Років декілька тому вже була така ідея в нас - проїхатися якимсь відомим нам маршрутом але вночі. До цього часу, через обставини або за відсутності підстав нічого не виходило із нашим задумом. В цьому році все ж таки ми спромоглися на це.
Ідею обговорили телефоном попередньо а потім зустрівшись втрьох зі СТЕПАНОМ і fantom, у форумі обговорили з потенційними учасниками умови заходу. Для тих хто бував у вело походах багатоденних ( з ночівлями) все це не було новиною і все що необхідно ( спорядження) було в наявності. А для інших це щось нове раніш не випробуване.
Після недовготривалих перемовин ми вирішили їхати вночі з п'ятниці на суботу. Таким чином залишаючи вихідні вільними на відпочинок або на денні покатухи :) . Щоправда декому це завадило прийняти участь у заході, через запланований вихід на роботу , саме в суботу.
Призначивши місце і час зустрічі, ми потихеньку почали свою подорож. Проводжала нас невеличка група підтримки, яка їхала з нами до Донського.
Далі ми поїхали вже повільно не поспішаючи, на різні теми ( як за звичай) розмовляли, споглядали як темніє небо. Дісталися, по дорозі на "Веселовку" до повороту на право по грунтовій кам'янистій дорозі , яка вела нас в Ново- Андріївку. Тут ми переодяглися злегка від комарів і продовжили свій путь. Сонце вже давно закотилося за обрій і ми вже перебували в повні й темряві. Від залізничної колії до Андріївки взагалі не трапилося ні одної машини.
Коли ми виїхали на трасу в Андріївці нас вітала молодь на зупинках і місцевих "корчмах" ( імпровізованих), вигукуючі схвальні гасла про спорт , здорове життя і ЄВРО 2012 !!! :) На трасі було мало машин але вони все ж таки були тому Степан використав свій тактичний ліхтар та ще й в подвійній дозі із застосуванням стробоскопу. Зустрічна машина, в темряві прийняла нас за колону в супроводі ДАЇ і загальмувала майже , притиснувшись до боку дороги ! Ми вмовили більш не робити такого..бо хто знає, яка реакція може бути в наступної автівки ?! :)
Так непомітно ми докотилися до Новотроїцького. Тактика руху була такою- зі світлом їхали позаду а ми ( ті хто без ліхтарів ) їхали попереду і все нам було чудово помітно на дорозі на кілька десятків метрів уперед. За 3-4 кілометри ми дісталися до перехрестя доріг і звернувши уліво, зупинилися перепочити злегка, зібрати думки до купи і помилуватися яскравими зорями на небі. До того ж на цей час в нас був запланований зв'язок із fantom який мав нас зустріти по дорозі біля Золотого Колодязя і провести до раніш приготованого місця. Ми стали повільно спускатися униз по вузький асфальтовій дорозі і через деякий час зустрілися із Сергієм, який нас повів по знайомій йому дорозі огинаючи великий ставок. Дісталися греблі, переїхали нею на іншій бік ставку і забираючи трохи лівіше піднялися до затишної галявини, де завчасно вже були приготовані дрова для багаття. Ні комарів ні вітру !! Красота. !! Який чудовий запах був там - пахло чебрецем і мелісою і ще чимсь знайомим з дитинства ...хотілося просто мовчати й дивитися на небо....
Швидко розгорівся "кастрік" завдяки бензину. Зручно розташувалися навколо вогнища ми дістали із своїх схованок смачні пакунки з бутербродами, чаєм. напоями , хто що із собою узяв на свій смак і розсуд. Бесіда пожвавішала коли розбуджений легкою втомою голод було подолано...
Скільки всіляких жартів і оповідань ми почули!
Було дуже весело і цікаво. Іноді ми здійснювали вилазки за "сушиною" , щоб підкинути в багаття нові дрова.
Потім ще почали збирати чебрець, якого було шкода витоптувати ( так багато його було під ногами). Все навкруги було таке романтичне аж не хотілося їхати додому, були думки навіть , залишитися на місці до того часу поки почне світлішати.
Але час вже було й повертатися. Тепло розпрощалися і Сергієм - подякували за такий прийом ми вирушили. Додому ми не їхали в зворотньому напрямі а іншим шляхом, через Веселе, Грузьське, Новомиколаїву, Новогригоровку, Райське . Села були тихі й неначе покинуті вогнів майже не світилося по хатах. В полі понад річкою ( вздовж якої ми їхали) стояв туман, зійшла луна і проглядали в темряві якісь корчі, нагадуючи щось таке казкове....Мені особисто такі краєвиди , та ще й зі звуками сичів, цвіркунів інших нічних птахів нагадали старий фільм ВІЙ. :).
Польова дорога змінилася гіршою сільською дорогою і ми поїхали повільніше. Огнів додавалося все більше і ми вжне впритул наблизилися до Дружківки.
Позаду 65 кілометрів. Далі кожен дістався своєї домівки...
|