...А боги нікуди не ділися. Біліють у степу камені із висіченими на них рунами, височать кам"яні мамаї, гойдаються між могилами орли-сизокрильці-душі вояцькі... А даждьбожі онуки рищуть полем, шукаючи собі честі, а Вітчизні слави. Прихилися, козаче, до сирої землі, відчуй, як дихає вона, дочекайся, коли серце твоє заб"ється водночас із нею. Вийди вечірньої години на степову могилу, підніми очі до неба і стань по той бік добра і зла, простягни свої долоні до неба, що зазирає на тебе блискучими зірками між темними хмарами... Тоді, якщо кров твоя червона, як сонце на обрії, що відчуває війну, якщо предки твої підставляли ворогам гострі клинки, а не спини, і самого тебе напуває п"янкими пахощами вітер, який б"є в обличчя, і знаєш ти, що в годину смерті буде твоїм оберегом прадідівська пісня-тільки тоді побачиш ти душі воїнів, що зійдуть до тебе з могил; і страх твій, і минуле твоє, і світ звичний твій розстопляться, як віск пасхальної свічки...
"...серед малоросіян одним із найстраш ... Читати далі »