 81 день. Тоді він їхав на адаптованому Koga Signature Traveller з алюмінієвою рамою і 14-швидкісний системою Rohloff.

Спонсорований Koga Бомонт буде їхати на новенькому Solacio Disc, який обладнаний карбонової рамою і виделкою, адаптованої для тривалої їзди. Очевидно, що Марк для збільшення шансів вирішив значно знизити вагу байка.



Solacio Disc доступний в базовій комплектації c системою Shimano 105 за 2116 $, а також в топової з механікою ULTEGRA за 3402 $.

Solacio Бомонта не є стандартним, він підвищений до обладнання Shimano Dura-Ace Di2, так як електронна трансмісія є більш надійною на великих відстані і при несприятливих умовах.

Колеса також просунуті. Байк має обода Pacenti SL25 з глибоким 26-мм профілем з зовнішнього шириною 24,5 мм і внутрішньої - 20 мм. Взутий велосипед в безкамерні 28-міліметрові покришки Schwalbe One, які повинні звести до мінімуму ризик проколів.

Додатково байк обладнаний динамо-втулкою Supernova, яка буде живити світло, і через систему The Plug USB на виносі керма забезпечувати електрикою велокомп'ютер та інше обладнання, яке буде фіксувати рекорд.

Тайм-тріальний розширене кермо - популярне доповнення при подібних заїздах. Бомонт використовує установку PRO Missile з додатковими Di2 TT кнопками перемикання, які дозволять йому не міняти положення, щоб перемкнути передачу.

Для транспортування багажу мандрівник вибрав велосумки Apidura, встановлені на кермі, під сідлом і на верхній трубі.

Початок спроби анонсовано на понеділок, можливо, до того часу щось поміняється і в байці, хоча основне обладнання вже, врядли, змінитися.



Read more at http://velohack.com
Прикріплення: 5923293.jpg (22.7 Kb)
 
GADДата: Середа, 25.11.2015, 10:36 | Повідомлення # 12
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Півсвіту на велосипеді: відомі українські мандрівники вже прямують до Сіднея



1жовтня 2014 року двоє музикантів українського гурту "Фолькнери" Ярина Квітка та Володимир Муляр сіли на велосипеди з твердим наміром об’їхати половину земної кулі. Наразі в подружжя позаду залишилося 12 країн, а попереду чекає сонячна Австралія. Як зважитися на таку мандрівку, чи реально працювати в дорозі, та куди варто поїхати кожному – дізнавалась у мандрівників кореспондентка INSIDER.

Курс на Сідней

Уже протягом п’яти років Ярина та Володимир подорожують на велосипедах, здійснюючи етнографічні експедиції в рамках свого проекту "Двоколісні хроніки". Після нетривалих мандрівок вони вирішили втілити в життя свою давню мрію й дістатися на двоколісному транспорті до далекої Австралії.

"Проїхати від України до Австралії на велосипедах було нашою давньою мрією, тож поки ми ще молоді, вирішили її втілити в життя. Перед стартом ніяких страхів чи вагань не було, ми були морально й фізично готові. Єдине, що залишалося - покращити спорядження та зібрати більше коштів", - розповідає Ярина.

Маршрут до мрії загальною протяжністю 25 тисяч кілометрів мандрівники проклали через 14 країн (Україна, Молдова, Румунія, Болгарія, Туреччина, Іран, Пакистан, Індія, Непал, М‘янма, Таїланд, Малайзія, Індонезія, Австралія). Цю відстань планували подолати за 365 днів, але подорож уже затягується на кілька місяців.

"Неможливо врахувати всі нюанси, які виникають під час тривалої подорожі, наприклад, погодні умови, візові питання. Крім того, ми ж не просто їдемо від старту до фінішу, в дорозі ми робимо багато справ, від успішності яких також залежить наше пересування: знімаємо фільм, пишемо статті, записуємо радіопрограму, фотографуємо, відшукуємо співочих людей і записуємо їх, також створюємо і власну музику для майбутнього альбому", - кажуть музиканти.

Український відрізок шляху подружжя подолало за тиждень, потім три тижні мчали Молдовою, п’ять днів Румунією та трохи більше тижня Болгарією. На подолання Туреччини знадобилося 40 днів, ще 2 місяці на Іран, а от до Пакистану через посилення активності талібів велосипедистів не пустили.



Далі був місяць в Індії, місць у Непалі, знову 40 днів в Індії, 28 днів у М’янмі, 45 днів у Таїланді та один місяць у Малайзії.

"Зараз ми в Індонезії вже третій місяць. Кілька днів тому отримали австралійську візу і в середині листопада перелітаємо океан до міста Дарвін. На Австралію припадає найдовший відрізок нашого маршруту – п’ять тисяч кілометрів. Тож три місяці ми будемо лише їхати. А далі буде кілька зустрічей у різних містах з українцями цієї країни, зокрема нас запрошують на дитячий виховний табір СУМу ("Спілка української молоді", – ред.). Тож ще деякий час після фінішу ми пробудемо там", - розповідають мандрівники.

Необов’язково бути багатієм, аби об’їхати півсвіту

Мабуть, одне з перших питань, яке виникає у тих, хто дізнається про таку тривалу мандрівку - це фінансовий аспект. Чи можливо мандрувати навколо світу і при цьому не мати значних заощаджень? Мандрівники зізнаються, у їхньому випадку це цілком реально, адже вони навчилися економити та не витрачають гроші на непотрібні речі.

"Сповідуємо помірно аскетичне життя в подорожі, тому принципово не користуємося послугами готелів (за винятком кількох випадків). Живемо в наметі, інколи в людей, що нас запрошують до себе, час від часу користуємося послугами відомих сайтів couchserfing.com чи warmshowers.org. Транспорт також маємо власний і він не потребує витрат на бензин. Не купуємо шоколад, різне печиво, чіпси, не п’ємо пиво чи кока-колу – їмо просту, але водночас корисну їжу. Крім того, ми готуємо самотужки (окрім великих міст), бо в кафе чи ресторанах все ж дорожче харчуватися", - діляться вони секретами економії.

"Цього разу ми стартували з 2500$. Ці кошти витрачаємо на харчування, візи (одні з найбільших витрат) та періодичне оновлення техніки", - кажуть Володимир та Ярина.

"На жаль чи на щастя, ніяких грантів на цю подорож ми не отримали. Єдине - компанія Canon люб’язно надала нам камеру Canon100D з кількома об’єктивами та невелику суму грошей, які, однак, уже давно закінчилися. Також нам трішечки допомагають батьки та друзі. Стартували ми з капіталом, який залишився після того, як ми купили все необхідне спорядження та техніку. Зараз, в Індонезії, проїхавши 12 країн, ми вже практично на нулі. Змушені викручуватися, дещо придумуємо в дорозі. Нещодавно надрукували десяток листівок і надсилаємо в усі куточки світу людям, які бажають підтримати наш проект. Ці листівки можна знайти на нашій сторінці "Двоколісні хроніки" у Фейсбуці", - розповідають учасники "Фолькнерів".

"Своїми мандрівками ми хочемо показати людям, що необов’язково бути багатієм, аби подорожувати й об’їхати півсвіту", - додає Ярина.

Працювати під час мандрівок – це реально

Під час своєї грандіозної велосипедної подорожі подружжя вдало поєднує мандри з робочим процесом. Хоча й зізнається, що іноді хочеться витратити час не на працю, а на детальне вивчення тієї чи іншої країни, її людей та культури.

"Ми щодня крутимо педалі, окрім певних тривалих стоянок (пов’язаних, переважно, з отриманням чергової візи), водночас щотижня ми виготовляємо радіосеріал "Двоколісні хроніки", який можна почути щосуботи на радіо "Промінь". У цій програмі розповідаємо про наші пригоди, цікаві місця, про людей, їхні життєві історії, про звичаї та культуру різних країн. Постійно записуємо звуки місцевостей, щоб слухач мав змогу глибше поринути в атмосферу, у якій перебуваємо ми. А ще вишукуємо та записуємо місцеву народну музику, зустрічаючись безпосередньо з виконавцями. Її також можна почути в нашій програмі", - розповідають мандрівники.

"Найцікавіше для нас заняття в подорожі – це живі виступи. Ми завжди веземо з собою музичні інструменти: непальський барабан, турецьку дарбуку, українську колісну ліру, гавайську укулєлє, трохи електроніки. Тому в дорозі ми час від часу влаштовуємо концерти, чи то просто на вулиці, чи в клубах і кафе. Головне - бажання щось робити і тоді все вийде", - діляться вони.

"А ще Володя паралельно знімає відео, монтує короткі ролики й систематично викладає їх на нашому Youtube-каналі. Особисто для нас, просто подорож без роботи – це трохи нудно. Набагато цікавіше вести в дорозі блог, робити програми, знімати відео і ділитися цим з людьми", - додає Ярина.

Як подолати сумніви і поринути в мандри?

Тим, хто все життя мріє побачити світ, але не наважується вирушити в далеку мандрівку, Ярина та Володимир радять подолати свої сумніви і відкинути стереотипи.

"Мріяти поїхати в далекі краї, але боятися, що тебе там вб’ють чи зґвалтують, бо так хтось написав, – це трохи смішно. Аби побачити світ таким, яким він є насправді, треба їхати і дивитися власними очима, аналізувати, виходячи з власного досвіду. Звісно, небезпека в подорожі завжди існує, але ж вона існує і вдома! Це життя", - зазначають мандрівники.

"Також не варто зациклюватися на фінансах. Якщо у вас щирі та добрі наміри і є хоч трохи творчого мислення, все прийде, головне - зробити перший крок. "Але ж я втрачу роботу, поїхавши в далекі мандри…" – так, ви втратите свою роботу і перспективу кар’єрного росту, напевно, також. Але натомість знайдете дещо незрівнянно більше – те, що залишиться з вами до смерті, як один із найдорожчих набутків за все життя", – зазначають вони.

Приклад Ярини та Володимира уже багатьох надихнув вирушити назустріч мрії на інший кінець світу.

"Завдяки блогу та відео люди надихаються і теж планують свої подорожі. Подружня пара з Дніпропетровська, Ліза та Андрій, теж зараз у дорозі на двох колесах. Вони прямують до Китаю. Перед стартом багато радилися з нами, щось розпитували. А днями написав хлопець, який, начитавшись у нас про Іран, нарешті наважився здійснити свою мрію, і таки поїхав туди. Як і нам, ця країна йому дуже сподобалася. Є й такі, що вже планують рушати автостопом, і теж нас випитують про певні країни. Їхня мрія – М’янма, але їм трохи страшно, бо начиталися всілякого. Тож ми з Володею трохи розвіяли їхні страхи. Нам приємно, що ми корисні людям, що надихаємо їх і підштовхуємо таки втілювати мрії в реальність", - каже Ярина.

Подружжя зізнається, що кожному вони б порадили відвідати Іран.

"Це країна, яка заворожує своїм колоритом, а її мешканці, напевно, найгостинніші люди планети. Вони настільки відкриті до іноземців, що щодня затягують до себе на обід, вечерю чи ночівлю. Уявіть: за два місяці перебування в Ірані ми лише двічі ночували в наметі, та й то лише тому, що хотіли побути наодинці, решту ночей нас запрошували до себе місцеві люди", - пригадує Ярина.

Не менш позитивні враження залишила Туреччина - "золота середина" між первинністю Азії та розвиненістю Європи, а також чарівні індійські Гімалаї, які дарують надзвичайний спокій.

Але у мандрах світом, кажуть Ярина Квітка та Володимир Муляр, не забувають про рідну землю та розповідають людям про свою Україну:

"Взагалі, це є нашою місією в цій подорожі – донести до людей із глибинки в кожній країні, що є така країна у світі, і вона навіть найбільша в Європі, так, і мова там також є власна, українська".


Джерело: http://www.theinsider.ua/

Більше фото : ТУТ

Гурт"Фолкнери"

Прикріплення: 4167424.jpg (28.1 Kb) · 7358522.jpg (31.9 Kb)
 
GADДата: Вівторок, 16.02.2016, 10:45 | Повідомлення # 13
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
БРИТАНСЬКИЙ ЛІКАР ЗАВЕРШИВ НАВКОЛОСВІТНЮ ПОДОРОЖ НА ВЕЛОСИПЕДІ, ЯКА ТРИВАЛА ШІСТЬ РОКІВ



Мандрівник розповів, що протягом усього пройденого шляху він не почувався самотнім

Британський лікар Стівен Фейбс здійснив навколосвітню подорож на велосипеді за шість років, проїхавши 86 тис. км, повідомляє The Daily Mail.

Він рушив в поїздку з Європи, побував у Африці, Південній і Північній Америці, Австралії. За інформацією видання, Фейбс завів власний блог Cycling the 6, в якому ділився з читачами враженнями від поїздок.

У своїх мандрах чоловік не залишався без роботи - був волонтером у місцевих лікарнях, займався благодійністю. "Мені завжди подобалися пригоди, і я подумав, що це ще одна мандрівка. Крім того, я розмірковував про те, щоб спростити своє життя на деякий час - мало речей, ніяких дедлайнів або розкладу", - пояснив чоловік.

Всі речі Фейбса вмістилися в заплічному рюкзаку, окремо він віз намет, прикріпивши його до велосипеда. Жив на $10 в день, але через три роки у нього закінчилися гроші. Після цього він поповнював свій бюджет, виступаючи з публічними лекціями і продаючи свої оповідання різним виданням. За визнанням мандрівника, протягом усього пройденого шляху він не почувався самотнім. Він жартує, що одного разу до нього в намет в гості завітав скорпіон, потім - павук "чорна вдова". Траплялося, що леви і змії, включаючи триметрову кобру, бували біля самого входу в його переносне житло.

Найскладнішим для Фейбса стала подорож по Монголії взимку, коли йому доводилося їхати при -35°C. Крім того, його намагалися пограбувати діти в Єгипті, а в Перу Фейбса, поки він спав, ледь не застрелив місцевий мешканець.


Джерело: http://www.5.ua/

Альбом з фото
Прикріплення: 3417765.jpg (35.9 Kb)
 
NatikДата: Субота, 23.12.2017, 19:26 | Повідомлення # 14
Далека й найближча.
Група: Модераторы
Повідомлень: 73
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Десь пішов
На велосипеді довкола Карпат

Так називалася стаття львівського німця Рудольфа Вацека, який 12 серпня 1911 року з містечка Делятина Надвірнянського повіту через Яремче - Микуличин - Яблуницю - Ясеню здійснив на велосипеді подорож до Буркута. Втім, роверова історія в гуцулів почалася навіть раніше, а масове захоплення цим транспортним засобом припало на 30-ті роки минулого століття.

Завершення масштабного проекту “ВелоКраїна” у 2008-2010 роках збігається зі столітнім ювілеєм першої зафіксованої велосипедної мандрівки нашим краєм. Впродовж трьох років “ВелоКраїна” опікувалась розробкою і ознакуванням велосипедних маршрутів, облаштуванням велосипедних стоянок у населених пунктах, допомагала власникам готелів і садиб обладнати свої відпочинкові заклади для потреб велотуристів, проводила промоцію активного відпочинку у Карпатах.

Виникає запитання: а коли велосипед осідлали наші краяни? Масове захоплення цим видом спорту на Яремчанщині припадає на 30-ті роки ХХ століття. Тоді цей край інтенсивно розвивався як курортна місцевість - з’являлися численні вілли, пансіонати, санаторії. Відпочиваючі, переважно поляки, приїжджали на літні вакації з роверами і гасали вулицями гуцульських містечок і сіл.




Місцева молодь із заздрістю спостерігала за цими виправами та мріяла про свою недосяжну машину. Ровер тоді коштував приблизно 150 злотих. На цю суму пересічний гуцул міг утримувати цілу родину увесь рік.

Однак у 1935 році Микола Домашевський на зборах читальні “Просвіти” у селі Микуличин поставив питання про організацію курсів їзди на ровері. Для цієї справи запросили інструктора з Делятина і винайняли приміщення у колишнього січового стрільця І. Перцовича. Практичні заняття проводилися на Зарінку, а курсанти, які опанували навички їзди, повагом виїжджали на центральну дорогу - цісарку. Тоді настав час задуматися батькам - де взяти кошти для придбання такого виду транспорту юнакам, яких не влаштовувала їзда на гуцульських кониках. Вихід був знайдений - придбання велосипедів у кредит. Тільки в одному місцевому магазині у 1935 році в такий спосіб одночасно було придбано 20 роверів. У 1937 році читальня “Просвіти” в Микуличині влаштувала змагання роверистів. Маршрут перегонів проходив до сусіднього Татарова і назад.




Але окремі українські службовці послуговувалися цим транспортом вже у двадцятих роках. На одній із тодішніх світлин - дідусь письменника Юрія Андруховича, секретар гміни села Яблуниці на Яремчанщині, Мар’ян Андрухович з приятелем біля відомого залізничного моста у Яремчі. На іншій світлині - поштар з Микуличина Шалайко. На велосипеді зручніше було доставляти листи і часописи у найбільшому населеному пункті Гуцульщини. Напевно, найвідомішою атракцією післявоєнного Яремча був дерев’яний велосипед, власноручно виготовлений місцевим мешканцем Іваном Бойком. Серед туристів було модно зробити світлину чи проїхатися центральною вулицею міста на цьому дивовижному транспорті. Не за таку вже й велику плату - всього 3 карбованці (згадаймо, буханець хліба коштував тоді 16 копійок). Відомий письменник Степан Пушик використав цей факт для свого гумористичного оповідання ”Бізнесмен”.



Популяризації власника цього велосипеда сприяли публікації в тогочасній пресі. У 1971 році до Яремчі завітав славетний киргизький письменник Чингіз Айтматов. Йому запропонували оглянути турбазу “Гуцульщина”, міст через водоспад Пробій і, звичайно, дерев’яний велосипед пана Бойка. Світлина яремчанського фотографа Івана Федорчука, де зафіксовано спілкування Івана Бойка з Чингізом Айтматовим, була надрукована у багатьох засобах масової інформації.



Однак ще перед мандрівкою Рудольфа Вацека у Яремчі вже зустрічалися з велосипедом. Поетеса Христя Алчевська (1882-1932), яка відпочивала в 1906 році у пансіонаті “Жонка”, писала: “З Михайлом Павликом познайомили мене два галицькі студенти з містечка Дори, що прикотили бачитися зі мною за дванадцять кілометрів ровером, чи то велосипедом, як вони це називали”. Тож першу зафіксовану мандрівку на велосипеді здійснили у Яремчі в липні 1906 року Богдан Бучинський (1883-1907), історик, автор праці “Студії до історії Унії”, та його брат - сини відомого адвоката й етнографа Мелітона Бучинського.

Отож, велосипедний рух цісаркою - дорогою Делятин-Яблуниця, будівництво якої було організоване станиславівським окружним старостою Ф. Краттером у 1826 році, має свою давню історію. Тепер цей чудесний вид відпочинку набуває нової популярності у нашому краї.

Автор: Світлана ФЛИС, краєзнавець, Яремче


Джерело: http://yaremche.org
Прикріплення: 2052546.jpg (19.8 Kb) · 1391488.jpg (26.8 Kb) · 5872642.jpg (30.6 Kb) · 9181749.jpg (35.5 Kb)
 
LudoДата: Понеділок, 17.01.2022, 17:12 | Повідомлення # 15
Рядовой
Група: Пользователи
Повідомлень: 4
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Десь пішов
В Карпатах много велодорожек. Очень круто.
 
Форум » Велофорум » ВЕЛОТУРИЗМ » Як це роблять інші. (Експедиції)
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Вверх