Субота, 24.02.2018, 19:57
LEVEL
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гость · RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Велофорум » Об'яви та всілякий "флудьож" » Навколо велосипедні розмови. (Тут можна писати роздуми, оповідання - свої ;))
Навколо велосипедні розмови.
GADДата: Середа, 18.10.2017, 18:31 | Повідомлення # 1
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6518
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Пішохідні комплекси, або десять хвилин дорогою додому.

Пролог.

Добрий настрій, такий особливий, коли ти здоровий їдеш додому, з роботи на велосипеді, трохи зголоднілий. Морока, яка оточувала тебе упродовж перебування на роботі, залишилась позаду, а те, що тебе чекає вдома , хатні справи, якісь дрібні негаразди, ще не наблизилось. Навпаки, в цей момент домівка сприймається, як щось затишне тепле і там смачно пахне, те що шкварчить , булькає і закипає на плиті. А ще грає приємна , негучна музика і добрий котик радісно зустрічає тебе у дверях.


Акт перший.


Дорога додому пролягає зручною дорогою з новеньким асфальтом, де не їдуть машини...... Але там ( дрібний стукіт барабанів) йдуть люди - для нас пішоходи. Ось така диспозиція.

Цією дорогою я катаю досить часто, коли їду з роботи, іноді бувають винятки. Обережно і повільно рухаюсь (бо вгору), увімкнені блималки, Ввічливо оминаю пішоходів, обираю найзручніший маршрут і радіус руху, щоб не налякати тих, хто йде спиною до мене. З тими хто рухається назустріч, теж розходимось досить мирно, тут я теж усим своїм виглядом і діями показую, що поважаю приоритет пішоходів, іноді з'їжджаю з асфальту, впритул до трамвайної колії. Словом - нема проблем.

Але сьогодні назустріч йшла пара з дитячою коляскою , яку котить чоловік, справа від нього дівчина - мама. Все це я бачу як силует, ліхтар на слабкому світлі , направлений перед велосипедом у асфальт. Дорога широка, якою можуть йти відразу четверо, або "трі толстяка", все одно маневрую вправо і синхронно дівчина приймає трохи від мене, щоб пропустити, бо "маладой чілавєк" не посунувся й міліметру .....

Звукова доріжка до сцени - коли я наблизився чую навмисно голосний вислів : " Іді прямо, зачєм ти свєрнула - ми по тратуару ідєм"...... Цікаво, якби назустріч їхала машина, або, як варіант зовсім юний велосипедист, якім чином себе поводив персонаж...? Варіанти прокручую в голові ....

Акт другий.

"Переварюю" героїчний вчинок "маладого" і рухаюсь вже дорогою, потім звертаю на алею, досить широку де є лавки і відпочивають люди. Буває тк, що там взагалі нікого нема, але сьогодні тепла погода і люди висипали посидіти й подихати...
Рухаюсь майже пішки, швидкості взагалі нема... майже зупиняюсь щоб надати можливість малечі, яка взагалі не помічає мене, а тут це й не обов'язково, вони просто бавляться дуже маленькі в них ще й остраху нема і відчуття небезпеки. Ось вже оминаю, без шкоди для малих , милуюсь їх метушнею і чую як мами їм сичать про те, що мовляв вони не бачать велосипеду і все таке....

Ось такі контрасти.... чи комплекси....

Епілог.

Їду у повній темряві асфальтом вже перед домом , попереду трійко підлітків, які гучно спілкуються і дівчинка зліва навіть співає, звісно ж ніяких правил.....

Просто об'їжджаю їх, вони трохи лякаються і весело на це реагують, потім сідають на лавці біля мого під'їзду, а я йду вже додому. Я "у доміку" .....
 
GADДата: Неділя, 03.12.2017, 16:41 | Повідомлення # 2
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6518
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Донецьк: Слідами одного вірша.

Вихідні, хтось катає соло до Святогірська, я сьогодні не зміг нікуди вирватись. Вночі працював, тому вже так виходить, що чергова можливість кудись поїхати відкладається. На роботі читав , вже котрий день, цікаву книгу Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко) : "І ЗНОВ Я ВЛІЗАЮ В ТАНК". Я не вважаю себе далеким від історії України та нашого краю, але скільки всього нового відкривається під час читання! Раджу ознайомитись хоча б трішечки. Той , хто має хист до цього, мене зрозуміє. А що тут такого , велосипедного (?!), спитаєте Ви, на що я можу надати відповідь - людина з уявою знайде ! smile

Наведу коротенький уривок з одного невеличкого розділу :

" від’їхавши від Донецька машиною якусь сотню кілометрів на північ: поза майже неперервною гнітючою «промзоною» з депресивних, уже напівпорожніх «міст-супутників» - цим печальним живим пам’ятником радянському варварському господарюванню, - раз у раз вривається в овид, ламаючи лінію обрію ярами, видолинками, вапняковими кряжами, зітхаючи, дихаючи, піднімаючись і падаючи, - так до кінця й не підкорене людиною Дике Поле, «Тартарія» середньовічних мап, якій найкраще пасували б - леда-мить готові вихопитися з гиком із байраку загони вершників (татар? козаків? махновців?..), - і мимоволі бурмочеш собі під ніс із напівзабутого Сосюри: «Як передать, Донбас, твою красу і силу…».

Можна зрозуміти те покоління і його наївну віру (ненадовго її й стало, але в 1920-ті вона була ще цілком щирою!) в те, що бурхливий промисловий наступ людини, з’єднавшись із стихійною потугою цієї землі, витворить тут якусь нову естетику, щось сливе космічне за величчю й розмахом, - і зацілілі перші обриси цієї «американської мрії по-українськи», наче проби олівця по гігантському ландшафтному полотну, все ще захоплюють масштабністю задуму. Кубістичний «Термінатор»-Артем несамовитого Кавалерідзе, наче велетенський білий троль, що виліз із надр Лисої Гори й став над Дінцем навпроти хрещатих чубків козацького барокового храму (того самого, під яким спасалась од «закоханого чорта» в монастирській крейдяній келії Стороженкова відьма Одарка, і де нині, як ті чорні гайворони, що роздерли бідного Трутика, сновигають, підозріло косуючи на тебе спідлоба, хмурі московські ченці), - то видовище, далебі, варте того, аби їхати сюди за тридев’ять земель!

Будь у нас притомна держава (негайно розмріялась я), цей краєвид міг би стати «візитною карткою» цілого краю, приваблюючи сюди вже не зажерливих ченців, а заможних туристів (наразі ж їм, сердешним, і під час «Єври» нема кому розтлумачити, щО на цьому «Дикому Заході Європи» можна побачити цікавого, окрім стадіону, більшого, ніж в Еміратах!..). Кавалерідзевський пам’ятник (перекладала я подумки свої враження суворою прозою, заклякши з роззявленим ротом на мосту через Донець) унікальний тим, що, на відміну від більшости шедеврів модерної монументалістики Старого й Нового Світу (швиденько перебираємо в умі, відклавши набік Генрі Мура, Фернандо Ботеро, ну, й мексиканців, але тих я знаю гірше…), цей пам’ятник іще перебуває в прямому діалозі з пейзажем, - можна сумніватися, чи «в той бік» спрямовано пристрасть діалогу, чи варт людині індустріальної доби так голосно старатись «перекричати» довкілля, - але не можна сумніватися в щирості пориву (через півстоліття той самий прийом, «скопіпащений» для «перекрикування» вже Києво-Печерської Лаври, - «мать-уродіна» з мечем на дніпровській кручі, - демонструватиме вже тільки повну зневагу авторів до довкілля що природного, що історичного, ту, агресивно антикультурну, «курячу сліпоту», якій однаково - Сталінград чи Київ, Сталіно чи Брюссель, - і яка досьогодні рядить нашими містами, нищачи їхнє обличчя вже не на совково-мілітарний, а на постсовково-кітчевий лад).

…Тільки аж видряпавшись до підніжжя «українського Термінатора» й прочитавши напис на постаменті, ми нестримно розреготались – зачарування розвіяла цитата з самого Артьома-Сєргєєва: «Зрелище неорганизованных масс для меня невыносимо». Значить, класичний був, за Фройдом, анальний садист. А така настанова, наколи її возвести в керівний принцип, ніякої «краси і сили» не творить: красу вона умертвляє, силу – експлуатує. Що, власне, й відбулося за минулі 80 літ із цілим цим трагічним реґіоном.
І з усіма нами, коли вже на те пішло."

Кому цікаво - повний текст глави тут :

https://www.facebook.com/oksana.zabuzhko/posts/10152496630363953

Але прочитати потрібно всю книгу. Там відповіді на питання, які ми не могли собі уявити ! Новітня історія України розкриється перед Вами в новому світі ! Хотілося б додати, що ми теж пишемо цю історію, у тексті ( повному ) згадуються історичні постаті видатних Українців Донбасу, серед яких нема імені Олекси Тихого. Так що, і письменникам, навіть таким видатним, яких знає Європа і Світ, є чому навчитись і є де взяти нові знання.

ДРУЖКІВСЬКИЙ ВЕЛОКЛУБ "LEVEL"
 
GADДата: Четвер, 11.01.2018, 17:43 | Повідомлення # 3
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6518
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
Навіщо ?

Минула середа мене вразила ! Це було неймовірно. Якби можна було знімати кількома камерами небо цілий день , а потім зробити стиснуте відео, це був би такий релакс !! Це потрібно було бачити, що я й намагався робити перебуваючи на роботі. Але спочатку був ранок, яскравий і неймовірний !

Обрій на сході запалав червоним і освітив вікна у багатоповерхових будинків, над якими нависли темні хмари. Вітру нема і сонце поступово відтискає синьо сірі хмари до обрію, які потім нависають над ним величезним застиглим цунамі з білим верхом і темно синім низом. Небо над містом очищується і сміється над сонними домівками. По гілках дерев стрибають птахи, чистять пірря і шукають собі поживу на землі. Дихається вільно , асфальт сухий і лише поодинокі , невеличкі , замерзлі калюжі вказують нам про те, що зараз середина зими ! Впродовж дня сонце, хмари і легкий вітерець утворюють цікаві візерунки на небі, освітлюють місто з будівлями і деревами, додаючи неймовірного об'єму до малюнку!

З другої половини дня, коли вже західна частина неба починає горіти теплом, прокидається якась тиха туга за минулим і мрії про майбутнє , про необмежений час і можливості, про цікаві й захоплюючи подорожі, такі легкі і приємні.... Про повернення у затишне місто, таке рідне й тепле. Місто з теплим вечором, з метушнею городян, у яких до тебе немає ніякої справи , а може й ніякого інтересу. Всі йдуть своєю дорогою, за своїми турботами, до своїх домівок.

А може ну його , той сніг!!? wink ......

.......А поки, ми думаємо про черговий понеділок, з якого ми почнемо, підготуємось і потім дійдемо форми.....

ДРУЖКІВСЬКИЙ ВЕЛОКЛУБ "LEVEL"

 
GADДата: Четвер, 01.02.2018, 10:50 | Повідомлення # 4
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 6518
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов


Яка чудова була ніч сьогодні ! Над містом освітленим ліхтарями, які світились весело і різнобарвно, розтягувались вздовж вулиць яскравими струмочками у різних напрямках, нависло напівпрозоре шатро ! Яке крім ліхтарів і далеких вогнів сусідніх міст, підсвічувалось повним місяцем. До того ж цієї ночі відбувались відразу кілька астрономічних явищ - місячне затемнення, супермісяць і блакитний Місяць. Все це надало ефекту , який вразив і примусив згадати давні роки і перебуваня на півночі з його білими ночами. Але то влітку , а тут зима і світло як вдень! Помітні обрії, небо не темно синє з чорним з великою кількістю яскравих зірок, а матове, як вранці , перед сходом сонця. Потім яскравий місяць, повний і величний поплив повільно на захід, Потягнулись легкі хмаринки, підкреслюючи в прямому сенсі захід місяця . До речі про літо, в минулому сезоні не відбулося ні однієї "ночнушки", якщо не враховувати коротеньку подорож до "Кузі" і перегляд потоку Персеїд. Згадались нічні подорожі з поза того сезону і так повіяло теплом і затишком від цих споминів....

Словом, непоганий початок останнього зимового місяця. Відлік до весни розпочато. З чим я нас і вітаю.

Цікаві посилання в тему:

ТРИ астрономічних явища

СНИ

ДРУЖКІВСЬКИЙ ВЕЛОКЛУБ "LEVEL"
Прикріплення: 8713565.jpg(48Kb)
 
Форум » Велофорум » Об'яви та всілякий "флудьож" » Навколо велосипедні розмови. (Тут можна писати роздуми, оповідання - свої ;))
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Вверх