GAD | Дата: Вівторок, 12.06.2012, 14:41 | Повідомлення # 46 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Нарешті ми дочекалися чергової фігурки з серії. Викладаю її з невеличким запізненням )
ЛОРАН ДЕ ГУВІОН СЕН-СІР
маршал Франції Вступив на службу під час революції, в 1794 р. мав уже звання дивізійного генерала; з відзнакою брав участь у революційних війнах; в 1804 р. призначений французьким послом при мадридському дворі. У 1808 р., під час іспано-португальської війни, командував корпусом, але за нерішучість при облозі Херони був позбавлений командування. У російську кампанію 1812 року Сен-Сір командував 6-м корпусом (баварські війська) та за дії проти Вітгенштейна зведений в чин маршала. У 1813 р. він сформував 14-й корпус, з яким залишено був у Дрездені, коли сам Наполеон з головною армією відступив від Ельби. Дізнавшись про результат битви під Лейпцигом, Сен-Сір намагався з'єднатися з військами Даву, що посідали Гамбург, але ця спроба йому не вдалася, і він змушений був здатися.
З 1817 по 1819 р. був військовим міністром. Він володів високою освітою і незвичайними стратегічними здібностями.
|
|
| |
GAD | Дата: Субота, 04.08.2012, 08:34 | Повідомлення # 47 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| За всіма справами зовсім немає часу повернутися до цієї теми. Хатні справи просто заморочили.... Але я обіцяю неодмінно повернутися. ) А зараз спробую викласти фільм про історичну мініатюру.
Ролики присвячені НВ :
|
|
| |
fantom | Дата: Понеділок, 03.12.2012, 14:36 | Повідомлення # 48 |
Майор
Група: Пользователи
Повідомлень: 181
Статус: Десь пішов
| Про запорожців та їх нащадків котрі мешкають у москві сказано все,нічого не можу додати. Про фігурки, цікаві козаки з кобилою та сірком, воїн УПА,гладіатор,лицарі.
|
|
| |
GAD | Дата: Субота, 26.01.2013, 21:15 | Повідомлення # 49 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Генерал олов'яного війська
Розмова з Павлом Сапоцьким, військовим реконструктором
Для когось історія — лише те, що можна прочитати у книжках. Для інших — спонука оглянути старовинний замок, де колись об його стіни щербили мечі. Ще дехто починає докладно вивчати старі гравюри, малюнки і фотографії, вдивляючись у деталі уніформи та зброї, аби самому пошити чи виготовити такі самі — наскільки дозволяють це зробити сучасні матеріали.
Час від часу любителі історії збираються, щоб відтворити чи то середньовічні битви, чи то події, які відбувались у XX столітті. Втім військова реконструкція має ще одну галузь — виготовлення олов’яних солдатиків. На відміну від казок геніального данця, заняття цілком серйозне, адже потребує дуже глибокого знання історії та неабияких мистецьких навичок, оскільки кожна така фігурка фактично є міні-скульптурою, що потребує також досконалого знання анатомії. У середині 1980-х найавторитетнішим львівським майстром таких мініатюр був Олександр Космолінський, з яким мені ще тоді пощастило познайомитись. Історик за фахом і покликанням, Сашко Космолінський, на жаль, передчасно пішов із життя. Втім тепер у Львові успішно займається цим ремеслом Павло Сапоцький — також історик за спеціальністю, який устиг перейняти в О. Космолінського досвід. Саме з ним розмовляємо про військову мініатюру.
— Як у Вас виник інтерес до військової історії. Коли це почалося? Можливо, був якийсь поштовх?
— Інтерес цей з’явився в дитинстві. Як і всі хлопчаки, починав бавитись у солдатики, а спектр тоді був невеликий — або гротескні радянські бійці, або індіанці. Тож хотілося чогось іншого. А потім почав шукати інформацію, дізнаватися. 1986 року познайомився із Сашком Космолінським: тоді в «Арсеналі» проходила виставка військово-історичної мініатюри, там ці солдатики у вітринах стояли — яскраві, кольорові, гарно підсвічені. Тоді ж Сашко почав мене вчити, як робити фігурки. Мені було 12 років, отож мої знання базувалися на фільмах і деяких книгах, а він давав мені спеціалізовану літературу — з уніформології, історії озброєнь. У ті часи західних видань не було, хтось привозив одну книжку із Заходу до Москви, там її перекладали й поширювали в копіях. Ось так усе почалось. А потім я зацікавився технологією — як ліпити, як відливати...
— Павле, пригадуєте першого солдатика, якого зробили власноруч?
— Складно згадати. Спочатку переробляв фігурки — брав готову річ і щось змінював, а потім пробував щось робити самостійно. Взагалі класичною темою є наполеонівські війни — це мундири десятків армій, сотень полків. Це величезний період історії, адже війни тривали 20 років, форми були яскраві. Друга за популярністю тема — Друга світова війна. Хоча я, наприклад, полюбляю екзотичніші речі. Зокрема, мене цікавить армія Японії, однак ця тема не є дуже популярною серед колекціонерів. Те саме стосується Першої світової війни: не було там яскравості, видовищності, лише сірі окопні будні й багато крові.
— Ви згадали, що у Львові було багато тих, хто займався олов’яними солдатиками. Чи означає це, що в нас була своя школа?
— Це був період кінця 1980-х, коли люди почали цікавитись історією, робили макети кораблів, танків. Тоді було бажання зробити все власноруч.
— Ви виготовляєте окремі фігурки вояків. А що виходить у підсумку? Олов’яне військо?
— Виходить театральна сценка: люди, модель місцевості. Роблю «цеглинки», а той, хто їх купує, моделює з них якусь сцену, наприклад битви. Моделювання композицій — це гра уяви. Здебільшого фігурки купують колекціонери, але чи просто виставляють на полички, чи роблять діорами — залежить від їхніх можливостей і фантазії.
— Якщо порівнювати історичні періоди, який із них найскладніше відтворювати?
— Напевне, це залежить від конкретного майстра. На мою думку, найскладнішим є наше Середньовіччя: щодо нього збереглося дуже мало графічного матеріалу, археологічних знахідок. Історія Східної Європи у плані відтворення складна — бракує реального матеріалу. Натомість щодо Азії (Туреччини чи Ірану), то матеріал є, але його не опрацьовано. Найбільше у світі видавництво, яке популяризує військову історію, в Лондоні.
— А Ви самі пробували колекціонувати фігурки?
— Це як у приказці про шевця без чобіт: мене настільки захоплює процес їх виготовлення, що вже не маю бажання все те збирати. Звичайно, маю деякі власні роботи, щоб можна було показати, а також своїх друзів, але не колекціоную.
— До речі, стежите за подальшою долею своїх робіт? Наприклад, які саме діорами з них роблять?
— У багатьох випадках можу і не знати їх долі, а часом побачу в інтернеті фігурку, яку зробив я, а розфарбувала інша людина. Там триває обговорення, наскільки фахово її розмалювали.
— До слова, чи складно знаходити описи форми армій різних народів?
— Ось тут у мене фігурка сучасного бійця: літератури про це ще немає, доводиться вивчати фотографії, які публікують в інтернеті з місця подій, читати відгуки на різноманітних форумах. І вже з того збирати інформацію про уніформу армій різних країн: британської, американської, російської. Це, звісно, доволі складно. Можна, вивчаючи наскельні написи, зробити армію Вавилону чи Ассирії. Щоправда, я так далеко «не залазив», зокрема грецьких і римських воїнів не робив, а ось Середньовіччям займався — і фігурки лицарів, і монгольських воїнів створював. Ну, а інші виготовляють будь-що: бойових слонів, відтворюють штурмові башти тощо. Багато фігур створюють у жанрі фентезі. Я все ж цікавлюся реальними подіями. До того ж навчався на історичному факультеті. Моя робота на стику мистецтва й історії — відтворення в художній формі подій і персонажів. Така реконструкція нині дуже модна.
— Якщо згадати про турніри з військової реконструкції (Ви ж, напевне, на них бували), наскільки точно там відтворюють автентичне спорядження вояків, наскільки воно є достовірним? Чи це радше костюми «от кутюр»?
— Там є поділ на дві групи. Одні вважають: можна на себе натягнути будь-яку шмату і так бігати, а інші, що потрібно відтворювати костюми максимально точно. Це залежить від прискіпливості цих людей і їхніх фінансових можливостей. У сфері історичної реконструкції тривають постійні ідеологічні суперечки, що можна, а чого не можна робити.
— Є ще один вид реконструкції, причому значно масовіший, — кіно. Переглядаючи фільми, чи відзначали Ви якісь грубі невідповідності, можливо, навіть курйози чи відверті ляпи?
— Складно згадати, хоча таких абсурдних речей було достатньо. У 1960—1970 роках в історичних кінострічках ставлення до правдивості було не надто ретельним, причому і в радянських, і в зарубіжних. А ось одним із перших фільмів, коли почали доволі реалістично це робити, став «Порятунок рядового Раяна» С. Спілберґа. Принаймні й американську, й німецьку армію показано дуже реально. У мистецтві має бути певний допуск. Свого часу була книга про кінокартину «Сибірський цирульник» — які помилки зробили, створюючи мундири для акторів. Але виникає запитання: чи це потрібно глядачеві? Інше питання, коли допускають повний абсурд...
— До речі, якщо говорити про фільм, який знімали у Львові, «Три мушкетери», чи відповідають там костюми історичній добі, зокрема військові?
— Найнереальніший — д’Артаньян у в’язаному светрі. Але герой мав бути не стільки реально-історичним, скільки подобатися глядачам, передусім жінкам, тому його осучаснили. Історичне дослідження — це одне, а масово-популярна річ — інше, вони не мусять збігатися.
Розмовляв Олександр Сирцов
Джерело: http://www.gazeta.lviv.ua
|
|
| |
GAD | Дата: Неділя, 03.02.2013, 12:41 | Повідомлення # 52 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Ну ціну я тобі озвучував )) От якби ще парочку таких однакових, щоб когось "жаба не душила"
Зверни увагу, іспанці теж використовують декалі ( павловський гренадер), чи я помиляюся ?
|
|
| |
GAD | Дата: Середа, 13.02.2013, 17:58 | Повідомлення # 55 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
| Дійсно ...непогано ) Було б ще краще - якби ти надав більш повнішу інформацію про них. Виробник, розмір, у якому вигляді продаються, набір чи серія ..кількість...ну й таке інше . Упаковка, якщо є )))
|
|
| |
Denis | Дата: Четвер, 14.02.2013, 00:12 | Повідомлення # 56 |
Лейтенант
Група: Пользователи
Повідомлень: 86
Статус: Десь пішов
| К сожелению много информации о них разказать не могу, изготовитель Китай, розмер солдатика 85мм, за набор или серию незнаю.
Вариант 1-2
В упаковке и без
Повідомлення відредагував Denis - Четвер, 14.02.2013, 00:20 |
|
| |
GAD | Дата: Середа, 14.08.2013, 00:04 | Повідомлення # 58 |
 Генералиссимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 7661
Статус: Десь пішов
|
Ось зображення першого номеру )
" В каждом номере вы прочтёте всё о соединении РККА, к которому относился каждый солдат, найдёте полное описание его униформы и отличительных знаков, узнаете о знаменитых сражениях и героях великой войны. Вы получите информативный, изобилующий архивными фотоматериалами и цветными иллюстрациями журнал. В каждом выпуске журнала вы найдете подробное описание фигурки номера, точные данные и интересные факты."
"Качественные, тонко исполненные фигурки солдат поразят вас своей исторической точностью. Все они раскрашены вручную и точно воспроизводят экипировку солдат Великой Oтечественной войны. В серии представлены миниатюры солдат всех родов войск Красной армии, что позволит вам собрать уникальную коллекцию солдат – участников ключевых битв великой войны!"
Все що написано жирним текстом - м'яко кажучи не зовсім правда...а скоріш брехня))) А от до слова "изобилующий" слово брехня підходить дуже точно !!)
Але мініатюри для колекціонерів та ще й за помірною ціною...непогане доповнення в колекцію.
|
|
| |