Четвер, 28.03.2024, 15:31
LEVEL
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гость · RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 2 з 2
  • «
  • 1
  • 2
Форум » Велофорум » Об'яви та всілякий "флудьож" » ІСТОРІЯ ВЕЛОСИПЕДУ (Все що має розумний строк давності .;))
ІСТОРІЯ ВЕЛОСИПЕДУ
GADДата: Середа, 20.04.2016, 15:33 | Повідомлення # 16
Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Нагороди: 7
Репутація: 6
Статус: Десь пішов
ВЕЛОСИПЕДИ TREK: ІСТОРІЯ МАРКИ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО СЬОГОДЕННЯ...



Історія XX століття це історія великих імен, технічних, наукових і спортивних досягнень. У цьому славному ряду своє місце по праву займає ім'я Trek - всесвітньо відомий виробник велосипедів для відпочинку, здорового способу життя і змагань.

Як і більшість хороших ідей, проект цієї компанії на самому початку нараховував лише кілька людей: батьки-засновники Дік Берк (Dick Burke) і Бевіл Хогг (Bevill Hogg) і ще десь з п'ять працівників. Вони точно вгадали - 1976 рік був з тієї пори, коли в США склалася сприятлива обстановка: новий президент з Півдня - Джиммі Картер; двохсотлітній ювілей декларації про незалежність - дух нації на підйомі; нарешті, в цей період американці повально захоплюються велосипедами. Хороша ідея, правильний час, правильні люди - і світ незабаром дізнався ім'я TREK!

Гарна ідея полягала в обмеженому виробництві: Дік Берк і партнер не пішли второваною доріжкою, а почали з ручного виготовлення легких велосипедних рам, які поставлялися в спеціалізовані магазини. Це відразу допомогло досягти дві мети: поставити якість понад усе і створити імідж дорогої, ексклюзивної марки. У 1978 році компанія починає продавати свою продукцію на обох узбережжях США, а у восьмидесятий рік став початком масового виробництва велосипедів-основний завод в'їжджає в нові корпуси на території Ватерлоо. До цього моменту ім'я Trek настільки відомо, що попит перевищує можливості виробництва і фірма укладає контракти з тайванськими виробниками, які починають випуск деяких моделей «Тrek».

Перший шосейний велосипед серії 750/950 побачив світло в 1982-му. Вісімдесяті роки характеризуються щорічним подвоєнням обсягу продажів!

Революційним слід визнати 1983 рік. Ми пам'ятаємо, що саме на початку 80-х минулого століття інша велика людина велосипедного світу Гарі Фішер почав адаптацію звичайних велосипедів для гірських спусків і взагалі, для їзди по горбистій місцевості. Так ось в 1983 році компанія Trek однією з перших починає виробництво гірських велосипедів. Рік по тому, в 1984-му, було продано 45 000 гірських велосипедів «Trek». Трохи пізніше з'явилися фірмові компоненти та деталі для велосипедів з логотипом Trek. Чи варто дивуватися, що слова MTB і TREK це практично синоніми ?!

До речі про логотипи. У різні роки логотип «Trek» був різним, але завжди впізнаваним. Нижче ви можете спостерігати еволюцію візуального образу компанії.
Цікавим управлінським рішенням Trek Bicycle слід визнати зниження частки імпорту і збереження (і розвиток!) Значної частини виробництва на території США, в той час, як більшість компаній перевели свої заводи на Тайвань.

1985 - Бевіл Хогг залишає компанію і утворює свою власну велосипедну фірму. У цьому ж році «Trek» показує перший «алюмінієвий» велосипед - шосейник Trek-2000.

1986 - перше десятиліття компанії.

Представлена модель Trek-2500 на основі карбонових компонентів. В цьому ж році продажі досягли 16 мільйонів доларів. Перші 10 років, незважаючи на зростання, не були легкою прогулянкою. Так, перед ювілеєм виникла затоварка складів, величезна кількість велосипедів не могло знайти збут. Керівництво компанії швидко відреагувало, і з'явилася нова концепція: «якісна продукція за доступною ціною і швидка реакція на віяння велосипедної моди».

Дочірні підприємства «Трек» в Європі з'явилися з відкриттям фірм в Німеччині і Великобританії (1989).

1990 рік ознаменувався рекордною цифрою проданих байків - 350 тисяч, при цьому майже половина - гірські велосипеди! У цей момент в число працівників складало більше 750 чоловік, і вони забезпечували виробництво і продаж на рівні 175 мільйонів доларів.

В цей же період Trek створює новий тип вуглеволокна - Optimum Compaction Low Void (OCLV). Завдяки йому з'являється найлегша велосипедна рама вагою всього 2,44 фунта (близько 1 кг). У 1992 році на гонки була виведена шосейна модель з OCLV-рамою Trek-5500. Через рік побачили світ і гірські карбонові велосипеди Trek-9800 і 9900.

Той ж 1992 рік став початком випуску велосипедних шоломів Trek. Рік по тому обсяг їх річного виробництва досяг п'ятисот тисяч.

Ви ж пам'ятаєте Гарі Фішера, засновника гірського велосипеда? У 1993 році «Trek» викупили компанію Gary Fisher Mountain Bike Company. Після злиття продаж велосипедів Gary Fisher відразу виріс в 10 разів (з $ 2 до 20 млн.). Це дозволило Trek Bicycle випередити своїх головних конкурентів: Specialized і Cannondale.

Обсяги виробництва компанії в 1994 рік склали близько $ 250 млн.К цього періоду існувало 65 різних моделей велосипедів. "Trek" збільшив лінійку дитячих велосипедів з розробкою лінії названої Trek Kids.
Рік по тому, в 1995, слідує ще два злиття - компанія викуповує Bontrager Bicycles, Каліфорнія, і Klein Bicycles зі штату Вашингтон.

Так само Trek Bicycle підписала 10-ти літню ліцензійну угоду з суперзіркою шосейних гонок Грегом Лемонд на використання його імені.
Завдяки цьому з'явилася нова лінійка гірських велосипедів, що мають Y-подібну раму. Ці рами Trek отримали нагороду за дизайн від журналу «Popular Mechanics». Велосипеди були настільки вражаючими, що держоргани США купили кілька таких велосипедів для патрулювання території біля Білого Дому.

У 1997 році фірма Trek (і американська команда U.S. Postal) стає спонсором і технічним партнером велогонщика Ленса Армстронга. Як виявилося пізніше, це був легендарний союз.

Напередодні нового століття корпорація Trek Bikes створює дослідницьку групу ACG, покликану займатися передовими технологіями і новими матеріалами. Девіз ACG - «Від триколісного велосипеда до Тур де Франс». І вкладення виправдалися: у 1999 році американець Армстронг з американською командою на американському велосипеді виграв найпрестижнішу європейську багатоденку «Тур де Франс»!

Trek не міг не звернути увагу на те, що все більше жінок захоплюється не лише велосипедом, але і велоспортом. В результаті в 2000 році була розроблена нова спеціальна лінійка велосипедів TREK з приставкою WSD. У ній враховувалися головні анатомічні особливості жінок, і розшифровувалась вона відповідно - Women`s Specific Design.

PROJECT ONE - програма індивідуального побудови велосипедів «Trek». Жоден інший виробник на той момент не пропонував нічого подібного! Щоб будь-який любитель велосипеда міг втілити свої бажання, в розпорядженні програми було 10 000 різних колірних і компонентних варіантів для створення велосипеда мрії.

Світовий чемпіонат з тріатлону Ironman (Гаваї) 2000 роки виграв Тім Дебум (Tim Deboom) на велосипеді TREK TT.

2004 рік був славним - Ленс Армстронг на велосипеді TREK Madona SL (карбонові колеса Bontrager Race XXX Lite OCLV) в шостий раз завоював перемогу в Турі. Кольорову гаму для свого велосипеда, до речі, Ленс вибирав сам за допомогою програми PROJECT ONE. Гоночна лінійка велосипедів Trek Madonna стала легендарною. На наступний рік в гонці «Тур де Франс» були виставлені нові велосипеди ТТХ і Madona SSLХ. І, знаєте, сталося неймовірне: Армстронг знову переміг, хоча і заявив про закінчення кар'єри! Таким чином, Ленс став людиною-легендою, а Trek велосипедом-легендою.

2011 рік. Запущена вторинна переробка карбону. Trek Bicycle стала першим виробником велосипедів, який навчився утилізувати зайвий матеріал, що залишився після виготовлення карбонових рам. Відбувається це на фабриці Trek в місті Ватерлоу (штат Вісконтін, США).

Session - прототип нової карбонової рами для даунхілу. Аарон Гвін з команди Trek World Racing виграв третій етап Кубка Світу з даунхілу на прототипі Trek Session, чутки про існування якого ходили вже кілька тижнів. Велосипед Trek Session з рамою з карбону OCLV дозволив за підсумком року Аарона створити історію - стати першим американцем, який завоював Кубок Світу UCI по даунхілу.
В даний час Trek Bicycle один з найбільших виробників велосипедів, аксесуарів і компонентів в світі, у «Trek» сама широка дилерська мережа - 90 країн, 10 філій, понад 70 дистриб'юторів і тисячі доларів.


Джерело: www.velolux.od.ua
Прикріплення: 0391835.jpg (21.6 Kb)
 
NatikДата: Субота, 20.01.2018, 14:58 | Повідомлення # 17
Далека й найближча.
Група: Модераторы
Повідомлень: 73
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Десь пішов
Фанати двох коліс. Історія появи велосипедів в Україні


На початку ХХ ст. велосипеди були дуже модним видом транспорту

Півтора століття тому в Україні почали з'являтися перші велосипеди, які до початку XX століття стали наймоднішим транспортом.
Циклістів не лякали ні погані дороги, ні роздратування обивателів, ні обов'язкова реєстрація залізних коней, пише Ірина Пустиннікова у №19 журналу Корреспондент від 20 травня 2016 року.


В останній третині ХІХ століття не було у світі транспорту модніше, ніж велосипед. Циклісти плуталися під ногами, збивали перехожих, ламаючи свої пекельні машини на частини (тоді багато велосипедів були ще з дерева).

Особливо завзяті їздили в далекі подорожі, а пізніше виступали з лекціями на тему побаченого. Народ у масі своїй ставився до них з часткою скепсису і роздратування. Навіть анекдот з'явився: було у батька три сини: двоє розумних, а третій – велосипедист.

Циклістський Львів

У 1864 році ліонські промисловці брати Олів'є разом з каретним інженером П'єром Мішо і майстром зі створення дитячих візочків П'єром Лалманом почали випускати велосипеди в промислових масштабах, попередньо встигнувши отримати за своє творіння золоту медаль на виставці в Парижі. Саме з Парижа у 1867 році Міхал Мрозовський доставив до Львова перший в Західній Україні велосипед. Цілком можливо, він був першим і на всіх українських землях.

Дерев'яний велосипед був страшно дорогим – коштував 600 франків. На ці гроші у французькій столиці можна було харчуватися протягом півтора року – середня зарплата робітників тоді становила близько 4 франків на день. Дорогуща покупка пана Міхала не надто порадувала. Їздити на велосипеді він так і не навчився, постійно падав – і тому подарував новомодну штучку львівському спортивному товариству Сокіл.

Першим велосипедистом Львова, та й усієї Галичини, став у квітні 1867 року один із «соколят» на прізвище Пшибилінський. Його поява на львівських вулицях викликала великий ажіотаж. У наступному році Пшибилінський попросив знайомого коваля виготовити копію велосипеда – і ось уже по Львову їздило двоє біциклістів. Третім став слюсар Мітше, який теж створив свою версію паризької дивини.

У 1886-му було створено Львівський клуб циклістів. Попит породив і пропозицію: при ресторані в парку Високий Замок в тому ж році механік Іваницький відкрив перший у місті прокат велосипедів.

У 1892 році в клубі налічувалося вже 236 учасників. Каталися, падали, ламалися – і 6 травня 1893-го ще один механік, Олександр Заячковський, відкрив на вулиці Коперника першу ремонтну майстерню для велосипедів. Незабаром львівський легкоатлетичний стадіон був оперезаний 400-метровим велосипедним треком, які довгі роки вважався найкращим у своєму роді.



Енциклопедії розповідали про все різноманіття перших велосипедів

Мода на велосипеди змінювала місто. Так, побудований у 1897 році на вул. Академічній будинок інженера Кароля Ріхтманна-Рудневського був відразу спроектований з приміщеннями для веломашин на першому поверсі. А при Крайовому банку Галичини відкрили перший в історії Львова велопаркінг для співробітників і клієнтів.

Біциклістів на вулицях стало так багато, що поліція після узгодження з магістратом 10 серпня 1898 року видала Правила їзди на колесах на території міста Львова. Це був крок вперед – велосипедистів визнали, нарешті, повноправними учасниками дорожнього руху.

Велосипедна лихоманка

Біциклістський клуб діяв при Львівській Політехніці, масовим був і відділ при спортивному товаристві Сокіл – у 1893 році він налічував майже сотню учасників. Але що ми все про Львів? Велосипеди підкорили всі значущі міста – і в багатьох з них при відділеннях Сокола створювалися товариства циклістів.

У Тернополі Гурток любителів спорту при міському Соколі запрацював у 1893 році і нараховував 26 учасників. Відкрив його творець аналогічної організації при Соколі львівському – Казимир Хеммерлінг, ініціатор створення одного з перших у Галичині велосипедних журналів Колесо – не дуже, втім, успішного. Тернопільських неофітів вчив велосипедної їзди доктор Казимир Промінський.

У Дрогобичі 12 місцевих велосипедистів об'єдналися у 1894-му, а в тому ж році 23 члени налічував відділ велосипедистів при коломийському Соколі. При ньому ж працювала школа їзди на велосипедах. У Чорткові був найскромніший клуб – лише п'ятеро учасників.



У кінці ХІХ століття у велосипедистів з'явилася своя уніформа

Велосипед став не тільки міським транспортом: на хорошій важкій «машині» рекомендували їздити в подорожі на кілька днів, взявши із собою торбинку з гігієнічними приладдям, їжею і зміною одягу. Дешево, зручно і сердито. Для зміцнення здоров'я радили долати по 30-40 км на день, але фанати проїжджали і вдвічі більше.

У кінці ХІХ століття, коли походження і навіть професію першого зустрічного було легко визначити по одягу, своєрідна уніформа з'явилася й у біциклістів. Вони носили вовняні або фланелеві костюми, легкі вовняні шапочки з козирками, трикотажні сорочки і високі гетри. Штани часто внизу застібалися на ґудзики – щоб тканина не потрапляла в зірочку.

У 1910-ті роки в статтях і книгах місце «біцикла» займає «ровер». Багато львів'ян і тепер називають велосипеди за іменем англійської фірми, чиї вироби століття тому користувалися в Західній Україні великою популярністю.

Літературна підтримка

На початку ХХ століття на один автомобіль в наших землях в середньому припадало по 50 велосипедів – спорт цей і справді пішов у маси. Популярність породила хвилю спеціалізованої літератури. Іноді навіть вузькоспеціалізованої – так, такий собі професор Лорен видав книгу Гігієна циклістів.

Видавалися плани міст з правилами вуличного руху в них, а в 1894-му у Львові вийшов тоненький, але багато ілюстрований Підручник для велосипедистів авторства вже згаданого Хеммерлінга і Віктора Бергера. Бергер тримав на вул. Академічній, 8 велосипедний магазин – і спонсорував видання підручника. У книжечці було безліч порад – від рекомендацій стежити за поставою в шляху до опису режиму харчування. Їжу слід приймати чотири рази на день невеликими порціями. Спортсменам радили утриматися від вживання горілки, але не нехтувати коньяком із содовою і пивом.



На початку ХХ століття дуже популярними на Західній Україні були англійські велосипеди Rover. І донині місцеві жителі називають велосипеди саме так

З'являлися спеціальні путівники для велосипедистів і нариси про подорожі на двох колесах. Піонером і тут був Хеммерлінг зі своїм календарем-путівником по Галичині, який вийшов у 1895 році в друкарні Голлоба.

У львівській друкарні Піллера в 1898 році була видана книжечка Ярослава Пеньонжика Львів – Кам'янець-Подільський. Нотатки з подорожі цикліста. Хоча автор трохи зшахраював: зі Львова до Ворохти він доїхав поїздом, а вже звідти пересів на велосипед – і настільки вигадливо склав маршрут, що намотав своїми колесами цілих 913 км. Велосипедист навіть підрахував, що за свій вояж прокрутив педаль 337.810 разів.


Подорожував Пеньонжик у липні, часто мок під дощами, але красоти карпатської природи справно нахвалював – особливо в околицях Делятина, Яремчі та Надвірної. Заліщики взагалі назвав в'їздом у рай, а Кам'янець-Подільський мандрівника просто вразив.

Критики теж не шкодував: лаяв сервіс у пансіонатах (десь їжу добути неможливо, в інших же годують насильно, а гуцулка-офіціантка з босими і брудними ногами тільки фиркала від сміху), стан доріг (між Микуличиним і Татаровим траса нагадувала козячу стежку), тригодинну перевірку документів на російській митниці на Збручі, навіть німецькомовні дорожні покажчики на Буковині. Найбільше дісталося кам'янецьким дорогам: «Все це місто має бруківку настільки ганебну, що той, хто її не бачив, поняття про неї не може мати».


Циклодром для футболістів

Львівський 400-метровий «тор» був не єдиним на українських землях. Для велосипедних гонок у багатьох містах влаштовувалися спеціальні майданчики-циклодроми зі штучно створеними віражами.

У 1887 році відбулися перші змагання циклістів з багатьох міст Російської імперії на одеському циклодромі

У 1887 році відбулися перші змагання циклістів з багатьох міст Російської імперії на одеському циклодромі. Одеське товариство велосипедистів-аматорів налічувало в 1890-х близько 400 осіб – і могло похвалитися критим велотреком для тренувань у зимову пору. З 1892 року в одеських велоперегонах дозволили брати участь жінкам.

Був побудований циклодром і в Маріуполі – ще в кінці ХІХ століття, коли велосипеди називали тут циклопедами. Сьогодні це стадіон Азовець. На треку регулярно проводилися гонки серед місцевих велосипедистів. Переможцям вручали призи-жетони.


У 1911-му гонки були змішаними – велосипедно-моторними. У них взяло участь 11 спортсменів. Дерев'яні трибуни ціклодрома нечасто були заповнені повністю – втім, іноді простоював і сам циклодром. Тоді його орендували англійські матроси з кораблів, якими перевозили донбаське вугілля, – для ігор у футбол.

Так маріупольці познайомилися з новою для себе грою – і захворіли нею. Незабаром у місті з'явилися власні футбольні команди. Тільки от грошей на оренду ціклодрома у них часто не було – тому піонери-футболісти з Першої маріупольської команди облаштували футбольне поле недалеко від циклодрому.

Місцева преса регулярно висвітлювала велосипедні події. Тим більше, на арені часто з'являлися і представники інших видів спорту. Так, 15 квітня 1913 року на циклодромі пройшли велосипедні гонки, а також змагання з підняття важких предметів і боротьби.

Мариупольская жизнь в анонсі дійства писала: «До програми змагань входять такі номери: загальний виїзд усіх гонщиків, встановлення рекорду швидкості, турнір усіх гонщиків для розподілу по класах, встановлення аматорського рекорду з вириванням правою і лівою рукою, демонстрація боротьби інструкторами арени фізичного розвитку і стаєрська гонка. Початок музики на циклодромі о 3 1/2 годині, а початок змагань о 4 год. дня».

Бували й нещасні випадки. Перегони 8 липня 1912 року було затьмарені подією: на циклодром вибіг собака і потрапив під колеса велосипеда гонщика Морєва. Той впав, за ним упав і його суперник на іншому велосипеді. Гонщики відбулися незначними забоями. Про долю собаки преса не повідомляла.

Велопробіг по бездоріжжю

Життя велосипедистів початку ХХ століття затьмарювала необхідність отримувати своєрідні права і знаки на своїх залізних коней. У 1904 році Дума ввела податок на велосипеди. Газета Донецкая жизнь від 18 квітня 1914 року повідомляла, що в луганській міській управі гарячково готують дозвільні свідоцтва на право їзди на велосипедах по місту. У 1913-му в Луганську налічувалося близько 400 велосипедистів, через рік їх було вже 500.


Міські управи вимагали, щоб весь двоколісний транспорт мав власні знаки. Бляшанки з номерами отримували щорічно, сплативши за це півтора рубля спеціального велосипедного податку. Тих же, хто продовжував їздити зі старими знаками, ловила поліція.

Проте біциклістів це не зупиняло. Їх взагалі мало що могло зупинити – навіть нерівні бруківки і жахливі дороги. У травні 1901 року мандрівник Савицький прибув до Києва з Москви, подолавши шлях на велосипеді за вісім днів, не злазячи з біцикла по 12 годин на добу. Далі шлях Савицького пройшов через Канів, Лубни, Полтаву, Катеринослав, Миколаїв, Херсон, Сімферополь, Севастополь, Ялту, Феодосію, Керч – а далі через Харків знову на Москву. На зорі ХХ століття це була подія, про яку галасувало безліч газет.

Але з кожним роком таких мандрівників ставало все більше. У липні 1902 року в Москву з Мелітополя приїхали велосипедисти Буйницький і Казін, витративши на дорогу у 1.200 верст 19 днів. Особливо не поспішали, їхали як туристи, оглядаючи по дорозі пам'ятки Харкова і Катеринослава.

О сьомій ранку 28 червня 1914 року Павло Дубнер і син відомого провізора Валентин Мільфорт з харківського велосипедного гуртка вирушили на своїх залізних конях у Москву, до якої було понад 700 верст. Шлях передбачалося пройти за шість днів.


Уже в перші роки ХХ століття стали дуже популярні міжміські гонки і чемпіонати. 3 червня 1912 року севастопольський гурток любителів спорту влаштував Розіграш першості Криму – велосипедні гонки по шосе з Ялти (маєтку Наташино) в Севастополь. У них взяло участь 12 спортсменів, але до фінішу доїхали тільки семеро. Інші або покалічилися, або поламали свої велосипеди.

Чемпіоном Криму став сімферополець Фесенко, який проїхав дистанцію у 90 км за 4 години 2 хвилини і 15 секунд. Друге місце зайняв житель Севастополя Спиридонов, який витратив на гонку на п'ять хвилин більше чемпіона. Третім, незважаючи на травму, прийшов ялтинець Пестерев – його результат був на 20 хвилин більше, ніж у Фесенка. Втім, організатори не шкодували медалей для всіх, хто вклався у п'ять годин – цього часу вистачило ще севастопольцеві Кастрюльникову і сімферопольцю Дінцеру.

Популярними були і тривалі велосипедні екскурсії – наприклад, Сімферопольське гімнастичне товариство в квітні 1913 року влаштувало велопоїздки із Сімферополя через Севастополь до Байдарських воріт і Ялти з відвідуванням Нікітського ботанічного саду і Массандри і підйомом на Ай-Петрі й Учан-Су.

Пошта теж уважно стежила за прогресом – уже в 1901 році в Російській імперії робилися перші спроби посадити на велосипеди листонош. Для цього при поштових відділеннях влаштовувалися тренування для співробітників.


Джерело : https://ua.korrespondent.net
Прикріплення: 4466245.jpg (79.4 Kb) · 5946947.jpg (69.1 Kb) · 2783555.jpg (43.7 Kb) · 9187084.jpg (105.3 Kb)
 
Форум » Велофорум » Об'яви та всілякий "флудьож" » ІСТОРІЯ ВЕЛОСИПЕДУ (Все що має розумний строк давності .;))
  • Сторінка 2 з 2
  • «
  • 1
  • 2
Пошук:

Вверх