Ми до неї особливо не готувалися, просто розмістили об'яву у форумі. Відгукнулися ті, хто був  вільний від хатніх справ і хто мав про подорож інформацію. Вважаючи на  передвелекодні справи тих хто міг поїхати набралося небагато , але це ніскільки нас не засмутило. Погода мала бути дуже гарною і всіляких сумнівів що нам щось завадить не було. Зустрілися , як і домовлялися о дев'ятій ранку на мосту через Торець в бік Донського і перевіривши швиденько наявність всього необхідного вирушили у подорож.  

 Маршрут пролягав знайомими нам місцями в напряму веселовських рудників. Видерлися на перший підйом до  Тройчатського переїзду досить жваво і вирішили що більше так робити сьогодні не будемо )))).  Далі дорога була ( як відомо)  в постійних перепадах висоти, але не такі критичні вже були підйоми, тому як інерції розгону з попередньої гори вистачало щоб вилетіти майже на 2/3 підйому. Таких атракціонів там 4 .  Особливо не розганялися , бо вперше в цьому сезоні катали цією дорогою в цьому сезоні і тому ( я особисто) злегка пригальмовував.   ( максимальна швидкість складала 56 км. на годину)

Після останнього "виліту"  ми повернули на право навпроти старенької цегляної зупинки в бік Ново-Андріївки. Катимо по ґрунтовій дорозі яка наприкінці переходить в кам'янисту і дуже крутою але досить придатною для  руху ( нас обганяла автівка).   Там ми зупинялись ( як і на протязі всього маршруту) для невеличкого перепочинку і щоб зробити декілька світлин .  Краєвиди незвичні і привабливі ...злегка  псувалися  прикметами весни !  Ставки внизу які  по-обростали очеретом, який хтось (як завжди) підпалив. 

Село знаходиться в низині і розкидане злегка по балці. Ми перетнули швидко його і піднялися вгору до залізничного переїзду.  Дорога йшла в напряму до Андріївки, якою ми й скористалися. День вже починав розгорятися, вітерець легкий не дуже нам заважав. Для більшого задоволення ми перемістилися зі старого шляху досить розбитого, на паралельну дорогу укатану і рівну. Андріївка промайнула миттєво.  Ми вийшли на  асфальт в напрямку Новотроїцького ( це вже Добропільський район).....   Шлях пролягав рівниною і переважно вниз, тому ми проїхали цю ділянку досить швидко.  
  

Нарешті ми дісталися до повороту на Золотий Колодязь. Дорога не дуже комфортна для автотранспорту але для вєліка те що треба ! Тут з нами сталася невеличка неприємність - перший прокол колеса з яким ми впоралися досить швидко. 

Почали спуск до "золотого", дорогу перебігала в одному місці  лисиця, а в іншому справа сидів  старий на вигляд дід в кожусі й шапці і тихенько клав ..хіба тільки не на дорогу ..таке враження що то в нього якась така забавка))))

 Нам на зустріч  вже їхав fantom, зустрічі з ким ми були дуже зраділі. Обговоривши подальший маршрут ми продовжили швидкий спуск, наприкінці якого повернули знов вліво і огинаючи сосновий ліс, рухалися вздовж берегу ставка. 

  Натрапили на розчищене нещодавно джерельце з водою, яку ми спробували на смак .... віддавало залізом і трохи тхнуло))) 

 Я все ж таки  набрав собі 2 літри і в баклажку ( краще б я цього не робив))).  Розтаборилися на березі і нарешті перекусили, так би мовити попаскували )  .  

 Сергій пригостив нас свіжою рибкою , яку він на всяк випадок пересипав сіллю. Сам розділив її на всіх ..ми були дуже приємно здивовані цією подією.  Ще трохи порозмовлявши вирішили рухатися вже  в бік Дружківки, до якої лишалося майже 30 км.

По дорозі на Грузьське у Веселому яке складається з однієї вулиці (як нам здалося) але дуже довгою, нам траплялися  замурзані малюки розхристані оселі і маса  кинутих будівель.  На повороті в Грузьське  нас зустріла стіна вогню в прямому значенні цього слова . Дорога йде поруч із річкою,  яка вся заросла очеретом і саме в цей час  (а він зайнявся від багать з городів)  стіна вогню дійшла прямо на дорогу, адренолінчик ще той !!!  Наче б о нічого такого але все так близько і жарить і на голову  сажа летить ))

 В Грузьському зупинилися біля покинутого клюбу (можливо то була й церква колись але не впевнений) на сходах ввечері там збираються любителі випити , це помітно по великим купам пляшок від горілки та пива ).  За селом нас очікував гладенький , свіжий грейдер  з пів кілометру вгору а тоді весь час вниз і досит довго рівниною. Дуже приємно катити такою дорогою накат і зчеплення класне!)  .... Влітаємо в Новомиколаєвку яка тягнеться вздовж однієї  вулиці.  Майже нема парканів , повно кинутих хат, та ще таких що напіврозвалені , лише ями й залишки фундаментів...і зарості  чагарників на місцях колишніх будівель, які можна розпізнати по горбкам.

Далі асфальт який доводить нас з великою швидкістю (легенький вітерець в спину) до "каньйону" в Новогригоровці. Швиденько минають невеличкі спуски й підйоми і от ми вже в Райському. Тут у нас невеликий привал, який ми влаштовуємо після того як подолали невеликий але підступний через сипуче каміння "стояк".  Біля "козацький могили "

 ми завжди  зупиняємося. Далі вже знайомим маршрутом через верхню вулицю Райського до річки вздовж її берегів. 

Вже прилетіли лелеки !!   Зупиняємось біля джерела на Донському. нас люб'язно пропускають без черги попити й наповнити фляги) Задоволені й трохи (ну зовсім) зморені ми повертаємося додому.....

 Тепер все в нас попереду ! Початок вже покладений , вважаю таке має бути кожного тижня.

ТЕПЕР НА КРУЧІ !!!