Минули свята.
Місто живе своїм непомітним , сірим життям вдень і темним з малим
відсвітом від крамниць та «забігайлівок» вночі.
Погода похмура і не дуже привітна.
Снігу нема – разом з чистим
морозним повітрям та яскравим сонцем і
нам залишається поки що тільки мріяти про це .
Легкий вітерець трохи підсушує асфальт і намагається дошкуляти перехожим,
які рухаються знайомими стежками та
відпрацьованими місяцями й роками маршрутами. Зранку всі поспішають на обридлу вже роботу і марять відпусткою або
ж кінцем робочого тижня.
Біля під’їздів гуртуються бабусі а біля них вдячні,
нагодовані коти.
Ось одна бабця ледь рухається , спираючись на палицю, тягне
якийсь мотлох в брудній торбі, а перед неї віддано тримається на відстані старий кіт. Він поважно проходить вперед, трохи
сидить, чекає на хазяйку а потім знову
йде далі.
Чоловік і жінка
працюють двірниками в парі, якісно й наполегливо і заслуговують на повагу за свій труд. Все це відбувається мовчки . Між ними повільно бігає , заглядаючи віддано в
обличчя худенький , незрозумілого
світлого кольору з брунатними плямами
цуцик.
На деревах у покинутому дитячому садку сидять чорні великі
ворони, іноді каркають на весь двір поглядаючи на голубину метушню з горобцями,
яким якась добра душа кинула трохи хлібця.
Бомжі неквапливо перевіряють смітники.
По обіді в дворах з’являються автівки з водою і верещать
сигналами , закликаючи людей скористатися їх послугами.
Пожвавлення можна помітити біля магазинів, касових
терміналів або біля відділень «привату».
Обличчя людей не світяться щастям….. навіть молодь ( якщо їх не багато)
теж виконує якийсь ритуал спецагентів , з відповідним виразом обличчя і
поведінкою. А ще постійно точаться
розмови телефоном ….. . Якась
безнадія і приреченість.
Раптом, серед всього цього «болота» помічаю усміхнене лице
хлопчика ( на вигляд 4-5 класу), який із завзяттям розповідає телефоном своїй
бабусі про те , як він тільки що бачив
дятла і який він (той дятлик) яскравий ,
красивий , великий та верткий. Як він
стукає дзьобом по деревині і як скаче прудко по стовбурі та гілкам. …..
… Такий яскравий спалах енергетичний ……. навіть вискочило сонечко на короткий час з поза хмар
.
І понесло мене в ті
часи де тепло і сонячно. В старенький двір з садком та великою грушею, де гудуть бджоли
і пурхають метелики. Де моя
мама щаслива й молода, тішиться
своїм сином. У високій траві стрибають
коники а вночі цвіркуни
співають разом із соловейками….. і такі яскраві зорі і пахуче сіно…..
І знову я даю собі клятву , про те що знайду сили, час та
натхнення в цьому році дійти , добігти або доїхати до того лісу,
річки чи гори.
Нехай
здійсняться наші давні мрії ! І щоб було
в нас бажання і спроможність здійснити це.