9 травня відбувся велопробіг присвячений пропагуванню здорового образу життя, розвитку вело-руху в Дружківці та підтримці Дружківських туристів http://level.pp.ua/forum/3-140-1 .
Туристи того дня змагалися в дисциплінах по скалолазанню і велосипедисти Дружківки їх традиційно підтримують, як можуть. А туристи традиційно пропонують зробити сходження (для бажаючих) на скелі з використанням спеціального обладнання ( за 10 гр. )
В програмі передбачалося встановлення намету і перетягування канату і (насамперед) приготування куліша і його поїдання.
Зібралося нас 14 біля кургану, серед нас були зовсім юні дівчатка і навіть один маленький хлопчик який їхав з батьком у спеціальному крісельці. Перед початком подорожі зробили загальне фото на згадку.
Маршрут пролягав через Миколайпілля в якому ми ( домовившись по дорозі телефоном) зустрілися зі справжньою легендою Дружківського велоруху - Толіком. На жаль не всі зупинилися поспілкуватися..обравши більш цікаве споглядання рожевих кульок у місцевому "дзен місці" під музику.
А було про що послухати і почути багато цікавого. Все ж таки в далекому тепер 1997 році( якщо не помиляюся ) 11 квітня він першим приїхав в Лозову у 200- кілометровому пробігу відбірковому. Це був перший етап відбіркової ( 4 тура) класифікації на заїзд Париж- Брест(Франція). Ми їхали ( представники декількох областей) маршрутом Лозова-Павлоград-Перещепине-Орелька-Лозова. Толян був приємно здивований і майже розчулений увагою до його персони ...а спогади про минули подорожі викликали в нього реакцію таку, що її можна було побачити.. Все тіло вкрилося "мурашками" ....
Ми обговорили з ним маршрут і в розмові він згадав "столбовую" . Ніколи не замислювався над цим терміном ( столбовая дорога) цікаво придумає народ. Я розумію , що раніше так називали шляхи вздовж яких ставили стобчики з номерами які показували відстань. Так сам народ дав назву і цієї грунтовці вздовж стовбів , якою ми їхали від одного асфальту до іншого) Але й нам вже час було їхати і в нього було багато справ в городі, він передав привітання всім учасникам покатухи і побажав нам щасливої дороги. А окремий привіт Андрюхє з побажанням придбати в нього щось сучасне з вєліков ))
Після цього ми поїхали в напряму до Яблунівки, де нас мали зустріти наші колеги з Костянтиновки. Шлях пролягав переважно асфальтом обабіч якого росли дерева , які захищали нас від сонця, яке вже почало достатньо припікати.
Ось і великий , довгий спуск в Яблунівку. Наприкінці якої зустріч і нетривалий відпочинок на зупинці. Тут відбулася дуже цікава зустріч в нас з місцевим медичним працівником, який нас гостинно запрошував до столу( ми ввічливо відмовилися) і розповів нам про загрозливу ситуацію пов'язану з великою кількістю кліщів. Тако ж розповів що робити якщо ми виявимо цих тварей на собі а також як лікуватися.
Далі сільською ( дуже привітною ) вулицею до Ал. Калинове. Село зустріло нас народними співами, музейом під відкритим небом. Були там краєзнавча експозиція в приміщенні і справжня , звичайна українська хата і в середені обставлена всіляким старим крамом.
Найбільше (приємно ) здивувало відношення і ентузиазм місцевого краєзнавця і керуючого всього цього - Андрія.
Він нам в приємній і живій формі з вкрапленням особистої віршованої лірики розповів про історію , легенди і плани на майбутнє.... я вперше побачив скляну черепицю, це для мене була новина, а також я знайшов в колекції черепиці (яка була там представлена) черепицю з міста народження моєї мами (Нью-Йорк). Мій прадід виробляв меблі свого часу, досить якісні ...цікаво чи нема на меблях якогось клейма ? Сталася цікава розмова ...нас запрошували на інші заходи (пов'язані з народними святами) в гості .
Ми залишили схвальні відгуки в книзі музею а із собою повезли теплу згадку в серці.
Після цього швидкий 5 - ти кілометровий ривок до скалодрому. Там на нас очікували - чималенька група на велосипедах з Дружківки і Костянтиновки. Вони вже все приготували для приготування страви))
Навкруги вешталося чимало народу , проводилися змагання ...було чутно команди і вигуки вболівальників. Ми з Сергієм піднялися на гору ( як і планували ) і поставили там прапор України. Це рішення ми прийняли особисто і це був наш задум , про яку ми нікого не повідомляли але й не робили заборони приєднатися до цього. ;)
Після цього ми "прийняли вану" і вирушили додому ...нас очікували ще родинні справи які не терпіли затримки )
Справа в тому що ми так поспішали зранку що загубили ( відповідно ) вдома гроші і тормозок (я) :) Але нам цілком вистачило міцного солодкого чаю з бутербродами і солодощами, які ми вжили в прохолодному місці на природі в комфортних умовах. Дорога була зручною і постійно згори до самої Костянтиновки, до того ж в деревах де не дошкуляло сонце. До Дружківки ми дісталися без пригод і вчасно ....
|