Склад учасників : Дімон, Віктор, Tolar, Fantom..ну і я. 

 

Спочатку були думки  поїхати на годину пізніш і в Кр.Лимані пересісти на електричку до Ізюма, але ця ідея відпала ...які ж тоді 160 км. ? )))

До  старту дісталися без пригод, в Слов'янську затримались довше ніж зазвичай. Лиман нас зустрів істеричним крикои папуги , який вилетів в когось, ми його побачили високо на мачті над залізничними коліями а на протилежній сиділа  величезна сіра ворона і теж каркала відповідаючі.)))  Комусь не пощастило - випурхнула чималенька сума грошей(карелла), ну й птичку жалко- звичайно.

Цього разу не було придуркуватих джиперів на  дорозі біля вокзалу, хоча  правила руху для місцевих водіїв мабуть - що китайська грамота)

Херші злили в тому ж місці як і в останній раз- дружно.  До Алексанровки їхали без зупинок,  зупинялись фотографуватись один раз.  Шлях був нуднуватий через постійний зустрічний вітер і занадто прямий асфальт. Ліс був зліва а справа тягнулись поля соняшникові і рідкі посадки. Та ще в Сергія (fantom)постійно вищав цеп (забув змастити). 

 Після Александровки  стало трохи веселіше. Потепліло і ми  потроху знімали з себе теплі речі. цеп перестав вищати після відвідування придорожньої крамниці в якій Сергій придбав шмат копченого сала ))) Віктор підскочив з ножем і відрізав.......половину сала і поки Сергій змащував цеп ми  заточили копчену  смакоту  ))).

На березі Оскола ми зробили легкий перепочинок попили чаю чи кави). Далі шлях йшов через промзону поблизу Ізюма і почався затяжний підйом але вітру не було , бо ми знаходились внизу.  Подолавши висоту стрімко пірнаємо вниз перетинаємо залізничні колії перехрестя і несподівано швидко опиняємось перед собором !

Хтось пішов всередину храму , хтось почав шукати пиріжки на базарчику біля церкви)))

все це супроводжувалось  фото сесією і привітаннями з Дружковчанами які, якимсь чином (мабуть екскурсія) були там в кількості.

Після цього ми рушили до купальні де поповнили запаси води , через чималеньку чергу від відвідування ми відмовились. Зробивши трохи знімків, рушили в зворотньому напрямку до храму. Далі шлях проходив старовинною дорогою вимощеною бруківкою "горбатої" конструкції на якій не затримується вода, краї дороги  обкладені  великими каміннями, обабіч дороги проглядають якісь руйнації з каменю, сам шлях був вкритий поверх асфальтом який вже  вщент зіпсований.  Шлях  проходив старовинним садом чи парком, а коли почались будинки ( відносно старі, початку пройдешнього віку) привернула увагу велика яблуня , як висока тополя вся всіяна яблуками, як ялинка іграшками. Назбирав в рюкзак яблук  приблизно 3 кілограми. )))) На смак вони були кіслуваті але в дорозі знадобилися, щоправда язик  аж терп від них )

Ми зупинились на березі річки через яку  був міст ...але який не буду його описувати, краще глянути у відповідному альбомі http://level.pp.ua/photo/160/7  

Далі ще була церква де ми вивчили  і роздивились великі красиві ікони ну і звичайно ж фото.

Відвідати хотіли ще музей, але саме в той день там були якісь ремонтні роботи(( . Помацали  гармату старовинну у дворі, поїхали далі  до меморіального комплексу.  Сергій (фантом) рвонув вперед, бо  він вже давно запитував про великий обід  і ми його запланували саме там  на висоті).

На меморіалі  свадеб було !! Наче подуріли всі туди перлися .  Всюди тинялись ненапоєні дівчата з фотіками і  дуже зосередженими обличчами. Ми на фоні всієї  цієї феєрії виглядали "індєйцами"

 

 Підкушали , попередньо  запєчатлились  і сфоткали все що рухалось і ні.  Погнали далі . Зупинились ненадовго біля дівчат продавчинь і трохи покомпліментувавши(час вже підганяв)- швидше далі.

 Швидкий спуск, повернули направо на Донецьке...знов вітер,  на зустріч невеличкі але затяжні  підйоми і головний геморой - поганий асфальт- вібротренажер ))) Ледь дочекались повороту,  вітер трохи став  збоку все ж таки легше  а згодом в спину ...швидкі спуски змінювали  високі  підйоми (((

Такий нерівний темп добряче виматував. Вирішили трохи перепочити )  

Почали звертати увагу на  місцеві краєвиди, вони  перетворились з нудних польових на яри і ліски .  Якісь дядьки показали нам більш зручну дорогу , якою ми скористались. Ось на спуску  серед  лісистих схилів тирчить курган , як з мультика про козаків (пізніш виявилось що то  таки й є якась історична споруда, до якої ми запланували нову експедицію).

 Скільки напівпорожніх сіл і  просто кинутих ...жах..   В одному такому (Пашкове) ми вступили в мовний контакт з метою вточнення маршруту і поповнення запасів  води з аборигенами, виявилось що вони працювали  на нашому "рудо"...

Нарешті ми дісталися до Привілля- останній пункт перед Прелєсним (далі вже знайомий шлях)

Біля крамнички, після залізничного переїзду( в якій ми скуштували морозива) поспілкувавшись з місцевим полубомжем але з розвинутими розмовним  здібностями) ми рушили далі...тут вже вмикнулися швидкісні передачи ..пролетіли миттю до останнього  підйому...Після якого ми доїли все що залишилось і трохи перепочили, запропонував скуштувати яблук, але всі відмовилися. Пожалійте кажу, бо важкі ...на що мені відповіли порадою - викинь.., таку вагу везти ..але я вже більше їх пер, тому вирішив довезти...Сонце вже котилось до обрію..попереду ще 35 км. 

 

Вже ми змирились з тим що потрапимо додому в темряві і відразу, заспокоївшись, почали розмовляти хоч, а то натужно сопіли. Дімон поїхав після Дмитровки  через Краматорськ а ми звичним шляхом через Сергіївку. Щоправда Сергій показав більш простіший  маршрут по асфальту але трохи довший. Сергіївка зустріла темрявою і фарами зустрічних машин і ще  сирістю від водосховища  яка продирала ..скоріш на гору - там тепліше...трохи пройшлись пішки відпочили ноги, які вже  зомліли.  Далі гребли в темряві, вмикнувши ліхтарі, по пилюці ...кар'єр ... екскаватори всі в вогнях...знов посадки ...спуск  в місто біля  фарфорового  заводу ...зустріли нас собаки - гнали за нами  й гавкали ))) Нарешті  минули  міст і зупинились біля перехрестя по Дружбі . До цього нас привітав  телефоном Дімон, він раніш за нас дістався дому , щоправда трохи заблукав в темному Краматорську поки не вийшов до залізничного вокзалу.    На цьому наша подорож завершилася...

Написати про це я спромігся майже за тиждень.)))